Постанова

від 17.09.2020 по справі 925/625/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. Справа№ 925/625/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Бондарчук І.П. посв.№051654 від 07.12.2018р;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.10.2018 (повне рішення складено 16.11.2018)

у справі №925/625/18 (суддя Грачов В.М.)

за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади

до фермерського господарства "Тимошенка Василя Макаровича"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

У червні 2018 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до фермерського господарства "Тимошенка Василя Макаровича" (далі - відповідач), у якому просив суд витребувати з незаконного користування відповідача земельну ділянку площею 14,9 га, що розташована за межами населеного пункту, на адміністративній території Михайлівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана земельна ділянка належить до державної власності та у 1993 році була передана у постійне користування громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Між власником спірної земельної ділянки та фермерським господарством, яке використовує земельну ділянку, не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, а тому подальше використання спірної земельної ділянки відповідачем є незаконним і вона підлягає витребуванню. Оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживає заходів щодо повернення земельної ділянки, прокурор звернувся із даним позовом.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що земельна ділянка надавалась ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, що стало підставою для створення та реєстрації фермерського господарства "Тимошенко Василя Макаровича", засновниками якого були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Спірна земельна ділянка після створення фермерського господарства перебуває саме у володінні та користуванні господарства, а не окремого фермера. Після смерті голови фермерського господарства, на чиє ім`я видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, це право зберігається за фермерським господарством та його членами і підлягає переоформленню відповідно до вимог п. 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України, який не визначає строк переоформлення права постійного користування та не вказує, що переоформлення права постійного користування неможливе після смерті особи - члена фермерського господарства, на ім`я якої було видано державний акт. Спірна земельна ділянка була набута в постійне користування на законних підставах, в порядку та у спосіб, що був визначений чинним на той час законодавством, тому після смерті одного із засновників, фермерське господарство, як юридична особа, свою діяльність не припиняло. Також, відповідачем від свого імені своєчасно та в повному обсязі здійснюється сплата земельного податку за земельну ділянку, яка належить йому на праві постійного користування. Відсутність права відповідача на користування спірною земельною ділянкою прокурором та позивачем не підтверджене належними доказами, право користування відповідачем спірною земельною ділянкою не припинено. Крім того, вказував на відсутність у прокурора повноважень на звернення із даною позовною заявою до суду. Крім цього, просив суд застосувати строк позовної давності на звернення із даним позовом до суду, враховуючи те, що оскільки підставою позовних вимог є смерть одного із засновників фермерського господарства, а він помер у 2002 році, то строк позовної давності необхідно обраховувати із цього періоду.

У процесі розгляду справи, за клопотанням прокурора, було замінено позивача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на Михайлівську сільську раду об`єднаної територіальної громади (далі - позивач), оскільки спірна земельна ділянка була передана із державної власності у комунальну власність Михайлівській сільській раді.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки чинне законодавство не включає до складу спадщини право постійного користування земельною ділянкою, що підтверджується висновками Верховного Суду України (постанови від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі №6-3113цс15) та Верховного Суду (постанови від 17.10.2018 у справі №376/2038/14-ц, від 31.10.2018 у справі №577/3006/16-ц, від 22.11.2018 у справі №647/1580/16), тому право користування земельною ділянкою припинилось після смерті особи, якій видавався державний акт на право постійного користування землею і порушене право комунальної власності підлягає захисту шляхом витребування земельної ділянки у фермерського господарства. Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, то позовна давність не може поширюватись на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. Звернення прокурора до суду із даним позовом обумовлено задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого питання володіння земельної ділянкою державної власності, а тому втручання у мирне володіння майном у даному випадку є виправданим.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що земельна ділянка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства; відповідач використовує земельну ділянку на законних підставах, смерть голови фермерського господарства, якому видавався державний акт на землю, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою; отримання землі у власність або в постійне користування було обов`язковим для створення фермерського господарства і після його створення обов`язки власника чи користувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась; вилучення земельної призведе до припинення діяльності господарства.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні відповідача, на ній проводиться сільськогосподарський обробіток і сплачується земельний податок, тому сільська рада підтримує рішення суду і не вбачає підстав для вилучення земельної ділянки у відповідача.

Прокурор у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на те, що дія державного акту про право постійного користування землею припинилася зі смертю засновника господарства ( ОСОБА_1 ) і право постійного користування не належить до переліку спадкових прав.

Відповідачем були подані заперечення на відповідь прокуратури, у яких він вказує, що прокурором у даній справі не доведено наявності підстав для представництва, оскільки фактично подав позов в інтересах сільської ради, яка є самостійною юридичною особою і вважає, що відповідач правомірно користується земельною ділянкою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 за клопотанням прокурора було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судового рішення у справі №922/3312/17, спір у якій стосуються передачі громадянином земельної ділянки фермерському господарству, при його створенні, та права фермерського господарства подальшого користування земельною ділянкою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 провадження у справі було поновлено.

У доповненні до відзиву, поданому 15.11.2019, відповідач вказує, що правове становище селянського (фермерського) господарства повинно залишатись стабільним незалежно від припинення в участі його діяльності окремих членів, як в силу об`єктивної неможливості (смерть, важка хвороба тощо), так і на підставі вільного волевиявлення.

У відповіді на пояснення прокурора, поданій 10.12.2019, відповідач вказує, що прокурором не доведено наявності порушеного інтересу держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 17 вересня 2020 року.

У доповненні до заперечення на відповідь прокуратури, поданому 15.09.2020, відповідач просить взяти до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №920/989/18 та висновки Верховного Суду в постанові від 26.08.2020 у справі №925/302/18, згідно яких після реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, воно здійснює обов`язки землекористувача. Також просить слухати справу за відсутності його представника.

Позивач про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, представника у судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Прокурор у судовому за засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити, скасувати рішення та задовольнити позов прокурора.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 лютого1993 року Кам`янською районною радою народних депутатів Черкаської області прийняте рішення №12-21 "Про відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств", яким було, зокрема, вирішено затвердити проект відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 , площею 14,9 га ріллі за рахунок земель запасу, розміщених на території Михайлівської сільської ради.

На підставі вказаного рішення Кам`янською районною Радою народних депутатів Кам`янського району Черкаської області України було видано Державний акт на право постійного користування землею, згідно з яким землекористувачу - фермеру ОСОБА_1 , надано у постійне користування 14,9 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення фермерського господарства у відповідності до рішення Кам`янської районної Ради народних депутатів від 24.02.1993 року №12-21. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 15, який підлягає обов`язковій заміні.

07 травня 1993 року Кам`янською районною державною адміністрацією Черкаської області видано Свідоцтво №40 про державну реєстрацію фермерського господарства ОСОБА_1 , яке знаходиться за юридичною адресою: 258465, с. Михайлівка, Кам`янського району Черкаської області.

Засновниками фермерського господарства у Свідоцтві зазначені: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , напрямки діяльності - вирощування, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції, державна реєстрація ФГ проведена 07.05.1993 року за розпорядженням № 143.

15 лютого 2002 року відбулись загальні збори засновників фермерського господарства на яких було вирішено передати керування фермерським господарством "Тимошенко В.М." ОСОБА_3 , що підтверджується Протоколом №1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 засновник фермерського господарства - ОСОБА_1 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 28.06.2002 року та записом акта про смерть №25 від 28.06.2002 року.

У 2018 році Кам`янським відділом Смілянської місцевої прокуратури проводилось вивчення стану додержання вимог чинного законодавства в частині використання земель, що передані в постійне користування.

Листом Відділу у Кам`янському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10.23-0.260-218/104-18 від 20.03.2018 року повідомлено Кам`янський відділ Смілянської місцевої прокуратури про те, що земельна ділянка для ведення фермерського господарства, яка розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради за межами населеного пункту перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 згідно державного акта б/д за №15.

До листа була додана Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, станом на 31.12.2015 року, згідно якої земельна ділянка, яка знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради (за межами населеного пункту), площею 15,1 га, належить до державної власності, знаходиться у користуванні Фермерського господарства Тимошенко В.М., категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, рілля. Земля знаходиться в постійному користуванні згідно державного акта б/д №15.

Смілянська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області листом від 12.04.2018 року №53/23-16-08 (адресованим прокурору) та листом від 19.07.2018 року №2018/23-04-03-20 (адресованим відповідачу) повідомила, що відповідачем в повному обсязі сплачується земельний податок за земельну ділянку площею 14,9 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради і заборгованість відсутня.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Фермерське господарство Тимошенка Василя Макаровича є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 14214093, за організаційно-правовою формою - фермерське господарство, знаходиться за адресою: Черкаська область, Камянський район, с. Михайлівка.

Михайлівська сільська рада Кам`янського району Черкаської області листом від 18.04.2018 року № 02-09/296 повідомила Кам`янський відділ Смілянської місцевої прокуратури, що земельна ділянка площею 14,9 га була надана фермеру ОСОБА_1 Кам`янською районною радою народних депутатів згідно рішення Кам`янської районної ради народних депутатів згідно з рішенням від 24.02.1993 року № 12-21 та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ця земельна ділянка використовується його сином - ОСОБА_3 , який є правонаступником та співзасновником фермерського господарства ОСОБА_1 .

У акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 07.05.2018 року та акті обстеження земельної ділянки від 07.05.2018 року зазначено, що під час перевірки та обстеження земельної ділянки площею 14,9 га в адміністративних межах Михайлівської сільської ради встановлено, що зазначена земельна ділянка державної форми власності сільськогосподарського призначення, яка була надана громадянину ОСОБА_1 в постійне користування для ведення фермерського господарства, використовується громадянином ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства без правовстановлюючих документів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2018 року № 23-220/14-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної форми власності у комунальну власність" вирішено передати Михайлівській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 860,9454 га, які розташовані в адміністративних межах Михайлівської, Ребедайлівської та Ревівської сільських рад Кам`янського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі.

Відповідно до Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 05.06.2018 року, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2018 року № 23-220/14-18-СГ передає із державної власності, а Михайлівська сільська рада Кам`янського району Черкаської області Черкаської області приймає у комунальну власність Михайлівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області земельні ділянки згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 7121884000:02:000:1573, площею 14,9 га, для ведення фермерського господарства (рядок 56 у Додатку). Цей акт із зазначеним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на вказані у додатку земельні ділянки Михайлівською сільською радою Кам`янського району Черкаської області.

Відповідно до положень Статуту Фермерського господарства "Тимошенка Василя Макаровича", затвердженого загальними зборами його членів №1 від 20.06.2018 року та зареєстрованого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Черкаської області Богдановою Г.Ю. в реєстрі за №№ 1107, 1108 (далі - Статут), фермерське господарство створено як самостійну юридичну особу у відповідності до чинного законодавства України, зареєстроване 07.05.1993 року на підставі розпорядження Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області № 143, про що видано свідоцтво № 40 від 13.05.1993 року (п. п. 1.1).

Господарство створюється на невизначений період часу та діє з моменту його державної реєстрації (п. п. 1.4). Господарство створене з метою отримання прибутку в результаті своєї діяльності: одержання прибутку шляхом здійснення господарської й підприємницької діяльності, впровадження науково-технічних досягнень (п. п. 3.1), господарство зареєстроване як юридична особа та має статус сімейного фермерського господарства (п. п. 6.2).

У розділі 7 Статуту "Майно господарства" передбачено, що до складу майна господарства можуть входити, зокрема, земельні ділянки, які можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства чи його засновникам на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується господарством на умовах оренди; земельні ділянки, надані в постійне користування, оренду для створення фермерського господарства. Права володіння і користування земельними ділянками, у тому чисті на правах постійного користування, які знаходяться у власності чи користуванні членів господарства, здійснює господарство. У своїй діяльності господарство використовує земельну ділянку площею 14,9 га, що знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Кам`янського району, за межами населеного пункту, за кадастровим номером 7121884000:02:000:1573, та була передана господарству для його створення.

На замовлення відповідача за договором № 106118 від 16.04.2018 року була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 площею 14,9000 га для ведення фермерського господарства на території Михайлівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7107072862018 від 08.05.2018 року вбачається, що 08.05.2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.04.2018 року, розробленої ФОП Овчаренко Олександром Миколайовичем, відділом у Камянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7121884000:02:000:1573, площею 14,9 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Кам`янський район, с. Михайлівка, за цільовим призначенням визначена для ведення фермерського господарства, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, належить на праві власності ОСОБА_1 .

Також, із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 131526268, інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 7121884000:02:000:1573, площею 14,9 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Кам`янський район, с. Михайлівка, за цільовим призначенням визначена для ведення фермерського господарства, належить до комунальної власності Михайлівської сільської ради. Дата державної реєстрації права власності - 12.07.2018 року.

З довідки Михайлівської сільської ради від 16.07.2018 року №1103 вбачається, що станом на 01.01.2018 року фермерське господарство Тимошенка В.М., головою якого є ОСОБА_3 , має в постійному користуванні на адміністративній території Михайлівської сільської ради землю площею 14,9 га (ріллі), для ведення фермерського господарства, надану йому згідно з рішенням Кам`янської районної ради народних депутатів від 24.02.1993 року №12-21, заборгованості по сплаті земельного податку та орендної плати не має.

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом та просив витребувати з незаконного користування відповідача земельну ділянку площею 14,9 га, що розташована за межами населеного пункту, на адміністративній території Михайлівської сільської ради, оскільки земельна ділянка передавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_1 , який помер, а тому земельна ділянка підлягає поверненню. Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, як уповноваженим органом, не вчинені дії щодо звернення до суду, тому прокурором листом від 11.06.2018 було повідомлено про представництво інтересів держави в суді.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх безпідставності і необґрунтованості, оскільки після створення фермерського господарства надана його голові земельна ділянка перейшла до фермерського господарства, як до юридичної особи, право господарства та його членів на постійне користування земельною ділянкою виникло, не у зв`язку зі спадкуванням, а в силу норм законодавства України, якими врегульовано питання надання та використання земельних ділянок фермерськими господарствами та їх членами, і прокурором не доведено наявності підстав для припинення права користування земельною ділянкою.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

На час надання ОСОБА_1 землі для ведення селянського (фермерського) господарства (у лютому 1993 року) відносини, пов`язані із створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулювались Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, Земельним кодексом України від 18.12.1990 №561-XII, а також Законами "Про власність", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України", "Про підприємства в Українській РСР" тощо.

Частиною 1 ст. 51 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на лютий 1993 року) було встановлено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (враховуючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній до 23.07.1993) земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею. Надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у порядку, визначеному у пункті 1 статті 7 цього Закону. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 виявив бажання вести селянське (фермерське) господарство разом із членами своєї родини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку із чим звернувся до Кам`янської районної ради народних депутатів Черкаської області і на підставі його заяви було прийняте рішення №12-21 від 24 лютого 1993 року про затвердження проекту відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 , площею 14,9 га ріллі, за рахунок земель запасу, розміщених на території Михайлівської сільської ради.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у вказаній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 2 рішення №12-21 районна рада вирішила відведення земельних ділянок провести у постійне користування.

Згідно із частиною першою статті 23 ЗК України (у вказаній редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Головою Кам`янської районної ради народних депутатів, на підставі вказаного рішення, був виданий державний акт фермеру ОСОБА_1 про постійне користування 14,9 га землі для ведення фермерського господарства.

Отже, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 8 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній до 23.07.1993), після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянського (фермерського) господарства підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом №40 від 15.05.1993, підтверджується, що 07 травня 1993 року була проведена державна реєстрація Фермерського господарства ОСОБА_1 , засновниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Отже, законодавством, чинним на момент створення ФГ "Тимошенка Василя Макаровича", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством (далі - СФГ) як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон №937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 26.08.2020 у справі №925/302/18 тощо).

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності вказаним Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Таким чином, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 ЗК України (в редакції, чинній на 27.06.2002 - дату смерті ОСОБА_1 , співзасновника господарства) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві (як чинному на момент створення відповідача, так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Зазначений висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц.

За обставинами даної справи після отримання громадянином ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею та його державної реєстрації, останнім, разом зі своїми родичами, засновано юридичну особу - ФГ "Тимошенко Василя Макаровича".

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації відповідача (07 травня 1993 року) саме він набув права та обов`язки землекористувача і відповідне право землекористування відповідача не є таким, що припинилось.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач користується спірною земельною ділянкою на законних підставах, тому позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки є необґрунтованим і не підлягають задоволенню.

При розгляді цієї справи апеляційним господарським судом враховано також і правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді, яку було викладено у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, та встановлено, що як вбачається з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Посилання прокурора на висновки Верховного Суду України (постанови від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі №6-3113цс15) та Верховного Суду (постанови від 17.10.2018 у справі №376/2038/14-ц, від 31.10.2018 у справі №577/3006/16-ц, від 22.11.2018 у справі №647/1580/16, від 18.03.2019 у справі № 922/3312/1), відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 відступила від них та зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.09.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко