Рішення

від 12.03.2019 по справі 910/9121/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2019Справа № 910/9121/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хімічна мережа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Любивець П.В. (адвокат);

від відповідача не з'явилися.

В судовому засіданні 12.03.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 20.03.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

11 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хімічна мережа" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 11.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" (відповідач) про стягнення заборгованості за договоромпоставки №248від 10.12.2015 року в сумі 1 517 811,58 грн. (один мільйон п'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 58 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки №248від 10.12.2015 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року (суддя Маринченко Я.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2018 року.

31.08.2018 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем не надано видаткових накладних, які є первинними документами та підтверджують факт поставки. При цьому, відповідач зазначив, що не заперечує щодо господарських відносин з позивачем та вказав, що товар від позивача отримував.

В підготовчих засіданнях 18.09.2018 року, 09.10.2018 року постановлялися протокольні ухвали про відкладення підготовчого засідання.

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/1816 від 19.10.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9121/18, у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Маринченка Я.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 року справу № 910/9121/18 передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 року справу № 910/9121/18 прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 20.11.2018 року.

В підготовчих засіданнях 20.11.2018 року, 04.12.2018 року та 18.12.2018 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 04.12.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

18.12.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 18.12.2018 року "Про збільшення розміру позовних вимог", в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 1 795798,63 грн., з них: основного боргу - 1 417 811,58 грн. (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 58 копійок), 3% річних - 24 938,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень), пені - 291 408,72 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча чотириста вісім гривень 72 копійки) та інфляційних втрат - 61 640,33 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот сорок гривень 33 копійки).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст.ст. 46, 182 Господарського процесуального кодексу України, в підготовчому засіданні 29.01.2019 року прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 року підготовче засідання відкладено на 14.02.2019 року.

В підготовчому засіданні 14.02.2019 року судом оголошувалася перерва.

Розглянувши в підготовчому засіданні 19.02.2019 року клопотання про призначення експертизи, дослідивши позовні матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку про відмову в задоволені вказаного клопотання з наступних підстав.

Згідно положень ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Дослідивши підстави заявленого відповідачем клопотання про призначення експертизи судом було відмовлено в задоволені останнього, оскільки у суду не виникало питання щодо достовірності підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" на видаткових накладних та специфікаціях, як і не доведено необхідності призначення експертизи в аспекті приписів ст. 99 Господарського процесуального кодексу України.

Також, розглянувши в підготовчому засіданні 19.02.2019 року клопотання про залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху, дослідивши позовні матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку про відмову в задоволені вказаного клопотання з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 137 289,15 грн.

Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв'язку із їх збільшенням становить - 26 936,98 грн., тобто 1 795798,63 грн. х 1,5%.

Тоді як, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 27 562,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1709 від 25.05.2018 року.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 625,52 грн. (27 562,50 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 26 936,98 грн. (судовий збір, з урахуванням збільшення позовних вимог) = 625,52 грн.).

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 19.02.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/9121/18 до судового розгляду по суті на 12.03.2019 року.

В судовому засіданні 12.03.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2019 року не з'явився. 12.03.2019 року через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача з'явитися в дане судове засідання.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст.ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.74-78 ГПК України).

Отже, відповідач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 12.03.2019 року, а доказів неможливості розгляду спору без участі представника відповідача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська хімічна мережа" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 248 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець бере па себе зобов'язання поставити покупцю, а покупець - прийняти та оплатити поставлений продавцем товар, ціну за одиницю якого зазначено в рахунках-фактурах або специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору номенклатура, кількість товару, що продаються за даним договором, фіксуються у відповідних специфікаціях або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору.

В п.п. 2.4., 2.5. договору визначено, що партією товару вважається кількість товару, відправлена по одній видатковій накладній. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється видатковою накладною.

Загальна кількість, асортимент та вартість товару, що поставляється за цим договором визначається відповідно специфікацій або рахунків-фактур, які з моменту підписання сторонами являються невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору).

За умовами п. 3.2. договору загальна вартість договору дорівнює сумі вартості товару у специфікаціях або сумі вартості товару зазначених у видаткових накладних.

Згідно зі специфікацією № 23 від 06.06.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 1 242 358,98 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 10.07.2017 року.

За специфікацією № 24 від 22.06.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 66 780,00 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 06.08.2017 року.

За специфікацією № 25 від 11.08.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 149 982,60 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 31.08.2017 року.

За специфікацією № 26 від 18.08.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 176 278,80 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 31.08.2017 року.

За специфікацією № 26.1 від 22.08.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 451 345,20 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 22.09.2017 року.

За специфікацією № 26.2 від 31.08.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 141 315,00 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 30.09.2017 року.

За специфікацією № 26.3 від 06.09.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 28 620,00 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 06.10.2017 року.

За специфікацією № 27 від 29.09.2017 року продавець зобов'язався поставити покупцю товар на суму 330 101,04 грн., умови оплати якого - 100% оплата до 31.10.2017 року.

На виконання умов договору поставки № 248від 10.12.2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 586 781,62 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 783 від 08.06.2017 року на суму 1 242 358,98 грн., № 907 від 23.06.2017 року на суму 66 780,00 грн., № 1194 від 14.08.2017 року на суму 149 982,60 грн., № 1228 від 18.08.2017 року на суму 176 278,80 грн., № 1241 від 22.08.2017 року на суму 451 345,20 грн., № 1288 від 31.08.2017 року на суму 141 315,00 грн., № 1321 від 06.09.2017 року на суму 28 620,00 грн., № 1458 від 28.09.2017 року на суму 330 101,04 грн. (копії містяться в матеріалах справи). Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Позивач вказує, що відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 1 417 811,58 грн.

Втім, матеріалами справи підтверджується, що відповідач за поставлений товар розрахувався на суму 1 183 095,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (копії містяться в матеріалах справи), а відтак, за розрахунком суду, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 1 403 686,62 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 1 403 686,62 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

При цьому, доводи відповідача щодо ненадання позивачем видаткових накладних, які є первинними документами та підтверджують факт поставки за договором поставки № 248від 10.12.2015 року спростовуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 783 від 08.06.2017 року, № 907 від 23.06.2017 року, № 1194 від 14.08.2017 року, № 1228 від 18.08.2017 року, № 1241 від 22.08.2017 року, № 1288 від 31.08.2017 року, № 1321 від 06.09.2017 року, № 1458 від 28.09.2017 року.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 248від 10.12.2015 року в розмірі 1 403 686,62 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню - 291 408,72 грн., 3% річних - 24 938,00 грн. та інфляційні втрати - 61 640,33 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 6.3. договору визначено, що у випадку порушення термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від нездійсненого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного Банку України, що діяла у цей період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він виконаний арифметично невірно, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, не виходячи за межі позовних вимог в частині нарахування пені, становить 250 638,69 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 40 770,03 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Також, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 21 561,88 грн. - 3% річних та 40 521,38 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 3376,12 грн. (3% річних) та 21 18,95 грн. (інфляційні втрати) позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 716 408,57 грн. з них: основного боргу - 1 403 686, 62 грн., пені - 250 638,69 грн., 3% річних - 21 561,88 грн. та інфляційних втрат - 40 521,38 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 25 746,13 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Водночас, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі , ніж встановлено законом.

Щодо витрат відповідача на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.07.2018 року між відповідачем, як замовником, та Адвокатським обєднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери , як виконавцем, укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 159/2018, відповідно до п. 1.1. якого, замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання з якісного і своєчасного надання замовнику послуг, а замовник зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.

В п. 2.6. договору визначено, що датою фактичного надання результатів послуг виконавцем і їх прийняття замовником є дата підписання акту прийому послуг.

Відповідно до п. 3.5. договору, замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому послуг.

До матеріалів справи долучено ордер на надання правової допомоги серія ХС № 043964 від 23.07.2018 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 171 від 17.09.2002 року, копію акту приймання наданих послуг від 29.08.2018 року та копію рахунку № 152/2018 від 29.08.2018 року.

Суд зауважує, що відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано платіжні документи про оплату таких послуг, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи не містять платіжних документів про оплату таких послуг, відтак у суду відсутні для розподілу судових витрат, у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" (код ЄДРПОУ 39331424, адреса: 03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, офіс 28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хімічна мережа" (код ЄДРПОУ 37024624, адреса: 03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 18) грошові кошти: основного боргу - 1 403 686, 62 грн. (один мільйон чотириста три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 62 копійки), пені - 250 638,69 грн. (двісті п'ятдесят тисяч шістсот тридцять вісім гривень 69 копійок), 3% річних - 21 561,88 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот шістдесят одна гривня 88 копійок), інфляційних втрат - 40 521,38 грн. (сорок тисяч п'ятсот двадцять одна гривня 38 копійок) та судовий збір - 25 746,13 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот сорок шість гривень 13 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2019р.

Суддя О.В. Котков