Постанова

від 12.03.2019 по справі 904/8537/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/8537/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Красота О.І.

від 04.09.2018

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дармін М.О., Кощеєв І.М., Іванов О.Г.

від 17.12.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест"

до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3,

про визнання іпотечного договору недійсним

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про

- визнання недійсним іпотечного договору № 01.840.07.02.1 від 11.01.2007, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Агробанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест", посвідченого 11.01.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 63;

- припинення дії іпотеки за № 4521462 зареєстрованої 06.09.2011 реєстратором: приватним нотаріусом Малиновською О.Ю. в Державному реєстрі іпотек на підставі повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, накладену на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля А-1, а-2, а-3-будівля цегла, загальна площа - 2616,7 кв.м., в тому числі: А-1-1-веранди цегла, а1-аб, а13-ганки; а7-а12-драбини, метал.; а14-вхід в підвал; цегла; а1-1-тамбур, цегла; п\дА-2-підвал, цегла; Б-сарай, цегла, Г- сторожка (тимчасова), метал.; г1-драбина з майданчиком; Д-1, Д1-1, Д''-1-авторемонтна майстерня, цегла; Е-навіс (тимчасова), шифер; 1-16-огорожі, споруди; 17-вартова (тимчасова), метал.; 1-мостіння, асфальт., адреса: АДРЕСА_1;

- зняття заборони відчуження за № 4341422 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровану 11.01.2007 за № 4341422 реєстратором: приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л., накладену на підставі договору іпотеки на об'єкт обтяження: об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ясельна, будинок, 1, номер РПВН:10977877, власник - ТОВ "Альб-Інвест".

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" від 22.09.2014 був визнаний недійсним договір про надання кредитної лінії № 01.840.07.02. від 11.01.2017, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за яким був укладений спірний іпотечний договір. Рішення третейського суду набрало законної сили та не скасоване. За твердженням позивача, відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" та частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне за собою і недійсність іпотеки, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, а недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, у зв'язку з чим іпотечний договір підлягає визнанню недійсним, а іпотеки за недійсним іпотечним договором припиняється.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

11.01.20107 між Закритим акціонерним товариством "Агробанк", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Восток", та ОСОБА_3 (позичальник, третя особа) був укладений договір про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 (далі по тексту - кредитний договір).

В забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору № 01.840.07.02 від 11.01.2007 між Закритим акціонерним товариством "Агробанк", як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" був укладений іпотечний договір № 01.840.07.02.1, посвідчений 11.01.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 63 (далі по тексту - Іпотечний договір), предметом якого є іпотека об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ясельна, 1.

29.08.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Восток", як первісним кредитором, та Публічним акціонерним товариством "Платинум банк", як новим кредитором, був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступає всі свої права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги до іпотекодавців (боржників) в тому числі і за іпотечним договором № 01.840.07.02.1 від 11.01.2007.

В подальшому, позичальник за кредитним договором - ОСОБА_3, керуючись пунктом 8.1. кредитного договору, в якому сторони погодили розглядати усі спори та суперечки між сторонами цього договору, зокрема про його дійсність, у постійно діючому міжрегіональному третейському суді при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ", звернувся до зазначеного третейського суду з позовом про визнання недійсним договору про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 від 11.01.2007.

Третейський суд при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" у рішенні від 22.09.2014 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Платінум-банк" в повному обсязі та визнав недійсним договір про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 від 11.01.2007, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством "Агробанк".

У зв'язку з визнанням Третейським судом недійсним кредитного договору, в забезпечення якого був укладений іпотечний договір № 01.840.07.02.1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про визнання недійсним іпотечного договору № 01.840.07.02.1 від 11.01.2007, припинення дії іпотеки за № 4521462 зареєстрованої 06.09.2011 реєстратором: приватним нотаріусом Малиновською О.Ю. в Державному реєстрі іпотек на підставі повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, та про зняття заборони відчуження за № 4341422 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровану 11.01.2007 за № 4341422, накладену на підставі договору іпотеки.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 04.09.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог частини 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду є необов'язковим для господарського суду щодо встановлених в ньому обставин, а позивач не довів суду належними засобами доказування наявності підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання спірного іпотечного договору недійсним. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що рішення третейського суду, визначене позивачем підставою позову, не набрало чинності, оскільки було оскаржене банком до суду загальної юрисдикції та спір щодо скасування рішення Третейського суду станом на дату розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанцій не вирішений і триває.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області рішенням від 04.09.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:

- не застосували до спірних правовідносин положення статті 50 Закону України "Про третейські суди", яка встановлює обов'язковість рішень третейських судів, а також статей 45, 46 Закону України "Про третейські суди", у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку щодо необов'язковості рішення третейського суду;

- порушили частину 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахували, що резолютивна частина рішення судового рішення, в тому числі і третейського суду, яка містить висновки суду за результатом розгляду справи, не є обставинами, які суд встановив, а є саме висновками, до яких суд дійшов при розгляді справи, та які мають враховуватися іншими судам, у зв'язку з чим суди помилково не взяли до уваги рішення третейського суду в цілому;

- порушили статті 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не взяли до уваги як належний та достатній доказ по справі, який визначений позивачем підставою позову, рішення Третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" від 22.09.2014 про визнання недійсним договору про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 від 11.01.2007;

- не застосували до спірних правовідносин положення статті 204, частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків про те, що іпотечний договір відповідає вимогам закону.

Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо нечинності рішення третейського суду, оскільки не застосував до спірних правовідносин положення статті 55 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої рішення третейського суду від 22.09.2014 підлягає негайному виконанню, тобто є таким, що вступило в законну силу з моменту його прийняття, не врахував, що дія зазначеного рішення третейського суду не зупинялась та рішення у встановленому законом порядку не скасоване.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області рішенням від 04.09.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі з'ясували усі обставини, що мають значення для справи, прийняли рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи позивача в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 2 статті 548 Цивільного кодексу України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, як на підставу позовних вимог позивач послався на те, що спірний іпотечний договір, укладений між ним та Закритим акціонерним товариством "Агробанк" в забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника за кредитним договором № 01.840.07.02 від 11.01.2007 суперечить частині 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" і частині 2 статті 548 Цивільного кодексу України 2007 та є недійсним, оскільки забезпечує основне зобов'язання, яке є недійсним у зв'язку з визнанням недійсним кредитного договору Третейським судом при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" за рішенням від 22.09.2014.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про третейські суди" сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Третейський суд при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" у рішенні від 22.09.2014 про визнання недійсним кредитного договору № 01.840.07.02 від 11.01.2007 не встановив строк його виконання, у зв'язку з чим зазначене рішення третейського суду відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про третейські суди" є таким, що набрало законної сили з моменту його прийняття, про що правильно зазначив позивач в касаційній скарзі.

Однак, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення статті 55 Закону України "Про третейські суд", у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що зазначене рішення третейського суду не набрало чинності.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Платінум Банк" звернулося до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська із заявою про скасування рішення постійно діючого міжрегіонального третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" від 22.09.2007 про визнання недійсним кредитного договору від 11.01.2007.

Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 29.06.2017 у справі № 200/19753/14-ц залишив без розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Платінум Банк" від 29.10.2014 про скасування зазначеного рішення третейського суду.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 31.10.2017 у справі №200/19753/14-ц відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Платінум Банк" на вказану вище ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29.06.2017.

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 21.11.2018 у справі № 200/19753/14-ц скасував ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.10.2017, а справу направив на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Взявши до уваги зазначені обставини, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про нечинність рішення Третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" за рішенням від 22.09.2014.

Однак, Касаційний господарський суд зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції в якості обґрунтування висновку про нечинність зазначеного рішення третейського суду від 22.09.2014 на те, що на розгляді в цивільному суді перебуває спір щодо скасування рішення третейського суду, який станом на дату розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанцій не вирішений та триває, не свідчить про нечинність зазначеного рішення третейського суду та є безпідставними, оскільки в силу вимог статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є таким, що набрало законної сили з моменту його прийняття та станом на час розгляду цієї господарської справи в господарському суді апеляційної інстанції рішення третейського суду у встановленому законом порядку не скасоване, чого також не врахував суд апеляційної інстанції.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" за рішенням від 22.09.2014 кредитний договір № 01.840.07.02 від 11.01.2007 був визнаний недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідно до вимог частини 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду про визнання недійсним кредитного договору є необов'язковим для господарського суду та позивач не довів суду належними засобами доказування наявності підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання спірного іпотечного договору недійсним.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли зазначених висновків з неправильним застосуванням норм процесуального права, без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та є передчасними.

Відповідно до частин 4 та 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що для господарського суду при вирішення певного спору преюдиційний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, а обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначивши про те, що рішення третейського суду відповідно до наведеної норми процесуального права не має обов'язкового характеру для господарського суду, залишили поза увагою те, що обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом та не дослідили належним чином наведені позивачем підстави позову, зокрема посилання позивача на те, що іпотечний договір суперечить вимогам чинного законодавства - частині 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" та частині 2 статті 548 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

Отже, обставинами, які підлягають дослідженню у даній справі з огляду на предмет і підстави позову та мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є, зокрема обставини, пов'язані з недійсністю основного зобов'язання за кредитним договором № 01.840.07.02. від 11.01.2007, укладеним між Закритим акціонерним товариством "Агробанк" та ОСОБА_3, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за яким був укладений спірних іпотечний договір. Зазначені обставини мають бути досліджені господарським судом на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та шляхом надання оцінки твердженням сторін щодо цих обставин.

Однак, суди попередніх інстанцій, пославшись лише на необов'язковість зазначеного рішення третейського суду для господарського суду, не з'ясували якими доказами позивач у цій господарській справі, крім самого лише рішення третейського суду, доводить невідповідність іпотечного договору вимогам закону, в чому полягає недійсність основного зобов'язання за кредитним договором № 01.840.07.02 від 11.01.2007, недійсність самого кредитного договору. Суди не надали оцінку рішенню Третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" від 22.09.2014 на предмет встановлених в ньому обставин, зокрема щодо підстав, з яких кредитний договір № 01.840.07.02 від 11.01.2007 був визнаний третейським судом недійсним, не дослідили доказів, якими позивач у цій господарській справі підтверджує ці обставини. Тобто, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини, безпосередньо пов'язані з предметом позову, та не дослідили якими доказами позивач їх підтверджує, а відповідач заперечує.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

В порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови, господарськими судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надали оцінку всім доводам та запереченням сторін, не дослідили всіх наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

9. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 904/8537/17 скасувати.

3. Справу № 904/8537/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець