Рішення

від 05.03.2019 по справі 910/15077/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2019Справа № 910/15077/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Бурова Компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача не з'явилися;

від відповідача Плахотнюк Я.В. (адвокат).

В судовому засіданні 05.03.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 20.03.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

9 листопада 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Бурова Компанія" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 07.11.2018 року до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (відповідач) про стягнення безпідставно збережених грошових коштів - 282 213,79 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі двісті тринадцять гривень 79 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 року виконавцем надання послуг централізованого опалення і постачання гарячої води є Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" та у зв'язку з припиненням надання відповідачем з 01.05.2018 року послуг теплопостачання, сума переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. має бути повернута позивачу. Крім того, наявність переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/15077/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2018 року.

29.11.2018 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем невірно вибраний спосіб захисту порушеного права.

10.12.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що заперечення відповідача щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права не відповідає матеріально-правовій вимозі позивача. Позивач зауважив, що грошові кошти в аспекті положень Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень є майном, які підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з припиненням надання відповідачем з 01.05.2018 року послуг теплопостачання, сума переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. має бути повернута позивачу.

В підготовчому засіданні 11.12.2018 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 11.12.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

18.12.2018 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зауважив, що стягнення з відповідача спірних коштів буде правомірним лише у разі розірвання договору, з огляду на те, що укладений між сторонами договір є дійсним, відтак правовою підставою для збереження спірних коштів відповідачем є договір.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

В підготовчому засіданні 29.01.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/15077/18 до судового розгляду по суті на 14.02.2019 року, про що представників сторін було повідомлено ухвалою-повідомленням від 29.01.2019 року.

В судовому засіданні 14.02.2019 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 05.03.2019 року представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволені позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 05.03.2019 року через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що представник позивача Дорошенко Артем не має змоги вчасно прибути у судове засідання через зайнятість у іншому судовому засіданні у Господарському суді Донецької області. Крім того, у вказаному клопотанні представник позивача також просить продовжити строк розгляду підготовчого засідання.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст.ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.74-78 ГПК України).

Отже, позивач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 05.03.2019 року, а доказів неможливості розгляду спору без участі представника позивача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

При цьому, суд зауважує, що клопотання підписане представником позивача - Дорошенко Артемом власноручно та подане до суду 05.03.2019 року, тобто останній фактично міг взяти участь у даному судовому засіданні. В той же час, доказів на підтвердження зайнятості Дорошенка Артема у судовому засіданні у Господарському суді Донецької області до вказаного клопотання не додано.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна Бурова Компанія" (надалі - позивач, абонент) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - відповідач, енергопостачальна організація) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

За умовами п. 2.3.1. договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків, яким передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (тобто здійснює 100% передплату).

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що з 01.05.2018 року виконавцем надання послуг централізованого опалення і постачання гарячої води є Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" та у зв'язку з припиненням надання відповідачем з 01.05.2018 року послуг теплопостачання, сума переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. має бути повернута позивачу.

19.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 19/07/18-1 від 19.07.2018 року про повернення суми переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. Вказаний лист направлено засобами поштового зв'язку 19.07.2018 року, що підтверджується фіскальним чеком № 9946 та описом вкладення у цінний лист (копії містяться в матеріалах справи). Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0101041163543 вказаний лист був отриманий уповноваженою особою відповідача 20.07.2018 року.

Втім, відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення, грошові кошти в розмірі 282 213,79 грн., як переплату за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року, не повернув.

12.09.2018 року позивач, внаслідок неповернення відповідачем суми переплати в розмірі 282 213,79 грн. направив відповідачу з претензію вих. № 03-18/02 від 11.09.2018 року про повернення грошових коштів в розмірі 282 213,79 грн., як переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року. Факт направлення вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком від 12.09.2018 року, накладною № 0305609655483 та описом вкладення (копії містяться в матеріалах справи). Згідно відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0305609655483 вказана вище претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 17.09.2018 року.

Факт наявності переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. також підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2018 року, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками товариств.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24.04.2018 року Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної з ПАТ "Київенерго" Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 з 30 квітня 2018 року.

Відтак, з 01.05.2018 року ПАТ "Київенерго" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.

При цьому, сторонами не заперечується, що з 01.05.2018 року теплова енергія за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року відповідачем не поставлялась та позивачем не використовувалась (не споживалась).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго"" Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З огляду на зазначене, ПАТ "Київенерго" було позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та можливості в подальшому виконувати зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у позивача наявна переплата за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом вих. № 19/07/18-1 від 19.07.2018 року про повернення суми переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року в розмірі 282 213,79 грн. Проте, відповідачем зазначені кошти повернуто не було.

Також, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 03-18/02 від 11.09.2018 року про повернення грошових коштів в розмірі 282 213,79 грн., як переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, з огляду на те, що з 01.05.2018 року ПАТ "Київенерго" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, що свідчить про відсутність у нього фактичної можливості в подальшому надавати визначені укладеним сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року послуги.

Підстави вимагати повернення виконаного однією зі сторін зобов'язання визначені, зокрема, у ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

В ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що переплата позивача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року становить 282 213,79 грн., а у відповідача фактично відсутня можливість в подальшому надавати послуги за вказаним договором, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для утримання вказаної суми грошових коштів, відтак така підлягає поверненню позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 року у справі № 910/9946/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 282 213,79 грн., як переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520753 від 04.09.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4233,21 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Бурова Компанія" (код ЄДРПОУ 39036563, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 6) грошові кошти: безпідставно збережених грошових коштів - 282 213,79 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі двісті тринадцять гривень 79 копійок) та судовий збір - 4233,21 грн. (чотири тисячі двісті тридцять три гривні 21 копійка).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2019р.

Суддя О.В. Котков