Рішення

від 12.03.2019 по справі 915/172/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Справа № 915/172/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Кью» , вул. Мечникова, 19, м. Дніпро, 49000 (код ЄДРПОУ 39288018)

адреса представника: АДРЕСА_1, 49000

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельна фірма «Велам» , вул. Троїцька (Кірова), 67, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 13842002)

про стягнення коштів в розмірі 155 959, 20 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № А-01-031 від 26.02.2019 року;

від відповідача: ОСОБА_4 довіреність № А-01-024 від 12.02.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Кью» з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельна фірма «Велам» коштів в сумі 155 959, 20 грн. за договором поставки № 59 від 26.05.2017 року.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 28.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 12.03.2019 року.

В судовому засіданні 12.03.19 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

11.03.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання вх. № 3629/19 про зупинення провадження у справі № 915/172/19, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі в частині стягнення 99 259, 20 грн. до набрання законної сили судового рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 905/5576/18 за позовом ВТФ Велам до ТОВ ОСОБА_2 Кью про розірвання договору поставки № 59 від 26.05.2017 року та стягнення вартості товару (дроту сталевого пружинного) неналежної якості.

Клопотання мотивоване тим, що з 14.01.2019 року в господарському суді Дніпропетровської області знаходиться на розгляді справа № 905/5576/18 за позовом ВТФ Велам до ТОВ ОСОБА_2 Кью про розірвання договору поставки № 59 від 26.05.2017 року та стягнення вартості товару (дроту сталевого пружинного) неналежної якості, поставленого, зокрема, і по видатковій накладній № 19 від 21.05.2018 року на суму 99 259, 20 грн. Відповідач вважає, що об'єктивно розглянути справу № 915/172/19 в частині стягнення вартості поставленого позивачем товару по видатковій накладній № 19 від 21.05.2018 року, якість якого оспорюється в іншому господарському суді, є неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Розглянувши подане відповідачем клопотання (вх. № 3629/19 від 11.03.2019 року), судом відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне:

- п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не передбачено зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті (клопотання про зупинення провадження у справі подано відповідачем після початку розгляду справи по суті);

- приписами ГПК України не передбачено зупинення провадження у справі в частині.

Крім того, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що відповідачем не доведено об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи № 905/5576/18. Так, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення коштів за поставлений товар (зокрема, на підставі п. 3.1-3.4 договору). Натомість, предметом іншої справи № 905/5576/18 є вимога про розірвання договору поставки та стягнення вартості товару неналежної якості в порядку п. 6.2 договору (вимога про повернення сплачених коштів за товар). Відтак, в спірному випадку відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі.

ІІІ. ОСОБА_5 ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 59 від 26.05.2017 року, укладеного між сторонами, а саме: зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 629, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

В обґрунтування заперечень відповідач у відзиві на позов (вх. № 2269/19 від 14.02.2019 року) зазначає, що дійсно згідно облікових документів підприємства існує спірна заборгованість ОСОБА_6 ВТФ Велам перед ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью на суму 155 959, 20 грн., зокрема, по поставкам:

- 56 700, 00 грн. по відвантаженому позивачем товару по видатковій накладній № 77 від 05.12.2017 року на суму 494 772, 30 грн., яка є сумою податку на додану вартість по незареєстрованій податковій накладній № 13 від 30.11.2017 року;

- 99 259, 20 грн. за відвантажений недоброякісний товар по видатковій накладній № 19 від 21.05.2018 року на суму 99 259, 20 грн.

Відмова ВТФ Велам від здійснення оплати зазначених сум за отриманий товар ґрунтується на положеннях договору поставки № 59 від 26.05.2017 року та чинному законодавстві України.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

26.05.2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна фірма Велам (покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Кью (постачальник) був укладений Договір поставки № 59 (арк. 11-15).

Відповідно до п. 8.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до "31" грудня 2018 року, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати Дріт 1,8, 1,9, 4,5 мм ДСТУ 9389-75 для виробництва пружинних механізмів і пристроїв, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, код товару згідно УКТ ЗЕД 7217 10 9000, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується товар ).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.4 Договору на підставі погоджених сторонами специфікацій, а також на підставі інших документів згідно п. 3.3 договору продавець формує для Покупця рахунок на оплату для кожної конкретної поставки товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються у формі:

- 20% передплати за 20 календарних днів до планового відвантаження, згідно виставленого рахунку;

- 80% протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання товару на складі покупця, на підставі належно оформлених документів ;

- якщо інші умови оплати не передбачено специфікаціями до даного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника, та зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН, яка оформлена відповідно до пп. 187.1 статті 187 та статті 201 Податкового Кодексу України, з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку зазначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи .

Судом встановлено, що на виконання умов договору між сторонами було складено та підписано специфікації на кожну партію окремо, які є додатками до договору і становлять його невід'ємну частину (арк. 16-35).

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 385 128, 82 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи та перевірені судом (арк. 36-63).

Для проведення оплати позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 4 385 128, 82 грн., які наявні в матеріалах справи та перевірені судом (арк. 136-147).

В свою чергу, відповідачем за отриманий товар частково проведено оплату на загальну суму 4 229 169, 62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які також перевірені судом (арк. 64-90).

Таким чином, заборгованість за договором поставки становить 155 959, 20 грн. (4 385 128, 82 грн. - 4 229 169, 62 грн.) , яка і є предметом спору у даній справі.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з не проведенням оплати по двом видатковим накладним № 77 від 05.12.2017 року та № 19 від 21.05.2018 року, а саме:

- 56 700, 00 грн. по відвантаженому позивачем товару по видатковій накладній № 77 від 05.12.2017 року на суму 494 772, 30 грн. (сума в розмірі 56 700 грн. є сумою податку на додану вартість по незареєстрованій податковій накладній № 13 від 30.11.2017 року);

- 99 259, 20 грн. за відвантажений, як вказує відповідач, недоброякісний товар по видатковій накладній № 19 від 21.05.2018 року на суму 99 259, 20 грн.

Між сторонами також було складено та підписано ОСОБА_7 звірки взаєморозрахунків (арк. 91-94), зокрема:

- відповідно до ОСОБА_7 звірки взаєморозрахунків № 2 заборгованість на користь ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью відсутня (стосується поставок товару, за якими між сторонами відсутні спірні питання) (арк. 91);

- відповідно до ОСОБА_7 звірки взаєморозрахунків № 3 заборгованість на користь ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью склала 56 700, 00 грн. (сума податку на додану вартість по видатковій накладній № 77 від 05.12.2017 року) (арк. 92);

- відповідно до ОСОБА_7 звірки взаєморозрахунків № 4 заборгованість на користь ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью склала 99 259, 20 грн. (вартість товару по видатковій накладній № 19 від 21.05.2018 року) (арк. 94).

ОСОБА_7 звірки взаєморозрахунків підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Неоплата за поставлений товар в повному обсязі і стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_8 ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Щодо заборгованості по видатковій накладній № 77 від 05.12.2017 року, то слід зазначити наступне.

Позивачем поставлено відповідачу товар (дріт сталевий вуглецевий пружинний ГОСТ 9389-75 мотки 670-700 кг. розет. діам. 1,90 мм. у кількості 10 241 кг. та дріт сталевий вуглецевий пружинний ГОСТ 9389-75 мотки 470-500 кг. розет. діам. 1,80 мм. у кількості 10120 кг. за ціною 20,25 грн. на загальну суму 494 772, 30 грн. Видаткову накладну підписано сторонами та скріплено печаткою ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью (арк. 46).

Відповідно до п. 1.5.1 Специфікації № 6 на поставку дроту в грудні 2017 року покупець здійснює - 20 % передплати за 20 календарних днів до планового відвантаження, згідно виставленого рахунку; 80 % - протягом 3-х банківських днів з дати фактично отриманого товару на складі покупця, згідно виставленого рахунку (арк. 26-27).

Як вказано вище, пунктом 3.3. Договору поставки № 59 від 26.05.2017 року передбачено, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника, та зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН, яка оформлена відповідно до пп. 187.1 ст. 187 та ст. 201 ПК України, з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством , електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

30.11.2017 року ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью була виписана податкова накладна № 13 на загальну суму з податком на додану вартість на суму 340 200, 00 грн., з яких сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту становить 56 700, 00 грн., та направило їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.12.2017 року комісією Державної фіскальної служби України було прийнято рішення № 454833/39288018 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (арк. 123).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року по справі № 804/597/18 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України від 20.12.2017 року № 454833/39288018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Кью .

Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 13 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (арк. 184-187).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ із заявою про примусове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року по справі № 804/597/18, що підтверджується відповідною заявою від 24.10.2018 року та платіжним дорученням від 24.10.2018 року про сплату авансового внеску (арк. 173-174).

Проте, станом на день розгляду справи податкова накладна № 13 від 30.11.2017 року до цього часу не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що підтверджується паперовою роздруківкою ОСОБА_4 з Єдиного реєстру податкових накладних (арк. 196).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Умовами договору чітко встановлено термін виконання відповідачем зобов'язання з остаточного розрахунку за поставлений товар.

Остаточний розрахунок за поставлений товар фактично пов'язаний з реєстрацією податкових накладних у ЄРПН.

Відповідно до абз. 5 п. 201.10 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення 56 700, 00 грн., оскільки строк остаточного розрахунку за товар по видатковій накладній № 77 від 05.12.2017 року не настав, в зв'язку з тим, що позивач в порушення умов договору не виконав покладений на нього обов'язок щодо реєстрації податкової накладної.

Щодо посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року по справі № 804/597/18 як на доказ виконання позивачем свого обов'язку та доказ настання строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати за товар, то слід зазначити, що вказане рішення підлягає виконанню, проте як підтверджено матеріалами справи рішення суду не виконано, як наслідок, не проведено реєстрацію податкових накладних.

Вжиття позивачем заходів по реєстрації податкових накладних не свідчить про факт такої реєстрації, не є підтвердженням реєстрації податкових накладних у ЄРПН та не є належним виконанням позивачем взятого на себе обов'язку за договором. Крім того, часткова сплата відповідачем коштів по видатковій накладній № 77 також не свідчить про виконання позивачем свого обов'язку за договором та настання строку оплати. Враховуючи вищевикладене, в цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у справі факту виконання свого обов'язку за договором, внаслідок чого відповідач правомірно зупинив виконання свого обов'язку з оплати за товар. Відтак, у відповідача не настав строк оплати по видатковій накладній № 77 від 05.12.2017 року.

Щодо заборгованості по видатковій накладній № 19 від 21.05.2018 року на суму 99 259, 20 грн., то слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що друга поставка товару здійснена на підставі видаткової накладної № 19 від 21.05.2018 року, відповідно до якої позивачем поставлено відповідачу товар (дріт сталевий пружинни Б-2 1.900 у кількості 3660 кг.) за ціною 22,60 на загальну суму 99 259, 20 грн. Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печаткою ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью (арк. 62).

Вказана поставка була здійснена на підставі специфікації № 10 на поставку дроту в квітні 2017 року (арк. 34-35).

Відповідно до п. 1.5.1 Специфікації № 10 на поставку дроту в квітні 2017 року покупець здійснює 20 % передплати - 10.04.2018 р. згідно виставленого рахунку; 80 % - протягом 5-х банківських днів з дати фактично отриманого товару на складі покупця згідно виставленого рахунку.

Судом встановлено, що жодних зауважень та заперечень в частині оформлення документів по п. 3.3 договору відповідачем не заявлено, що також підтверджено протоколом судового засідання від 12.03.2019 року. Проте, відповідач стверджує, що товар дійсно поставлено, але неналежної якості, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_6 ОСОБА_2 Кью про розірвання договору поставки № 59 від 26.05.2017 року та стягнення вартості товару (дроту сталевого пружинного) неналежної якості (арк. 126-131).

Правовідносини сторін з оплати за поставлений товар регулюються п. 3.1-3.3 Договору поставки № 59 від 26.05.2017 року, а правовідносини щодо поставки неякісного товару (якщо такий факт має місце) умовами п. 6.4 Договору, який зокрема, передбачає право покупця вимагати повернення сплачених коштів.

Враховуючи вищевикладене, обов'язок відповідача з оплати за поставлений товар має бути виконаний в силу вищевказаних положень ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умов п. 3.3 договору, оскільки товар відповідачем отримано, а строк оплати за товар настав.

Крім того, судом також враховано, що по справі № 904/5576/18 позивачем в тому числі заявлено вимогу про стягнення коштів за поставлену неякісну частину партії товару по видатковій накладній № 19, проте, не надаючи оцінки щодо якості поставленого товару по видатковій накладній № 19, оскільки це є предметом спору у справі № 904/5576/18, суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення позову в частині стягнення за поставлений по видатковій накладній № 19 товар у даній справі не виключає задоволення позову по справі № 904/5576/18 (за умови доведення відповідних обставин, які входять в предмет доказування по справі № 904/5576/18).

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договорів встановлено чіткі обов'язки сторін та строки проведення оплати за надані послуги. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення коштів за поставлений товар по двом видатковим накладним № 77 та № 19.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у справі факту настання строку оплати по видатковій накладній № 77 від 05.12.2017 року, оскільки позивачем не виконано взятого на себе обов'язку за договором щодо проведення реєстрації податкової накладної. Виникнення обов'язку з остаточного розрахунку за товар пов'язується з фактом належного оформлення документів по поставці товару, в тому числі оформлення реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Відтак позов в цій частині є передчасним. Отже, в частині позову про стягнення 56 700, 00 грн. слід відмовити.

Проте, щодо оплати за поставлений товар по видатковій накладній № 19, то, як вказано вище, обов'язок відповідача з оплати за поставлений товар має бути виконаний в силу вищевказаних положень ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умов п. 3.3 договору, оскільки товар відповідачем отримано, документи по п. 3.3 договору оформлено, а строк оплати за товар настав. Проте, відповідачем у встановлений договором строк оплату за отриманий товар не проведено, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. Відтак, відповідачем порушено господарське зобов'язання, та, як наслідок, порушено право позивача, яке підлягає захисту. Отже, позов в частині стягнення 99 259, 20 грн. є обгрунтованим, підставним та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 488, 79 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 850, 61 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельна фірма «Велам» , вул. Троїцька (Кірова), 67, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 13842002) на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Кью» , вул. Мечникова, 19, м. Дніпро, 49000 (код ЄДРПОУ 39288018):

- 99 259, 20 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.) - заборгованості за договором поставки № 59 від 26.05.2017 року;

- 1 488, 79 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн. 79 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 850, 61 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 61 коп.) покласти на позивача ОСОБА_6 "ОСОБА_2 Кью".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.03.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш