Рішення

від 19.11.2018 по справі 804/464/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

19 листопада 2018 року Справа № 804/464/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі позовну заяву ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2017 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн.

Розпорядженням №1488 д від 17.05.2018 р. у зв'язку із відрахуванням судді Степаненка В.В. зі штату суду, на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 26.04.2018 р. №1273/0/15-18 та відповідно до Наказу Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 10.05.2018 р. №225-к було призначено повторний автоматичний розподіл адміністративної справи №804/464/17.

Вищезазначену справу №804/464/17 було розподілено судді Жуковій Є.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018 р.

Відповідно до реєстру передачі справ №1919/18 від 17.05.2018 р. справу №804/464/17 було передано судді Жуковій Є.О. безпосередньо 18.05.2018 р., що підтверджується відповідним написом, в даному реєстрі №1919/18 від 17.05.2018 р., в графі: «передав - 18.05.2018 р.» .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 р. провадження у справі № 804/464/17 за позовом ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було зупинено до прийняття Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справах рішення у справі №212/7294/15-ц.

Зобов'язано позивача невідкладно після отримання копії рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах у справі №212/7294/15-ц, яке набрало законної сили, надати таку копію до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 р. було прийнято до провадження адміністративну справу №804/464/16 за позовом ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн.

Зупинено провадження у справі №804/464/16 за позовом ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі №212/7294/15-ц.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 р. було поновлено провадження в адміністративній справі №804/464/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн.

Призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження, за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. клопотання представника позивача - ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі №804/464/17 - задоволено.

Провадження в адміністративній справі №804/464/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн. - зупинено до 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 р. було поновлено провадження в адміністративній справі№804/464/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивач, щодо податкового повідомлення - рішення № 17304 - 1303 зазначає, що сума земельного податку виставлена за 2014 р. Виходячи із розміру визначених податкових зобов'язань можна зробити висновок, що відповідач розрахував їх за даною формулою:

3150 кв.м. (площа земельної ділянки) * 2,82 (ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено відповідно ст. 275 ПК України) * 2,5 (коефіцієнт міста обласного значення відповідно ст. 275 ПК України) * 3 (коефіцієнт згідно рішення Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 р.).

Як зазначає позивач, коефіцієнт 3, в даному випадку застосований відповідачем як для земельної ділянки за певним функціональним призначенням, правовстановлюючий документ на яку фактичним землекористувачем не оформлений.

При цьому зазначає, що між Криворізькою міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р., державна реєстрація права оренди 12.12.2014 р. Предметом договору є оренда земельної ділянки площею 0, 3150 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 36, кадастровий номер 1211000000:04:206:0010.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. в справі №

212/7294/15-ц (22-ц/774/П97/к/15) визнано договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р.

площею 0,3150 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична,3б, кадастровий номер 1211000000:206:0010 (державна реєстрація права оренди від 12.12.2014 р.), укладений між Криворізькою міською радою та позивачем, недійсним з моменту укладання.

Зазначене вище рішення суду від 07.06.2016 р. в справі № 212/7294/15-ц (22-ц/774/П97/к/15) набрало законної сили 07.06.2016 року.

Так, як зазначає позивач, з 24.04.2014 р. договір був укладений. Відтак, відсутні підстави застосування коефіцієнту 3 за 2014 р. та 2015 р., а також 3% у випадку нарахування за податковим повідомленням - рішенням № 17305 - 1303 за 2016 р.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що податковим повідомленням - рішенням № 17303 - 1303 нарахована сума земельного податку за 2015 р.

Виходячи із розміру визначених податкових зобов'язань позивач зазначає, що відповідач розрахував їх за даною формулою: 3150 кв.м. (площа земельної ділянки) * 3,05 (ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено відповідно ст. 275 ПК України) * 2,5 (коефіцієнт міста обласного значення відповідно ст. 275 ПК України) * 3 (коефіцієнт згідно рішення Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 р. зі змінами).

Водночас, позивач зазначає, що рішення міської ради № 3884 від 14.05.2010 р. є не чинним, а рішення № 2088 від 26.06.2013 р. зі змінами не відповідає діючому законодавству.

Крім порушення порядку (строків) виставлення податкового повідомлення - рішення № 17305 - 1303, яким нарахована сума земельного податку за 2016 р., позивач зазначає, що контролюючим органом застосовано розмір земельного податку - 3% від нормативної грошової оцінки за весь 2016 р., як для земельних ділянок які використовуються без правоустановчих документів, відповідно до рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 р. № 3727 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_4 , хоча рішення суду по справі № 212/7294/15-ц набрало законної сили 07.06.2016 року.

На підставі викладеного вище, повноважний представник позивача зазначає, що контролюючим органом не вірно розраховано зобов'язання зі сплати земельного податку.

У зв'язку із вищезазначеним, позивач - ОСОБА_3 просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн.

24.10.2018 р. повноважним представником відповідача було подано відзив на позовну заяву від 24.10.2018 р. вх.№50624, в тексті якого зазначено наступне.

Громадянка ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі по вул.Електрична, 3-б (реєстраційний номер майна 826319 від 27.04.2013 р.).

Повноважний представник відповідача посилається як на ст.ст. 67, 68 Конституції України, ст.206 ЗК України, ст.269 ПК України, так і на постанову Верховного Суду від 24.01.2018 р. №К/9901/3186/18, далі мовою оригіналу: …незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. .

На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

05.11.2018 р. повноважним представником позивача, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду було подано відповідь на відзив від 05.11.2018 р. вх.№52395/18, в тексті якої зазначено наступне.

Між Криворізькою міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р., державна реєстрація права оренди 12.12.2014 р.

Предметом договору є оренда земельної ділянки площею 0,3150 га за адресою: м. Кривий Ріг, вузі Електрична, 36, кадастровий номер 1211000000:04:206:0010.

Позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовними вимогами про визнання недійсним договору. 29.03.2016 р. Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу рішенням по вказаній справі відмовив у задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. у справі № 212/7294/15-ц (22-ц/774/1197/к/15) визнано Договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014, площею 0,3150 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична,3б, кадастровий номер 1211000000:206:0010 (державна реєстрація права оренди від 12.12.2014), укладений між Криворізькою міською радою та позивачем, недійсним з моменту укладання.

13.06.2018 р. Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року скасовано, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року залишено в силі.

Таким чином, з 24.04.2014 р. діяв договір оренди, відповідно, позивач була платником орендної плати, а не земельного податку, який нарахував відповідач.

В судове засідання, призначене на 19.11.2018 р. з'явились всі сторони у справі.

Так, судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Як повноважний представник позивача, так і повноважний представник відповідача не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 19.11.2018 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.04.2014 р. між Криворізькою міською радою та громадянкою ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. №20/4/68.

Відповідно до предмету зазначеного вище договору оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. №20/4/68, Криворізька міська рада на підставі рішення міської ради від 31.03.2014 р. №2611 надавала, а громадянка ОСОБА_3 приймала в строкове користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення торговельно-виставкового комплексу непродовольчих товарів, яка знаходилась на вул. Електрична, 3б у Жовтневому районі м.Кривого Рогу.

Відповідно до визначення об'єкту оренди, в договорі оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. №20/4/68 зазначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,3150 га. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.04.2013 р. за №826319.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:04:206:0010.

Договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. №20/4/68, як зазначено в останньому, укладено на 5 (п'ять років).

Відповідно до розділу Орендна плата , визначеного в договорі оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. №20/4/68 зазначено настпуне.

Річна орендна плата починаючи з 1 січня 2014 року вноситься громадянкою ОСОБА_3 починаючи з 1 січня 2014 року виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 Про ставки податку на земльних ділянках на території м.Кривого Рогу , та становить 108 084 грн. 39 коп.

В матеріалах справи міститься рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.03.2016 р. у справі №212/7294/15-ц (2/212/273/16), яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання договору недійсним було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. справа №212/7294/15-ц (провадження №22-ц/774/1197/к/15) апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради, про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано Договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014, площею 0,3150 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична,3б, кадастровий номер 1211000000:206:0010 (державна реєстрація права оренди від 12Л2.2014), укладений між Криворізькою міською радою та ОСОБА_3, недійсним з моменту укладання.

Стягнуто з Криворізької міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 511,56 грн.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі №212/7294/15-ц, касаційну скаргу Криворізької міської ради задоволено. Рішення Апеляційного суду Дніпроптеровської області від 07.06.2016 р. скасовано, рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року залишено в силі.

Відповідно до ч.1 ст.359 КАС України, постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

В матеріалах справи містяться відомості, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було направлено на адресу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області лист від 15.09.2016 р. №8-404-31.6-6737/2-16 Про надання інформації , з тексту якого встановлено наступне.

На виконання запиту щодо надання інформації стосовно загальної площі земельної ділянки за адресою: вул. Електрична, 3 б в Покровському (Жовтневому районі) м. Кривий Ріг, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області повідомлено, що згідно з даних електронної автоматизованої системи Державного земельного кадастру на поточну дату, загальна площа запитуваної земельної ділянки становить 0,3150 га.

