Ухвала

від 04.03.2019 по справі 910/21997/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"04" березня 2019 р. Справа№ 910/21997/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.03.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.02.2018(повний текст якого підписаний 08.03.2018)

у справі №910/21997/17 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК САД"

про стягнення 901 842, 28 грн.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сад" про стягнення 901 842, 28 грн., з яких 722 244,03 грн. основного боргу, 91 360, 90 грн. пені, 16 224, 00 грн. 3% річних та 72 013, 35 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у справі № 910/21997/17 - позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" суму основного боргу у розмірі 722 244, 03 грн., пеню у розмірі 13 186, 39 грн., 3% річних у розмірі 7 268, 94 грн., інфляційні втрати у розмірі 28 542, 80 грн. та судовий збір у розмірі 11 568, 63 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК САД" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі № 910/21997/17 - залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у даній справі 22.08.2018 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК САД" про стягнення боргу.

Окрім того, в тексті апеляційної скарги, Публічним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, обґрунтоване тим, що останнього не було залучено в якості третьої особи по даній справі. На думку Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад", оскаржуване рішення, про яке він дізнався випадково з реєстру судових рішень, впливає на його права та інтереси як замовника будівництва, відповідно до Договору генерального будівельного підряду №ПП01 від 27.08.2015 укладеного між останнім та відповідачем по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом у справі №910/10881/17 встановлено, що на момент вирішення справи Договір будівельного підряду №ПП10 від 25.02.2016 було розірвано, а заборгованість перед позивачем складала 175 591, 28 грн., тому задоволення позовних вимог по даній справі є безпідставним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018, для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 поновлено Публічному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №910/21997/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад", справу призначено до розгляду на 02.10.2018.

Через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" надійшли:

- 04.09.2018 клопотання про долучення до матеріалів справи докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

- 05.09.2018 додаткові пояснення до апеляційної скарги, якими апелянт доповнив доводи апеляційної скарги.

21.09.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" надійшов відзив на апеляційну скарг, відповідно до якого останній просив закрити апеляційне провадження, оскільки оскаржуване рішення жодним чином не стосується безпосередньо прав, інтересів та обов'язків скаржника.

01.10.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі №910/21997/17.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 №475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/21997/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №910/21997/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 прийнято справу №910/21997/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 до провадження визначеним складом колегії суддів та призначено до розгляду на 15.11.2018.

14.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Зубець Л.П. (суддя - доповідач) на лікарняному, судове засідання, призначене на 15.11.2018 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 справу №910/21997/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2018.

В судовому засіданні 13.12.2018 оголошено перерву до 20.12.2018.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №910/21997/17 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 прийнято справу №910/21997/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні 07.02.2019.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.03.2019.

В судове засідання 04.03.2019 з'явився представник позивача, представники відповідача, скаржника не з'явилися.

Відповідач, скаржник про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2019 підтримав подані клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі № 910/21997/17 на підставі ст. 264 ГПК України, просив суд задовольнити вказані клопотання, апеляційне провадження у даній справі закрити.

Розглянувши клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у справі, заслухавши доводи представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про достатність підстав для задоволення заявленого клопотання з огляду на таке.

Відповідно до статі 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, законодавець визначив коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право; (2) інтерес; (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення, особою не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Слід зазначити, що після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. З ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справі №911/2635/17 від 11.07.2018.

Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 по справі 3/364, якою справу №3/364 було направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, зазначено, що …суд апеляційної інстанції мав першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - припинити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа за приписами ст. 9 ГПК України не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Якщо скаржник не довів, що рішення прийнято про його права і обов'язки, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для залучення його у якості третьої особи згідно ст. 27 ГПК України… .

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 02.05.2018 у справі №7/91-1669 та від 10.05.2018 у справі №910/22354/15.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з п. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач на підтвердження доводів, викладених у клопотаннях про закриття провадження у справі зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними до доводів апеляційної скарги відповідача (вих.№110 від 28.03.2018, том 3, аркуші справи 19-49). На думку позивача, скаржник не наводить, жодних доводів, чи аргументів, що оскаржуване рішення якимось чином вплинуло на права чи обов'язки останнього, зазначаючи лише наступне: "Оскільки, Скаржника не було залучено до вказаної справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Скаржник не мав змоги надати документи та заперечення щодо визнання судом доказом, що підтверджує факт виконання Позивачем умов договору - Сертифікату.

Отже, вважаємо, що Рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/21997/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРІНТЕП до Товариства з обмеженою відповідальністю БК САД про стягнення боргу прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, отже підлягає скасуванню в повному обсязі з огляду на нижчевикладене ".

В свою чергу, скаржник не надав суду апеляційної інстанції заперечення проти клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом апеляційної інстанції у грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК САД" (відповідач) про стягнення 901 842, 28 грн, з яких 722 244, 03 грн основного боргу, 91 360, 90 грн пені, 16 224, 00 грн 3% річних та 72 013, 35 грн інфляційних втрат. Позов мотивований тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору будівельного підряду №ПП10 від 25.02.2016 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість. За умовами зазначеного договору генпідрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов цього договору та робочої документації комплекс будівельних робіт з утеплення та оздоблення фасадів (далі - роботи) на об'єкті будівництва: "Будівництво житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями на проспекті Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва" (далі - об'єкт), а генпідрядник зобов'язується здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів у відповідності до цього договору.

При розгляді спору, господарськими судами було встановлено, що спір у цій справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем виконаних позивачем робіт за угодою №ПП1002 від 25.02.2016 до договору будівельного підряду №ПП10 від 25.02.2016 на підставі акта №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року на суму 312 920, 17 грн, акта №2 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року на суму 46 363, 14 грн та акта №5 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року на суму 362 960, 72 грн, що разом становить 722 244,03 грн.

Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 722 244, 03 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. В частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарські суди задовольнили вимоги в цій частині частково, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з частиною 1 статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Коментована стаття визначає сторони за договором підряду, їхні права та обов'язки, вона надає підряднику право залучати за власною ініціативою до виконання його обов'язків третю особу - субпідрядника. Взагалі, виходячи з загальних положень про виконання зобов'язання, підрядник повинен особисто виконати замовлену роботу, але, враховуючи те, що деякі роботи мають специфічний характер, наприклад, проекти, пошукові чи інші роботи, він має право залучати третіх осіб, які спеціалізуються на виконанні таких робіт.

Генеральним підрядником є юридична або фізична особа - підприємець, що взяла на себе виконання робіт за договором підряду та залучила до їх виконання інших осіб (субпідрядників). Генеральний підрядник має право передачі субпідрядникам всього обсягу робіт зі збереженням за генпідрядником загальних функцій керівництва й організації виконуваних робіт. Він має право залучати до певної частини субпідрядника, уклавши з ним теж договір підряду. Субпідрядний договір - це різновид договору підряду, на який поширюються як загальні норми цивільного права про договір, так і загальні положення про підряд.

Субпідрядний договір як вид підряду має свої особливості, і його умови повинні бути узгоджені з положеннями підрядного договору, для виконання якого залучається субпідрядник, насамперед щодо підготовки фронту робіт субпідряднику і строків та термінів виконання окремих робіт. За договором субпідряду генеральний підрядник одночасно виступає як підрядник, так і замовник. Перед замовником він несе обов'язок за виконання роботи субпідрядником, а перед субпідрядником його обов'язок складають дії щодо прийняття виконаної субпідрядником роботи.

Частиною другою статті 838 ЦК України встановлено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним із них із генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої коментованої статті генпідрядник несе відповідальність перед субпідрядником за невиконання та неналежне виконання замовником його зобов'язань, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Генпідрядник має право перекласти потім відповідальність відповідно на субпідрядника і замовника, якщо порушення договірних зобов'язань було викликане їхніми діями. Пряме пред'явлення вимог замовника і субпідрядника один до одного не допускається.

Колегією суддів Північного апеляційного господарського суду при дослідженні матеріалів справи встановлено про те, що спір у даній справі виник по договірним зобов'язанням між позивачем та відповідачем, крім того зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що безпосередньо прав, інтересів та обов'язків ПАТ "Київський завод "Аналітприлад" воно не стосується, також в мотивувальній частині відсутні будь-які висновки суду щодо прав та обов'язків ПАТ "Київський завод "Аналітприлад", крім того, у резолютивній частині відсутні прямі вказівки стосовно його прав, інтересів та обов'язків.

Як вже зазначалось вище, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відсутність факту порушень прав або охоронюваних законом інтересів означає відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже встановлення такого факту у відповідності до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України є обов'язковою передумовою застосування судом передбачених цими нормами способів захисту права.

Таким чином, з'ясовуючи наявність правового зв'язку між ПАТ "Київський завод "Аналітприлад" та сторонами у справі №910/21997/17, необхідно встановити, чи скаржником надані докази порушення його прав, інтересів та обов'язків оскаржуваним рішенням та чи вирішено судом першої інстанції питання про його права та обов'язки, що надавало б йому право на апеляційне оскарження прийнятого рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування своїх порушених прав, скаржник (ПАТ "Київський завод "Аналітприлад") зазначає, що при розгляді даної справи, останнього не було залучено в якості третьої особи, відповідно скаржник не мав можливості надати суду документи та заперечення щодо визнання місцевим господарським судом доказу, що підтверджує факт виконання позивачем умов Договору.

Отже, в даному випадку, особа, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки в апеляційній скарзі не довела того, що рішення у даній справі стосується її прав та обов'язків.

За таких обставин, а також враховуючи той факт, що скаржник не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №910/21997/17 питання про права, інтереси та (або) обов'язки ПАТ "Київський завод "Аналітприлад" не вирішувалося.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, якщо встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст. 264 ГПК України).

Враховуючи встановлені колегією суддів обставини, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №910/21997/17 підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Тобто, Конвенцією гарантований захист для осіб, чиї права порушені.

Окрім цього, необхідно зауважити, що господарське судочинство здійснюється відповідно до принципів, закріплених у ч. 3 ст. 2 ГПК України, де, серед іншого, визначено принципи верховенства права та змагальності сторін.

Принцип верховенства права, в свою чергу, охоплює принцип правової визначеності. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Принцип змагальності, у свою чергу, тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Незважаючи на обставину подання апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, ПАТ "Київський завод "Аналітприлад" було забезпечено належний доступ до правосуддя та можливість доведення своєї позиції доступними процесуальними інструментами. В той же час, ПАТ "Київський завод "Аналітприлад" не довів належними допустимими доказами, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №910/21997/17 стосується його прав та обов'язків.

Надаючи оцінку доводам, колегією судудів враховано вимоги, встановлені ч. 5 ст. 236, п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України, та, з огляду на достатність зібраних та оцінених доказів відповідно до ст. 79, 86 ГПК України, зазначено у мотивувальній частині ухвали мотиви, з яких дійшла відповідних висновків про закриття апеляційного провадження.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому ЄСПЛ зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні ЄСПЛ Серявін та інші проти України (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо бґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) ві 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 01.07.2003).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного суду по справі №910/13407/17.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" про закриття апеляційного провадження у справі №910/21997/17.

2. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №910/21997/17 закрити.

3. Матеріали справи №910/21997/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в силу п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.А. Пашкіна