Ухвала

від 18.03.2019 по справі 925/625/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"18" березня 2019 р. Справа№ 925/625/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Разіної Т.І.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Бондарчук І.П. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.10.2018 (повне рішення складено 16.11.2018)

у справі №925/625/18 (суддя Грачов В.М.)

за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради об'єднаної територіальної громади

до фермерського господарства "Тимошенка Василя Макаровича"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 31 січня 2019 року.

18 січня 2019 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

30 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримує рішення суду першої інстанції і не вбачає підстав для вилучення земельної ділянки у відповідача.

30 січня 2019 року від відповідача надійшла заява, у якій він просить врахувати відповідь позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31 січня 2019 року відкладено розгляд справи на 18 лютого 2019 року.

12 лютого 2019 року від заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій він вказує, що спірна земельна ділянка не входить до складу спадщини.

18 лютого 2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь прокуратури, у яких він посилається на відсутність у прокурора права на звернення із даним позовом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року відкладено розгляд справи на 18 березня 2019 року.

22 лютого 2019 року від заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3312/18.

Позивач і відповідач представників у судове засідання не направили, не повідомивши про причини.

Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши доводи та аргументи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши обставини справи, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, Північний апеляційний господарський суд вважає, що провадження клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у справі підлягає зупиненню, з наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про витребування з незаконного користування фермерського господарства "Тимошенка Василя Макаровича" земельної ділянки площею 14,9 га, що розташована за межами населеного пункту, на адміністративній території Михайлівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії №15, виданого на підставі рішення Кам'янської районної ради народних депутатів від 24.02.1993 року за № 12-21, спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування громадянину ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства.

У травні 1993 році ОСОБА_2 утворив фермерське господарство, як самостійну юридичну особу у відповідності до чинного на той час законодавства України, і у своїй діяльності господарство використовує земельну ділянку площею 14,9 га, що знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Кам'янського району, за межами населеного пункту, за кадастровим номером НОМЕР_1, та була передана господарству для його створення.

27 червня 2002 року фізична особа ОСОБА_2 помер, що підтверджується актовим записом про смерть від 28.06.2002 року № 25. Між власником спірної земельної ділянки та фермерським господарством не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після одержання головою фермерського господарства документа, який посвідчує право власності або право користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Громадянин ОСОБА_2, в порядку згідно з чинним на момент створення фермерського господарства законодавством, отримав Державний акт на право постійного користування землею, що посвідчує передачу йому земельної ділянки у постійне користування для ведення фермерського господарства. Після створення фермерського господарства, надана його голові земельна ділянка перейшла до фермерського господарства, як до юридичної особи, тому смерть громадянина ОСОБА_2. не впливає на право постійного користування землею фермерським господарством.

Отже, предметом правової оцінки у даній справі є питання переходу права постійного користування землею від громадянина - засновника фермерського господарства до самого фермерського господарства, як юридичної особи.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Північним апеляційним господарським судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи здійснено аналіз судової практики з подібних правовідносин та встановлено, що наразі у палаті для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №922/3312/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Відродження" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Відродження" права постійного користування земельною ділянкою, для ведення фермерського господарства та визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №5383-СГ від 06.04.2017р. "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Правовідносини у справі №922/3312/17 є подібними до правовідносин, які склались у даній справі, оскільки стосуються передачі громадянином земельної ділянки фермерському господарству, при його створенні, та права фермерського господарства подальшого користування земельною ділянкою.

При цьому, судом касаційної інстанції під час розгляду справи №922/3312/17, з метою формування єдності судової практики Верховним Судом, було здійснено звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74780937).

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.02.2019 у справі №922/3312/17 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.03.2019 і наразі результати розгляду справи невідомі.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи підстави для передачі справи №922/3312/17 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, апеляційний господарський суд, враховуючи клопотання прокурора, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №925/625/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у справі №922/3312/17 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі №925/625/18 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судового рішення у справі №922/3312/17.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 20.03.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Т.І. Разіна