Розмір вартості нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки по вул. Електрична, 3-б в Покровському (Жовтневому районі) м. Кривий Ріг, надано у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було направлено на адресу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області лист Щодо надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.09.2016 р. №8-404-31.6-6738/2-16, з тексту якого судом встановлено наступне.

За результатом розгляду заяви від 12.09.2016 за вх.№187/0/12-16, управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області було направлено на адресу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оформленої у відповідності до вимог закону та положень Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та земель населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213.

При цьому, звернуто увагу на той факт, що електронна база нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_4, що затверджена рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 24.06.2015 №3728 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_4 , не містить детальної інформації відносно локальних факторів об'єктів інженерної інфраструктури на земельній ділянці.

У відповідності до вимог діючого в Україні законодавства, зберігання, ведення та використання відомостей про інженерну інфраструктуру, покладено на уповноважені органи містобудування та архітектури, інші органи місцевого самоврядування.

З метою недопущення можливих недоліків в частині деталізації локальних факторів до виконавчого комітету Криворізької міської ради направлено запит щодо надання відповідної інформації стосовно наявності чи відсутності об'єктів інженерної інфраструктури на вищезазначеній земельній ділянці.

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки встановлено.

03.07 (Кадастровий номер №1211000000:04:206:0010), розміщення торнговельно-виставочного комплексу непродовольчих товарів.

Площа земельної ділянки, кв.м.: 3 150,00 грн.

Середня вартість земельної ділянки, грн/кв. - 270,60 грн.

Економіко-планувальна зона: Ж-21.

Коєфіцієнт Км2: 2,50.

ЕНормативно-грошова оцінка кв.м. земельної ділянки під забудовою, грн.: 3057,27 грн.; Площа земельної ділянки під забудовою, кв.м.:3150,00 грн.

Нормативна грошова оцінка земельноїділянки під забудовою, грн.: 9630400,50 грн.;

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.: 0,00.

Усього щодо забудованих земель та сільськогосподарських угідь: загальна площа земель, кв.м. 3150,00 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн. - 96304,005 грн.

Суд зазначає, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (дата та час формування - 27.04.2013 р. 13:50:04) власником нежитлової будівлі за аресою: Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Електрична, буд.30, загальною площею 697,9 кв.м. є ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_1, паспорт громадядина України, серія та номер: АЕ854847, виданий 02.10.1997, видавник: Саксаганський РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, країна громадянства: Україна.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом було сформовано відносно до пп.543.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.2 ст.286 ПК, відносно позивача - ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн.

Будь-яких доказів щодо адміністративного оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн. матеріали справи не містять.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно п.10.1, п.10.2 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно, єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності до вимог ст.ст. 269, 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки - згідно п. 274.1 ст. 274 ПК України.

За приписами п.284.1 ст. 284 ПК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

За підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 наведеного Кодексу, визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпунктів 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 ст.4 ПК України податкове законодавства України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів ч різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.4 статті 4 ПК України передбачено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу, Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Так, 07.12.2017р. було прийнято Закон України Про внесення змін до податкового законодавства та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році №2245-УІІІ (далі - Закон №2245), який набрав чинності з 01.01.2018р.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2245 установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Аналіз вищенаведених норм податкового законодавства свідчить про те, що принцип стабільності у податкових правовідносинах є складовою частиною процедури запровадження змін до елементів податків і зборів, що впливає на податковий період, з якого застосовуються відповідні зміни, проте не впливає на право прийняття оспорюваного рішення з урахуванням того, що наведеним вище п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245 встановлені спеціальні умови щодо не розповсюдження дії вищенаведених норм для конкретного кола осіб та у конкретному періоді (ради об'єднаних територіальних громад, що утворені після 15 липня 2017р. та у 2018 році).

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та відзиві до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Контролюючий орган, приймаючи оскаржуванні податкові повідомлення-рішення, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн. останній діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з підстав наведених нище.

Як встановлено судом, так підтверджено матеріалами справи рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.03.2016 р. у справі №212/7294/15-ц (2/212/273/16) в задоволенні позову ОСОБА_3 до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання договору недійсним було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. у справі № 212/7294/15-ц (провадження №22-ц/774/1197/к/15)категорія - 47 (ІV) рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.03.2016 р. у справі №212/7294/15-ц (2/212/273/16) скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано Договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. площею 0,3150 га, що знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 3б, кадастровий номер 1211000000:206:0010 (державна реєстрація права оренди від 12.12.2014), укладений між Криворізькою міською радою та ОСОБА_3 недійсним з моменту укладення.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі №212/7294/15-ц, касаційну скаргу Криворізької міської ради задоволено. Рішення Апеляційного суду Дніпроптеровської області від 07.06.2016 р. скасовано, рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року залишено в силі.

Відповідно до ч.1 ст.359 КАС України, постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відтак, доводи позивача стосовно посилань на ст.216 ЦК України, якою визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. № 20/4/68 скасовано Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. у справі № 212/7294/15-ц (провадження №22-ц/774/1197/к/15)категорія - 47 (ІV), яким позов ОСОБА_3 до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання договору недійсним задоволено, визнано Договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. площею 0,3150 га, що знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 3б, кадастровий номер 1211000000:206:0010 (державна реєстрація права оренди від 12.12.2014), укладений між Криворізькою міською радою та ОСОБА_3 недійсним з моменту укладення, та відсутні підстави застосування коефіцієнту з за 2014 р. та 2015 р., а також 3 % у випадку нарахування за податковим повідомленням-рішенням №17305 - 1303 за 2016 р. спростовуються наступним.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі №212/7294/15-ц, касаційну скаргу Криворізької міської ради задоволено. Рішення Апеляційного суду Дніпроптеровської області від 07.06.2016 р. - скасовано, рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання договору недійсним було відмовлено, залишено без змін.

Так, 13.06.2018 р. рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року у справі №212/7294/15-ц, відповідно до ч.1 ст.359 КАС України, набирало законної сили.

Відтак, контролюючим органом було правомірно застосовано до ОСОБА_3 донарахування з земельного податку, оскільки до власника нерухомого майна перейшли всі права та обов'язки щодо сплати земельного податку з фізичних осіб.

На підставі викладеного вище, платником земельного податку є - ОСОБА_3, яка за договором оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р. №20/4/68 орендує земельну ділянку площею 0,3150 га.

Відтак, позивач - ОСОБА_3, зобов'язана здійснювати плату за земельну дяляну, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.04.2013 р. за №826319.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 р. у справі №К/9901/3186/18, в якій зазначається, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності не нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, оцінюючи доводи позивача щодо сплати фізичними особами орендної плати на підставі податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн., які відповідають чинному законодавству і які, на думку позивача виставлені не були, що мало наслідком відсутності з боку позивача сплати орендної плати за весь час фактичного користування земельною ділянкою (кадастровий номер № 1211000000:04:206:0010, суд зазначає наступне.

З 02.12.2010 р. діє Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження

і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

П.287.1 ст.287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування

земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Суд зазначає, що відповідно до ст.5 ЗУ Про оренду землі , орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Відповідно до ст.6 ЗУ Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

У разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки (крім дострокового припинення договору оренди у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків), право оренди якої набуто за результатами аукціону, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди.

Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя.

Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства України, суд зазначає, що Податковим кодексом України встановлено дві форми справляння плати за землю як обов'язкового платежу у складі податку на майно - земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 147 ПК України). Елементи цих форм справляння плати за землю нормами ПК визначені не однаково.

Так, за визначенням підпункту 14.1.72 цієї статті земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Платниками земельного податку, як зазначено в пункті 269.1 статті 269 ПК України, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі; базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 ст. 271 цього Кодексу). Ставки земельного податку встановлено статтею 274 (за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) та статтею 277 (за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено) ПК.

Підставою для нарахування земельного податку, згідно із приписами статті 286 ПК України є дані державного земельного кадастру.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Суд встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Криворізькою міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 р., державна реєстрація права оренди 12.12.2014 р. Предметом зазначеного договору є оренда земельної ділянки площею 0, 3150 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 36, кадастровий номер 1211000000:04:206:0010.

Відтак, суд зазначає, що контролюючим органом, було сформовано відносно позивача - ОСОБА_3податкові повідомлення-рішення за платежем: земельний податок з фізичних осіб по фактичному її використанню.

Зазначена позиція, кореспондується позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справа №826/16887/16, адміністративне провадження №К/9901/54914/18, в якій визначено, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким від відповідач нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд зазначає, що до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн, є прийнятими відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 06.01.2017 р. №0.0.682103795.1 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 253,52 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят три грн., 52 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 2 253,52 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят три грн., 52 коп.).

Керуючись ст.ст.242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №17304-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 66 622,50 грн.; №17303-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 72 056,25 грн.; №17305-1303 від 07.10.2016 р. на загальну суму 86 373,60 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_6