Рішення

від 06.03.2019 по справі 910/16961/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2019Справа № 910/16961/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Килимистого Сергія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю У.Б.О.З.

про стягнення 26 595, 41 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Васильченко Л.І.;

від відповідача: Григоренко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Килимистий Сергій Миколайович (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю У.Б.О.З. (далі - відповідач) про стягнення 26 595, 41 грн., з яких 20 000, 00 грн. заборгованості, 1 244, 39 грн. 3% річних та 5 351, 02 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762, 00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 600, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/16961/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 30.01.2019 року

23 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, а також клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 30.01.2019 року відмовлено у задоволенні поданого відповідачем клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, оголошено перерву до 13.02.2019 року.

31 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту яких відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки послуги були ним надані позивачу в повному обсязі, а повернення 5 000, 00 грн. є відповідною знижкою.

У судовому засіданні 13.02.2019 року оголошено перерву до 06.03.2019 року.

01 березня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові пояснення у справі.

01 березня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач аргументи відповідача вважає безпідставними, оскільки ним не доведено факту надання послуг за Договором.

У судовому засіданні 06.03.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.03.2019 року проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 06.03.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2015 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено Договір № 02/06-15 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначеним цим Договором Виконавець за замовленням Замовника зобов'язується протягом строку, визначеного у додаткових угодах до нього надавати за плату послуги, а саме інформаційно-аналітичні, консультаційні, роз'яснювальні, а також здійснювати супроводження, представлення інтересів Замовника перед юридичними та фізичними особами усіх форм власності, державними органами, в усіх судових органах з питань купівлі-продажу земельних ділянок (далі - послуги), а Замовник зобов'язується приймати такі послуги та своєчасно їх оплачувати.

Перелік (вид), ціна та строки надання та оплати послуг вказуються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Договору і не розглядаються як окремі угоди (пункт 1.2. Договору).

За умовами пункту 2.1. Договору на Виконавця покладено обов'язок надавати на протязі дії цього Договору послуги Замовнику згідно з додатковими угодами до нього; забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені із Замовником (або згідно із вимогами, яким вони звичайно повинні відповідати); при неможливості в передбачений цим Договором строк надати послуги, негайно повідомити про це Замовника шляхом направлення відповідного листа; зберігати комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію Замовника, яка стане відома Виконавцю в період дії цього Договору.

Положеннями пункту 3.1. Договору визначено, що за надання передбачених цим Договором послуг Замовник виплачує винагороду згідно додаткових угод до Договору.

Згідно з пунктом 3.2. Договору приймання послуг Виконавцем та передача результатів Замовником оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного надання послуг або на інших умовах.

Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та діє до 31.12.2015 року.

04 червня 2015 року відповідач виставив позивачу Рахунок на оплату № 18 від 04.06.2015 на суму 25 000, 00 грн., який був оплачений позивачем на підставі платіжного доручення № 354 від 08.06.20115 року.

04.10.2016 року відповідач частково повернув позивачу сплачені ним кошти в сумі 5 000, 00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 216.

Оскільки послуги відповідачем надані не були, залишок попередньої оплати не повернутий, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об'єктом цивільних прав.

Визнання послуги об'єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов'язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 04 червня 2015 року відповідач виставив позивачу Рахунок на оплату № 18 від 04.06.2015 на суму 25 000, 00 грн., який був оплачений позивачем на підставі платіжного доручення № 354 від 08.06.20115 року.

Разом з тим, жодні належні докази в підтвердження факту надання позивачу послуг за спірним Договором в матеріалах справи відсутні.

При цьому, надаючи правову оцінку викладеним у відзиві на позов аргументам відповідача суд зазначає наступне.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані відповідачем на підтвердження факту надання позивачу послуг документи, суд виходить з наступного.

Так, відповідач вказує, що консультативні, роз'яснювальні послуги, послуги на супроводження, представлення інтересів Замовника перед Міністерством оборони України з питань купівлі-продажу, відчуження земельної ділянки, що була у віданні Міноборони і на якій знаходилось нерухоме майно позивача та членів його сім"ї за адресою: АДРЕСА_2, були надані позивачу, що підтверджується електронними доказами в їх паперових копіях, а саме електронною перепискою між позивачем та представником відповідача ОСОБА_9, який і надавав вищевказані послуги.

Зокрема, відповідач зазначає, що 04.06.2015 року (в день укладення Договору) з електронної адреси ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу Килимистого С.М. ІНФОРМАЦІЯ_2 Був підготовлений директором відповідача та направлений проект листа на ім'я міністра оборони України. Наступного дня, 05.06.2015 директором відповідача ОСОБА_7 був підготовлений та відправлений пакет документів на організацію та супровід охоронної діяльності (пультова охорона), договору про спостереження та спрацювання засобів охоронно-тривожної діяльності, акту вводу в експлуатацію охоронної сигналізації, інструкції про порядок взяття об'єкта під централізовану охорону, договору про надання послуг термінового виїзду опер групи реагування на інформаційні повідомлення про вчинення правопорушень на об'єкті, протоколу узгодження ціни, інструкції для співробітника щодо внутрішньої безпеки і збереження конфіденційної інформації, карточки об'єкту центрального пункту охорони (цпс), опису об'єкту, переліку об'єктів про спрацювання системи охорони. 16.06.2015 року відповідач в особі директора ОСОБА_7 відправив позивачу проект листа о 12 год. 46 хв., підготовлений на замовлення позивача на ім'я ОСОБА_8 - генерального директора Концерну Військторгсервіс . 16.06.2015 року позивач відправив на електронну адресу ОСОБА_7 о 12 год. 52 хв. прикріплений файл - фірмовий бланк поганої якості. В наступному листі ОСОБА_7 просить позивача вислати кольоровий фірмовий бланк, однак позивач його не направив. Відповідач розробив цей-бланк з чорно-білого за аналогією та о 13 год. 21 хв. вислав позивачу на такому бланку лист.

Проте, статтею 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення господарського, бухгалтерського і податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Положеннями частини 2 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Згідно з пунктом 3.2. Договору приймання послуг Виконавцем та передача результатів Замовником оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного надання послуг або на інших умовах.

Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 3.3. Договору).

Таким чином, сторони у договорі визначили акт приймання-передачі наданих послуг як суттєвий елемент встановлених між ними правовідносин.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного Акту надання відповідачем за спірним Договором послуг позивачу.

Доказів направлення відповідачем такого Акту відповідачу для підписання та необґрунтованої відмови позивача від підписання цього Акту матеріали справи також не містять.

Виходячи з системного аналізу положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, законодавцем встановлені чіткі процесуальні критерії та ознаки, яким повинні відповідати докази, надані сторонами у справі.

Надані відповідачем на підтвердження факту надання позивачу послуг заяви свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, а також скриншоти листів з електронної пошти не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання позивачу послуг, оскільки відповідно до приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, тоді як обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-яких інших доказів, які б надавали можливість суду беззаперечно встановити час, обсяг, якість та вартість наданих відповідачем послуг матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає недоведеними аргументи відповідача в частині надання позивачу послуг.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 названого Кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки судом встановлено, що дія договору скінчилась, проте відповідач не надав послуги за договором на заявлену до стягнення суму передоплати, у позивача існує право або вимагати повернення передоплати.

Так, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6).

Позаяк Главою 63 вказаного кодексу не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, місцевий суд дійшов висновку про можливість застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

За приписами частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на викладене позивач правомірно скористався своїм правом на повернення передоплати за ненадану з боку відповідача послугу, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплаченої послуги, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 20 000, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення 1 244, 39 грн. 3% річних та 5 351, 02 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

За таких обставин застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 9 600, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Надання адвокатом Васильченко Л.І. позивачу адвокатських послуг при розгляді даної справи підтверджується Договором № 24/10/18 від 24.10.2018 про надання правової допомоги з Додатком № 2 до нього, Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6808/10 від 05.09.2018, Ордером серії КС № 341079, платіжним дорученням № 510 від 30.10.2018, Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.02.2019.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України було доведено надання йому адвокатом послуг з професійної правничої допомоги.

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 9 600, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Килимистого Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю У.Б.О.З. про стягнення 26 595, 41 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю У.Б.О.З. (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 6А, нежилі приміщення №№ 1,2, 30 відсотків балкон (група приміщень №192; код ЄДРПОУ 34615508) на користь Фізичної особи - підприємця Килимистого Сергія Миколайовича АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1 325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) грн. 04 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду 6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 18.03.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова