Постанова

від 18.03.2019 по справі 816/610/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.С. Бойко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 р. Справа № 816/610/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бершова Г.Є.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 06.08.18 по справі № 816/610/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2017 року №0009501401.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення незважаючи на самостійне визначення (донарахування) та сплату товариством до відповідного бюджету орендної плати за землю в сумі 2789383,42 грн та штрафу в розмірі 3% від суми недоплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр" (код ЄДРПОУ 38952905) зареєстровано як юридичну особу 28 жовтня 2013 року, номер запису в ЄДР №15851020000008780 та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області в період з 21 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр" з питань правильності розрахунку та декларування обов'язкового платежу: плати за землю, у складі податку на майно, що справляється у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 11 серпня 2017 року №1084/16-31-14-01-10/38952905, у якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр" п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір орендної плати за земельні ділянки за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 278383,42 грн.

За результатами перевірки 21 вересня 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення №0009501401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, код платежу 18010600 в загальному розмірі 417575,13 грн. (за основним платежем 278383,42 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 139191,71 грн.).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ГУ ДФС у Полтавській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, пунктом 75.1 та підпунктом 57.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Колегією суддів встановлено, що підставою для проведення перевірки слугувало звернення позивача про проведення документальної позапланової перевірки з питань правильності розрахунку та декларування обов'язкового платежу - плати за землю, у складі податку на майно, що справляється у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01 січня 2015 року по 21 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Згідно з п. 86.3 та 86.10 цієї статті акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що складення акта перевірки, у якому фіксуються порушення, виявленні в ході її проведення, є завершальним етапом перевірки, а тому твердження позивача, що перевірка вважається завершеною до моменту складання акту, є безпідставними.

Встановлене під час проведення перевірки заниження розміру орендної плати за земельні ділянки за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 278383,42 грн. позивачем не спростовується. Натомість, останній стверджує, що вказана сума ним самостійно виявлена та сплачена до відповідного бюджету після подання 18 вересня 2017 року уточнюючої податкової декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вказаних тверджень позивача з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що поданий позивачем уточнююча декларація не відповідає законодавчим приписам, оскільки була подана після проведеної перевірки, під час якої і були виявлені помилки у раніше поданій декларації, тоді як такий розрахунок повинен подаватись виключно у випадку самостійного виявлення таких помилок.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною в ухвалі ВАСУ від 26.11.2012 року по справі №К/9991/8628/12.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платник податків не наділений таким правом і після проведення перевірки, оскільки це б звело нанівець функції, покладені чинним законодавством на контролюючий орган.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем подано уточнюючу декларацію лише після проведення перевірки та виявлення контролюючим органом суми заниження з орендної плати за землю.

Колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр" дійсно вчинялися дії, спрямовані на виявлення суми заниження. Однак, самостійно її виявити йому так і не вдалося, оскільки уточнюючу декларацію ним подано лише після проведення перевірки, у зв'язку з чим товариством ініційовано проведення перевірки з питань правильності розрахунку та декларування обов'язкового платежу: плати за землю.

Згідно з п.п. 20.1.19 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 вказаного Кодексу встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Колегією суддів встановлено, що за результатами перевірки, оформленої актом від 07.02.2017 №77/16-31-14-01-10/38952905, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0001251401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з орендної плати за землю та застосовано штраф в розмірі 25 %.

Щодо доводів позивача про подвійне зазначення в ІКП сум грошового зобов'язання з орендної плати колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Згідно з абз. 5 пункту 1 розділу ІІ Порядку облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення, що виключає подвоєння відображення сум в ІКП.

Таким чином, висновок позивача про подвоєння суми грошового зобов'язання з орендної плати в ІКП є помилковим.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та зазначає, що воно скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 по справі № 816/610/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов