Ухвала

від 05.03.2019 по справі 917/142/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.03.2019 Справа № 917/142/19

Суддя Іванко Лідія Андріївна, розглянувши матеріали

за заявою Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, Полтавська область, м.Зіньків, вул..Шевченка, 30, ідент. код 03351585

про порушення провадження у справі про банкрутство

за участю представників:

від боржника - Тараненко С.О.- голова ліквідаційної комісії, паспорт НОМЕР_1 від 03.12.1996 року, виданий Шишацьким РВ УМВС України у Полтавській області

ВСТАНОВИВ:

Голова ліквідаційної комісії Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство даного підприємства на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування поданої заяви боржник вказує, що під час ліквідації Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства не у зв язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів на загальну суму 2241780 грн. через відсутність майнових активів, а отже, в силу ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідаційна комісія зобов'язана звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство такої юридичної особи.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2019 року заяву ліквідаційної комісії Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства прийнято до розгляду, підготовче засідання суду у справі призначено на 19.02.2019.

Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство визначено арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво № 1231 від 24.07.2013 року), якого ухвалою суду від 04.02.2019 року зобов язано надати заяву у строк до 11.02.2019 року про участь у справі про банкрутство Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства.

11.02.2019 року від арбітражного керуючого Шевченка В.Є. надійшла заява про згоду на участь у даній справі про банкрутство з повідомленням про те, що він не належить до жодної категорії осіб, зазначених у ч.2 ст.114 Закону.

18.02.2019 року на адресу суду від кредитора ОСОБА_3 надійшли заперечення на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства.

Голова ліквідаційної комісії Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства надав пояснення на заперечення кредитора на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи.

19.02.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2019 року.

05.03.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду (див. п.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 № 11 ухвали зі справ про банкрутство, в яких вирішуються питання по суті (про визнання або відмову у визнанні вимог кредиторів, про затвердження плану санації, про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, тощо...) фактично є рішеннями суду.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі-Закон). Аналогічну норму містить ст. 9 вказаного Закону.

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону у підготовчому засіданні господарським судом здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 6 ст. 16 Закону за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Проаналізувавши доводи заявника, дослідивши документальні докази, додані у підтвердження підстав звернення ліквідаційною комісією боржника із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виходячи з наступного.

Заява голови ліквідаційної комісії Зіньківського ВУЖКГ про порушення справи про банкрутство подана в порядку ст.95 Закону.

Статтею 95 Закону визначено, що у разі, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов"язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, тобто дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації (самоліквідації) юридичної особи.

Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із завою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.95 Закону про банкрутство, зокрема, є:

внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч.1 ст.105 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України); визначення строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, який не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч.5 ст.105 ЦК України); розгляд кожної окремої вимоги кредитора з прийняттям відповідного рішення та повідомленням про результати розгляду кредитора не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч.6 ст.105 Цивільного кодексу України); вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та письмове повідомлення кожного з боржників про припинення юридичної особи (ч.1ст.111ЦК України); повідомлення ліквідаційною комісією (ліквідатором) учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надання відомостей про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства (ч.2 ст.111 ЦК України); закриття рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (ч.3 ст.111 ЦК України); вжиття заходів щодо інвентаризації юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявлення та вжиття заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; у випадках, встановлених законом, забезпечення ліквідаційною комісією (ліквідатором) проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється (ч.4 ст.111 ЦК України); своєчасне надання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування (ч.7 ст.111 ЦК України); складення ліквідаційною комісією (ліквідатором) після закінчення строку для пред"явлення вимог кредиторами проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред"явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду; затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст.111 ЦК України).

При цьому, виконання вказаних вимог цивільного законодавства в обов'язковому порядку повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами.

В силу принципу диспозитивності, викладеного у ст. 74 ГПК України, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із поданої суду заяви вбачається, що до складеного ліквідаційною комісією та поданого до суду проміжного ліквідаційного балансу Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства не включено всі кредиторські вимоги підприємства, що суперечить вищезазначеним приписам. А саме, баланс підприємства не відображає наявну заборгованість по заробітній платі зокрема, перед ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вимоги яких підтверджуються рішенням суду та постановою державного виконавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проміжний ліквідаційний баланс Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, який подано до господарського суду не відображає реального стану пасивів боржника та не містить об'єктивних даних.

Статтею 11 Закону встановлено загальний перелік документів та доказів, які обов'язково мають бути додані до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що подається як боржником або кредитором.

Відповіднодо ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із поданої заяви не вбачається дотримання вимог п.3 ст.11 Закону, а саме, заявником не зазначено відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявником виконано вимоги, встановлені ст. 11 Закону лише частково.

Крім цього, згідно приписів ч. 4 ст. 11 Закону, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 904/1853/17).

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

До заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

За приписами ч. 7 ст.16 Закону суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених ст.15 цього Закону.

У свою чергу ч. 1 ст. 15 Закону у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, та за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

В свою чергу ч.1 ст.15 Закону, у якості підстав для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, натомість, встановлено наявність підстав, передбачених ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим, суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч.8 ст.16 Закону, відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.

З огляду на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Зіньківського ВУЖКГ, заява арбітражного керуючого Шевченка В.Є. на участь у справі про банкрутство підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.1, 11, 15, 16, 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст.ст.12, 74-76, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства (Полтавська область, м.Зіньків, вул..Шевченка, 30, ідент. код 03351585).

2. Заяву арбітражного керуючого Шевченка В.Є. про участь у справі залишити без розгляду.

3. Копію ухвали направити боржнику, арбітражному керуючому, державному реєстратору, Державному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття згідно з ч.4 ст.8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст.8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.03.2019 року.

Суддя Іванко Л.А.