Ухвала

від 15.06.2018 по справі 905/3336/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

15.06.2018 Справа № 905/3336/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця за вх. № 11556/18 від 05.06.2018р. в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України

по справі № 905/3336/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Промислова фінансова компанія Укразовметсплав

про стягнення штрафу у розмірі 66 955 грн.,

за участю представників:

від позивача (стягувача, скаржника): не з'явився

від відповідача (боржника): не з'явився

від органу ДВС: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. по справі № 905/3336/16 (суддя Бойко І.А.) позовні вимоги ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Придніпровська залізниця задоволено повністю та стягнуто з ТОВ ПФК Укразовметсплав на користь ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Придніпровська залізниця суму штрафу в розмірі 66 955 грн . , судовий збір в розмірі 1 378 грн.

03.01.2017р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом виданий відповідний наказ.

05.06.2018р. за вх. № 11556/18 господарський суд одержав скаргу ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Придніпровська залізниця в порядку ст. 339 ГПК України, в якій останнє просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р.; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р., яке винесено головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області; зобов'язати відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу господарського суду Донецької області по справі № 905/3336/16 від 10.01.2017р. про стягнення на користь ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Придніпровська залізниця з ТОВ Укрметасплав штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в сумі 66 955 грн. та відшкодування судового збору у сумі 1 378 грн.

В обґрунтування вимог скарги позивач (стягувач, скаржник) посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 14.05.2018р. на підставі п.6 ч.4 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження з огляду на те, що державний виконавець в порушення вимог вказаного закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень не здійснив перевірку відомостей щодо боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які свідчать про зміну його найменування та місцезнаходження, а саме з ТОВ ПФК Укразовметсплав , 87551, Донецька обл., м. Маріуполь, проїзд Знаменський, буд. 1/29 на ТОВ Укрметасплав , 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Анатолія Живова, буд. 15А. При цьому, позивач (стягувач, скаржник) зазначає, що код ЄДРПОУ боржника - 36637261 залишився незмінним.

На підставі розпорядження керівника апарату від 05.06.2018р. № 01-01/286 Щодо повторного автоматичного розподілу справи , у зв'язку із відставкою судді Бойко І.А., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/3336/16 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018р. справа розподілена судді Ніколаєвій Л.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2018р. скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2018р.

15.06.2018р. за вх. №04-27/1605 на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ГТУЮ МЮУ на скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні вимог скарги, з посиланням на наявність розбіжностей щодо найменування та місцезнаходження боржника у виконавчому документі та у заяві про примусове виконання рішення, а також на не подання стягувачем жодних підтверджуючих документів щодо зміни найменування та місцезнаходження боржника.

Разом з відзивом на скаргу Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ГТУЮ МЮУ подано до суду клопотання про розгляд скарги без участі останнього.

Представники позивача (стягувача, скаржника) та відповідача (боржника) у судове засідання 15.06.2018р. не з'явились.

Дослідивши матеріали скарги ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Придніпровська залізниця , суд дійшов висновку про її задоволення з наступних мотивів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає ЗУ Про виконавче провадження .

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 ЗУ Про виконавче провадження ).

У ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження встановлені вимоги до виконавчого документа, а саме: у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Відповідно до ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно зі ст.26 ЗУ Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до ч. 1 ст.24 ЗУ Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Як вище встановлено судом, на виконання рішення ГСДО від 21.12.2016р. по справі № 905/3336/16, 03.01.2017р. господарським судом видний наказ про стягнення з ТОВ ПФК Укразовметсплав на користь ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Придніпровська залізниця штрафу в розмірі 66 955 грн . , судового збору в розмірі 1 378 грн. При цьому, вказаний наказ містить наступні відомості щодо боржника - ТОВ ПФК Укразовметсплав : місцезнаходження - 87551, Донецька обл., м. Маріуполь, проїзд Знаменський, буд. 1/29, код ЄДРПОУ - 36637261, а також дату набрання рішенням законної сили - 03.01.2017р., строк пред'явлення наказу до виконання - до 04.01.2020р. Наказ підписаний суддею Бойко І.А. та скріплений гербовою печаткою.

З матеріалів скарги вбачається, що позивач (стягувач, скаржник) подав до Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області заяву від 23.03.2018р. про прийняття наказу до примусового виконання. У заяві боржником визначено -ТОВ Укрметасплав та зазначено наступні відомості щодо останнього: місцезнаходження - 46001, м. Тернопіль, вул. А. Живова, буд. 15А, код ЄДРПОУ - 36637261. До заяви подано копію довіреності на підписантів, оригінал наказу господарського суду Донецької області від 03.01.2017р. по справі № 905/3336/16, довідку від 22.03.2018р. № 13-04/221 на підтвердження неотримання авансового внеску, оригінал платіжного доручення на сплату авансового внеску № 107/1106 від 06.04.2017р.

14.05.2018р. головним державним виконавцем Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у зв'язку з неподанням заяви про примусове виконання рішення. При цьому, у повідомленні зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому документі містяться розбіжності щодо боржника, а саме: у заяві зазначено боржником ТОВ Укрметасплав , яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова, буд. 15А, в той час, як у виконавчому документі зазначено ТОВ ПФК Укразовметсплав , яке знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, проїзд Знаменський, буд. 1/29.

Згідно зі ст. 7 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр ведеться державною мовою з використанням програмного забезпечення, розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

Програмне забезпечення Єдиного державного реєстру повинно забезпечувати: 1) автоматизацію процесу державної реєстрації та інших реєстраційних дій та відтворення його процедур; 2) заповнення та друк форми заяви про державну реєстрацію; 3) ідентифікацію заявників, які подають документи для державної реєстрації в електронній формі, з використанням електронного цифрового підпису та альтернативних електронному цифровому підпису засобів ідентифікації таких заявників; 4) державну реєстрацію за принципом екстериторіальності; 5) контроль за повнотою внесення записів до Єдиного державного реєстру та проведенням реєстраційних дій; 6) пошук взаємозв'язків між юридичними особами та їхніми засновниками (учасниками), кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами), у тому числі кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) засновника, керівниками юридичних осіб, візуалізацію всіх прямих та непрямих зв'язків; 7) ведення реєстраційних справ в електронній формі та створення їх електронного архіву; 8) передачу державним органам відомостей з Єдиного державного реєстру у випадках, передбачених цим Законом; 9) інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів; 10) зберігання відомостей про юридичних осіб, інші організації та фізичних осіб - підприємців протягом 75 років з дати внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, іншої організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; 11) захист даних згідно із законом; 12) виконання в повному обсязі функцій адміністратора бази даних Єдиного державного реєстру (накопичення, аналіз даних, актуалізація та обробка даних, права доступу тощо); 13) проведення інших операцій, визначених цим Законом.

У ст. 8 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що портал електронних сервісів повинен забезпечувати: 1) подання документів в електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру; 2) контроль за повнотою заповнення заяви про державну реєстрацію, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру; 3) перегляд стану розгляду поданих документів; 4) доступ до відомостей та документів, визначених цим Законом; 5) оприлюднення результатів надання адміністративних послуг; 6) формування та подання запитів в електронній формі про надання витягів; 7) перегляд, копіювання та роздрукування виписки, витягу, інших документів та відомостей з Єдиного державного реєстру; 8) сплату адміністративного збору та оплату надання відомостей з Єдиного державного реєстру з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу; 9) функціонування персонального кабінету; 10) доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до відомостей з Єдиного державного реєстру; 11) проведення інших операцій, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

За приписами ч. 1 ст. 10 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку код ЄДРПОУ юридичної особи - 36637261 вбачається, що 30.01.2017р. проведено державну реєстрацію зміни в т.ч. найменування та місцезнаходження юридичної особи ТОВ ПФК Укразовметсплав та на момент подання заяви про прийняття наказу до примусового виконання найменуванням та місцезнаходженням вказаної юридичної особи є ТОВ Укрметасплав ; 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Анатолія Живова, б.15А.

Тобто, відбулась зміна найменування та місцезнаходження юридичної особи, що не означає її реорганізації та не має наслідком вчинення процесуальної дії, передбаченої ст.52 ГПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

За приписами ч. 5 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно ч. ч. 4, 8 ст.19 ЗУ Про виконавче провадження сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З наведеного вбачається, що державний виконавець має право одержувати інформацію щодо боржника шляхом здійснення запитів до державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності тощо, до державних баз даних і реєстрів, у т. ч. електронних. При цьому, такі дії можуть бути вчинені як при надходженні виконавчого документу на виконання, так і під час виконавчого провадження.

Відтак, з огляду на те, що позивачем (стягувачем, скаржником) подано заяву від 23.03.2018р. про прийняття наказу ГСДО від 03.01.2017р. до примусового виконання та повідомлено орган ДВС про нові найменування та місцезнаходження, а також код ЄДРПОУ боржника шляхом їх безпосереднього зазначення у цій заяві, приймаючи до уваги, що код ЄДРПОУ боржника, який зазначений у наказі ГСДО від 03.01.2017р., та код ЄДРПОУ боржника, який зазначений у заяві позивача (стягувача, скаржника) від 23.03.2018р. про прийняття наказу до примусового виконання, є одними і тими ж самими, враховуючи наявність права державного виконавця щодо отримання та перевірки інформації про боржника, зокрема, шляхом здійснення запиту до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не вчинення державним виконавцем таких дій, суд вважає висновок державного виконавця про неподання позивачем (стягувачем, скаржником) заяви про примусове виконання рішення та дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання безпідставними.

При цьому, позивачем (стягувачем, скаржником) пред'явлено наказ ГСДО від 03.01.2017р. до виконання в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження , з дотриманням вимог ч. 2 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження , та вказаний наказ відповідає вимогам, встановленим ч.ч. 1, 3 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження .

Одночасно, з огляду на відомості, які містяться ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач (стягувач, скаржник) звернувся до органу ДВС за місцезнаходженням боржника, що відповідає вимогам ст. 24 ЗУ Про виконавче провадження .

Крім того, про безпідставність дій державного виконавця щодо не прийняття виконавчого документу до виконання також свідчить те, що автоматизована система виконавчого провадження, доступ до якої є вільним, містить відомості про виконавчі провадження, відкриті Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області станом на 21.07.2017р. та пізніше, де стягувачем значиться юридична особа ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Придніпровська залізниця , а боржником значиться юридична особа - ТОВ Укрметасплав , код ЄДРПОУ 36637261. Тобто, на момент винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р., останній був обізнаний про зміну найменування та місцезнаходження боржника, оскільки відповідно до п.4 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом МЮУ №2432/5 від 05.08.2016р., Тернопільський РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області є користувачем автоматизованої системи виконавчого провадження.

В силу ст.129 Конституції України обов'язковість судового рішення є одним з основних засад судочинства.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У ч.ч.2,4 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах Бурдов проти Росії , Горнсбі проти Греції .

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012р. суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

У п.32 Інформаційного листа ВГСУ №01-08/369 від 29.06.2010р. Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

Господарський суд вважає, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання порушують право стягувача на виконання рішення суду, яке гарантоване йому Конституцією України.

При цьому, вчинення виконавчих дій, визначених ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження , не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки в силу приписів ч.1 ст.18 вказаного Закону саме державний виконавець зобов'язаний вживати усіх можливих заходів для виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, а також на встановлену судом неправомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги позивача (стягувача, скаржника), а отже і про задоволення її вимог.

Керуючись ст.ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В:

1.Скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця за вх. № 11556/18 від 05.06.2018р. задовольнити.

2.Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р.

3.Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р., яке винесено головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2.

4.Зобов'язати Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області по справі № 905/3336/16 від 03.01.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Промислова фінансова компанія Укразовметсплав (на теперішній час - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укрметасплав ) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця штрафу в розмірі 66 955грн. та судового збору в розмірі 1 378грн.

Ухвала набирає законної сили 15.06.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повна ухвала складена 15.06.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва