Постанова

від 19.03.2019 по справі 1440/1914/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/1914/18

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О. М.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року по справі за позовом Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міда-Інвест", 3-тя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міда-Інвест" з вимогами зобов'язати відповідача забезпечити допуск працівників ГУ ДСНС в Миколаївській області до проведення перевірки приміщень та території об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року позов Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міда-Інвест" про зобов'язання забезпечити допуск працівників ГУ ДСНС в Миколаївській області до проведення перевірки приміщень та території об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту-залишено без розгляду.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що ані Кодексом цивільного захисту України, ані будь-яким іншим законом не передбачено право ГУДСНС в області звертатися до суду з позовом до суб'єкта господарювання, щодо зобов'язання вчинити певні дії. При цьому зазначає, що порушення інтересів держави полягає у тому, що недодержання відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту формує ризики для нормального функціонування робочого процесу та може призвести до негативних наслідків у вигляді порушення прав громадян на життя та здоров'я, передбачених ст. 27 Конституції України.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в даній адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ч.7ст.160 КАС України, а саме позивачем Керівником Миколаївської місцевої прокуратури №2, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи не обґрунтовано підстав звернення.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 23 Закону № 1697-VІІ врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 1697-VІІ під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною 1 статті 24 Закону № 1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

В адміністративному позові та в апеляційній скарзі Миколаївська місцева прокуратура №2 обґрунтовує своє право на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави тим, що ГУДСНС в області не наділено повноваженнями звертатися до суду з позовом про спонукання суб'єкта владних повноважень до певних дій, а має право звертатися до суду лише з позовом про застосування заходів реагування шляхом зупинення діяльності відповідного закладу

Так, пунктами 47, 48 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. №1052 визначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- перевіряє наявність і готовність до використання в разі виникнення надзвичайних ситуацій промислових засобів захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин, засобів цивільного захисту, стан їх утримання та ведення обліку;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу житло та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

2. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналізуючи вказані положення законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, виконуючи наглядову (контролюючу) функцію та при виявлені порушень, мають право звертатись до адміністративного суду лише у виключних випадках передбачених Кодексом цивільного захисту України.

Так, у спірному випадку прокурором заявлено позов предметом якого є не застосування заходів реагування, які визначені Кодексом цивільного захисту України, а з вимогою щодо зобов'язання суб'єкта господарювання забезпечити допуск до здійснення перевірки.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій відсутнє право реалізовувати свої повноваження шляхом звернення до адміністративного суду з іншими вимогами, аніж ті, що передбачені Кодексом цивільного захисту України та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у спірному випадку (враховуючи зміст та обсяг заявлених прокурором вимог) існує уповноважений державою орган на виконання відповідних функцій, а отже прокуратура має право представляти інтереси ДНСН, оскільки у останнього відсутні повноваження на подачу позову з даними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 19 березня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова