Постанова

від 11.03.2019 по справі 925/1269/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. Справа№ 925/1269/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.01.2019

у справі №925/1269/18 (суддя О.І. Кучеренко)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 січня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" про забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра" 21.01.2019 звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення по суті поданої 10 січня 2019 року СТОВ "Іскра" заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки на час звернення із заявою про забезпечення позову було підтверджено наявність фактичних обставин, які свідчать про вчинення відповідачем дій, що спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань за аналогічними однотипними договорами оренди землі з єдиного масиву, і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 11 березня 2019 року.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Сторони представників у судове засідання не направили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019, у зв'язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/1269/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Козир Т.П., суддів: Коробенка Г.П., Тищенко А.І.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У грудні 2018 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання поновленим договору оренди землі, який укладений 01 серпня 2013 року між Черкаською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Іскра", предметом якого є земельна ділянка площею 1,3589 га, кадастровий номер 7124980500:02:002:0216, із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаської області за межами населеного пункту та визнати укладеною угоду про поновлення договору оренди землі від 1 серпня 2013 у редакції, запропонованій позивачем.

10 січня 2019 року позивачем була подана заява про вжиття заходів про забезпечення позову, якій він просив суд:

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області розпоряджатися земельною ділянкою площею 1,3589 га, кадастровий номер 7124980500:02:002:0216, із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (передавати земельну ділянку у власність або у користування для всіх потреб) або її (земельної ділянки) частиною, та здійснювати поділ чи об'єднання цієї земельної ділянки.

- заборонити державним кадастровим реєстраторам міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснювати поділ або об'єднання земельної ділянки площею 1,3589 га, кадастровий номер 7124980500:02:002:0216, із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки та скасування її кадастрового номера в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що територіальними органами Держгеокадастру систематично вчиняються протиправні дії щодо поділу земельних ділянок, стосовно яких поновлено договори оренди у судовому порядку або стосовно яких триває судовий спір.

Відповідач, як розпорядник земельної ділянки, з огляду на зміст статті 122 Земельного кодексу України, при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки та подальшого відчуження частин спірної ділянки третім особам, і цей факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, вказані дії можуть призвести до виникнення майбутніх спорів щодо визнання наказів Головного управління Держтеокадастру у Черкаській області недійсними, що підтверджується судовою практикою (№912/1198/16 та похідні справи №912/629/17, №912/630/17, №912/2528/17, а також справи №912/3635/17, №912/417/18, №912/1616/18).

Крім того, в провадженні господарського суду Черкаської області перебувають справи №925/1274/18, №925/1273/18, №925/1264/18 за аналогічними позовами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРА" до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договорів оренди землі від 1 серпня 2013 року поновленими (щодо земельних ділянок площею 36,1016 кадастровий номер 7124980500:02:005:0223, площею 35,9772 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0224 та площею 15,9205 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0222).

Вказані земельні ділянки, як об'єкти оренди за договорами оренди землі від 01 серпня 2013 року, цілісним масивом не існують, оскільки після відкриття судом проваджень у справах вони поділені орендодавцем.

З 01 січня 2013 року відомості про земельні ділянки, що містяться в Державному земельному кадастрі, є відкритими та опубліковані в мережі Інтернет. Інформаційним порталом, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, є Публічна кадастрова карта.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 відсутні, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти (дата оновлення 01.01.2019), тобто, земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за договором оренди землі від 1 серпня 2013 року, цілісним масивом площею 36,1016 га на даний час не існує. Замість неї сформовано окремі земельні ділянки з власними кадастровими номерами.

Державна реєстрація набуття речового права на новостворені земельні ділянки не здійснювалася. Цими незаконними діями відповідач створив собі можливість безперешкодно розпорядитися спірною земельною ділянкою, а позивачу необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Також з січня 2016 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру започаткувала практику оприлюднення 100% рішень, що приймаються її територіальними органами щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок.

Дані обставини, на думку заявника, є свідченням того, що відповідач приховує інформацію про прийняті рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками з метою унеможливити виконання рішення, якщо позовні вимоги будуть задоволені. Після скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 (як об'єкта права), що є предметом спору у справі №925/1274/18, заявник позбавлений можливості зареєструвати право оренди на цю ділянку на підставі рішення суду, що унеможливить його виконання.

Відтак, порушене право заявника знову потребуватиме захисту шляхом подання позову до осіб, яким ймовірно буде передано право на частини поділеної земельної ділянки. За вказаних обставин позивач вважає за доцільне на час судового розгляду в справі №925/1269/18 вжити заходи забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо відсутності обставин, з якими процесуальний закон пов'язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 173 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Однак, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та вірно встановлено судом першої інстанції, наведені заявником доводи не стосуються встановлення прав учасників справи щодо земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі площею 1,3589 га з кадастровим номером 7124980500:02:002:0216, на якій розташований комплекс будівель і споруд та господарських дворів, а заявник вказує лише на потенційну можливість настання негативних наслідків для нього, не довівши наявність очевидної небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам.

При цьому позивач не надав будь-яких доказів того, що відповідачем вчиняються чи будуть вчинятися дії, спрямовані на скасування державної реєстрації саме спірної земельної ділянки та подальшого відчуження її частин третім особам до вирішення спору по суті.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11 січня 2019 року - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали у справі №925/1269/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.03.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко