Рішення

від 12.03.2019 по справі 903/917/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2019 р. Справа № 903/917/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал"

про стягнення 191538,75 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні 12.03.2019р. суд в нарадчій кімнаті прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач - Державне підприємство "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" про стягнення 191538,75 грн., з них 162185,43 грн. заборгованість, 2106,18 грн. 3% річних, 25625,29 грн. пені, 1621,85 грн. штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу необробленої деревини №504/504/л/2018 від 13.03.2018 року в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 12.12.2018 року у справі № 903/917/18 позовну заяву Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2019 року, зобов'язано учасників судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року відкладено підготовче засідання на 05.02.2019 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

01.02.2019р. від відповідача поступив відзив на позов (а.с.96-98) в якому вимогу позивача заперечує з тих підстав, що в ТТН відсутня відмітка повноважної особи на отримання товару ТОВ "Зегна Глобал", а також не додано довіреностей зазначених в ТТН ВЛВ №022409 від 02.02.2018р., ВЛВ №131293 від 04.04.2018 року, ВЛВ № 022336 від 16.01.2018р., ВЛВ № 131316 від 12.04.2018р., ВЛВ №131303 від 06.04.2018 року, серія ВЛВ №101681 від 14.02.2018 року.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2019 року.

Ухвалою суду від 13.02.2019р. відкладено розгляд справи по суті на 12.03.2019р., витребувано у Володимир-Волинського управління ГУ ДФС у Волинській області інформацію щодо включення ТзОВ «Зегна Глобал» (ЄДРПОУ 39393653) до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних у розділі II «Отримані податкові накладні» при формуванні податкової звітності з податку на додану вартість податкових накладних, виданих Державним підприємством «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (ЄДРПОУ 00991516) та щодо включення ТзОВ «Зегна Глобал» суми податку на додану вартість по даним податковим накладним до податкового кредиту при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість.

28.02.2019р. через відділ документального забезпечення та контролю від ГУ ДФС у Волинській області на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2019р. надійшов лист №6128/10/03-20-50-12 від 21.02.2019р., в якому повідомляють, що згідно даних додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в таблиці 2 Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7% по Товариству з обмеженою відповідальністю Зегна Глобал (код ЄДРПОУ 39393653) відсутня інформація в розрізі податкових накладних; відповідно до розділу II Податковий кредит додатку 5 загальні обсяги придбання з контрагентом (ІПН НОМЕР_1) за січень - квітень та червень 2018 року становлять 368814,08 грн. (сума обсягу постачання без податку на додану вартість) та 73762,81 грн. (сума податку на додану вартість за основною ставкою), а саме:

- у січні 2018 року - обсяг постачання (без податку на додану вартість) у сумі 72213,02 грн. (ПДВ за основною ставкою 14442,59 грн.);

- у лютому 2018 року - обсяг постачання (без податку на додану вартість) у сумі 62596,39 грн. (ПДВ за основною ставкою 12519,27 грн.);

- у березні 2018 року - обсяг постачання (без податку на додану вартість) 14495,03 грн. (ПДВ за основною ставкою 2899,01 грн.);

- у квітні 2018 року - обсяг постачання (без податку на додану вартість) 217912,56 грн. (ПДВ за основною ставкою 43582,52 грн.);

- у червні 2018 року - обсяг постачання (без податку на додану вартість) 1597,08 грн. (ПДВ за основною ставкою 319,42 грн.).

12.03.2019р. через відділ документального забезпечення та контролю від позивача поступило клопотання б/н від 11.03.2019р. з додатками, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

12.03.2019р. від представника позивача через відділ документального забезпечення та контролю поступила заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання 12.03.2019р. не з'явився, ухвала суду від 13.02.2019р. була направлена на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві, яка відповідає адресі, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кривий Вал, будинок 34, офіс 305), рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та 25.02.2019р. була повернута суду з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно ч.2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 10.01.2019р. отриманна відповідачем 15.01.2019р., що підтверджено рекомендованим повідомленням №4301036833500 (а.с.91); 01.02.2019р. відповідач подав відзив на позов та 04.02.2019р. клопотання про відкладення розгляду справи, чим підтверджено, що відповідач знав про розгляд справи в суді.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення сторін у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні, також відповідач не був позбавленим права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення реалізації своїх процесуальних прав, а тому враховуючи розумні строки розгляду справи, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами у відсутності представників сторін, які були повідомлені належним чином.

Суд дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,-

в с т а н о в и в:

27.11.2017р. між Держаним підприємством Володимир-Волинське лісомисливське господарство (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Зегна Глобал (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №2840/2840/л/2017 з додатком (далі - Договір №2840/2840/л/2017) (а.с.25-26) за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2018р., який відбувся 27.11.2017р., що стверджується аукціонним свідоцтвом №2840/л/2017 від 27.11.2017р. (а.с.27).

13.03.2018р. між Держаним підприємством Володимир-Волинське лісомисливське господарство (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Зегна Глобал (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №504/504/л/2018 з додатком (далі - Договір №504/504/л/2018) (а.с.28-29) за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2018р., який відбувся 13.03.2018р., що стверджується аукціонним свідоцтвом №504/л/2018 від 13.03.2018р. (а.с.30).

Згідно п. 1.1. Договорів №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018 продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (далі - товар), за номерами лотів /п.4.1/, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в даних Договорах.

Згідно п.3.1 та 3.2 Договору №2840/2840/л/2017 ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб.м. на умовах франко-склад продавця згідно аукціонного свідоцтва про результати проведення аукціону від 27.11.2017р. та становить: Пиловник в кількості 90 куб.м., вартістю 115 140 грн.. Загальна сума Договору 115 140 грн. з врахуванням ПДВ.

Згідно п.3.1 та 3.2 Договору №504/504/л/2018 ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб.м. на умовах франко-склад продавця згідно аукціонного свідоцтва про результати проведення аукціону від 13.03.2018р. та становить: Пиловник в кількості 240 куб.м., вартістю 347880,75 грн.. Загальна сума Договору 347 880,75 грн. з врахуванням ПДВ.

Згідно п.5.1. та 5.3. Договору №2840/2840/л/2017 та п.5.1 та 5.4 Договору №504/504/л/2018 прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-склад продавця за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них (актом приймання передачі товару (за кожною партією)) з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця, датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно п.6.1. Договорів №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018 платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Згідно п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договорів №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018 покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Покупець зобов'язаний прийняти товар в установлений цим Договором термін. Продавець зобов'язаний передати покупцю товар після сплати рахунку - фактури протягом 15 календарних днів.

Згідно п.п.11.1., 11.2., 11.3 Договору №2840/2840/л/2017 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, даний Договір діє з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення під час дії цього Договору.

Згідно п.п.11.1., 11.2., 11.3 Договору №504/504/л/2018 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, даний Договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення під час дії цього Договору.

На виконання умов Договорів №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018 вантажоодержувач (відповідач) через перевізників на складі продавця (позивача) отримав Товар (Пиловник сосна) на загальну суму 429 024,24 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс):

- серія ВЛВ № 052276 від 11.01.2018р. на суму 38590,75 грн.;

- серія ВЛВ № 022336 від 16.01.2018р. - на суму 27242,78 грн.;

- серія ВЛВ № 022376 від 26.01.2018р. - на суму 26580,04 грн.;

- серія ВЛВ № 022409 від 02.02.2018 р. - на суму 24656,02 грн.;

- серія ВЛВ №022446 від 09.02.2018 року - на суму 27676,01 грн.;

- серія ВЛВ №101681 від 14.02.2018 року - на суму 22783,58 грн.;

- серія ВЛВ №022797 від 04.04.2018 року - на суму 43216,09 грн.;

- серія ВЛБ №961714 від 04.04.2018 року - на суму 41272,25 грн.;

- серія ВЛВ №131293 від 04.04.2018 року - на суму 52097,70 грн.;

- серія ВЛВ №131303 від 06.04.2018 року - на суму 38588,65 грн.;

- серія ВЛБ №903888 від 12.04.2018 року - на суму 48581,80 грн.;

- серії ВЛВ № 131316 від 12.04.2018р. - на суму 37738,57 грн. (а.с.31-37).

Отримання товару відповідачем за вищенаведеними товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом також підтверджується податковими накладними та заявами відповідача про видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій та виданими на підставі таких заяв сертифікатів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1260 від 21.12.2005 р. Про затвердження Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій передбачено, що сертифікат є обов'язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Дані заяви подавалися відповідачем начальнику Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, в них зазначалися номери ТТН, які співпадають з номерами ТТН на отримання лісо продукції.

Відповідачем особисто та через платника - Товарну біржу Універсальна-Полісся здійснено часткові оплати за отриманий Товар в сумі 266 838,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №883 від 12.01.2018р., №731 від 23.02.2018р., №725 від 28.02.2018р., №874 від 04.04.2018р., №964 від 11.05.2018р., №870 від 11.01.2018р., №891 від 25.01.2018р., №741 від 26.02.2018р., №10960 від 19.03.2018р., №908 від 20.04.2018р., №11534 від 04.06.2018р. та випискою по особовому рахунку за 01.12.2017р. про сплату 5757 грн., які зараховані позивачем в погашення заборгованості по Договорах №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018, що не заперечується відповідачем(а.с.38-49).

Відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару повністю не виконав, претензію № 05-22/11/167 від 10.05.2018 року з вимогою оплатити борг, залишив без відповіді та задоволення (а.с.50), а тому враховуючи часткові оплати за отриманий товар, сума основного боргу по Договору №504/504/л/2018 на день розгляду справи становить 162185,43 грн. (429024,24 грн. - 266838,81 грн.), заборгованість по Договору №2840/2840/л/2017 відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між ними договори купівлі-продажу необробленої деревини №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018 предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися.

Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Водночас, стаття 689 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку про те, що Договори №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018 були укладені саме на умовах попередньої оплати, оскільки в п.п.6.1., 7.1. даних Договорів сторони погодили, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати; покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати, однак Товар в порушення п.п. 6.1. та 7.1. Договорів передано відповідачу без проведення останнім 100% попередньої оплати.

За таких умов застосовуються положення ст. 538 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, незважаючи на те, що товар було передано відповідачу без виконання його обов'язку здійснити 100% передоплату, останній не звільняється від обов'язку здійснити оплату поставленого товару.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що в частині проведення оплати за отриманий Товар слід керуватися положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України за якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи умови Договорів №2840/2840/л/2017 та №504/504/л/2018, отримання відповідачем (вантажоодержувачем) через перевізників товару у встановленим даними договорами порядку (п.п.1.1, 5.1, 5.3) згідно товарно-транспортних накладних, які оформлені у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та його часткову оплату(в платіжних дорученнях є посилання на Договори), звернення відповідача з заявами про видачу сертифікатів на отриману лісопродукцію(з посиланням на номери ТТН), суд вважає підтвердженим факт поставки, а тому вимога про стягнення заборгованості по Договору №504/504/л/2018 в сумі 162185,43 грн. підлягає задоволенню з врахуванням ст.ст. 538, 692, 693 ЦК України.

Твердження відповідача щодо відсутності в ТТН підпису отримувача товару, на думку суду не спростовує факту його отримання, оскільки накладні за даними номерами було зазначено самим відповідачем в заявах про видачу сертифікатів, товар отримувався на франко-складі продавця; довіреності на отримання товару також видаються покупцем та не є первинним документом, що підтверджує факт поставки.

Щодо стягнення з відповідача 1621,85 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.8.3. Договору №504/504/л/2018 за прострочення оплати за товар на умовах з даним Договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленої продукції.

Враховуючи, що сума боргу становить 162185,43 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1% від партії поставленої продукції в сумі 1621,85 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 25625,29 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмовій формі, як того вимагає зазначена норма закону.

В свою чергу, оскільки умовами Договору №504/504/л/2018 між позивачем та відповідачем не встановлено штрафної санкції у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару, а тому відсутні правові підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення пені, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 25625,29 грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 2106,18 грн. - 3 % річних, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи, що сума основного боргу становить 162185,43 грн., перевіривши правильність нарахування 3 % річних, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2106,18 грн. 3% річних за період з 01.07.2018р. по 05.12.2018р. підставна та підлягає до задоволення.

Контррозрахунку штрафу, 3 % річних відповідачем суду не надано.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 191538,75 грн., підлягає частковому задоволенню в сумі 165 913,46 грн., з них 162185,43 грн. основна заборгованість, 2106,18 грн. - 3% річних, 1621,85 грн. штрафу, в частині стягнення 25625,29 грн. - пені слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2488,70 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000 грн. підтверджено: Договором про надання правової допомоги №0801/1 від 08.01.2019р., ордером серії ВЛ№000,031874 від 09.01.2019р., рахунком на оплату №1 від 08.01.2019р. до договору №0801/1 від 08.01.2019р., платіжним дорученням №7574 від 12.02.2019р.(а.с.108, 118-121).

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у відповідності до ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не заявлялося.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. покладаються на відповідача.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву спростовуються встановленими судом з матеріалів справи обставинами, на які суд посилався при частковому задоволенні даного позову.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 123, 126, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 34, офіс 305, код ЄДРПОУ 39393653) на користь Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. Ковельська, будинок 130, код ЄДРПОУ 00991516) 165 913,46 грн., з них 162185,43 грн. основної заборгованості, 2106,18 грн. - 3% річних, 1621,85 грн. штрафу, а також 2488,70 грн. витрат по судовому збору, 2000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в стягненні пені в сумі 25625,29 грн..

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

20.03.2019

Суддя С. В. Костюк