Рішення

від 19.03.2019 по справі 826/11158/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 19 березня 2019 року                      № 826/11158/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» до    Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві   про    визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення                           № 00003991402 від 12.04.2018, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003991402 від 12.04.2018. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Електростандарт ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного – за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – за період з 02.12.2013 по 30.09.2017, за результатами якої було складено Акт перевірки № 186/26-15-14-02-05-39003119 від 28.03.2018. На підставі Акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 00003991402 від 12.04.2018, яким встановлено порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПК України) і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 89  623, 00 грн. Позивач не погоджується зі складеним податковим повідомленням-рішенням вважаючи його необґрунтованим, а задекларований фінансовий результат до оподаткування визначений у фінансовій звітності відображеним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 03.09.2018 відповідачем подано до суду відзив, відповідно до якого Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вважає оскаржуване повідомлення-рішення правомірним, оскільки документальною плановою виїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» зроблено висновок, що позивач порушив пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV із змінами та доповненнями та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2  064  637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805  016 грн., за 2016 рік на суму 758  940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500  681 гривень; п. 198.5 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 3  204  418 грн., в т.ч. за грудень 2015 року на суму 894  462 грн., грудень 2016 року на суму 843  267 грн., вересень 2017 року на суму 466  689 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 89  623 грн., в т.ч. за вересень 2017 року на суму 89  623 гривень; п. 201.10 ст. 201 Кодексу щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (грудень 2013, січень 2017); п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями, а саме: порушено строки декларування станом на 01.07.2015. Враховуючи викладене вище ГУ ДФС у м. Києві просить відмовити у задоволенні позову. 01.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач посилається на те, що відповідачем не спростовуються доводи наведені у позовній заяві, а лише дублюється текст Акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 28.04.2018 № 186/26-15-14-02-05/39003119. 05.11.2018 від відповідача надійшли додаткові документи по справі. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказів    № 2097 від 09.02.2018 про проведення документальної планової виїзної перевірки                     ТОВ «Електростандарт ЛТД» та наказу про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки № 3844 від 13.03.2018 проведена податкова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного – за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування – за період з 02.12.2013 по 30.09.2017. За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Електростандарт ЛТД» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного – за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – за період з 02.12.2013 по 30.09.2017 (далі – Акт перевірки). Як вбачається з матеріалів справи Актом перевірки встановлено порушення позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV із змінами та доповненнями та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2  064  637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805  016 грн., за 2016 рік на суму 758  940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500  681 гривень; п. 198.5 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 3  204  418 грн., в т.ч. за грудень 2015 року на суму 894  462 грн., грудень 2016 року на суму 843  267 грн., вересень 2017 року на суму 466  689 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 89  623 грн., в т.ч. за вересень 2017 року на суму 89  623 гривень; п. 201.10 ст. 201 Кодексу щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (грудень 2013, січень 2017); п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями, а саме: порушено строки декларування станом на 01.07.2015. Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеним за її результатом податковим повідомленням-рішенням № 00003991402 від 12.04.2018, вважаючи його протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду. Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне. Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч. 5 ст. 8 даного Закону підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Частиною 1 ст. 9 Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Як передбачено ч. 2, 3 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Відповідно до п. 3.1 Положення №88 облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Викладене вище свідчить про те, що записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться лише на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені позивачем за звітний період, на підставі облікових регістрів, відображається у податковій звітності. Товариством з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надано суду наступні документи: - аналіз рахунку 70 в розрізі аналітики за період з 01.01.2017 по 30.09.2017; - аналіз рахунку 70 в розрізі аналітики за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; - аналіз рахунку 70 в розрізі аналітики за період з 01.01.2015 по 31.12.2015; - аналіз рахунку 90 в розрізі аналітики за період з 01.01.2017 по 30.09.2017; - аналіз рахунку 90 в розрізі аналітики за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; - аналіз рахунку 90 в розрізі аналітики за період з 01.01.2015 по 31.12.2015; - регістри (аналіз) рахунку 70 в розрізі аналітики 70/702/1 та 70/703 по контрагентам покупцям за період з 01.01.2017 по 30.09.2017; - регістри (аналіз) рахунку 70 в розрізі аналітики 70/702/1 та 70/703 по контрагентам покупцям за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; - регістри (аналіз) рахунку 70 в розрізі аналітики 70/702/1 та 70/703 по контрагентам покупцям за період з 01.01.2015 по 30.09.2015; - регістри (аналіз) рахунку 90 в розрізі аналітики по контрагентам покупцям за період з 01.01.2017 по 30.09.2017; - регістри (аналіз) рахунку 90 в розрізі аналітики по контрагентам покупцям за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; - регістри (аналіз) рахунку 90 в розрізі аналітики по контрагентам покупцям за період з 01.01.2015 по 31.12.2015; - загальні оборотно-сальдові відомості в розрізі субрахунків по всіх рахунках за 2015, 2016 та 9 місяців 2017 року; - регістри реалізації по готівкових розрахунках в розрізі господарських операцій за 2015 рік – 3 комплекти; - регістри по поверненню реалізованого товару по готівкових розрахунках в розрізі господарських операцій за 2015 рік; - регістри реалізації по готівкових розрахунках в розрізі господарських операцій за 2016 рік – 3 комплекти; - регістри по поверненню реалізованого товару по готівкових розрахунках в розрізі господарських операцій за 2016 рік; - регістри реалізації по готівкових розрахунках в розрізі господарських операцій за 9 місяців 2017 року – 3 комплекти; - регістри по поверненню реалізованого товару по готівкових розрахунках в розрізі господарських операцій за 9 місяців 2017 року; - копії головної книги по рахунках 70 та 90 за 2015 рік, 2016 рік та 9 місяців 2017 року; - копії журналів ордерів по рахунках 70 та 90 за 2015 рік, 2016 рік та 9 місяців 2017 року; - обігово-сальдові відомості по рахунках 70 та 90 за 2015 рік, 2016 рік та 9 місяців 2017 року; - регістри придбання товару по б/г розрахунках в розрізі господарських операцій за 2015 рік; - регістри придбання товару по б/г розрахунках в розрізі господарських операцій за 2016 рік; - регістри придбання товару по б/г розрахунках в розрізі господарських операцій за 9 місяців 2017 року; - обігово сальдова відомість по рахунках 28 за 2016 рік в розрізі номенклатури, кількості, вартості та суми. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідь на запити податкового ревізора-інспектора про надання пояснень та документів (листи-запити № 1 від 14.03.2018, № 2 від 19.03.2018, № 3 від 20.03.2018) до перевірки були надані зазначені вище документи. Витрати, визначені у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2015, 2016 та 9 місяців 2017 року формувалися на підставі первинних документів, згрупованих та узагальнених в рахунків 90 (собівартість), 92 (адміністративні витрати), 93 (витрати на збут), 94 (інші операційної діяльності), 95 (фінансові витрати). Формування виробничих витрат підприємства здійснюється на підставі первинних документів, якими є акти списання матеріалів (товарів) та вимоги-накладні. Також, на підтвердження формування собівартості реалізованих товарів ТОВ «Електростандарт ЛТД» були надані регістри 90 рахунку, в якому акумульовано загальну собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі – Положення). Так, згідно п. 6 Положення для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» визначено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. У відповідності до п. 9 Положення первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно     з     договором     постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх     використання,     включаючи     витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного     місяця     і     сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено     вибуття     цих     запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних     витрат     визначається     діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний     місяць.     Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9; інші витрати,     які     безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші     прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. Згідно з п. 16 даного Положення при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Пунктом 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства/установи (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Положеннями ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві встановлено, що при здійсненні розрахунку собівартості товарів, яка міститься у Додатку              № 14 до Акту, відповідачем використовувалися дані по собівартості реалізованого товару за готівку (кінцеве споживання), що містяться в базі «Податковий блок». Однак, інформація по чеках, що передаються до бази «Податковий блок» містить тільки внутрішній код товару і частково його назву, що  не дає можливості ідентифікувати повну назву товару для визначення собівартості товару. У свою чергу відповідачем не надано жодного роздрукованого чека із бази даних «Податковий блок», що дає підстави вважати, що розрахунок собівартості товару не відповідає даним у первинних документах позивача. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в Додаток № 14 до Акту були включені не всі товарні чеки за 2015 рік, а саме у відповідному додатку необґрунтовано не враховані наступні чеки: травень 2015 року – 1 чек на суму 10  644, 48 грн.; червень 2015 року – 58 чеків на суму 162  429, 73 грн.; липень 2015 року – 82 чеки на суму 196  259, 15 грн.; жовтень 2015 року – 8 чеків на суму 64  746, 52 грн.; листопад 2015 року – 1 чек на суму 338, 30 грн.; грудень 2015 року – 56 чеків на суму 281  703, 65 грн. На підтвердження необґрунтованого не включення товарних чеків до Додатку № 14 до Акту позивачем надано копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок книги РРО за 2015 рік. Відповідно до наявної у матеріалах справи Обігово сальдової відомості за 2015 рік загальна сума реалізації за готівку в 2015 році склала 22  209  891, 07 грн. та відображена в ній по рахунку 70 «Дохід від реалізації», субрахунок 70/702/2 «Дохід від реалізації за готівку». Викладене вище свідчить про те, що в Додаток № 14 до Акту відповідачем не включені чеки на суму 716  121, 83 грн. та відповідно не врахована собівартість по даних чеках в сумі 444 934, 37 грн., а також не враховано повернення від кінцевого споживача. Також, як свідчать матеріали справи, в Додаток № 14 до Акту були включені не всі товарні чеки за 2016 рік, а саме у відповідному додатку необґрунтовано не враховані такі чеки: січень 2016 року – 37 чеків на суму 100  615, 27 грн.; лютий 2016 року – 1 чек на суму 377, 59 грн.; травень 2016 року – 1 чек на суму 675, 45 грн.; грудень 2016 року – 1 чек на суму 394, 47 грн.     На підтвердження необґрунтованого не включення товарних чеків до Додатку № 14 до Акту позивачем надано копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок книги РРО за 2016 рік, а також чеки з № 1 від 04.01.2016 по № 28 від 05.01.2016 року з усіма підтверджуючими первинними документами до цих чеків, що підтверджують формування собівартості. Загальна сума реалізації за готівку в 2016 році склала 25  819 539, 93 грн., що відображено в Обігово сальдовій відомості по рахунку 70 «Дохід від реалізації», субрахунок 70/702/2 «Дохід від реалізації за готівку» за 2016 рік і формується як різниця між сумою реалізованої продукції за готівку 25831111, 18 грн. та сумою поверненої продукції від кінцевого споживача  11  571, 25 грн. Викладене вище свідчить про те, що в Додаток № 14 до Акту відповідачем не включені чеки на суму 102  062, 78 грн. та відповідно не врахована собівартість по даних чеках на суму 58  276, 77 грн., а також не враховано повернення від кінцевого споживача. Крім того, як свідчать матеріали справи в Додаток № 14 до Акту були включені не всі товарні чеки за 9 місяців 2017 року, а саме у відповідному додатку необґрунтовано не враховані наступні чеки: грудень 2017 року – 1 чек на суму 10  644, 48 грн. На підтвердження не включення товарних чеків до Додатку № 14 до Акту позивачем надано копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок книги РРО за 2017 рік. Загальна сума реалізації за готівку за 9 місяців 2017 року склала 17  825 533, 29 грн., що відображено в Обігово сальдовій відомості по рахунку 70 «Дохід від реалізації», субрахунок 70/702/2 «Дохід від реалізації за готівку» за 9 місяців 2017 року і формується як різниця між сумою реалізованої продукції за готівку 17 828 846, 83 грн. та сумою поверненої продукції від кінцевого споживача  3  313, 54 грн. Викладене вище свідчить про те, що в Додаток № 14 до Акту відповідачем не включені чеки на суму 14  624, 85 грн. та відповідно не врахована собівартість по даних чеках на суму 9  712, 48 грн., а також не враховано повернення від кінцевого споживача. Також, як свідчать матеріали справи відповідач до Акту перевірки надав свій розрахунок собівартості, однак, не надав механізму розрахунку, який він використовував при складанні такого додатку, а також відсутні посилання на будь-які первинні документи, що є основою для визначення вартості та, які б підтверджували достовірність наведених показників. Враховуючи механізм формування собівартості, а також кількість операцій проведених за готівку (2015 рік – 6871 операція, 2016 рік – 6470 операція, 9 місяців 2017 року – 4301 операція) вирахувати собівартість по кожному чеку без первинних документів та програмного забезпечення неможливо, оскільки: визначити вартість придбаного товару по податкових накладних не має можливості, бо вони не містять достатньої інформації для ідентифікації продукції для кожного окремого чеку; підприємство використовує при продажу товару метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). Як вбачається з матеріалів справи, при відпуску за готівку всі операції проводяться через РРО (реєстратор розрахункових операцій). При цьому покупцеві видається фіскальний чек, а в програмі формується товарний чек. По кожному товарному чеку формується собівартість реалізованої продукції, з урахуванням методу ФІФО оцінки вибуття запасів. Програма «Дебет Плюс», яка використовується на підприємстві в автоматичному режимі визначає відповідну реалізовану продукцію, яка поступила раніше та на основі облікових цін на відповідну продукцію формує собівартість по кожній позиції в товарному чеку. Після цього по господарській операції формуються бухгалтерські проведення, які є основою для формування журналів-ордерів, оборотно сальдових відомостей, головної книги, інформація з яких переноситься до фінансової звітності. Однак, відповідачем не було направлено жодного запиту щодо надання первинної документації, що підтверджує формування собівартості реалізованого товару за готівку. Крім того, зареєстровані вантажно митні декларації щодо здійснення імпорту електротехнічного обладнання, то вони також не можуть бути підтвердженням формування собівартості у такому вигляді, у якому вони знаходяться в базі «Податковий блок», оскільки собівартість імпортованого товару формується виходячи з курсу купівлі валюти, у випадку передплати даної продукції, витрат на транспорт та на розмитнення товару, які також відсутні у митній декларації. Щодо відомостей інвентаризації, на які посилається ГУ ДФС у м. Києві в Акті, то в них вказана назва товару, кількість та загальна сума. В розрізі облікової ціни по кожному найменуванню товару, яка формує собівартість товару інвентаризаційна відомість не містить таких даних. У свою чергу інвентаризація станом на 31.12.2014 відповідачем не вимагалася, хоча продукція придбана у 2014 році реалізовувалася у 2015, 2016 та 2017 роках. Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у м. Києві неправомірно дійшло висновку про порушення ТОВ «Електростандарт ЛТД» пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року                      № 00003991402 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. У частині другій  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з ч.1    ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу. Відповідач правомірність своїх дій та прийнятого рішення не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування. Відповідно до частини першої  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст.   241 - 246,  255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва ВИРІШИВ:                                                              Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 112, код ЄДРПОУ 39003119) задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) № 00003991402 від 12.04.2018. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 112, код ЄДРПОУ 39003119) судові витрати у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.    за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України  та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими  статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15  розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України  до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу Суддя                                                                                                А.С. Мазур