Постанова

від 04.07.2019 по справі 907/712/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа №907/712/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів О.П. Дубник

О.С. Скрипчук,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РГСН» (надалі ТзОВ «РГСН» ) б/н від 10.04.2019р. (вх. №01-05/1380/19 від 12.04.2019р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2019р. (суддя О.Ф. Ремецькі; повний текст рішення складено 18.03.2019р.)

у справі № 907/712/18

за позовом: Приватного підприємства «Велес Ужгород» (надалі ПП «Велес Ужгород» )

до відповідача: ТзОВ «РГСН»

про стягнення 1150841,09 грн.,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

06.12.2018р. ПП «Велес Ужгород» звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ «РГСН» про стягнення 1100000,00 грн. боргу, 46953,42 грн. пені та 3887,67 грн.- 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 11.08.2015р. №01-08/2015 щодо своєчасного повернення коштів.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.03.2019р. у справі №907/712/18 (суддя О.Ф. Ремецькі) повністю задоволено позов ПП Велес Ужгород . Стягнуто з ТзОВ РГСН на користь ПП Велес Ужгород суму 1150841,09 грн., в т.ч. 1100000,00 грн. основного боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги №01-08/2015 від 11.08.2015р., 46953,42 грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3887,67 грн. 3% річних, а також суму 17262,62 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ РГСН про відстрочку виконання рішення суду.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач не повернув позивачу спірну суму коштів в термін, обумовлений договором про надання поворотної фінансової допомоги №01-08/2015 від 11.08.2015р. (зі змінами від 11.08.2017р.). Суд врахував, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд визнав правомірним нарахування 3% річних в сумі 3887,67 грн. та 46953,42 грн. пені. Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, суд зазначив, що відповідач не довів винятковості обставин, що можуть бути підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, а також не надав доказів можливості фактичного виконання рішення у даній справі після спливу строку відстрочки у випадку задоволення відповідного клопотання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ «РГСН» подало апеляційну скаргу на рішення господарського Закарпатської області від 04.03.2019р. у справі №907/712/18, в якій просить зазначене судове рішення скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити заяву та відстрочити виконання згаданого рішення суду на один рік. Визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 1100000,00 грн. та позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій. Разом з тим, вказує, що неповернення спірних коштів не було умисним, а зумовлене тривалим існуванням виняткових обставин, у зв`язку з чим Товариство зверталось до ПП «Велес Ужгород» з клопотаннями про продовження терміну повернення фінансової допомоги чи реструктуризацію заборгованості. Однак, вказані звернення позивач залишив без жодного реагування. Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог та відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення, помилково не врахував обставин про збитковість Товариства, відсутність будь-якого руху грошових коштів на банківських рахунках Товариства та залишку на них, а також виникнення ряду виняткових негативних обставин, які не залежали від волі відповідача (накладення арешту на рахунки).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ПП «Велес Ужгород» у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, вимогу відповідача про відстрочення виконання рішення суду - неправомірною. Звертає увагу на те, що відповідач визнає спірну суму заборгованості перед Підприємством, у зв`язку з чим суд правомірно задоволив позовні вимоги. На переконання позивача, збитковість діяльності апелянта не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Просить залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2019р. у справі №907/712/18, апеляційну скаргу ТзОВ «РГСН» - без задоволення.

Сторони не з`явились в судове засідання. Згідно повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень від 31.05.2019р. вважаються такими, що належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач в клопотанні (вх. № 01-04/4298/19 від 04.07.2019р.) просить або перенести судове засідання, або проводити розгляд апеляційної скарги без його участі.

Явка сторін у справі в судове засідання не визнавалась обов`язковою. Отже, в силу положень частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

11 серпня 2015 року між ПП Велес Ужгород (Підприємство) та ТзОВ РГСН (Товариство) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №01-08/2015, відповідно до якого Підприємство надає Товариству фінансову допомогу, яку Товариство зобов`язується отримати та повернути у визначений за даним договором строк (а.с.21-22).

Згідно з пунктом 1.2 договору фінансова допомога надається Товариству на безпроцентній основі.

Сума фінансової допомоги за даним договором визначена у розмірі 1100000,00 грн. (п.2.1 договору).

В пункті 4.1 договору сторони погодили, що строк повернення наданих грошових коштів - до 11.08.2016р.

На підставі додаткових угод від 11.08.2016р., 11.08.2017р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги сторони продовжили строк повернення наданих грошових коштів, востаннє - до 11 серпня 2018 року (а.с.23-24).

У відповідності до пункту 5.2 договору у випадку несвоєчасного повернення коштів Товариство сплачує Підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день прострочення платежу.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01-08/2015 від 11.08.2015р. та додаткові угоди до нього підписані і скріплені печатками сторін.

12.08.2015р. позивач надав відповідачу 1100000,00 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень №№ 2, 3 від 12.08.2015р. та реєстр розрахункових документів банку (а.с. 27-29).

В порушення своїх договірних зобов`язань відповідач не повернув позивачу вищевказаної суми безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у строк, встановлений договором (з урахуванням додаткових угод).

10.08.2018р. позивач надіслав відповідачу претензію про повернення боргу в розмірі 1100000,00 грн., в якій вказано про те, що у випадку несплати заборгованості, відбудеться нарахування штрафних санкцій (а.с.30-33).

28.09.2018р. відповідач отримав від позивача повторну вимогу про повернення боргу та сплату штрафних санкцій, всього 1150841,09 грн. (а.с.34-40).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01-08/2015 від 11.08.2015р. (зі змінами) щодо повернення 1100000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 0231-07/74/19 від 02.01.2019р.) відповідач повністю визнав позовні вимоги ПП Велес Ужгород . Одночасно, посилаючись на збитковість Товариства, відсутність грошових коштів на банківських рахунках, а також виникнення ряду виняткових негативних обставин, які не залежали від його волі (накладення арешту на рахунки), просив відстрочити виконання рішення суду на 1 рік (а.с.46-50).

Норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01-08/2015 від 11.08.2015р. відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 1100000,00 грн., що підтверджується вищеописаними копіями платіжних документів.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідач не повернув позивачу отриману фінансову допомогу в строк, передбачений п. 4.1 договору (зі змінами) - до 11.08.2018р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення з відповідача 1100000,00 грн. суми боргу підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлений.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведених приписів Цивільного кодексу України та змісту договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01-08/2015 від 11.08.2015р. (зі змінами), судова колегія вважає, що позовна вимога в частині стягнення 3887,67 грн. 3% річних, нарахованих за період з 12.08.2018р. по 29.04.2018р., відповідає фактичним обставинам справи та підставно задоволена судом першої інстанції.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 46953,42 грн. пені за період з 12.08.2018р. по 24.0.2018р., враховуючи наступне.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 5.2 договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01-08/2015 від 11.08.2015р. сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного повернення коштів Товариство сплачує Підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день прострочення платежу.

При цьому, відповідач не оскаржує рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2019р. у даній справі в частині стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних.

Одночасно, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду на один рік.

Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При зверненні з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на обставини, що ускладнюють виконання рішення: відсутність коштів на банківських рахунках, збитковість виробництва і незначні обсяги продукції, що реалізовувалась, накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно товариства, подальша його реалізація в ході виконавчого провадження по іншій судовій справі, яка позбавила можливості Товариство, починаючи з жовтня 2017 року проводити господарську діяльність та отримувати будь-який прибуток.

При апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні вказаного клопотання відповідача, колегія суддів визодить з таких міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що складне фінансове становище ТзОВ «РГСН» , яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення оскільки, господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик.

Наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність Товариства, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

При цьому, фінансове становище ТзОВ «РГСН» є результатом його власної підприємницької діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що, суд попередньої інстанції, дотримавшись справедливого балансу інтересів сторін у спорі, обґрунтовано та підставно відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення у зв`язку з відсутністю об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Закарпатської області від 04.03.2019р. у справі № 907/712/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (Справа Мала проти України , заява № 4436/07, рішення від 03.07.2014, пункт 49).

Підсумовуючи вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РГСН» б/н від 10.04.2019р. (вх. № 01-05/1380/19 від 12.04.2019р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2019р. у справі № 907/712/18 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.С. Скрипчук