Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/15331/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/15331/18

За позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Котміст",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка",

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна затока",

4) Акціонерне товариство "АСВІО БАНК"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від Генеральної прокуратури України (Прокуратури): Солодка Л.П., прокурор

від позивача: Власенко І.І. довіреність № 225-КМР-589 від 20.02.2019

від відповідача: Голинська С.В. на підставі ордеру серії КВ № 419003 від 07.12.2018

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

від третьої особи-4: Шулік С.О. на підставі ордеру серії КС № 555702 від 25.01.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.11.2018 Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" (відповідач) з вимогою про витребування у відповідача земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166) площею 8 га вартістю згідно із нормативно-грошовою оцінкою 96896230,72 грн., розташовану на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, та про передачу цієї земельної ділянки у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Позов мотивовано виявленням Генеральною прокуратурою України порушень Земельного та Житлового кодексів України, допущених при передачі Обслуговуючому кооперативу житловий кооператив "Котміст" (далі - ОКЖК "Котміст") безоплатно, не на конкурентних засадах земельних ділянок площею 67,21 га - у власність для житлової забудови, площею 7,48 га - у довгострокову оренду на 49 років.

До складу зазначеної земельної ділянки, яка передавалась ОКЖК "Котміст", у власність для житлової забудови, входить земельна ділянка з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0166 площею 8 га, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока".

Враховуючи, що у справі № 910/3724/14 судом визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловий кооператив "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", видані ОКЖК "Котміст" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, а також відсутнім в ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на ці ділянки, Заступник Генерального прокурора вважає, що з урахуванням вимог ст. 388 ЦК України земельна ділянка площею 8 га з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0166 має бути витребувана у ТОВ "Чарівна затока" та передана у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15331/18; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 10.12.2018 о 09:30 год., залучено до участі у справі третіх осіб-1, 2, 3, 4 які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Котміст", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", Акціонерне товариство "АСВІО БАНК".

15.11.2018 через відділ діловодства суду від Заступника Генерального прокурора надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідно до якої Заступник Генерального прокурора просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166) площею 8 га, розташовану на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/15331/18 заяву Заступника Генерального прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову, шляхом: накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166) площею 8 га, розташовану на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва; забороною Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" здійснювати будь-які дії з земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166) площею 8 га, розташованою на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

03.12.2018 через відділ діловодства суду від представника Прокуратури надійшла заява про видачу копії ухвали. Заява судом задоволена.

У підготовче засідання, призначене на 10.12.2018, з'явилися представники Прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-4. Представники третіх осіб-1,2,3 в підготовче засідання 10.12.2018 не з'явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні представники відповідача та третьої особи-4 звернулися до суду з усними клопотаннями про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Усні клопотання представників відповідача та третьої особи-4 судом задоволені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 29.01.2019 о 10:10 год.

12.12.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалам справи. Клопотання судом задоволене.

16.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відділу Генеральної прокуратури України надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду разом з доказами направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі-4.

29.01.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-4 надійшла заява, якою представник третьої особи-4 просив вважати незакінченим процесуальний строк на подання пояснень та продовжити процесуальний строк на їх подання. В обґрунтування наведеної заяви представник третьої особи-4 вказав, що станом на 28.01.2019 на адресу Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" не надходили матеріали позовної заяви та відзив, у зв'язку з чим у представника третьої особи-4 не було можливості надати пояснення у справі.

29.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду № 4 від 28.01.2019. Згідно поданої заяви представник відповідача вказав, що провадження у даній справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, стверджував про відсутність підстав представництва інтересів держави в особі Київської міської ради Генеральною прокуратурою України, у зв'язку з чим, позовна заява має бути залишена без розгляду в порядку ст. 226 ГПК України.

29.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду № 5 від 28.01.2019, яка фактично містить вимоги відповідача щодо витребування доказів у позивача.

29.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів. В обґрунтування наведеної заяви представник відповідача вказав, що перебував у довгостроковому відрядженні та не мав змоги подати відзив у строк, встановлений судом, у зв'язку з чим просив:

- вважати останнім днем процесуального строку на подачу відзиву - 30.01.2019 (п'ятнадцятиденний строк з дати ознайомлення позивача з позовною заявою);

- продовжити процесуальний строк на подання відзиву до 30.01.2019;

- продовжити строк підготовчого провадження не більше ніж на тридцять днів задля надання сторонами доказів по суті спору та підтвердження дійсних обставин справи та для надання додаткового відзиву до основного відзиву.

В якості додатків до зазначеної заяви, представник відповідача долучив, зокрема, довідку № 35/01 від 28.01.2019; відзив на позовну заяву № 2 від 28.01.2019; клопотання про застосування судом строку позовної давності № 3 від 28.01.2019.

Довідкою № 35/01 від 28.01.2019 представник відповідача повідомив, що з 21.12.2018 до 23.01.2019 перебував у відрядженні.

У відзиві на позовну заяву, відповідач виклав заперечення щодо наведених позивачем обставин та підстав позову, із посиланням на відповідні докази та норми права, просив суд застосувати позовну давність у 3 (три) роки і наслідки спливу позовної давності до всіх позовних вимог, заявлених 15.11.2018 Заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Чарівна затока", повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

У клопотанні про застосування судом строку позовної давності відповідач зазначив, що строк позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду у позивача обчислюється з 05.11.2012 (05.11.2012 спірна земельна ділянка внесена до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока", про що позивачу було відомо), Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва 15.11.2018, а отже, на думку відповідача, позивач безпідставно і без поважних на те причин пропустив трирічний строк позовної давності, який сплинув 06.11.2015.

У підготовче засідання, призначене на 29.01.2019, з'явилися представники Прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-4. Представники третіх осіб-1,2,3 в підготовче засідання не 29.01.2019 з'явилися.

У підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 29.01.2019 здійснювався розгляд заяви представника третьої особи-4, поданої 29.01.2019 через відділ діловодства суду, якою третя особа-4 просила вважати незакінченим процесуальний строк на подання пояснень та продовжити процесуальний строк на їх подання.

Розглянувши зазначену заяву, суд дійшов висновку про її відхилення, з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 про відкриття провадження у справі № 910/15331/18 запропоновано третім особам-1, 2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача подати письмові пояснення щодо позову протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 910/15331/18 отримано Акціонерним товариством "АСВІО БАНК" 23.11.2018. Крім того, представник третьої особи-4 був присутній у підготовчому засіданні 10.12.2018 та звертався до суду з усним клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 відкладено підготовче засідання та запропоновано учасникам справи виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у повному обсязі. Матеріалам справи також підтверджується, що позивач 02.01.2019 направляв третій особі-4 - Акціонерному товариству "АСВІО БАНК" копію позовної заяви з додатками з описом вкладення. Крім того, зазначена заява третьої особи-4 подана після закінчення строку на її подання.

За наведених обставин, заява третьої особи-4 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 29.01.2019 суд долучив до матеріалів справи заяву представника відповідача про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів та заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, які були подані 29.01.2019 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 11.02.2019 о 15:00 год.

29.01.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-4 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

29.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява, якою відповідач просив витребувати у Київської міської ради докази:

- державний акт та включно всі матеріали документів, на підставі яких цей акт був оформлений і зареєстрований, про те, що земельна ділянка надавалась Обслуговуючому кооперативу житловий кооператив "Котміст";

- державний акт та включно всі матеріали документів, на підставі яких цей акт був оформлений і зареєстрований, про те, що земельна ділянка надавалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка";

- державний акт та включно всі матеріали документів, на підставі яких цей акт був оформлений і зареєстрований, про те, що земельна ділянка надавалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібна затока".

30.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача повторно надійшла заява про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів разом з заявами, клопотаннями та доказами, які вже містяться в аналогічній заяві відповідача про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів, поданій 29.01.2019 через відділ діловодства суду.

30.01.2019 через відділ діловодства суду від представника Прокуратури надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалам справи. Клопотання судом задоволене.

06.02.2019 через відділ діловодства суду від представника Прокуратури надійшла відповідь на відзив з викладеними у ній поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

06.02.2019 через відділ діловодства суду від представника Прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про застосування судом строку позовної давності № 3 від 28.01.2019.

06.02.2019 через відділ діловодства суду від представника Прокуратури надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення без розгляду позовної заяви прокурора з відповідним посиланням на норми права та судову практику, якою позивач просив суд відхилити вказану заяву відповідача, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У наведених запереченнях представник Прокуратури зазначив, що звертаючись з позовом у цій справі, Заступник прокурора відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

07.02.2019 через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшла відповідь на відзив, якою представник Київської міської ради надав заперечення щодо відзиву, заяви про залишення без розгляду позовної заяви прокурора та клопотання про застосування строку позовної давності, просив суд долучити відповідь на відзив до матеріалів справи; відмовити у задоволенні заяви про залишення без розгляду позовної заяви; відмовити в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності; позов задовольнити.

08.02.2019 через відділ діловодства суду від представника Київська міська рада надійшло клопотання з доказами надсилання учасникам справи заяв по суті справи.

11.02.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-4 надішли пояснення щодо позову та відзиву.

У підготовче засідання, призначене на 11.02.2019, з'явилися представники Прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-4. Представники третіх осіб-1,2,3 в підготовче засідання 11.02.2019 не з'явилися.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.02.2019, суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 11.02.2019 здійснювався розгляд заяви відповідача про витребування доказів.

Розглянувши подану відповідачем заяву про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на невідповідність такої заяви вимогам ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Як встановлено судом, подана відповідачем заява про витребування доказів містить лише перелік доказів, які позивач просить суд витребувати у Київської міської ради, та не містить інших зазначень, визначених ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим така заява визнається судом необгрунтованою.

У підготовчому засіданні 11.02.2019 здійснювався розгляд заяви відповідача про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів.

Розглянувши подану відповідачем заяву про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів, суд дійшов висновку про визнання причин пропуску строку подання відзиву на позовну заяву поважними, задоволення зазначеної заяви відповідача та поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, враховуючи приписи ч. 3 ст. 177 ГПК України, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення вимоги відповідача, викладеної у заяві відповідача про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів в частині продовження строку підготовчого провадження.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 161 ГПК України, суд зазначив про відсутність у суду підстав для прийняття "додаткового відзиву до основного відзиву", про що у своїй заяві також просив відповідач.

У підготовчому засіданні 11.02.2019 суд долучив до матеріалів справи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності № 3 від 28.01.2019. Розгляд справи № 910/15331/18 буде здійснюватися із застосуванням строків позовної давності.

У підготовчому засіданні 11.02.2019 здійснювався розгляд заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду № 4 від 28.01.2019. Ознайомившись зі змістом наведеної зави, суд зазначив, що при відкритті провадження у справі суд досліджував питання щодо процесуальної дієздатності позивача на звернення з відповідним позовом до суду, тому заява про залишення позову без розгляду з наведених у ній підстав, судом відхиляється.

У підготовчому засіданні 11.02.2019 здійснювався розгляд заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду № 5 від 28.01.2019. Судом встановлено, що зазначена заява не відповідає вимогам, визначеним ст. 170 ГПК України, у зв'язку з чим суд залишає її без розгляду.

У підготовчому засіданні 11.02.2019 суд долучив до матеріалів справи відповідь Прокуратури на відзив, заперечення Прокуратури на клопотання відповідача про застосування судом строку позовної давності № 3 від 28.01.2019 та заперечення Прокуратури на заяву відповідача про залишення позову без розгляду № 4 від 28.01.2019, подані 06.02.2019 через відділ діловодства суду, а також відповідь позивача на відзив, подану 07.02.2019 через відділ діловодства суду, та пояснення третьої особи-4 щодо позову та відзиву, подані 11.02.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 11.02.2019 представники Прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-4 зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзивах.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.02.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.02.2019 о 14:00 год.

25.02.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача в іншому судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 25.02.2019, з'явилися представники Прокуратури та позивача.

Представники відповідача та третіх осіб-1, 2, 3, 4 в судове засідання 25.02.2019 не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 25.02.2019 суд розглянув та задовольнив заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 постановлено відкласти судове засідання у справі на 11.03.2019 о 15:10 год.

05.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення щодо відповіді Київської міської ради від 07.02.2019 на відзив ТОВ "Чарівна затока" від 25.01.2019 (разом із запереченнями проти зави про залишення без розгляду позовної заяви та проти клопотання про застосування строку позовної давності).

Відповідно наведених заперечень відповідач просив суд повністю відмовити у задоволенні позову Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока", за участю третіх осіб-1, 2, 3, 4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в тому числі з огляду на неповноважного і неналежного позивача у справі, оскільки, на твердження відповідача, Заступник Генерального прокурора України не наділений повноваженнями представляти інтереси держави в особі Київської міської ради у суді у зв'язку з тим, що Київська міська рада не є органом державної влади, а є органом місцевого самоврядування, є юридичною особою, яка має Департамент юридичного управління, в структурі якого є відділ по представництву Київської міської ради у суді. Також, відповідач просив суд застосувати позовну давність у 3 роки і наслідки її спливу включно до всіх позовних вимог, заявлених 15.11.2018 Заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока".

У судове засідання, призначене на 11.03.2019, з'явилися представники Прокуратури, позивача, відповідача, третьої особи-4.

Представники третіх осіб-1, 2, 3 в судове засідання 11.03.2019 не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 11.03.2019 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 11.03.2019 судом заслухано вступне слово представників Прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-4.

Представник Прокуратури повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив, поданої 06.02.2019 через відділ діловодства суду.

Представник позивача повністю підтримав заявлені Заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив, поданої Київською міською радою 07.02.2019 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 29.01.2019 через відділ діловодства суду, у письмових запереченнях щодо відповіді позивача на відзив відповідача, поданих 05.03.2019 через відділ діловодства суду, підтримав подане ним клопотання про застосування судом строку позовної давності, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи-4 заперечував проти задоволення позову повністю з підстав, викладених у пояснення щодо позову та відзиву, поданих 11.02.2019 через відділ діловодства суду, підтримав клопотання відповідача про застосування судом строку позовної давності.

У судовому засіданні 11.03.2019 судом здійснювалось дослідження доказів.

Після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, у судовому засіданні 11.03.2019 суд перейшов до судових дебатів.

У судових дебатах представники Прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-4 виступили з промовами (заключним словом).

Представник відповідача, здійснюючи виступ із заключним словом, подав у судовому засіданні 11.03.2019 виступ в судових дебатах в письмовому вигляді.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції учасників справи.

1.1. Позиція Заступника Генерального прокурора та позивача (Київської міської ради).

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" (відповідач) з вимогою про витребування у відповідача земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166) площею 8 га вартістю згідно із нормативно-грошовою оцінкою 96896230,72 грн., розташовану на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, та про передачу цієї земельної ділянки у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Заступник Генерального прокурора у позовній заяві зазначив наступне:

- рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва земельні ділянки загальною площею 66,39 га віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх із категорії земель сільськогосподарського призначення і передано Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Котміст" (далі - ОКЖК "Котміст", третя особа-1) (ділянки площею 67,21 га - у власність для житлової забудови, площею 7,48 га - у довгострокову оренду);

- на передані у власність ОКЖК "Котміст" земельні ділянки площею 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га останньому видано державні акти серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274 відповідно, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- після отримання державних актів на вказані земельні ділянки ОКЖК "Котміст" вніс їх до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" (далі - ТОВ "Будівельна спілка", третя особа-2), що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21.02.2008, згідно з яким внеском ОКЖК "Котміст" є земельні ділянки площею 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га, розташовані на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва;

- у подальшому ТОВ "Будівельна спілка" земельну ділянку площею 30,5199 га на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва передало як статутний внесок до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" (далі - ТОВ "Срібна затока", третя особа-3) (протокол від 02.08.2010 № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Срібна затока" про прийняття від ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідної земельної ділянки);

- після отримання ТОВ "Срібна затока" державного акта серії ЯЖ № 011924 на право власності на земельну ділянку площею 30,5199 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0020), на замовлення цього товариства здійснено поділ зазначеної ділянки на сім частин, у зв'язку з чим це товариство, у тому числі, отримало державний акт про право власності на земельну ділянку серії КВ № 137634, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00460, на земельну ділянку площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166;

- у подальшому відповідно до Договорів купівлі-продажу 39 часток у статутному ТОВ "Чарівна затока" від 28.11.2012 та Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012, акта приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу від 05.11.2012 земельну ділянку площею 8 га з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0166 внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" (далі - ТОВ "Чарівна затока", відповідач);

- на підставі вищевказаних документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.04.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166 за ТОВ "Чарівна затока";

- згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 05.02.2018 № 10-26-0.22-638/2-18, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0166 становить 96 896 230,72 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 910/3724/14, позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави задоволено повністю та, зокрема, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", видані ОКЖК "Котміст" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №№ 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також визнано відсутнім в ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе, Голосіївський район, м. Київ;

- постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 910/3724/14 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у вищенаведеній в частині залишено без змін та в цій частині рішення набрало законної сили;

- таким чином, Заступник Генерального прокурора зазначив, що господарськими судами у справі № 910/3724/14 встановлено, що земельна ділянка площею 30,5199 га, до складу якої входила ділянка площею 8 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166), незаконно вибула із власності територіальної громади м. Києва, а отже, враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, не потребує доказування факт неправомірного набуття ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на спірну земельну ділянку, надалі внесену до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока";

- згідно з вимогами ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами про його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна;

- правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада;

- враховуючи, що спірне майно протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади м. Києва, Заступник Генерального прокурора стверджує, що право власності територіальної громади на зазначене майно не припинялося, а відповідно ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" та ТОВ "Чарівна затока" його не набули, у зв'язку з чим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Чарівна затока" на підставі ст. 388 ЦК України на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради;

- представництво Заступником Генерального прокурора в суді інтересів держави в особі Київської міської ради при зверненні з даним позовом здійснено відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Київською міською радою не вжито заходів щодо витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, що свідчить про її бездіяльність.

Київська міська рада (позивач) у відповіді на відзив зазначила:

- враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3724/14 від 15.12.2016 в частині відсутності у ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на спірну земельну ділянку набрало законної сили, спірна земельна ділянка підлягає поверненню до її первісного власника - до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради. Тому саме право власності територіальної громади м. Києва підлягає захисту відповідно до закону;

- рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3724/14 від 15.12.2016, визнано, серед іншого, недійсним виданий ТОВ "Срібна затока" державний акт на право власності на спірну земельну ділянку;

- визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку не потребує подальших дій щодо визнання недійсними правочинів, які були укладені після отримання такого акту, тобто в спірному випадку не потрібно визнавати недійсними Договори купівлі - продажу 39 часток у статутному капіталі ТОВ "Чарівна затока" від 28.11.2012 та Договір про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012, на підставі якого відповідач набув у власність спірну земельну ділянку. Тому Прокуратурою обрано належний спосіб захисту права територіальної громади м. Києва на спірну земельну ділянку шляхом її витребування;

- захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Однією з підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки судами у справі № 910/3724/14 встановлено, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади м. Києва, то за змістом ст. 388 ЦК України таке майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

За вказаних обставин, Київська міська рада просила суд задовольнити позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Чарівна затока" про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Заперечуючи щодо заяви відповідача про залишення без розгляду позовної заяви прокурора, Київська міська рада зазначила:

- відповідно до положень ст. 23 Закону України право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у тому числі у разі нездійснення, або неналежного здійснення захисту цих інтересів органом місцевого самоврядування;

- оскільки Київська міська рада самостійно не вживала заходів, спрямованих на повернення у власність територіальної громади м. Києва спірної земельної ділянки, то в силу положень закону у прокурора в такому випадку наявне право звертатися до суду із позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

Київська міська рада також вважає, що строк на звернення до суду прокурором із даним позовом не пропущено.

Прокурор Генеральної прокуратури України згідно поданої відповіді на відзив, вважає помилковими твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке:

- у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. З огляду на наведене, а також враховуючи, що факт протиправного відчуження спірної земельної ділянки встановлено судовим рішенням у справі № 910/3724/14, яке набрало законної сили та згідно з ст. 75 ГПК України є преюдиційним, прокурор вважає, що ним обрано правильний спосіб захисту: шляхом витребування спірної земельної ділянки у її теперішнього власника - ТОВ "Чарівна затока" без визнання останньої угоди (Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012) недійсною;

- з огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "Чарівна затока" критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій справі не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції;

- твердження відповідача про те, що позов Прокуратурою подано з пропуском строку позовної давності, є безпідставними.

1.2. Позиція відповідача:

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив повністю з таких підстав:

- Договори купівлі - продажу 39 часток у статутному капіталі ТОВ "Чарівна затока" від 28.11.2012, Договір про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012 та акт приймання - передачі земельної ділянки до статутного капіталу від 05.11.2012, відповідно до яких спірну земельну ділянку внесено до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока", на даний час є чинними, позивач не надав жодних доказів нікчемності, недійсності, протиправності цих правочинів, а відповідно, відсутні підстави для витребування спірної земельної ділянки з приватної власності у ТОВ "Чарівна затока" та визнання цих правочинів недійсними;

- відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, внесеної до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока", адже при набутті права власності на цю земельну ділянку не було порушено ні вимоги діючого законодавства України, ні права, свободи та інтереси інших осіб, а тому відсутні правові підстави для визначення ТОВ "Чарівна затока" у якості відповідача;

- відповідач вважає, що у разі задоволення позовних вимог він матиме право на відшкодування матеріальних і моральних витрат, понесених із укладенням відповідних правочинів при набутті права власності на спірну земельну ділянку, та на застосування в обов'язковому порядку двосторонньої реституції, в силу вимог ст. 216 ЦК України.

Також, відповідач вважає, що строк на звернення з даним позовом до суду пропущено, а тому у відзиві на позовну заяву заявив про застосування судом строку позовної давності, а також окремо подав клопотання, відповідно до якого просив суд застосувати позовну давність у 3 (три) роки і наслідки спливу позовної давності до всіх позовних вимог, заявлених 15.11.2018 Заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Чарівна затока".

Крім того, відповідач стверджує про відсутність будь-яких правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді в даному випадку, оскільки Київська міська рада не є органом державної влади, а є органом місцевого самоврядування, є юридичною особою, яка наділена законним правом на захист та повноваженнями на представництво інтересів органу місцевого самоврядування у суді, має у своїй структурі юридичний департамент по представництву інтересів Київської міської ради у всіх судах України.

1.3. Позиція третіх осіб:

Треті особи-1, 2, 3 у встановлений судом строк без поважних причин письмові пояснення щодо позову або відзиву не подали.

Третя особа-4 вважає позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування спірної земельної ділянки у ТОВ "Чарівна затока" безпідставними, протиправними та такими, що не відповідають дійсності, у задоволенні позовних вимог просила суд відмовити повністю. Також, третя особа-4 підтримала доводи відповідача, який просив суд застосувати позовну давність у 3(три) роки і наслідки спливу позовної давності до всіх позовних вимог, заявлених 15.11.2018.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, встановлено такі обставини:

01.10.2007 Київська міська рада прийняла рішення № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", згідно з яким, зокрема:

- затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київради від 27.10.2005 № 271/3732, Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ" на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (пункт 1);

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (пункт 6);

- передано Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ", за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 74,69 га на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бузівське", наданих відповідно до пункту 32 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 43/1253 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договорами оренди земельних ділянок від 30.12.2004 N 79-6-00271, N 79-6-00272, N 79-6-00273 (загальною площею 66,39 га), та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 8,30 га), з них: площею 67,21 га (ділянка N 1 - площею 32,60 га, ділянка N 3 - площею 34,37 га, ділянка N 4 - площею 0,24 га) - у власність для житлової забудови; площею 7,48 га (ділянка N 2 - площею 5,26 га, ділянка N 5 - площею 2,22 га) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території (пункт 7).

На підставі рішення Київської міської ради № 355/3189 від 01.10.2007 ОКЖК "КОТМІСТ" отримало державні акти на право власності на земельні ділянки, підписані Київським міським головою, серії ЯЖ № 006272 на земельну ділянку площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, серії ЯЖ № 006273 на земельну ділянку площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва та серії ЯЖ № 006274 на земельну ділянку площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.

Рішеннями Київської міської ради № 355/3189 від 01.10.2007, від 08.10.2009 № 494/2563 та від 25.03.2010 № 468/3906 земельні ділянки на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 та площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 передані у власність ОКЖК "КОТМІСТ" безоплатно з посиланням на положення статті 41 Земельного кодексу України.

В подальшому земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 та площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 внесено до статутного капіталу ТОВ "Будівельна спілка", що підтверджено змістом протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Будівельна спілка" № 1 від 21.02.2008 про формування статутного капіталу шляхом внесення відповідних земельних ділянок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" земельну ділянку площею 30,5199 га на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва передало як статутний внесок до ТОВ "Срібна затока" (протокол № 2 від 02.08.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Срібна затока" про прийняття від ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідної земельної ділянки).

ТОВ "Срібна затока" видані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924 (кадастровий номер 8000000000:90:371:0020), зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстровані 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8-00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455.

ТОВ "Срібна затока" здійснило поділ земельної ділянки (державний акт на право власності серії ЯЖ № 011924) на сім частин, в тому числі, на земельну ділянку площею 8 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0166, державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137634, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00460.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" вказані вище земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва внесло до статутних капіталів інших товариств, окрім ділянки площею 8 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166), яка залишилась у власності ТОВ "Срібна затока".

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 910/3724/14, місцевий господарський суд встановив, зокрема, що:

- ОКЖК "Котміст" не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України;

- при прийнятті рішення від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" Київська міська рада не врахувала порушення у створенні та реєстрації кооперативу, за наявності яких кооператив не мав права на отримання земельних ділянок безоплатно та без додержання конкурентних засад набуття права на земельну ділянку, а також невідповідність мети надання земельної ділянки приписам статті 41 Земельного кодексу України;

- за відсутність правових підстав для набуття права власності ОКЖК "Котміст" виключає можливість правомірності передачі ним такого права на спірні земельні ділянки іншим особам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави задоволено повністю, зокрема:

Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради:

- від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва";

- від 08.10.2009 № 494/2563 "Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва";

- від 25.03.2010 № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 №79-6-00734" (п. 2 резолютивної частини).

Визнано недійсними видані Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Котміст" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №№ 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193 (п. 5 резолютивної частини).

Визнано недійсними видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстровані 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8- 00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455 (п. 10 резолютивної частини рішення).

Визнано відсутність в Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою, зокрема, 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166 (п. 18 резолютивної частини рішення).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 скасовано в частині визнання недійсними пунктів 2, 3, 4, 5 рішення Київської міської ради №355/3189 від 01.10.2007 повністю, пункту 1 рішення Київської міської ради в частині визнання його недійсним щодо слів: "Затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради №370/1804 від 28.03.2002, Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київради №271/3732 від 27.10.2005, "Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві", затверджених рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.2005". В цій частині справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Отже, постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 910/3724/14 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 щодо надання земельних ділянок ОКЖК "Котміст", визнання недійсними виданих ОКЖК "Котміст" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, визнання недійсними виданих ТОВ "Срібна затока" державних актів на право власності на земельні ділянки, серед яких і акт серії КВ № 137634, а також визнання відсутнім в ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе, Голосіївський район, м. Київ, серед яких і спірна земельна ділянка площею 8 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166), залишено без змін та в цій частині рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому аналіз змісту ч. 4 ст. 75 ГПК України свідчить, що не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб.

Враховуючи зазначене та приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що обставини щодо неправомірного набуття ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на спірну земельну ділянку, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, що набрало законної сили у відповідній частині, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/15331/18, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Судом також встановлено, що у подальшому відповідно до Договору купівлі-продажу 39 часток у статутному ТОВ "Чарівна затока" від 28.11.2012, Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012, акта приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012 земельну ділянку площею 8 га з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0166 внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" (далі - ТОВ "Чарівна затока", відповідач).

На підставі вищевказаних документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.04.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166 за ТОВ "Чарівна затока".

Наведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 144485759 від 08.11.2018 та не заперечуються відповідачем.

Згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 05.02.2018 № 10-26-0.22-638/2-18, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0166 становить 96 896 230,72 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки на підставі Договорів купівлі-продажу 39 часток у статутному ТОВ "Чарівна затока" від 28.11.2012, Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012.

Дослідивши обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 щодо надання земельних ділянок ОКЖК "Котміст", визнання недійсними виданих ОКЖК "Котміст" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 , 006274, визнання недійсними виданих ТОВ "Срібна затока" державних актів на право власності на земельні ділянки, зокрема, серії ЯЖ № 011924, серії КВ № 137634 , а також визнання відсутнім в ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на земельні ділянки , що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе, Голосіївський район, м. Київ (серед яких і спірна земельна ділянка площею 8 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166) ) та встановивши, що Київська міська рада, передаючи у власність ОКЖК "Котміст" земельні ділянки, вийшла за межі своїх визначених законом повноважень, зокрема, розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, що не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади міста Києва , суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування від ТОВ "Чарівна затока" спірної земельної ділянки на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка вибула із володіння територіальної громади міста Києва поза її волею.

3. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 124 Конституції України регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру":

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в господарському суді) встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (KOROLEV v. RUSSIA (nо. 2), 5447/03 § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02 § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009).

Згідно зі ст.ст. 5, 7 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2);

місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності; поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування (ст. 4);

матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 3 ст. 16);

від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16);

територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч. 1 ст. 60).

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Києва як власник спірних земельних ділянок делегує Київській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Судом встановлено, що Заступник Генерального прокурора в обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді послався на наведені норми закону та зазначив про порушення інтересів держави, яке, на його думку, полягає в тому, що спірна земельна ділянка була протиправно відчужена поза волею територіальної громади міста Києва та підлягає витребуванню у ТОВ "Чарівна затока" на підставі ст. 388 ЦК України на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради. Правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада. Оскільки Київська міська рада, яка була відповідачем у справі № 910/3724/14 після 05.04.2017 (набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, яким визнано недійсним рішення Київської міської ради № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва") не вживала жодних заходів, спрямованих на повернення у власність територіальної громади міста Києва спірної земельної ділянки, що свідчить про нездійснення захисту Київською міською радою та відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення даного позову до суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Заступник Генерального прокурора, звертаючись з позовом про витребування спірної земельної ділянки на користь органу місцевого самоврядування (Київської міської ради) належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що мало наслідком підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та відкриття провадження у справі № 910/15331/18.

При цьому судом з'ясовано, що на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Заступник Генерального прокурора попередньо повідомив Київську міську раду про звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння (повідомлення від 09.11.2018 № 05/2-9458-18).

Аналогічного висновку стосовно того, що прокурор вправі звернутись з позовом про витребування комунального майна з чужого незаконного володіння в інтересах місцевої ради (територіальної громади міста), обґрунтувавши підстави такого звернення необхідністю здійснення належного захисту інтересів місцевої ради (її територіальної громади), як власника спірного комунального майна, що вибуло до третіх осіб поза волею територіальної громади міста, дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 916/2403/16. Судом також враховано висновки Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів органів місцевого самоврядування (міських рад) у разі тривалого невжиття ними заходів щодо захисту майнових прав територіальної громади (постанови від 29.05.2018 у справі № 917/2118/16, від 02.10.2018 у справі № 4/166"Б").

Отже, твердження відповідача про відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради судом відхиляється.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

З аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

На позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести наявність у нього певного суб'єктивного права (інтересу), а також, що таке його право (інтерес) дійсно порушується, оспорюється чи не визнається, а тому потребує захисту.

Відповідно до ч.ч. 1-3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України ).

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема:

а) розпорядження землями територіальної громади міста;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" про витребування у відповідача спірної земельної ділянки та про її передачу у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки така земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади міста Києва) поза його волею.

Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) є одним із речово-правових способів захисту права власності.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/3496/17.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Відтак, територіальна громада, як власник об'єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15.

Крім того, судом враховано, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин до них не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 27.02.2018 у справі № 915/1596/15, від 21.03.2018 у справі № 904/9652/16, від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011 та від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16. Аналогічної позиції про розмежування речово-правових і зобов'язально-правових способів захисту права власності дотримується і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (постанова від 30.01.2018 у справі № 756/5793/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 457/1258/14-ц).

4. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

4.1. Аргументи відповідача про відсутність у прокурора права на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради судом відхилено з підстав, наведених у розділі 3.

4.2. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки на підставі Договору купівлі - продажу 39 часток у статутному капіталі ТОВ "Чарівна затока" від 28.11.2012, Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012 та акту приймання - передачі земельної ділянки до статутного капіталу від 05.11.2012, (відповідно до яких спірну земельну ділянку внесено до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока"), які є чинними, а тому відсутні будь-які підстави для витребування спірної земельної ділянки з приватної власності відповідача та визнання цих правочинів недійсними. Такі твердження відповідача судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 910/3724/14, визнано, серед іншого, недійсним виданий ТОВ "Срібна затока" державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137634.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується (п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, в даному випадку визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку серії КВ № 137634 (який на момент його видачі відповідно до норм законодавства являвся документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку) не потребує подальших дій щодо визнання недійсними правочинів, які були укладені після отримання такого акту, тобто в даному випадку не потрібно визнавати недійсними Договір купівлі - продажу 39 часток у статутному капіталі ТОВ "Чарівна затока" від 28.11.2012 та Договір про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012, на підставі яких відповідач набув у власність спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права територіальної громади міста Києва, а саме шляхом витребування спірної земельної ділянки у її теперішнього власника - ТОВ "Чарівна затока" без визнання недійсними вищенаведених правочинів (останніх у "ланцюгу").

4.3. Суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що у разі задоволення позовних вимог він матиме право на відшкодування матеріальних і моральних витрат, понесених у зв'язку із укладенням відповідних правочинів про набуття права власності на спірну земельну ділянку, та на двосторонню реституцію в силу вимог ст. 216 ЦК України, з огляду на наступне.

Стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Оскільки судами у господарській справі № 910/3724/14 було встановлено, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади міста Києва, то за змістом ст. 388 ЦК України таке майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею і власник має право на витребування такого майна від добросовісного набувача.

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з даним позовом до суду про витребування у відповідача спірної земельної ділянки на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки така земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади міста Києва) поза його волею.

Разом з тим, наявність (або відсутність) права відповідача на відшкодування матеріальних і моральних витрат, понесених у зв'язку із укладенням відповідних правочинів про набуття права власності на спірну земельну ділянку, та на двосторонню реституцію в порядку ст. 216 ЦК України - не є предметом спору у даній справі про витребування майна із чужого незаконного володіння.

4.4 . Крім того, безпідставними є твердження відповідача про протиправне позбавлення його власності всупереч положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати щодо сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Водночас, немає чіткого, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою є оціночним і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини та застосовані правові норми, судом не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "Чарівна затока" критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном з огляду на таке.

Витребування спірного майна на користь територіальної громади міста Києва з володіння ТОВ "Чарівна затока" відповідає критерію законності: витребування з власності ТОВ "Чарівна затока" спірного майна здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості та передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним.

Прийняття незаконного рішення про безоплатну передачу у приватну власність окремому суб'єкту господарювання земельної ділянки площею 8 га фактично позбавляє територіальну громаду міста Києва можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єкта з комунальної власності, становлять суспільний (публічний) інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об'єкт вибув з комунальної власності, такому суспільному (публічному) інтересу не відповідає і тому згадане рішення визнано недійсним під час розгляду справи № 910/3724/14.

У справі, яка розглядається, "суспільним" ("публічним") інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про витребування комунального майна з володіння ТОВ "Чарівна затока" є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого права шляхом повернення до комунальної власності об'єкта комунальної власності, який вибув із володіння територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "Чарівна затока" критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

За таких обставин, позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради у цій справі не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16.

5. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

З системного аналізу викладеного вище вбачається, що вказані Заступником Генерального прокурора підстави для витребування у ТОВ "Чарівна затока" спірної земельної ділянки та передачі цієї земельної ділянки у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.

Таким чином, судом встановлено наявність порушеного права власності територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку, з огляду на вибуття цієї земельної ділянки з комунальної власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення з порушенням чинного законодавства, на захист якого (порушеного права) до суду звернувся Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради шляхом подання віндикаційного позову. Фактичні обставини порушення права власності територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку встановлені судом у розділі 2.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які Заступник Генерального прокурора та сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166) площею 8 га вартістю згідно із нормативно-грошовою оцінкою 96896230,72 грн., що розташована на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва та передачу цієї земельної ділянки у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

6. Щодо застосування позовної давності.

Безпосередньо у відзиві, а також в окремому клопотанні, доданих в якості додатків до заяви відповідача про продовження судом строків на подання відзиву та інших відповідних документів, поданої 29.01.2019 через відділ діловодства суду, відповідач заявив про застосування судом строку позовної давності. Відповідач просив суд застосувати позовну давність у 3 (три) роки і наслідки спливу позовної давності до всіх позовних вимог, заявлених 15.11.2018 Заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Чарівна затока".

Відповідач вважає, що строк на звернення з даним позовом до суду пропущено з огляду на таке.

05.11.2012 земельна ділянка площею 8 га, розташована на 21 - му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0166 (вартістю із нормативно грошовою оцінкою 96 896 230, 72 грн.) внесена до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока", про що позивачу, на думку відповідача, було відомо.

Зокрема, відповідач зазначив, що позивачу достовірно було відомо про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012: (дата нотаріального посвідчення 05.11.2012, номер у реєстрі нотаріальних дій 4737, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В., земельна ділянка загальною площею 8 (вісім) га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166), однак позивач не звернувся до суду з позовом про визнання відповідних документів правочинів та/або реєстрації недійсними і скасування їх, а тому ще 06.11.2015 пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Отже, на думку відповідача, строк позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду у позивача обчислюється з 05.11.2012.

15.11.2018 Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Отже, на думку відповідача, позивач безпідставно і без поважних на те причин пропустив трирічний строк позовної давності, який сплинув 06.11.2015.

Прокурор Генеральної прокуратури України вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позов Прокуратурою подано з пропуском строку позовної давності, є безпідставними, з огляду на таке.

Факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності встановлено лише з моменту набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, а саме - 05.04.2017 (ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови у цій справі від 05.04.2017), що в розумінні ст. 261 ЦК України є початком перебігу строку позовної давності, а отже строк на звернення до суду не пропущено.

Скасування рішення, відповідно до якого передано спірну земельну ділянку у приватну власність, та визнання недійсним державних актів на право власності на цю земельну ділянку є підставою для її витребування з чужого незаконного володіння.

Початок перебігу позовної давності має збігатися з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на викладене, Прокурор Генеральної прокуратури України важає, що перебіг позовної давності на звернення з даним позовом починається 05.04.2017, тобто з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016, яким визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловий кооператив "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" та видані на його підставі державні акти на право власності на ці землі.

Прокурор Генеральної прокуратури України також зазначив про безпідставність тверджень відповідача про початок перебігу строку позовної давності 05.11.2012, тобто з часу внесення спірної земельної ділянки до статутного фонду ТОВ "Чарівна затока", у зв'язку з тим, що Київська міська рада не була стороною вказаного правочину, а отже, строк на звернення до суду не пропущено.

Позивач (Київська міська рада) також вважає, що строк на звернення до суду прокурором із даним позовом не пропущено, оскільки:

- Київська міська рада не була стороною Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012 та не є суб'єктом, який здійснював реєстрацію зазначеного договору;

- неправомірність вибуття спірної земельної ділянки від її законного власника - територіальної громади м. Києва - була встановлена лише в судовому порядку у господарській справі № 910/3724/14, рішення в якій набрало законної сили лише 05.04.2017,

- лише після набрання рішенням суду у справі № 910/3724/14 законної сили у територіальної громади м. Києва виникло право на повернення в своє законне володіння спірної земельної ділянки, а тому позивач вважає, що строк звернення до суду прокуратурою із даним позовом не пропущено.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За змістом положень статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, від 23.12.14 у справі № 3-194гс14, а також Верховний Суд в постанові від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18).

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку про те, що на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права власності територіальної громади, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстав для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність у три роки, що визначено у судовій практиці Верховного Суду України у постановах від 06.12.2010 у справі №3-13гс10, від 08.06.2016 у справі №6-3089цс15, від 22.06.2017 у справі № 6-1047цс17 та у судовій практиці Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження №14-252цс18), від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Водночас, позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, відповідно до якої позовна давність до позовних вимог про витребування майна в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовується, на яку у позовній заяві посилався Заступник Генерального прокурора, не підлягає для застосування судом з огляду на те, що у постанові від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала про помилковість такого висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16).

Зважаючи на викладене, суд під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду має, по-перше, установити дату, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, по-друге, установити дату, коли особа звернулася до суду, по-третє, з'ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку.

Оскільки з даним позовом звернувся прокурор, то встановленню підлягають обставини стосовно того, коли про порушення своїх прав довідались або могли довідатись саме Київська міська рада, в інтересах якої Заступник Генерального прокурора 15.11.2018 звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про витребування у ТОВ "Чарівна затока" земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166) площею 8 га вартістю згідно із нормативно-грошовою оцінкою 96896230,72 грн., розташованої на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва та передачу цієї земельної ділянки у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на підставі ст. 388 ЦК України.

Як встановлено судом, 06.03.2014 Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби , Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп", з вимогами (в редакції заяви про зміну предмета позову від 26.09.2016, яка прийнята судом), зокрема, про:

- визнання недійсними з моменту прийняття таких рішень Київської міської ради: від 01.10.2007 № 355/3189, від 08.10.2009 № 494/2563, від 25.03.2010 № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 №79-6-00734";

- визнання недійсними виданих Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006272, серії ЯЖ № 006273 та серії ЯЖ № 006274;

- визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" державних актів на право власності на земельні ділянки, зокрема, серії ЯЖ № 011924, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137634, зареєстрований 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00460;

- визнання відсутність в Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0019 (серед яких земельна ділянка площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166).

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/3724/14. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Київська міська рада брала участь у розгляді цієї справи № 910/3724/14 в якості відповідача-1.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 910/3724/14 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", визнання недійсними виданих ОКЖК "Котміст" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, визнання недійсними виданих ТОВ "Срібна затока" державних актів на право власності на земельні ділянки, серед яких і акт серії КВ № 137634, а також визнання відсутнім в ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе, Голосіївський район, м. Київ, серед яких і спірна земельна ділянка площею 8 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166), залишено без змін та в цій частині.

Предметом позову у даній справі № 910/15331/18 є саме вимоги про витребування у ТОВ "Чарівна затока" (добросовісного набувача) спірної земельної ділянки , оскільки остання вибула з володіння власника (територіальної громади міста Києва) не з його волі іншим шляхом, які заявлено на підставі ст. 388 ЦК України.

Факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки від її законного власника (територіальної громади міста Києва) було встановлено лише в судовому порядку у справі № 910/3724/14, рішення в якій набрало законної сили 05.04.2017 (ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови у цій справі).

Судом враховано, що підставою набуття особами земельних ділянок є рішення відповідних органів згідно з положеннями ст.ст. 116, 118 ЗК України.

У свою чергу, саме скасування рішення, відповідно до якого передано земельні ділянки у приватну власність, та визнання недійсними державних актів на право власності на ці земельні ділянки (в тому числі на спірну земельну ділянку) є підставою для їх витребування з чужого незаконного володіння.

Таким чином, перебіг позовної давності має збігатися з моментом виникнення у заінтересованої сторони, якою у даному випадку є Київська міська рада, права на позов, тобто можливості реалізувати своє порушене право в судовому порядку.

З огляду на викладене, перебіг позовної давності на звернення з даним позовом до суду про витребування спірної земельної ділянки на підставі ст. 388 ЦК України починається з 05.04.2017 (дня набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у справі № № 910/3724/14, яким визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки (в тому числі на спірну земельну ділянку)), коли Київська міська рада довідалася про порушення свого права (права власника на витребування майна від добросовісного набувача). 15.11.2018 з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся Заступник Генерального прокурора. А отже, трирічний строк на звернення з даним позовом до суду не пропущено.

Доводи відповідача, які зводяться до того, що у даній справі строк позовної давності слід обраховувати з 05.11.2012 - моменту внесення спірної земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" та реєстрації в Державному реєстрі правочинів Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012, судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки суперечать положенням статті 261 Цивільного кодексу України та вище встановленим обставинам. Так, станом на вказану дату Київська міська рада не довідалась і не могла довідатись, що в судовому порядку у справі № 910/3724/14 будуть визнані недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки (в тому числі на спірну земельну ділянку). Лише після набрання рішенням суду у справі № 910/3724/14 законної сили у територіальної громади міста Києва виникло право на повернення в своє законне володіння спірної земельної ділянки. До того ж, Київська міська рада не була стороною Договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Чарівна затока" від 05.11.2012 та не є суб'єктом, який здійснював реєстрацію зазначеного договору.

При цьому, відповідач помилково ототожнює позов у даній справі про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України та позов про визнання недійсними правочинів, на підставі яких він отримав спірну ділянку у власність, з яким прокурор та Київська міська рада до суду не звертались.

7. Стосовно розподілу судових витрат .

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Заступник Генерального прокурора у позовній заяві зазначив, що судові витрати, які Генеральна прокуратура України понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складають 616700,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 881,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сплату Генеральною прокуратурою України судового збору за подання позовної заяви у сумі 616700,00 грн. (платіжне доручення № 4486 від 09.11.2018) та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 881,00 грн. (платіжні доручення № 4483 від 09.11.2018, № 4484 від 09.11.2018).

Відповідач не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення заявленого Заступником Генерального прокурора позову повністю, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заява у розмірі 616700,00 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 881,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 13, 53, 73-81, 86, 123, 124 ,129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, буд. 26; ідентифікаційний код 38343135) земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166) площею 8 (вісім) га вартістю згідно із нормативно-грошовою оцінкою 96896230,72 грн. (дев'яносто шість мільйонів вісімсот дев'яносто шість тисяч двісті тридцять гривень 72 коп.), розташовану на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва та передати цю земельну ділянку у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна затока" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, буд. 26; ідентифікаційний код 38343135) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код 0003405) 616700,00 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви, 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню 00 коп.) судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 19.03.2019

Суддя Гумега О.В.