Постанова

від 03.06.2019 по справі 910/9121/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. Справа№ 910/9121/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 (повне рішення складено 20.03.2019)

у справі № 910/9121/18 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська хімічна мережа

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна

про стягнення грошових коштів,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Українська хімічна мережа (далі - ТОВ Українська хімічна мережа ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (далі - ТОВ Аетерна Україна ) про стягнення заборгованості за договором поставки №248 від 10.12.2015 в сумі 1 517 811, 58 грн.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки №248 від 10.12.2015, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Аетерна Україна на користь ТОВ Українська хімічна мережа грошові кошти: основного боргу - 1 403 686, 62 грн, пені - 250 638, 69 грн, 3% річних - 21 561, 88 грн, інфляційних втрат - 40 521, 38 грн та судовий збір - 25 746, 13 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що на виконання умов договору поставки № 248 від 10.12.2015 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 586 781, 62 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 783 від 08.06.2017 на суму 1 242 358, 98 грн, № 907 від 23.06.2017 на суму 66 780, 00 грн, № 1194 від 14.08.2017 на суму 149 982, 60 грн, № 1228 від 18.08.2017 на суму 176 278, 80 грн, № 1241 від 22.08.2017 на суму 451 345, 20 грн, № 1288 від 31.08.2017 на суму 141 315, 00 грн, № 1321 від 06.09.2017 на суму 28 620, 00 грн, № 1458 від 28.09.2017 на суму 330 101, 04 грн. У суду не виникало питання щодо достовірності підпису уповноваженої особи ТОВ Аетерна Україна на видаткових накладних та специфікаціях, а тому такі докази були прийняті судом першої інстанції.

Втім, матеріалами справи підтверджується, що відповідач за поставлений товар розрахувався на суму 1 183 095, 00 грн, а тому за розрахунком суду, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 1 403 686, 62 грн. На вказану суму заборгованості позивачем також було нараховано 3 % річних, інфляційних втрат та пеню, розрахунок яких перевірено судом першої інстанції та з урахуванням здійсненого судом перерахунку задоволено частково.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У квітні 2019 ТОВ Аетерна Україна звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Також скаржник заявив клопотання про призначення експертизи і просив покласти судові витрати (судовий збір) понесені відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції на позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Аетерна Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 27.05.2019.

27.05.2019 в судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 03.06.2019.

03.06.2019 в судове засідання з`явилися представники сторін - позивача та відповідача.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Аетерна Україна про призначення судової (почеркознавчої) експертизи та клопотання ТОВ Українська хімічна мережа про відкладення розгляду справи не задоволено.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні. При цьому, позивачем не було виконано вимоги ухвал суду про надання оригіналів документів (надано лише частково), які стосуються предмету спору, а тому справа розглядається за наявними в ній доказами на підставі ст. 80 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів, додаткові пояснення

ТОВ Аетерна Україна в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що представником позивача у судовому засіданні був наданий висновок експерта від 13.11.2018 №' 8-4/1797, у якому експерт вказав, що самі зображення підписів на видаткових накладних № 1228 від 18.08.2017; № 1241 від 22.08.2017; № 1321 від 06.09.2017; № 1458 від 28.09.2017 були нанесені шляхом використання факсиміле. А тому, видаткові накладні, на думку скаржника, не були підписані представником відповідача, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність заборгованості за наступними видатковими накладними: № 1228 від 18.08.2017; № 1241 від 22.08.2017; № 1321 від 06.09.2017; № 1458 від 28.09.2017 та специфікаціями № 23 від 06.06.2017; № 26.1 від 22.08.2017; № 26.3 від 06.09.2017, яку Господарський суд міста Києва визнав встановленою.

Скаржник вказав, що для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатися, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства. Існування усталеної практики між сторонами щодо використання факсиміле, без дотримання вимог ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання, не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках, коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу.

А тому, на думку скаржника, вказані видаткові накладні не мають всіх необхідних та достатніх ознак первинних документів у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відтак, не підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 248 від 10.12.2015.

Також скаржник стверджує про порушення норм процесуального права, що полягає в невірній оцінці доказів щодо підписання спірних накладних та специфікацій та не взято до уваги доводів відповідача.

31.05.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли додаткові пояснення, що стосуються доказів у справі (належності специфікацій та видаткових накладних).

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем подано не було, заяви про продовження строку для його подачі до суду не надходило. Однак, 06.05.2019 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення щодо призначення та проведення почеркознавчої експертизи, у яких позивач просив відмовити в задоволенні клопотання скаржника про призначення експертизи у справі, оскільки це, на його думку, є намаганням затягнути судовий процес.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2015 року між ТОВ Українська хімічна мережа (продавець) та ТОВ Аетерна Україна (покупець) укладено договір поставки № 248 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець бере на себе зобов`язання поставити покупцю, а покупець - прийняти та оплатити поставлений продавцем товар, ціну за одиницю якого зазначено в рахунках-фактурах або специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору номенклатура, кількість товару, що продаються за даним договором, фіксуються у відповідних специфікаціях або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктами 2.4., 2.5. договору сторони узгодили, що партією товару вважається кількість товару, відправлена по одній видатковій накладній. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється видатковою накладною.

Загальна кількість, асортимент та вартість товару, що поставляється за цим договором визначається відповідно специфікацій або рахунків-фактур, які з моменту підписання сторонами являються невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору).

За умовами п. 3.2. договору загальна вартість договору дорівнює сумі вартості товару у специфікаціях або сумі вартості товару зазначених у видаткових накладних.

Суд першої інстанції дослідив, що за специфікацією № 23 від 06.06.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 1 242 358, 98 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 10.07.2017 року; за специфікацією № 24 від 22.06.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 66 780, 00 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 06.08.2017; за специфікацією № 25 від 11.08.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 149 982, 60 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 31.08.2017; за специфікацією № 26 від 18.08.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 176 278, 80 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 31.08.2017; за специфікацією № 26.1 від 22.08.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 451 345, 20 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 22.09.2017; за специфікацією № 26.2 від 31.08.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 141 315, 00 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 30.09.2017; за специфікацією № 26.3 від 06.09.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 28 620, 00 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 06.10.2017; за специфікацією № 27 від 29.09.2017 продавець зобов`язався поставити покупцю товар на суму 330 101, 04 грн, умови оплати якого - 100% оплата до 31.10.2017.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач підтверджує поставку за договором такими видатковими накладними: № 783 від 08.06.2017 на суму 1 242 358, 98 грн, № 907 від 23.06.2017 на суму 66 780, 00 грн, № 1194 від 14.08.2017 на суму 149 982, 60 грн, № 1228 від 18.08.2017 на суму 176 278, 80 грн, № 1241 від 22.08.2017 на суму 451 345, 20 грн, № 1288 від 31.08.2017 на суму 141 315, 00 грн, № 1321 від 06.09.2017 на суму 28 620, 00 грн, № 1458 від 28.09.2017 на суму 330 101, 04 грн (копії містяться в матеріалах справи) на загальну суму 2 586 781, 62 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач указував, що відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 1 417 811, 58 грн. Суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач за поставлений товар розрахувався на суму 1 183 095, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (копії містяться в матеріалах справи). Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом розгляду даної справи є правовідносини, що виникли з договору поставки. Спір стосується неналежного розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Так, п. 2.5. договору сторони узгодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється видатковою накладною.

Положеннями п. 3.1. та 4.1. договору сторони передбачили, що загальна кількість, асортимент та вартість товару, що поставляється за цим договором визначається відповідно до специфікації. Покупець зобов`язується передати покупцю зазначені у специфікаціях товари.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач долучив до матеріалів справи висновок експерта від 13.11.2018 № 8-4/1797.

Згідно з висновками експерта: 1. Відбитки факсиміле підписів ОСОБА_1 у графах: Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 298 від 11.08.2017 видаткової накладної № 1194 від 14.08.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 314 від 18.08.2017 видаткової накладної № 1228 від 18.08.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 324 від 21.08.2017 видаткової накладної № 1241 від 22.08.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 346 від 06.09.2017 видаткової накладної № 1321 від 06.09.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 366 від 28.09.2017 видаткової накладної № 1458 від 28.09.2017, нанесені ймовірно одним кліше, що і відбиток факсиміле підпису у графі Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 334 від 31.08.2017 видаткової накладної № 1288 від 31.08.2017. 2. Відбитки печатки ТОВ Аетерна Україна Ідентифікаційний код 39331424 у графах: Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 298 від 11.08.2017 видаткової накладної № 1194 від 14.08.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 314 від 18.08.2017 видаткової накладної № 1228 від 18.08.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 324 від 21.08.2017 видаткової накладної № 1241 від 22.08.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 346 від 06.09.2017 видаткової накладної № 1321 від 06.09.2017; Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 366 від 28.09.2017 видаткової накладної № 1458 від 28.09.2017, нанесені одним кліше печатки у графі Отримав директор ОСОБА_1 за довіреністю № 334 від 13.08.2017 видаткової накладної № 1288 від 31.08.2017.

Сторони в справі вказаних висновків не заперечували.

Умовами договору (п. 10.12.) сторони передбачили, що факсимільні та електронні копії даного договору, його доповнення та специфікації мають юридичну силу до заміни їх оригіналами у строк не більше 20 (двадцяти) календарних днів. Однак, умови договору не містять узгодження сторонами можливості використання відбитку факсиміле підпису представників у господарських відносинах (скріплення специфікацій, видаткових накладних, тощо).

Доказів погодження сторонами можливості застосування відбитків факсиміле підписів на таких документах, як специфікація та видаткова накладна, матеріали справи, зокрема, договір не містять.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Факсиміле позначають печатку (кліше), за допомогою якої відтворюють підпис особи.

Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Існування усталеної практики між сторонами щодо використання факсиміле, без дотримання вимог ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, якою визначено порядок його використання, не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках, коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.04.2019 у справі № 910/4050/17.

Суд апеляційної інстанції двічі зобов`язував учасників справи надати оригінали документів, які стосуються предмету спору. Представник скаржника зазначав, що відповідних документів (спірних специфікацій та видаткових накладних) у нього немає, у зв`язку з чим він і просив призначити експертизу та витребувати відповідні документи. Представник позивача двічі не виконав вимог ухвал суду про витребування оригіналів документів.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у нього не виникало питання щодо достовірності підпису уповноваженої особи ТОВ Аетерна Україна на видаткових накладних та специфікаціях, а тому такі докази були прийняті судом першої інстанції.

За результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції здійснив оцінку доказів, зокрема спірних специфікацій з порушенням ст. 76 - 79, 86, 91 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В силу ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за приписами ст. 77, 78 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи те, що скаржник заперечує підписання його керівником спірних специфікацій та видаткових накладних, ненадання позивачем оригіналів таких документів на вимогу суду апеляційної інстанції, наявність висновку експерта щодо проставлення відбитку факсиміле на спірних специфікаціях (не заперечувався сторонами) та відсутності погодження сторонами можливості застосування відбитків факсиміле підпису на специфікаціях, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем специфікації та видаткові накладні не можуть підтверджувати факт погодження та поставки товару та, відповідно, про помилковість висновку суду першої інстанції про достовірність наданих позивачем доказів.

Обов`язок з оплатити товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, враховуючи відсутність належних, достатніх та допустимих доказів прийняття товару (наявність первинних документів, які б підтверджували господарську операцію) в розумінні ст. 73, 76 - 79 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено здійснення поставки за спірними специфікаціями, у зв`язку з чим у вказаній частині приймаються доводи скаржника.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи за специфікацією № 23 від 06.06.2017 до договору на суму 1 242 358, 98 грн та відповідним рахунком № 866 від 06.06.2017 на ту ж суму відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 40 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 267 від 05.09.2017 з призначенням платежу: сплата за білила, тех. вуглець зг. рах. № 866 від 06.06.2017 .

Враховуючи наявність часткової оплати відповідачем за специфікацією № 23 від 06.06.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 267 від 05.09.2017, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник таким чином вчинив дію з визнання відповідної поставки (за специфікацією № 23), яка засвідчує волю сторони та, відповідно, дією з прийняття товару. Тобто вчинення так званих конклюдентних дій. Визнання скаржником заборгованості за специфікацією № 23 від 06.06.2017 також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (складений станом на 29.07.2017), скріпленого підписами та печатками сторін, в якому відображена сума товару зазначена в специфікації № 23.

Також відповідачем до матеріалів справи долучено такі платіжні доручення: платіжне доручення № 2410 від 28.09.2017 на суму 375 000, 00 грн, платіжне доручення № 408 від 28.11.2017 на суму 100 000, 00 грн, платіжне доручення № 18 від 06.12.2017 на суму 50 000, 00 грн, платіжне доручення № 431 від 18.12.2017 на суму 100 000, 00 грн, платіжне доручення № 149 від 09.02.2018 на суму 80 000, 00 грн, платіжне доручення № 178 від 15.09.2018 на суму 30 000, 00 грн, платіжне доручення № 549 від 23.03.2018 на суму 50 000, 00 грн, платіжне доручення № 269 від 10.04.2018 на суму 50 000, 00 грн, платіжне доручення № 447 від 11.06.2018 на суму 50 000, 00 грн та платіжне доручення № 638 від 17.08.2017 на суму 50 000, 00 грн, в загальному на суму 935 000, 00 грн (а. с. 218 - 227, т. 2). Призначення платежу: за дог. № 248 від 10.12.2015 . Указані платіжні доручення не містять посилань на рахунки, відображено лише дату на номер договору.

Враховуючи відсутність умов договору щодо зарахування оплачених покупцем коштів та не зазначення у вказаних вище платіжних дорученнях рахунків, за яким вони здійснювалися, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що вказані кошти підлягають зарахуванню за поставлений товар за специфікацією № 23 від 06.06.2017, яка визнана відповідачем шляхом вчинення конклюдентної дії (здійснення часткової оплати.

За таких обставин, товар, поставлений за специфікацією № 23 від 06.06.2017 відповідачем оплачено частково, в розмірі 975 000, грн, що підтверджується наведеними вище платіжними дорученнями. А тому розмір заборгованості за специфікацією № 23 від 06.06.2017 складає 281 483, 94 грн.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 281 483, 94 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані скаржником. А тому доводи скаржника у вказаній частині, з урахуванням вчинених ним конклюдентних дій з прийняття товару, визнаються необґрунтованими.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 248 від 10.12.2015 року в розмірі 1 403 686, 62 грн основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 281 483, 93 грн, в іншій частині основного боргу слід відмовити.

Крім того, позивачем до стягнення було заявлено санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 6.3. договору визначено, що у випадку порушення термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від нездійсненого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного Банку України, що діяла у цей період.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, враховуючи заявлений позивачем період для нарахування санкцій, здійснивши їх перерахунок, встановив, що до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з відповідача (на задоволену суму 281 483, 94 грн) підлягають: пені - 56 513, 42 грн, інфляційних втрат - 14 308, 26 грн, 3 % річних - 4 300, 95 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачу належить відмовити, зокрема, і у вказаній судом першої інстанції сумі також.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 207, 655, 662, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову (тих вимог, які підтверджені матеріалами справи) та відмові в решті недоведених вимог.

Отже, керуючись ст. 2, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та частково скасування рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення з ТОВ Аетерна Україна на користь ТОВ Українська хімічна мережа основного боргу в розмірі 1 122 202, 68 грн, пені - 194 120, 27 грн, інфляційних втрат - 26 213, 12 грн, 3 % річних - 17 260, 93 грн, з ухваленням у вказаній частині нового - про відмову у позові, в решті рішення слід залишити без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/9121/18 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/9121/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, офіс 28, код 39331424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська хімічна мережа (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 18, код 37024624) основного боргу в розмірі 1 122 202 (один мільйон сто двадцять дві тисячі двісті дві) грн 68 коп., пені - 194 120, 27 грн, інфляційних втрат - 26 213, 12 грн, 3 % річних - 17 260, 93 грн скасувати, з ухваленням нового - про відмову у позові у вказаній частині.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, офіс 28, код 39331424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська хімічна мережа (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 18, код 37024624) основного боргу в розмірі 281 483, 94 грн, пені - 56 513, 42 грн, інфляційних втрат - 14 308, 26 грн, 3 % річних - 4 300, 95 грн рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В частині відмови у позові (п. 3 резолютивної частини) - рішення залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська хімічна мережа (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 18, код 37024624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, офіс 28, код 39331424) 25 246,45 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 13.06.2019.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко