Рішення

від 12.03.2019 по справі 905/2115/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.2019                     Справа № 905/2115/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – дослідницький інститут “Укргіпросталь” (Ідентифікаційний код 37988160, адреса: 49114, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого , буд.59а ),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (код ЄДРПОУ 37014600, адреса: 85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, буд. 1А),

про: стягнення 154395,09 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково – дослідницький інститут «Укргіпросталь» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» інфляційних втрат у розмірі 124709,48 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот дев"ять гривень 48 коп.) та 3% річних за користування коштами – 29685,61 грн. (двадцять дев"ять тисяч шістсот вісімдесят п"ять гривень 61 коп.), всього - 154395,09 грн. (сто п"ятдесят чотири тисячі триста дев"яносто п"ять гривень 9 коп.)

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2016 у справі № 905/2169/15 було стягнуто з відповідача на користь позивача 392498,51 грн. заборгованості, 2322,12 грн. 3% річних, 4399,89 грн. інфляційних втрат, 29244,63 грн. пені та 6426,98 грн. судового збору. Рішення набрало чинності і на його примусове виконання видано наказ.

На переконання позивача, оскільки відповідачем була погашена заборгованість в рамках виконавчого провадження №5752266: 26.10.2018 – 245000,00 грн., 30.10.2018 – 189892,13 грн., то Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково – дослідницький інститут «Укргіпросталь» здобуло право на нарахування та стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов'язання інфляційних втрат у розмірі 124709,48 грн. та 3% річних у розмірі 29685,61 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Нормативно вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 11, 526, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: витяг з Єдиного державного реєстру судових відносно рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2016 у справі №905/2169/16; витяг з Єдиного державного реєстру судових відносно наказу господарського суду Донецької області від 06.09.2016 у справі №905/2169/16; постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2018; платіжне доручення №559 від 30.10.2018; платіжне доручення №545 від 26.10.2018, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2115/18; визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 13.12.2018; визначено сторонам строк для здійснення дій процесуального характеру (надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив тощо); явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось; строк підготовчого провадження продовжувався; явка представників сторін у судові засідання визнана не обов'язковою.

18.12.2018 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву б/н 14.12.2018, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.

На переконання відповідача, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України). Рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов'язання грошового характеру, тому що зобов'язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов'язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання.

До відзиву додано копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 по справі № 905/2169/16.

Ухвалою суду від 18.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/2115/18; призначено розгляд справи по суті на 12.03.2019; явка представників сторін визнана не обов'язковою.

Сторони у судове засідання, що відбулось 12.03.2019 своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, сторони були повідомлені про дату, час та місце судового засідання у встановленому порядку, тому справа розглядається без присутності представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/2169/16 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідницький інститут “Укргіпросталь” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” про стягнення заборгованості за договором № 0110ГМ на виконання проектних робіт від 21.11.2013р. в сумі 392498 грн. 51 коп., 3% річних у сумі 2371 грн. 00 коп., інфляційних втрат у сумі 15371 грн. 00 коп. та пені у сумі 31489 грн. 94 коп.

За результатами розгляду цієї справи судом прийнято рішення від 22.08.2016, яким позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідницький інститут “Укргіпросталь” заборгованість за договором № 0110ГМ на виконання проектних робіт від 21.11.2013р. в сумі 392498 грн. 51 коп., 3% річних у сумі 2322 грн. 12 коп., інфляційних втрат у сумі 4399 грн. 89 коп., пені у сумі 29244 грн. 63 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 6426 грн. 98 коп. В іншій частині вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ від 06.09.2016.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2016р. (повний текст підписано 26.08.2016р.) у справі №905/2169/16 - залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2016р. (повний текст підписано 26.08.2016р.) у справі №905/2169/16 - залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як було встановлено судом в межах справи № 905/2169/15, між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідницький інститут “Укргіпросталь” (далі – підрядник) був укладений договір № 0110ГМ на виконання проектних робіт від 21.11.2013р. (далі за текстом Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених договором, підрядник приймає на себе обов'язок виконати розробку проекту реконструкції комплексу приймання-передачі гірничої маси на основній площадці шахти «Новодонецька» ПСП «Шахтоуправління «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугіля» та отримати позитивний експертний висновок у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.2.1. договору, сума договору складає 534998 грн. 51 коп., в тому числі ПДВ 20 % - 89166 грн. 42 коп., згідно кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору (в редакції погодженій додатковою угодою №2 від 30.05.2014р. до договору № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013р.) визначено, що за виконані роботи замовник проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника поетапно: 100000 грн. 00 коп. на 60 календарний день; 100000 грн. 00 коп. на 90 календарний день; 100000 грн. 00 коп. на 120 календарний день; 234998 грн. 51 коп. на 160 календарний день з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 8.1. (в редакції погодженій додатковою угодою №2 від 30.05.2014р. до договору № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013р.), договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.03.2015р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань по договору.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015р. на суму 534998 грн. 51 коп., в т.ч. ПДВ 89166 грн. 42 коп.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Граничними строками оплати акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015р. є: на суму 100000 грн. 00 коп. – 26.02.2016р.; на суму 100000 грн. 00 коп. – 27.03.2016р.; на суму 100000 грн. 00 коп. – 26.04.2016р.; на суму 159998 грн. 51 коп. – 05.06.2016р.

Господарським судом Донецької області в межах справи №905/2169/16 встановлено, що відповідачем здійснено оплат на загальну суму 67500 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 31.03.2016р.

16.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідницький інститут “Укргіпросталь”, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, укладено угоду про зарахування взаємних вимог у розмірі 75000 грн. 00 коп. за договором № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013р. з однієї сторони та за претензією №490 від 05.03.2015р. з іншої сторони. За умовами даної угоди, з моменту підписання угоди сторони не вважають себе зобов'язаними будь-якими правами та обов'язками по договорам, зобов'язання по яким зараховані даною угодою. Згідно п. 2.2 договору № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013р. оплата за виконані роботи в сумі 459998 грн. 51 коп. замовником буде проведена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника поетапно: 100000 грн. 00 коп. на 60 календарний день; 100000 грн. 00 коп. на 90 календарний день; 100000 грн. 00 коп. на 120 календарний день; 159998 грн. 51 коп. на 160 календарний день з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт та даної угоди.

Угода про зарахування взаємних вимог у розмірі 75000 грн. 00 коп. фактично укладена до настання строку виконання зобов'язання за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015р., у зв'язку з чим дана угода не була розцінена судом, як зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 Цивільного кодексу України. Відтак дана вимога не прийнята судом до уваги, однак враховуючи те, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0110ГМ на виконання проектних робіт від 21.11.2013р. фактично зменшену суму боргу на 75000 грн. 00 коп., суд розглянув дану справу з урахуванням даного зменшення.

Судом було також встановлено, що зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 392498 грн. 51 коп. станом на час розгляду справи № 905/2169/16 не сплачена, тому вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 0110ГМ на виконання проектних робіт від 21.11.2013р. в сумі 392498 грн. 51 коп. задоволені.

За наслідками перевірки пред'явлених позивачем до стягнення з відповідача за порушення зобов'язань 3% річних та інфляційних, а також пені, судом в межах справи № 905/2169/16 також стягнуто з відповідача 3% річних в розмірі 2322,12грн., інфляційні в розмірі 4399,89грн. та пеню у розмірі 29244,63грн.

Отже, всього за рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2016 по справі № 905/2169/16 стягнуто з відповідача на користь позивача 428465,15 грн. за позовними вимогами та 6426,98 грн. судового збору.

Матеріали справи свідчать, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 25.10.2018 відкрито виконавче провадження №57522266 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2169/16 від 06.09.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – дослідницький інститут “Укргіпросталь” суми у розмірі 434892,13 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконавчого провадження № 5752266 заборгованість відповідачем повністю сплачена, а саме: 26.10.2018 – 245000,00 грн. та 30.10.2018 – 189892,13 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 545 та № 559 (а.с. 24 – 25).

За твердженням позивача, саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, тому у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем, ТОВ “Науково – дослідницький інститут “Укргіпросталь” здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних наступним шляхом: з 13.07.2016 (день постановлення Господарським судом Донецької області про відкриття провадження у справі № 905/2169/16) по 05.09.2016 (06.09.2016 – набрання законної сили рішенням суду у справі № 905/2169/16 від 22.08.2016) на суму 392498,51 грн.; з 06.09.2016 (дата набрання законної сили рішенням) по 25.10.2018 (26.10.18 боржником було сплачено 245000,00 грн. на погашення заборгованості) на суму 434892,13 грн.; з 27.10.2018 (наступна дата після попереднього погашення) по 29.10.2018 (30.10.2018 – дата повного погашення боргу) на суму 189892,13 грн.

У зв'язку з цим позивач вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” має бути стягнуто 154395,09 грн., з яких: інфляційних втрат – 124709,48 грн. та 3% річних – 29685,61 грн., що є предметом розгляду у справі № 905/2115/18.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір № 0110ГМ на виконання проектних робіт від 21.11.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Суд враховує, що згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що ані в рішенні від 22.08.2016 по справі №905/2169/16, ані в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016, не вказано періоду за який стягнуто 3 % річних та інфляційні втрати за порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеним спростовуються відповідні заперечення відповідача.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 17.07.2018 року у справі № 904/10242/17, від 08.10.2018 по справі № 910/11965/16.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд також враховує, що позивачем безпідставно включено при розрахунку 3% річних та інфляційних за період з 06.09.2016 по 29.10.2018 до складу грошового зобов'язання вже стягнутих за рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2016 по справі № 905/2169/16 пені у розмірі 29244,63 грн., 3% річних у розмірі 2322,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4399,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 ЦК України.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз вказаних норм, дає підстави вважати, що в розумінні статті 625 ЦК України, передбачені частиною другою сплата річних та інфляції, в зв'язку з простроченням грошового зобов'язання є самостійною формою цивільно - правової відповідальності, і відповідно, вони не можуть вважатися грошовим зобов'язанням.

Отже, такі суми 3 % та інфляційних втрат, можуть бути нараховані лише на суму основного боргу за договором за весь час прострочення виконання зобов'язання до їх повного виконання.

При цьому стягнуті за судовим рішенням суми пені, 3% річних та інфляційних не здобувають статусу грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду в розумінні ст. 11 ЦК України, а є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що виникло з договору. Судове рішення у випадку, що розглядається, не породжує, а підтверджує підставу виникнення зобов'язання.

Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного суду України від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс15 та постанову Великої палати Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, оскільки у цих справах судом досліджувались інші обставини, інші підстави позову та інші докази, які не є тотожними обставинам у справі № 905/2115/18.

Як вже було встановлено судом, в рамках виконавчого провадження № 5752266 згідно виконавчого документа № 905/2169/16 від 06.09.2016 з депозитного рахунку приватного виконавця перераховано ТОВ «НДІ «Укргіпросталь» за платіжним дорученням № 545 26.10.2018 – 245000,00 грн., за платіжним дорученням № 559 від 30.10.2018 – 189892,13 грн.

Статтею 534 Цивільного кодексу України встановлено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Так, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З урахуванням встановлених судом обставин, положень ст. 534 ЦК України та визначеного позивачем періоду розрахунку 3% річних та інфляційних, суд вважає що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26968,04грн. (з 13.07.2016 по 25.10.2018 виходячи з суми основного боргу 392498,51 грн.; з 26.10.2018 по 29.10.2018 з залишку боргу 189892,13 грн.) та інфляційні - 120519,66грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – дослідницький інститут “Укргіпросталь” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” про стягнення 154395,09 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (код ЄДРПОУ 37014600, адреса: 85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, буд. 1А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – дослідницький інститут “Укргіпросталь” (код ЄДРПОУ 37988160, адреса: 49114, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд.59а ) 3 % річних у розмірі 26968,04грн., інфляційні втрати у розмірі 120519,66грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2212,33грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В решті вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 20.03.2019.

Суддя Н.В. Величко