Постанова

від 10.06.2019 по справі 910/16961/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/16961/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Б.О.З." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 (повний текст підписано 18.03.2019)

у справі №910/16961/18 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Килимистого Сергія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Б.О.З."

про стягнення 26 595, 41 грн.

В судовому засіданні 10.06.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 Фізична особа - підприємець Килимистий Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Б.О.З." про стягнення 26 595, 41 грн., з яких 20 000, 00 грн. заборгованості, 1 244, 39 грн. 3% річних та 5 351, 02 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 762, 00 грн. судового збору та 9 600, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №02/06-15 від 04.06.2015 про надання послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/16961/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Б.О.З." на користь Фізичної особи - підприємця Килимистого Сергія Миколайовича 20000,00 грн. основного боргу, 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 325,04 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 20000,00 грн. основного боргу, необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення 1 244, 39 грн. 3% річних та 5 351, 02 грн. інфляційних втрат. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 600, 00 грн. адвокатських витрат судом зазначено, що з врахуванням наданих адвокатом послуг в суді та затраченим часом на надання правничих послуг співмірними зі складністю справи та затраченим адвокатом часу на підготовку цієї справи до розгляду в суді, обґрунтованими є витрати в розмірі 2 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 25.03.2019 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильною оцінкою судом доказів, що були надані відповідачем.

Апелянт вважає, що суд необґрунтовано визнав подані відповідачем докази недопустимими та неналежними, хоча вони були подані та засвідчені належним чином у спосіб, передбачений ГПК України.

Судом неправильно застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами спору, норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки спір у даній справі стосується надання чи не надання послуг та їх підтвердження за договором, а не про відображення та облік господарських операцій.

Суд неправильно дослідив та оцінив докази, які були подані позивачем, визнані судом допустимими та належними, а саме рахунок №18 від 04.06.2015, виставлений відповідачем, та платіжне доручення №354 від 08.06.2015 про сплату позивачем 25 000, 00 грн., та хронологію подій за договором.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 01.04.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.06.2015 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено Договір № 02/06-15 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначеним цим Договором Виконавець за замовленням Замовника зобов`язується протягом строку, визначеного у додаткових угодах до нього надавати за плату послуги, а саме інформаційно-аналітичні, консультаційні, роз`яснювальні, а також здійснювати супроводження, представлення інтересів Замовника перед юридичними та фізичними особами усіх форм власності, державними органами, в усіх судових органах з питань купівлі-продажу земельних ділянок (далі - послуги), а Замовник зобов`язується приймати такі послуги та своєчасно їх оплачувати.

Перелік (вид), ціна та строки надання та оплати послуг вказуються у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору і не розглядаються як окремі угоди (пункт 1.2. Договору).

За умовами пункту 2.1. Договору на Виконавця покладено обов`язок надавати на протязі дії цього Договору послуги Замовнику згідно з додатковими угодами до нього; забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені із Замовником (або згідно із вимогами, яким вони звичайно повинні відповідати); при неможливості в передбачений цим Договором строк надати послуги, негайно повідомити про це Замовника шляхом направлення відповідного листа; зберігати комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію Замовника, яка стане відома Виконавцю в період дії цього Договору.

Положеннями пункту 3.1. Договору визначено, що за надання передбачених цим Договором послуг Замовник виплачує винагороду згідно додаткових угод до Договору.

Згідно з пунктом 3.2. Договору приймання послуг Виконавцем та передача результатів Замовником оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного надання послуг або на інших умовах.

Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та діє до 31.12.2015.

04 червня 2015 відповідач виставив позивачу Рахунок на оплату № 18 від 04.06.2015 на суму 25 000, 00 грн., який був оплачений позивачем на підставі платіжного доручення № 354 від 08.06.2015.

04.10.2016 відповідач частково повернув позивачу сплачені ним кошти в сумі 5 000, 00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 216.

Оскільки послуги відповідачем надані не були, залишок попередньої оплати не повернутий, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 ЦК України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 04 червня 2015 відповідач виставив позивачу Рахунок на оплату № 18 від 04.06.2015 на суму 25 000, 00 грн., який був оплачений позивачем на підставі платіжного доручення № 354 від 08.06.2015.

Разом з тим, жодні належні докази на підтвердження факту надання позивачу послуг за спірним Договором в матеріалах справи відсутні.

Так, відповідач вказує, що консультативні, роз`яснювальні послуги, послуги на супроводження, представлення інтересів Замовника перед Міністерством оборони України з питань купівлі-продажу, відчуження земельної ділянки, що була у віданні Міноборони і на якій знаходилось нерухоме майно позивача та членів його сім"ї за адресою: АДРЕСА_1 , були надані позивачу, що підтверджується електронними доказами в їх паперових копіях, а саме електронною перепискою між позивачем та представником відповідача ОСОБА_1 , який і надавав вищевказані послуги.

Зокрема, відповідач зазначає, що 04.06.2015 (в день укладення Договору) з електронної адреси ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу Килимистого С.М. ІНФОРМАЦІЯ_1. Був підготовлений директором відповідача та направлений проект листа на ім`я Міністра оборони України. Наступного дня, 05.06.2015 директором відповідача ОСОБА_2 був підготовлений та відправлений пакет документів на організацію та супровід охоронної діяльності (пультова охорона), договору про спостереження та спрацювання засобів охоронно-тривожної діяльності, акту вводу в експлуатацію охоронної сигналізації, інструкції про порядок взяття об`єкта під централізовану охорону, договору про надання послуг термінового виїзду опер групи реагування на інформаційні повідомлення про вчинення правопорушень на об`єкті, протоколу узгодження ціни, інструкції для співробітника щодо внутрішньої безпеки і збереження конфіденційної інформації, карточки об`єкту центрального пункту охорони (цпс), опису об`єкту, переліку об`єктів про спрацювання системи охорони. 16.06.2015 відповідач в особі директора ОСОБА_2 відправив позивачу проект листа о 12 год. 46 хв., підготовлений на замовлення позивача на ім`я Здора А.В. - генерального директора Концерну "Військторгсервіс". 16.06.2015 позивач відправив на електронну адресу ОСОБА_2 о 12 год. 52 хв. прикріплений файл - фірмовий бланк поганої якості. В наступному листі ОСОБА_2 просить позивача вислати кольоровий фірмовий бланк, однак позивач його не направив. Відповідач розробив цей-бланк з чорно-білого за аналогією та о 13 год. 21 хв. вислав позивачу на такому бланку лист.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення господарського, бухгалтерського і податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Положеннями частини 2 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Згідно з пунктом 3.2. Договору приймання послуг Виконавцем та передача результатів Замовником оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного надання послуг або на інших умовах.

Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 3.3. Договору).

Таким чином, сторони у договорі визначили акт приймання-передачі наданих послуг як суттєвий елемент встановлених між ними правовідносин.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного Акту надання відповідачем послуг позивачу за спірним Договором.

Доказів направлення відповідачем такого Акту відповідачу для підписання та необґрунтованої відмови позивача від підписання цього Акту матеріали справи також не містять.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що надані відповідачем на підтвердження факту надання позивачу послуг заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також скриншоти листів з електронної пошти не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання позивачу послуг, оскільки відповідно до приписів статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, тоді як обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-яких інших доказів, які б надавали можливість суду беззаперечно встановити час, обсяг, якість та вартість наданих відповідачем послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 названого Кодексу суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 173 ГК України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки судом встановлено, що дія договору закінчилась, проте відповідач не надав послуги за договором на заявлену до стягнення суму передоплати, у позивача існує право вимагати повернення передоплати.

Так, частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6).

Оскільки Главою 63 вказаного кодексу не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про можливість застосування частини 2 статті 693 ЦК України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

За приписами частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на викладене, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення передоплати за ненадану відповідачем послугу, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплаченої послуги, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість та доведеність позивачем своїх вимог в частині стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. заборгованості.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення 1 244, 39 грн. 3% річних та 5 351, 02 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, ст.ст. 533-535, ст. 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінюватись як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за не надані послуги.

Враховуючи викладене, застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 9 600, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про їх часткове задоволення у розмірі 2 000,00 грн. з огляду на те, що в заявленій позивачем сумі останні є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Надання адвокатом Васильченко Л.І. позивачу адвокатських послуг при розгляді даної справи в суді першої інстанції підтверджується Договором №24/10/18 від 24.10.2018 про надання правової допомоги адвокатом (представництво) з Додатком № 2 до нього від 24.10.2018 (розрахунок вартості правової допомоги, Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6808/10 від 05.09.2018, Ордером серії КС № 341079, платіжним дорученням № 510 від 30.10.2018 про сплату позивачем 9 600, 00 грн., Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.02.2019.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин аргументи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Б.О.З." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/16961/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача 2 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 03.04.2019, укладений між адвокатом Розборським В.В. та Килимистим С.М. , попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та понесе на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Розборським В.В. у зв`язку зі складанням процесуальних документів у справі №910/16961/18, копія бланку квитанції №8 від 03.04.2019.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл вказаної категорії судових витрат є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення позивачем таких витрат.

Проте, відзив на апеляційну скаргу підписаний позивачем С .М. Килимистим, доказів підготовки адвокатом Розборським В.В. процесуальних документів у справі на стадії апеляційного провадження матеріали справи не містять, копія бланку квитанції №8 від 03.04.2019 не містить даних про сплату 2 000, 00 грн. за надання адвокатом Розборським В.В. юридичних послуг у справі №910/16961/18, та прийняття вказаних коштів саме адвокатом Розборським В.В.

За відсутності доказів здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката Розборського В.В. у даній справі, колегія суддів відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача 2 000, 00 грн. витрат, які позивач кваліфікує як витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Б.О.З." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/16961/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/16961/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16961/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 16.07.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко