Рішення

від 18.03.2019 по справі 640/1654/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2019 року № 640/1654/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомКооператива по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Мостовик" доДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Вісенс Хаус" про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Мостовик" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 30, код ЄДРПОУ 25719293) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, код ЄДРПОУ 26345558), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Вісенс Хаус" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 131, приміщення 3, код ЄДРПОУ 38950520), в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо видачі Товариству з обмеженою відповідальністю з Вісенс Хаус містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на просп. Степана Бандери, 32-д в Оболонському районі м. Києва № 1627/16/012/009-16 від 08 грудня 2016 року;

- скасувати видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю Вісенс Хаус містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на просп. Степана Бандери, 32-д в Оболонському районі м. Києва №1627/16/012/009-16 від 08 грудня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видано з порушенням ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 №912/19650.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, в якому зазначено, що приймаючи рішення про надання спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, Департамент діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, як передбачено ч.2 ст. 19 Конституції України, а саме перевірив відповідність намірів забудови-будівництва житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - положенням Детального плану території, згідно якого земельна ділянка на просп. Степана Бандери, 32-д у Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:167:0016, за функціональним призначенням відноситься до території житлової забудови. Враховуючи зазначене, Департамент не мав жодних підстав передбачених чинним законодавством України для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а тому відповідно до чинного законодавства надав ТОВ "Вісенс Хаус" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Разом з тим, позивач через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подав відповідь на відзив в якому зазначив, що оскільки Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, земельна ділянка на просп. Степана Бандери,32-Д (кадастровий номер - 8000000000:78:167:00:16) віднесене до території громадських будівель та споруд, то наміри третьої особи щодо забудови земельної ділянки на просп. С.Бандери 32-Д щодо будівництва житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Також вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видано з порушенням п 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 №912/19650 в частині засвідченої в установленому порядку копії документа про право власності (користування) земельною ділянкою. Крім того зазначив, що в додатках до містобудівних умов та обмежень від 08.12.2016 року №1627/16/012/009-16 міститься Фрагмент схеми планувальних обмежень та зон охорони об'єктів культурної спадщини М1:2000, відповідно до якого земельна ділянка по просп. С.Бандери,32-д повністю знаходиться в санітарно-захисній зоні.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях, з яких вбачається, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відповідають нормам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 №912/19650, ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень . Крім того зазначив, що позивач не довів факт порушення його прав, оскільки відсутні будь-які об'єктивні підстави стверджувати, що його обмежують у праві використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням.

Водночас, позивач через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подав відповідь на пояснення третьої особи, в яких вказав, що по-перше, на час видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень цільове призначення ділянки було для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного, торговельного, адміністративного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом , тому третя особа не могла отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки житловими будинками з прибудованими нежитловими приміщеннями, оскільки наміри щодо забудови ділянки не відповідають її цільовому призначенню. По - друге, наміри щодо забудови земельної ділянки на просп. С. Бандери,32-Д житловими будинками з прибудованими нежитловими приміщеннями не відповідають Генеральному плану м. Києва до 2020 року. По-третє, під час видачі Департаментом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки чинним законодавством не передбачено проведення громадського обговорення та участь громадян у вирішенні питання надання містобудівних умов та обмежень.

Щодо порушення прав та охоронюваних законом інтересів зазначив, що видача відповідачем оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки призведе до розроблення Проекту будівництва житлових будинків з прибудованими нежилими приміщеннями, який не відповідатиме вимогам законів України, державних нормативів та інтересам позивача. Таким чином, проектування та будівництво житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями на просп. С. Бандери, 32-Д в Оболонському районі м. Києва безпосередньо впливає на права та інтереси кооперативу, як суміжного користувача сусідньої земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) 08.12.2016 року надано Товариству з обмеженою відповідальністю Вісенс Хаус містобудівні умови та обмеження земельної ділянки для будівництва житлових будинків з прибудинковими нежитловими приміщеннями на просп. Степана Бандери,32-Д в Оболонському районі м Києва (кадастровий номер - 8000000000:78:167:0016) №1627/16/012/0009-16.

Вважаючи спірні містобудівні умови та обмеження протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законами України Про архітектурну діяльність , України Про регулювання містобудівної діяльності , Про охорону культурної спадщини .

Відповідно до п.п. 7 та 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

В силу положень ч. 1 ст. 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що основним видом містобудівної документації на місцевому рівні є генеральний план населеного пункту на основі якого (у його складі або як окремий документ), з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, може розроблятися план зонування території відповідного населеного пункту.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 912/19650 (далі - Порядок № 109, у редакції, чинній на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень).

Пунктом 2.1 Порядку № 109 визначено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з п. 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Відповідно до п. 2.4 Порядку № 109, розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Тобто, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень згідно Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

В той же час, згідно з ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових частин вихідних даних. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Отже, встановлені у містобудівних умовах та обмеженнях мають обов'язковий характер для суб'єктів містобудування під час проектування і будівництва об'єктів, а тому містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, що містить обов'язкові приписи для суб'єкта містобудування.

Водночас, проаналізувавши вказані норми, суд зазначає, що містобудівні умови та обмеження є вихідними даними для проектування об'єкту будівництва.

Так, аналізуючи зміст оскаржуваних містобудівних умов, суд вказує на те, що вказаними містобудівними умовами та обмеженням передбачено будівництво житлових будинків з прибудинковими нежитловими приміщеннями на просп. Степана Бандери,32-Д в Оболонському районі м Києва (кадастровий номер - 8000000000:78:167:0016).

Судом встановлено, що рішення Київської міської ради від 20.12.2016 №707/1711 Про зміну цільового призначення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Вісенс Хаус для будівництва , експлуатації та обслуговування житлового, офісного, торговельного, адміністративного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом на просп. Степана Бандери, 32-Д в Оболонському районі м. Києва та внесення змін до договору оренди було прийнято 20.12.2016. Відповідно до Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.04.2017 цільове призначення земельної ділянки: для іншої житлової забудови; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісного, торговельного, адміністративного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом.

Таким чином, слід звернути увагу що оскаржувані містобудівні умови та обтяження забудови земельної ділянки на просп.. С. Бандери,32-Д були видані 08.12.2016 , в той час як вищезазначене рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки товариства прийнято лише 20.12.2016.

Щодо тверджень відповідача, що відповідно до Детального плану території в межах вулиць Вербової, Куренівської, Богатирської, просп. Московського, вул. Набережно-Рибальської та залізничної колії в Оболонському районі, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2016 №727/727 за функціональним призначенням земельна ділянка належить до земель багатоповерхової житлової забудови, а тому категорія земель, цільове та функціональне призначення земельної ділянки повністю відповідають містобудівним умовам та обмеженням, то суд зазначає наступне.

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/18040 затверджено Генеральний план м. Києва на період до 2020 року, яким встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Степана Бандери, 32-Д (кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:78:167:0016) має функціональне призначення території громадських будівель та споруд .

Як вбачається із заявлених забудовником ініціатив та наданих містобудівних умов та обмежень, на зазначеній земельній ділянці передбачається проектування об'єкта будівництво житлових будинків з прибудинковими нежитловими приміщеннями на просп. Степана Бандери,32-Д у Оболонському районі м. Києва.

Отже, оскільки Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони до 2020 року, земельна ділянка на просп. Степана Бандери,32-Д віднесена до територій громадських будівель та споруд, то наміри товариства не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що є порушенням норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Разом з тим, в додатках до містобудівних умов та обмежень від 08.12.2016 року №1627/16/012/009-16 міститься фрагмент схеми планувальних обмежень та зон охорони об'єктів культурної спадщини М1:20000, відповідно до якого земельна ділянка по просп. С.Бандери,32-Д повністю знаходиться в санітарно-захисні зоні.

Між тим, відповідно до інформації вказаної на схемі існуючих планувальних обмежень М1:4000 у складі Детального плану території в межах вулиць Вербової, Куренівської, Богатирської, просп. Московського, вул. Набережно-Рибальської та залізничної колії в Оболонському районі, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2016 року №727/724, санітарно-захисна зона повністю покриває земельну ділянку.

Відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач не міг надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки навіть безвідносно до цільового призначення відповідної земельної ділянки, оскільки будівництво житлового будинку в межах санітарно-захисної зони інженерної інфраструктури (котельні) в силу наведених вище норм законодавства є неможливим.

Водночас, містобудівні умови і обмеження прийняті необґрунтовано, оскільки не враховують всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки містобудівної документації на місцевому рівні - детальному плану території.

Аналізуючи оскаржувані містобудівні умови та матеріали справи, в контексті викладених норм та рішень Київської міської ради, суд дійшов висновку, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають положенням містобудівної документації щодо забудови земельної ділянки на просп. Степана Бандери, 32-д в Оболонському районі м. Києва, у зв'язку з чим, дії відповідача щодо видачі оскаржуваних містобудівних умов є протиправними, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, оскільки оскаржувані містобудівні умови та обмеження прийняті з порушенням вимог законодавства, суд приходить до висновку про необхідність їх скасування як протиправних.

При цьому суд враховує, що окремого рішення щодо видачі містобудівних умов та обмежень відповідачем не приймалося, а тому скасування містобудівних умов та обмежень є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення позивача до суду) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що статтею 103 Земельного кодексу України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Вказані правила становлять зміст добросусідства.

Обґрунтовуючи необхідність скасування містобудівних умов і обмежень позивач вказує, що Департамент видав оскаржувані містобудівні умови та обмеження на будівництво житлових будинків в межах санітарно-захисної зони, встановленої від Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Мостовик , чим порушує його право на використання своєї земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а саме для обслуговування гаражного комплексу, так і створює вплив на осіб, що знаходяться в межах санітарно-захисної зони.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Отже, містобудівні умови та обмеження є документом, який визначає певні вимоги та обмеження до майбутнього об'єкта будівництва, зокрема щодо поверховості та щільності забудови.

Стаття 50 Конституції України гарантує, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Таким чином, проектування та будівництво житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями на просп. Степана Бандери, 32-Д у Оболонському районі м.Києва безпосередньо впливає на інтереси кооперативу як користувача сусідньої земельної ділянки.

Тому, викладене свідчить, що оскаржуване рішення впливає на права та законні інтереси позивача, а відтак, позивач є особою, яка вправі звернутись із позовом до суду про оскарження та скасування рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд вважає, що позивачем у встановленому порядку доведено неправомірність оскаржуваного рішення, на підтвердження чого надано докази, які відповідають вимогам статей 73-76 КАС України, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В

1. Адміністративний позов Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Мостовик" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 30, код ЄДРПОУ 25719293) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо видачі Товариству з обмеженою відповідальністю з Вісенс Хаус містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на просп. Степана Бандери, 32-д в Оболонському районі м. Києва № 1627/16/012/009-16 від 08 грудня 2016 року;

3. Скасувати видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю Вісенс Хаус містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на просп. Степана Бандери, 32-д в Оболонському районі м. Києва №1627/16/012/009-16 від 08 грудня 2016 року.

4. Стягнути судові витрати в сумі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Мостовик" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 30, код ЄДРПОУ 25719293) шляхом їх безспірного списання з рахунків Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, код ЄДРПОУ 26345558) за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа