Рішення

від 04.03.2019 по справі 907/712/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04.03.2019 м. Ужгород Справа № 907/712/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву приватного підприємства «Велес Ужгород» , м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю «РГСМ» , м. Ужгород про стягнення суми 1.150.841,09грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, керівник "Велес Ужгород"

від відповідача - ОСОБА_2, ордер серії ЗР№65914 від 15.01.2019 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 1.150.841,09грн., у тому числі 1.100.000,00грн. боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №01-08/2015 від 11.08.2015, 46.953,42грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3.887,67грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст.ст. 610, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 222, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2018 судом відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.01.2019.

В судовому засіданні 16.01.2019 року судом було оголошено перерву за згодою сторін відповідно до ст.183 ГПК України до 11.02.2019 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 11.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 11.08.2015 між сторонами у справі договору №01-08/2015 про надання поворотної фінансової допомоги, зокрема в частині своєчасного повернення коштів. У зв'язку з чим, позивачем заявлено позов про стягнення суми 1.100.000,00грн. заборгованості в судовому порядку.

Зважаючи на прострочення здійснення погашення заборгованості, позивачем нараховано штрафні та фінансові санкції, у зв'язку з чим останній, крім основної заборгованості, просить стягнути на його користь суму 46.953,42грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3.887,67грн. три відсотки річних.

Представник позивача у ході розгляду справи по суті заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, яким позовні вимоги визнає у повному обсязі та погоджується з правовою оцінкою обставин, наданою позивачем. Разом з тим, не погоджується з тією обставиною, що вимога ПП Велес Ужгород від 10.08.2018 р. залишена Відповідачем без відповідного реагування. Зауважив, що 17.08.2018 і 30.08.2018 ТОВ РГСН направило позивачу клопотання №19 та №21 про можливе досудове врегулювання даного питання шляхом продовження терміну повернення фінансової допомоги до 11.08.2019 р. або укладення угоди про реструктуризацію заборгованості.

Одночасно, посилаючись на збитковість виробництва і незначні обсяги продукції, що реалізовувалась, а також виникнення ряду виняткових негативних обставин, які не залежали від волі Відповідача (накладення арешту на рахунки товариства), просить суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

У встановленому законом та судом порядку позивачем подано відповідь на відзив, яким заперечує проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду з наступних підстав. По-перше, вважає подану відповідачем заяву такою, що подана передчасно, тобто до ухвалення рішення суду у справі. По-друге, обставини, на які вказує відповідач у відзиві, а саме: неможливість виконання господарського зобов'язання перед ПП Велес Ужгород через примусове стягнення у виконавчому провадженні №54777438, не є винятковими негативними обставинами в розумінні ст. 331 ГПК України. По-третє, стосовно пропозицій у формі клопотань №19 від 17.08.2018 та №21 від 30.08.2018, то такі ПП Велес Ужгород не отримувало. До того ж, а сама пропозиція про можливе досудове врегулювання питання шляхом продовження терміну повернення фінансової допомоги до 11.08.2019 р. або укладення угоди про реструктуризацію заборгованості, яка приєднана до відзиву, позивачем розцінюється як така, що оформлена з порушенням вимог ст.ст.180-188 Господарського кодексу України, - не змінює обставин, викладених позивачем у позовній заяві та не скасовує і не зупиняє обов'язку відповідача своєчасно і належним чином виконати господарське зобов'язання. Окрім того, просить суд відхилити приєднані до відзиву докази, оскільки такі. на думку, позивача, не підтверджують заявлені вимоги чи заперечення та не мають іншого значення для розгляду справи № 907/712/18.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

У судовому засіданні 04.03.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПП Велес Ужгород та ТОВ РГСН 11 серпня 2015 року було підписано Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01-08/2015 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство (Позивач) надає Товариству (Відповідачу) фінансову допомогу, яку останній зобов'язується отримати та повернути у визначений за даним договором строк.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що сума фінансової допомоги за даним Договором визначена у розмірі 1.100.000,00 гри.

Сторони обумовили, що фінансова допомога надається Товариству на безпроцентній основі (пункт 1.2 Договору).

На виконання умов договору підприємство перерахувало обумовлену в договорі суму, що підтверджується платіжними дорученнями від 12 серпня 2015 року №2 на суму 800.000,00 грн. та №3 на суму 300.000,00 грн., всього на 1.100.000грн. Факт перерахунку підтверджується також засвідченим АТ КОМІНВЕСТБАНК Реєстром розрахункових документів, копію якого долучено до позовної заяви.

Згідно з умовами п. 4.1. Договору, поворотна фінансова допомога підлягала поверненню до 11.08.2016. Додатковими угодами від 11 серпня 2016 року та від 11 серпня 2017 року до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №01-08/2015 від 11 серпня 2015 року, строк повернення коштів було продовжено до 11 серпня 2018 року включно.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасного повернення коштів Товариство сплачує Підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день прострочення платежу.

Зважаючи на неповернення у визначений договором строк суми фінансової допомоги та відповідно наявність заборгованості, з метою досудового врегулювання спору 25.09.2018 Відповідачу направлено претензію вих. №юр-261/18 від 24.09.2018 з вимогою повернути надану фінансову допомогу, а також сплатити нараховані у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, штрафні та фінансові санкції.

Однак, відповідач на вказане належним чином не відреагував, борг не погасив, що змусило позивача звернутися за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом.

Зважаючи на прострочення виконання зобов'язань, та посилаючись на передбачені законодавством та умовами договору норми, позивачем також здійснено нарахування 46.953,42грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3.887,67грн. три відсотки річних, які разом з основною заборгованістю за договором складають предмет позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем належним чином доведено факт виконання умов Договору №01-08/2015 від 11.08.2015, - оскільки платіжними дорученнями від 12 серпня 2015 року №2 на суму 800.000,00 грн та №3 на суму 300.000,00 грн, всього на 1.100.000грн. перераховану обумовлену сторонами суму фінансової допомоги. Факт перерахунку підтверджується також засвідченим АТ КОМІНВЕСТБАНК Реєстром розрахункових документів.

Відповідачем отримані кошти у встановлений договором строк повернуті не були, на підтвердження чого позивачем подано довідку підприємства №03-3/8-981 від 26.11.2018 про те, що в період з 01 січня 2015 року по 25 листопада 2018 року на його поточному рахунку відсутні надходження коштів платника-відповідача.

Факт наявності боргу відповідачем визнано в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив повернення суми фінансової допомоги за Договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1100000,00 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем у встановлений законом спосіб визнано.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3.887,67грн., розраховані за час прострочення боржника за Договором за період з 12.08.2018 до 24.09.2018.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення платежу, нараховану за аналогічний період у розмірі 46.953,42 грн.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позикодавець сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 46.953,42 грн, відтак, вимога про її стягнення підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, з товариства з обмеженою відповідальністю РГСМ належить стягнути на користь приватного підприємства «Велес Ужгород» суму 1.150.841,09грн, в т. ч. 1100000грн основного боргу, 46.953,42грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3.887,67грн. три відсотки річних.

Поряд з цим, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач також клопотав при ухваленні рішення врахувати виняткові обставини, які фактично унеможливлюють виконання судового рішення та відстрочити його виконання на 1 рік.

За твердженням відповідача, обставинами, що ускладнюють виконання рішення є: збитковість виробництва і незначні обсяги продукції, що реалізовувалась, а також виникнення ряду виняткових негативних обставин, які не залежали від волі Відповідача (накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно товариства та подальша його реалізація в ході виконавчого провадження по іншій судовій справі, яка позбавила можливості товариство починаючи з жовтня 2017 року проводити господарську діяльність та отримувати будь-який прибуток).

Позивач проти надання відстрочки виконання рішення строком на 1 роки заперечив з огляду, в т. ч. на те, що строк повернення наданої відповідачу допомоги вже відтерміновувався шляхом укладення додаткових угод. Крім того, звертає увагу суду на наведені самим же відповідачем у відзиві твердження про відсутність можливості у товариства проводити господарську діяльність та отримувати будь-який прибуток.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка означає перенесення судом строку виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема справа "ОСОБА_3 проти України" (Заява N 40450/04), зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що можуть бути підставами для надання відстрочки виконання рішення суду, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення у даній справі після спливу строку відстрочки у випадку задоволення судом відповідного клопотання.

З огляду на викладене, беручи до уваги позицію представника позивача - заперечення проти задоволення клопотання відповідача, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю РГСМ (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 163 А, код ЄДРПОУ 31072232) на користь Приватного підприємства «Велес Ужгород» (88017, м. Ужгород, вул. Собранецька, 136, код ЄДРПОУ 37297214) суму 1.150.841,09грн(Один мільйон сто п'ятдесят тисяч вісімсот сорок одна гривня 09 коп), в т. ч. 1.100.000грн суми основного боргу за Договором №01-08/2015 про надання поворотної фінансолвої допомоги від 11.08.2015 року, 46.953,42грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3.887,67грн. три відсотки річних, а також суму 17262,62 грн. (Сімнадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні 09 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю РГСМ (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 163 А, код ЄДРПОУ 31072232) про відстрочку виконання рішення суду - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.03.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі