Вирок

від 19.03.2019 по справі 642/6708/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

19.03.2019

Справа №642/6708/18,

Провадження 1кп/642/359/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження №12018220830000241 від 05 листопада 2018 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Октябрьське, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим, громадянина України, росіянина, із середньо-технічною освітою, розведеного, військовослужбовця: старшина, посада: командир відділення командир машини 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальону військової частини НОМЕР_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Перебуваючи на контрактній службі у Збройних Силах України з 08.05.2018 року, згідно ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшина ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді командира відділення командира машини 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальону військової частини НОМЕР_1 , зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

У період перебування в зоні проведення операції об`єднаних сил у період з липня 2018 по жовтень 2018 року, точну дату в ході проведення досудового розслідування не встановлено, у місті Авдіївка, Донецької області ОСОБА_4 придбав у військовій частині НОМЕР_1 протитанковий гранатомет «РПГ-22», два корпуси ручних гранат «РГД-5» та два корпуси ручних гранат «Ф-1», а також підривачі до ручних гранат типу «УЗРГМ-2» у кількості 10 одиниць, які знаходились у спеціальній металевій банці, підривачі до ручних гранат типу «УЗРГМ-2» у кількості 2 одиниць, які зберігав у своїй тактичній сумці.

05 листопада 2018 приблизно о 04.00 ОСОБА_4 виїхав з м. Авдіївка, Донецької області, та направився до розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_2 слідуючи через станцію «Лозова» Харківської області, взявши з собою тактичну сумку в якій зберігав придбані боєприпаси.

05 листопада 2018 приблизно о 14.30 ОСОБА_4 , одягнений у військовий формений одяг, прибув до Південного вокзалу у м. Харкові, де зайшов до «Харківського метрополітену» на станцію «Південний вокзал» і приблизно о 14:27 год. був зупинений працівниками поліції, з метою проведення превентивних заходів по виявленню осіб, які мають при собі зброю чи вибухові пристрої, та на запитання працівника поліції чи має він при собі речі, виключені з цивільного обігу, ОСОБА_4 відповів, що в нього при собі мається військовий ніж. В подальшому, при проведені поверхового огляду ручної кладі тактичної сумки ОСОБА_4 , виявлено та під час проведення огляду місця події вилучено корпуси ручних гранат «РГД-5» з маркуванням «-7-85 Т «К» дві одиниці; корпуси ручних гранат «Ф-1» з маркуванням «107 10-74 Т «П» та «107 102 Т «П» - дві одиниці; металеву банку зеленого кольору з написом «УЗРГМ-2 для РГД-5583-186-84 10 шт», в якій знаходяться підривачі до ручних гранат типу «УЗРГМ-2» у кількості 10 одиниць з маркуванням «186-84 УЗРГМ-2 583»; підривачі до ручних гранат типу «УЗРГМ-2» у кількості 2 одиниць з маркуванням «-88 УЗРГМ 2 11 «583-67-89» та «-68 УЗРГМ 2 11 «583-72-89»; реактивний протитанковий гранатомет «РПГ-22» з маркуванням «РПГ-22254-17-85 ОЛ ВП-22533-Л35-35-85 7/1 ТР в/а 22-85-К» - одна одиниця.

Зазначені предмети ОСОБА_4 придбав,носив тазберігав при собі без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (зі змінами), дозволу.

Згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ МВС України № 188/2018 від 09.11.2018, надані на дослідження предмети є: двома корпусами ручної осколкової гранати Ф-1 промислового способу виготовлення. В окремому стані до категорії вибухових пристроїв не відноситься; двома корпусами ручної осколкової гранати «РГД-5» промислового способу виготовлення. В окремому стані до категорії вибухових пристроїв не відноситься; дванадцятьма уніфікованими запалами до ручних гранат модернізованими УЗРГМ-2 промислового способу виготовлення, являються вибуховими пристроями, відносяться до категорії засобів ініціювання. У своїй сукупності (штатному з`єднанні) корпуси гранат Ф-1 та РГД-5 з уніфікованими запалами до ручних гранат модернізованими УЗРГМ-2 утворюють ручні гранати Ф-1 та РГД-5, які відносяться до категорії боєприпасів; 72,5 мм разовою противотанковою гранатою РПГ-22, споряджену боєприпасом каліберною гранатою ПГ-22 з кумулятивною бойовою частиною, промислового способу виготовлення, відноситься до категорії боєприпасів.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

19 березня 2019 року між прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.473 КПК України.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 та прокурордійшли згодищодо правовоїкваліфікації дійобвинуваченого зач.1ст.263 КК України,істотних дляданого кримінальногопровадження обставині ОСОБА_4 беззастережно визнає свою вину у вчинені зазначеного злочину. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений, а саме за ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст.69 КК України нижчого від найнижчої межі передбаченої санкцією ч.1 ст.263 КК України у виді 6 місяців арешту.

Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуу вчиненніінкримінованого йомузлочину визнавповністю, погодився зйого кваліфікацією, щиро покаявся та підтвердив обставини викладені в угоді про визнання винуватості. Також пояснив суду, що угоду він укладав добровільно, права надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Просив затвердити зазначену угоду.

Захисник підтримав думку прокурора та обвинуваченого і також просив затвердити угоду.

Суд, заслухавши думку учасників процесу приходить до наступного:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується тавизнає винуу вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.263 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, за ч.1 ст.263 КК України з врахуванням ст.69 КК України відповідає інтересам суспільства та тяжкості вчиненого ОСОБА_4 діяння.

При дослідженні особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права визначені абзацами 1, 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація злочину є правильною, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним та є фактичні підстави для визнання винуватості.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судомвстановлено,що зміст,умови тапорядок укладенняугоди провизнання винуватості відповідають вимогам ст.ст.469,472 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором, визначена за ч.1 ст.263 КК України з урахуванням ст.69 КК України, є такою, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 19 березня 2019року,укладеної міжпрокурором та обвинуваченим.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України суд переконаний, що угода підлягає затвердженню, та призначає узгоджені сторонами міру покарання із застосуваннямст.69КК України,у виді шести місяців арешту.

Запобіжний захід у виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Оскільки ОСОБА_4 є військовослужбовцемв/ч НОМЕР_1 то відповідно ч.2 ст.60 КК України покарання у виді арешту ОСОБА_4 повиненвідбувати на гауптвахті.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України з ОСОБА_4 належить стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судової вибухотехнічноїекспертизи № 188/2018від 09.11.2018р.у розмірі 2288 грн. 00 коп.

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , укладену 19 березня 2019 року.

ОСОБА_4 визнати винниму вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.263КК Україниі призначитийому покарання, із застосуванням 69 КК України, у виді шести місяців арешту.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Відповідно ч.2ст.60КК Українипризначити відбуванняпокарання ОСОБА_4 на гауптвахті.На підставіст.72КК Українизарахувати попереднєув`язнення достроку покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день арешту.

Початок строкувідбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його взяттяпід варту, а саме з 07 листопада 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати - вартість проведення судової вибухотехнічноїекспертизи № 188/2018від 09.11.2018р.у розмірі 2288 грн. 00 коп.

Речові докази: залишки та фрагменти: двох ручних гранат РГД-5 після здійснення вибуху, залишки та фрагментів двох ручних гранат Ф-1 після здійснення вибуху, залишки та фрагменти восьми підривачів УЗРГМ-2, залишки та фрагменти РПГ-22, які відповідно квитанції №28 від 21.11.2018р. зберігаються в кімнаті речових доказів відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили знищити.

Диск DVD+R 4,7 GB із записами відеоспостереження за 05.11.2018 року зі станції метро «Південний вокзал» - зберігати у матеріалах провадження.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_4 , його захиснику та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1