Рішення

від 04.02.2019 по справі 369/8233/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8233/18

Провадження № 2/369/105/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04.02.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря - Ріпка Л.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до наказу начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпені № 54 від 10 листопада 2014 року позивач був звільнений з посади завідувача ДЛВСЕ в м Ірпені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з прогулом без поважних причин).

Разом із тим, 4 жовтня 2013 року позивач був взятий під варту Васильківським міськрайонним судом Київської області.

04 листопада 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області міра запобіжного заходу була змінена на домашній арешт. Відповідно до вказаної постанови серед обов'язків домашнього арешту позивачу було заборонено покидати місце проживання всі 24 години на добу.

І лише 13 лютого 2015 року відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позивачу дозволено покидати місце свого проживання з 6 години ранку до 18 години вечора саме для виконання трудових обов'язків.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь, ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Київській області, третя особа ОСОБА_4, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Скасовано наказ № 54 від 10 листопада 2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин. Зобов'язано Ірпінську міську державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь внести запис про скасування наказу № 54 від 10 листопада 2014 року до трудової книжки ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2018 року стягнуто з Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 049,93 грн за період з 10.11.2014 року до 15.02.2017 року.

Враховуючи, що відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за № 600 від 10 березня 2015 року припинено діяльність Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25800871) шляхом її приєднання до ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00718884).

Так, наказом ОСОБА_3 РДЛВМ від 04.05.2018 року №23-Д його було поновлено на посаді завідувача лабораторії-лікаря ветмедицини ДЛВСЕ в м.Ірпіні з 11.11.2014. Тобто, фактично рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2016 року про поновлення його на посаді було виконане аж через два роки.

При цьому відповідно до довідки від 17.05.2018 №60 йому було нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.01.2018 року по 03.05.2018 року у розмірі 10 451, 29 грн, а відповідно до листа ГУ Держпродспоживслужби в Київській області також виплачено 74 049, 93 грн за період з 10.11.2014 до 15.02.2017 ( згідно із заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2018 року. Проте із невідомих причин залишився поза увагою відповідача період з 16.02.2017 року по 09.01.2018, який також входить в загальний період вимушеного прогулу пов'язаного із незаконним звільненням.

Заробітна плата відповідно до даних Пенсійного фонду України становила на день звільнення 2 742, 59 гривень на місяць, а період з 16.02.2017 року по 09.01.2018 року становить 327 днів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі (2 742,59 грн/30 днів ) * 327 днів = 29 894, 23 грн.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини на його користь 29 894, 23 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2018 року відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження.

27.12.2018 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини на позовну заяву ОСОБА_1, у якому зазначено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2018 року стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 049, 93 грн за період 10.11.2014 року по 15.02.2017 року. Рішення набрало законної сили. Тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду завідуючого лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи м.Ірпінь .

4 жовтня 2013 року згідно ухвали Васильківського міськрайонного суду застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 жовтня 2013 року до 18 години 00 хвилин. Строк дії ухвали до 22 жовтня 2013 року до 18 години 00 хвилин.

04 листопада 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області міра запобіжного заходу позивачу була змінена на домашній арешт. Відповідно до вказаної постанови серед обов'язків домашнього арешту позивачу було заборонено покидати місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 всі 24 години на добу.

13 лютого 2015 року відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позивачу змінено покладений ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 04.1.2014 року на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України: цілодобово не залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та зобов'язати обвинуваченого з 18 години вечора по 06 годину ранку наступного дня не залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до Наказу № 54 від 10.11.2014 р., у зв'язку з тим що завідувач ДЛВСЕ в м. Ірпені ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року був відсутній на роботі та робочому місці без поважних причин (прогул), позивача було звільнено з посади Завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь, ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Київській області, третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, було скасовано наказ № 54 від 10 листопада 2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин. Зобов'язано Ірпінську міську державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь внести запис про скасування наказу № 54 від 10 листопада 2014 року до трудової книжки ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені.

Дане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області залишено без змін відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2018 року стягнуто з Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 049,93 грн за період з 10.11.2014 року до 15.02.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України ) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів"у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповдіно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина „судового розгляду".

Так, наказом ОСОБА_3 РДЛВМ від 04.05.2018 року №23-Д ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача лабораторії-лікаря ветмедицини ДЛВСЕ в м.Ірпіні з 11.11.2014.

При цьому відповідно до довідки від 17.05.2018 №60 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.01.2018 року по 03.05.2018 року у розмірі 10 451, 29 грн, а відповідно до листа ГУ Держпродспоживслужби в Київській області також виплачено 74 049, 93 грн за період з 10.11.2014 до 15.02.2017 ( згідно із заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2018 року.

Проте період з 16.02.2017 року по 09.01.2018, який також входить в загальний період вимушеного прогулу пов'язаного із незаконним звільненням, не відшкодовано.

Заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до даних Пенсійного фонду України становила на день звільнення 2 742, 59 гривень на місяць, а період з 16.02.2017 року по 09.01.2018 року становить 327 днів.

Таким чином з відповідача ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини підлягає стягненню на користь позивача заробітна плата за 327 днів вимушеного прогулу у розмірі (2 742,59 грн/30 днів ) * 327 днів = 29 894, 23 грн.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Судові витрати по справі, слід стягнути з відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України .

На підставі викладеного та керуючись ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29 894,23 грн (двадцять девять грн. вісімсот дев'яносто чотири грн. двадцять три коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини дохід держави судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп грн (сімсот чотири грн. вісімдесят коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул. Миру, буд. 57, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_3 районна державна лікарня ветеринарної медицини, місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Балукова, 28, код ЄДРПОУ 00718884.

Повний текст рішення складено 14.02.2019.

Суддя: Дубас Т.В.