Рішення

від 30.01.2019 по справі 910/11296/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2019Справа № 910/11296/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "БАЖАНА 12" (02140, м. Київ, ПРОСПЕКТ МИКОЛИ БАЖАНА, будинок 12; код ЄДРПОУ 40514385)

до Фізичної особи-підприємця Глибіної Ніни Олександрівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_3)

про стягнення 31 967,90 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Піддубняк О.М. - керівник;

від позивача: Ткаченко О.В. - на підставі ордеру серії КС №148136 від 10.01.2019 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "БАЖАНА 12" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Глибіної Ніни Олександрівни про стягнення 31967,90 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як виконавцем умов Договору № 270317 на надання послуг з бухгалтерського обслуговування від 27.03.2017 року в частині якісного та повного надання передбачених договором послуг та, відповідно, як наслідок, завдання позивачеві матеріальної шкоди (збитків) в загальній сумі 31967,90 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11296/18, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2018 року

У підготовчому засіданні 03.10.2018 року оголошено перерву до 24.10.2018 року.

У підготовчому засіданні 24.10.2018 року оголошено перерву до 14.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 28.11.2018 року.

У підготовчому засіданні 28.11.2018 року оголошено перерву до 18.12.2018 року.

У підготовчому засіданні за результатами розгляду судом задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Глибіної Ніни Олександрівни про витребування доказів на підставі ст. 81 ГПК України, ухвалою від 18.12.2018 року зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "БАЖАНА 12" надати оригінали (для огляду в судовому засіданні) та належним чином завірені документів (якщо такі відсутні у матеріалах справи), а саме: статуту ОСББ "БАЖАНА 12"; рішення загальних зборів про затвердження правління ОСББ "БАЖАНА 12"; рішення правління ОСББ про обрання голови, копії наказу про прийняття на посаду; рішення правління ОСББ за період часу з 27 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року; погодження правління ОСББ від 27 березня 2017 року на підписання головою правління Піддубняком О.М. договорів з організаціями та підприємцями по обслуговуванню будинку; протоколу засідання правління ОСББ "БАЖАНА 12" від 29 березня 2018 року із зазначенням кожного з членів правління результату свого голосування ( за або проти ), засвідченого власноручним підписом.

Ухвалою суду від 18.11.2018 року в зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про витребування доказів підготовче засідання у справі відкладено на 15.01.2019 року.

15.01.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про виклик свідків, а саме членів правління ОСББ Бажана 12 та заява про зупинення провадження у справі до вирішення цивільної справи № 753/5974/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСББ Бажана 12 про визнання рішень загальних зборів такими, що неприйняті.

За результатами розгляду в судовому засіданні 15.01.2019 року судом відхилені вказані заяви відповідача як необґрунтовані.

В судовому засіданні 15.01.2019 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 30.01.2019 року.

28.01.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю відповідача забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 30.01.2019 року.

За результатами розгляду в судовому засіданні 30.01.2019 року в задоволенні вказаної заяви судом відмовлено як необґрунтованої.

В судові засідання 03.10.2018 року, 24.10.2018 року, 18.12.2018 року, 15.01.2019 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, відповідач особисто.

В судове засідання 30.01.2019 року з'явились уповноважені представники позивача, відповідач особисто або його уповноважений представник в судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Відповідачем через канцелярію суду 01.10.2018 року подано відзив на позовну заяву та 29.01.2019 року пояснення, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на фактичне надання передбачених умовами спірного Договору послуг. При цьому відповідач зазначає, що Єдиний соціальний внесок за серпень 2017 року позивачем було сплачено 13 вересня 2017 року шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунка на відповідний рахунок ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва, що підтверджується платіжним дорученням №78 від 13.09.2017 року , тобто ЕСВ за серпень 2017 року сплачено вчасно. Отже штрафні санкції нараховані позивачу на підставі рішення ДФС №013961309, стосуються іншого періоду - з 21.10.2017 року по 21.12.2017 року, які стосуються предмету даного позову.

Також як стверджує відповідач, позивачем не виконані умови п.6.5 Договору та не надано відповідачу у повному обсязі документи, необхідні для надання послуг, що передбачені пунктом 1.1 Договору. Частково надані документи були опрацьовані відповідачем у повному обсязі, на їх підставі пільги відповідним мешканцям будинку були нараховані та відображені у рахунках на сплату внесків. Окрім цього, відповідач наголошує на тому, що вичерпний перелік послуг із ведення бухгалтерського обслуговування, погоджений сторонами у Додатку 1 до Договору, не містить подання звітів про пільги, а лише формування звітності про пільги та субсидії. При цьому згідно п. 7.1.1 Договору саме замовник несе відповідальність за своєчасність та повноту надання виконавцю первинних документів та будь-якої іншої інформації, необхідної для надання послуг.

24.10.2018 року позивачем через канцелярію суду подана відповідь на відзив, в якій ОСББ Бажана 12 не погоджується з викладеними у відзиві доводами, як необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставина справи.

Також 01.10.2018 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за квітень - листопад 2017 року. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім цього суд звертає увагу на приписи ч.ч. 1, 2 ст. 44 ГПК України, згідно яких усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).

За таких обставин, оскільки Фізична особа - підприємець Глибіна Н.О. не скористалась наданими їй процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами та за відсутності відповідача особисто або його уповноваженого представника.

В судовому засіданні 30.01.2019 року уповноважені представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 30.01.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 27 березня 2017 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку БАЖАНА 12 (позивач у справі, замовник за договором) та Фізичною особою-підприємцем Глибіною Ніною Олександрівною (відповідач у справі, виконавець за договором) було укладено Договір № 270317 про надання послуг з бухгалтерського обслуговування (далі - Договір), за умовам п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з бухгалтерського обслуговування (ведення бухгалтерського обліку), починаючи з моменту дії даного Договору.

Виконавець веде бухгалтерський облік у відповідності до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (п.1.2 Договору).

Детальний перелік послуг, що надаються виконавцем за цим Договором, визначений сторонами у Додатку №1 до цього Договору, серед яких зокрема: аналітичний та синтетичний облік: грошових коштів на розрахункових рахунках; корпоративної картки та касові операції; розрахунків з комунальних внесків; товаро-матеріальних цінностей; основних засобів; нематеріальних активів; з постачальниками; з іншими кредиторами та дебіторами; внесків та витрат; фінансових результатів; з підзвітними особами; розрахунків пільг та субсидій; сплата: обов'язкових податків і зборів; заробітної плати працівникам замовника; постачальникам, згідно з підписаними договорами; за розрахунково - касове обслуговування банкам; формування звітів: про боржників з процентом заборгованості; по розрахункам з постачальниками; про перевірки лічильників; про пільги та субсидії; по обов'язковим податкам і зборам; в відділ Статистики.

Послуги з бухгалтерського обслуговування здійснюються виконавцем щомісяця протягом дії даного Договору (п.1.4 Договору).

Згідно п.4.1, 5 Договору виконавець і замовник щомісяця підписують Акт наданих послуг, що свідчить про належне надання послуг виконавцем і відсутності у сторін взаємних претензій. Замовник зобов'язується до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяцем здійснити оплату послуг в розмірі, визначеному в п. 3.1 цього Договору.

Так, згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору щомісячна вартість послуг складає 4 200 (чотири тисячі двісті) грн.. за період із 01.03.2017 по 31.05.2017, 5 000 (п'ять тисяч) грн.. за період із 01.06.2017 по 31.03.2018. При збільшенні або зменшенні обсягів послуг сторони погоджують нову вартість шляхом переговорів, що оформляється Протоколом узгодження договірної ціни, окрім випадків, передбачених п. 9.7 цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору виконавець зобов'язаний підготувати бухгалтерські, податкові, статистичні і інші звіти та надати їх замовнику не пізніше, ніж за 4 (чотири) робочих днів до кінцевого терміну їх здачі в державні органи.

В свою чергу за умовами п.6.5 Договору замовник зобов'язаний надати виконавцю всі дані і документи, необхідні для надання послуг, що передбачені пунктом 1.1 цього Договору, за звітний місяць до 10 числа наступного за звітним місяця, згідно переліку наданого виконавцем.

Замовник зобов'язаний оплатити підраховані виконавцем податки й інші обов'язкові платежі в повних сумах і в терміни, установлені нормативно-правовими актами України (п.6.7 Договору).

При цьому сторонами узгоджено в п.7.1 Договору, що замовник несе відповідальність за: п. 7.1.1 своєчасність та повноту надання виконавцю первинних документів та будь-якої іншої інформації, необхідної для надання послуг з бухгалтерського обслуговування за переліком згідно з п. 1.1 цього Договору; п. 7.1.2 зміст наданих виконавцю первинних документів, необхідних виконавцю для надання послуг з бухгалтерського обслуговування за переліком згідно з п. 1.1 цього Договору.

Умовами п. 7.3 Договору передбачено, що всі штрафні санкції, накладені на замовника державними контролюючими органами за порушення у порядку ведення обліку, подання звітності, несвоєчасну або неповну сплату податків та інших обов'язкових платежів, з вини виконавця, виконавець оплачує за власний рахунок, окрім випадків, що передбачені п.п.. 7.3.2, 7.3.3 та 7.3.4 цього Договору.

Вказаний Договір підписаний представником замовника та виконавцем особисто та засвідчені печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 02.05.2018 року № 0139761309 до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір ат облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2017 року по 20.12.2017 року нараховано штраф у розмірі 1584,00 грн. та пеню в розмірі 232,32 грн., всього 1816,32 грн. штрафних санкцій.

Отже, позивач наголошує, що у відповідності до п. 7.3.1 Договору відповідач повинен сплатити нараховані пеню та штраф, оскільки дані штрафні станції виникли у період дії Договору щодо надання зазначеною особою послуг з ведення бухгалтерського обліку та з її вини.

Окрім цього, згідно наявного в матеріалах справи листа Управління праці та соціального захисту населення Дарницької РДА в м. Києві № 01-12/3998 від 07.05.2018 року позивача було повідомлено про те, що звіти на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на житлово-комунальні послуги у 2017 році ОСББ Бажана 12 не надавались.

За твердженнями позивача, за період з 01 квітня по 30 листопада 2017 року позивачем надано мешканцям будинку пільг з комунальних послуг в розмірі 30 151,58 грн., в тому числі: квітень - 3 696,08 грн.; травень - 3 793,25 грн.; червень - 3 793,25 грн.; липень - 3851,53 грн.; серпень - 3 851,53 грн.; вересень - 3 696,08 грн.; жовтень - 3 734,93 грн.; листопад - 3 734,93 грн.

Однак, оскільки дані документи не були опрацьовані відповідачем та не були передані до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, не були підготовані та подані звіти по пільгам, позивачем понесені збитки в частині упущеної вигоди в розмір невідшкодованих пільг в сумі 30151,58 грн.

Вважаючи, що відповідачем порушені свої зобов'язання за Договором № 270317 про надання послуг з бухгалтерського обслуговування від 27.03.2017 року, оскільки такі послуги надавались не якісно та не в повній мірі, а отже відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені витрати в розмірі сплачених штрафу та пені, що виникли з вини ФОП Глибшої Н.О. у сумі штрафу за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску та нараховану пеню в розмірі 1 816,32 грн. та збитки в частині упущеної вигоди в розмірі невідшкодованих пільг у сумі 30 151,58 грн., позивач звернувся до відповідача з претензією № 18/04/18/1 від 18.04.2018 року. Факт надсилання претензії підтверджується матеріалами справи.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, кошти на користь позивача сплачені не були.

Таким чином за твердженнями позивача, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, Фізичною особою - підприємцем Глибіною Н.О. як виконавцем за спірним Договором внаслідок недбалості та неналежного виконання своїх зобов'язань, заподіяно замовнику - ОСББ Бажана 12 матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 31967,90 грн., які позивач на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України та ст.ст. 22 ЦК України просить суд стягнути з відповідача як завдані неналежним невиконанням господарського зобов'язання збитки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Виходячи зі змісту позовної заяви суд зазначає, що позивач в якості підстав для задоволення позовних вимог посилається на факт порушення відповідачем умов Договору та неналежного виконання своїх зобов'язань в частині своєчасної сплати єдиного соціального внеску за серпень 2017 року та здійснення підготовки документів на оформлення пільг і подання до територіального Управління праці та соціального захисту населення звітів на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на житлово - комунальні послуги, в зв'язку з чим зазначає про завдання збитків у 31 967,90 грн. (відшкодування штрафних санкцій в сумі 1816,32 грн. та упущеної вигоди в розмірі невідшкодованих пільг в сумі 30151,58 грн.), за наявності яких позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідними позовними вимогами.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось судом вище, предметом спірного правочину є послуги з бухгалтерського обслуговування (ведення бухгалтерського обліку).

Перелік послуг узгоджено сторонами Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Так, за умовами п.6.1 Договору виконавець зобов'язаний якісно й у повному обсязі надавати зазначені п.1.1 Договору послуги, серед яких, зокрема, сплата обов'язкових податків і зборів.

Згідно п. 7 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.... Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Як встановлено судом за матеріалами справи, єдиний соціальний внесок за серпень 2017 року ОСББ Бажана 12 було сплачено 13 вересня 2017 року шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунка на відповідний рахунок ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, що підтверджується копією платіжного доручення № 78 від 13.09.2017 року на суму 5280,00 грн.

При цьому оскільки за змістом рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.05.2018 року № 0139761309 штрафні санкції застосовані до позивача за період з 21.10.2017 року по 21.12.2017 року, тобто за період, відмінний від зазначеного позивачем в позовній заяві як серпень 2017 року, та зважаючи на документально підтверджену своєчасну сплату ЕСВ за серпень 2017 року, посилання позивача як на підставу позовних вимог про відшкодування штрафних санкцій в сумі 1816,32 грн. на відповідне рішення ДФС судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи та не можуть бути розцінені судом в якості підстав для застування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування понесених витрат в розмірі сплачених штрафних санкцій згідно п. 7.3.1 Договору.

Поряд із цим суд зазначає, що позивачем в даному позові з посиланням на ст.ст. 224, 225 ГК України також заявлено про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі невідшкодованих позивачеві пільг на житлово - комунальні послуги за період з 01.04.2017 року по 30.11.2017 року в сумі 30151,58 грн., тобто однією з причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 30151,58 грн. збитків.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В позовній заяві позивачем зазначено про стягнення з відповідача 30151,58 грн. збитків (упущеної вигоди) з посиланням на той факт, що внаслідок неналежного виконання відповідачем як виконавцем своїх зобов'язань за Договором, а саме в порушення вимог п.п. 6.2, 6.3 Договору протягом 2017 року останнім не було підготовано документи на оформлення пільг, не подано керівнику ОСББ БАЖАНА 12 та не здано до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької РДА м. Києва жодного звіту на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на житлово-комунальні послуги, що призвело до понесення позивачем збитків в частині упущеної вигоди в розмірі невідшкодованих пільг у сумі 30 151,58 грн.

Суд зазначає, що за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, умовами спірного Договору, а саме п.6.2, 6.3, передбачено обов'язок виконавця підготувати бухгалтерські, податкові, статистичні та інші звіти та надати їх замовнику не пізніше, ніж за чотири робочих дні до кінцевого терміну їх здачі в державні органи; до 25 числа звітного місяця підготувати для замовника перелік необхідних даних і документів для надання послуг, передбачених Договором.

Відповідно, замовник зобов'язаний надати виконавцю всі дані і документи, необхідні для надання послуг, що передбачені пунктом 1.1 цього Договору, за звітний місяць до 10 числа наступного за звітним місяця, згідно переліку, наданого виконавцем (п.6.5 Договору) та несе відповідальність за своєчасність та повноту надання виконавцю первинних документів та будь-якої іншої інформації, необхідної для надання послуг з бухгалтерського обслуговування за переліком згідно з п. 1.1 цього Договору (п. 7.1.1 Договору).

За умовами п.6.5 Договору замовник повинен надати відповідачу документи, необхідні для надання відповідних передбачених умовами правочину послуг, зокрема, повинен надати відповідачу як виконавцю для формування звітів по пільгам до УПСЗН копії документів по пільговиках (копію посвідчення пільговика, копія паспорту та ідентифікаційного коду пільговика, копії паспортів та ідентифікаційних кодів членів родини пільговика, на яких розповсюджується пільга) цілісним пакетом, посвідчивши при цьому кожну копію печаткою підприємства та підписом посадової особи (голови правління ОСББ).

Згідно Інструкції про порядок заповнення форми "2-пільга'', затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535, , відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа, що настає після звітного періоду, подають управлінням праці та соціального захисту населення на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Як зазначено позивачем у відповіді на відзив та підтверджено відповідачем, з 01 квітня по 30 листопада 2017 року відповідачем були сформовані рахунки на сплату внесків мешканцями будинку з урахуванням пільг, а позивачем фактично надано мешканцям будинку пільги з комунальних послуг в розмірі 30 151,58 грн.

При цьому спірним Договором, зокрема, Додатком № 1 до нього, не визначено обов'язок виконавця щодо подання звітів про пільги, натомість перелік послуг, що надаються відповідачем за Договором, містить формування звітів про пільги та субсидії.

Поряд із цим матеріалами справи, а саме листом Управління праці та соціального захисту населення Дарницької РДА в м. Києві від 07.05.2018 року № 01-12/3998, підтверджується факт ненадання позивачем звітів на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у 2017 році.

Окрім цього, в матеріалах справи наявні розрахунки ОСББ Бажана 12 видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за квітень - листопад 2017 року.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд доходить висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно - правової відповідальності виконавця, а саме протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила збитки у розмірі 30151,58 грн., а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

При цьому вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині формування та надання позивачу розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, або виконання відповідачем укладеного Договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі ГарсіяРуїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі ХіроБалані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86,129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимоги відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 15.03.2019 року.