Рішення

від 11.03.2019 по справі 457/1020/18

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/1020/18

провадження №2/457/83/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області в особі:

Головуючого судді: Марчука В.І.

при секретарі: Мазурик В.В.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Трускавець цивільну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива

До фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Державний реєстратор Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2;

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи на ліквідацію АТ Дельта Банк - ОСОБА_3; Державне підприємство Прозорро , -

про зобов'язання дотриматися умов договору та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 листопада 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива звернулося до суду із позовом до фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного реєстратора Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи на ліквідацію АТ Дельта Банк - ОСОБА_3; Державного підприємства Прозорро , про зобов'язання дотриматися умов договору та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Позов мотивовано тим, що 20 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива та фізичною особою - громадянином України - ОСОБА_1 було укладено Договір про співробітництво.

Пунктом 1 Договору, Сторони передбачили, що Виконавець - Відповідач зобов'язується надавати Замовникові - Позивачеві послуги з комплексного фінансово-економічного та юридичного обслуговування господарської діяльності Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити, при досягненні мети цього Договору, протягом 10 днів після закінчення строку цього Договору, разову винагороду Виконавцеві, розмір якої не може бути меншим 60 000, 00 грн.

Відповідно до п.2 Договору про співробітництво, перед Виконавцем, згідно з умовами цього Договору, були поставлені наступні задачі: забезпечити збереження за Замовником права власності на рухоме та нерухоме майно (далі - майно), яке належить Замовникові, або буде належати Замовникові в майбутньому; надавати Замовникові рекомендації та висновки щодо можливості використання майна для підвищення фінансових результатів Замовника. При цьому, Виконавець взяв на себе повну відповідальність за наслідки, що можуть настати після вчинення Замовником дій за рекомендацією та/або висновком Виконавця. Виконавець зобов'язався також забезпечити повний супровід господарської діяльності Замовника. В п.3 Договору про співробітництво, Сторони погодили, що на момент укладення цього Договору, основним завданням Виконавця протягом строку дії цього Договору, є захист інтересів Замовника та збереження прав Замовника щодо наступного майна: нерухомого майна - нежилих приміщень, що складаються з: літ. А (прохідна, пл. 92,6 кв.м.), літ. В (електронна-щитова, пл. 6,0 кв.м.), літ. Г (склад, пл. 45,4 кв.м.), літ. Д (будівля експериментального цеху № 2, пл. 1571, 0 кв.м.), літ. Е (складське приміщення, пл. 59,1 кв.м.), літ. Ж (склад ГРП, пл.35,4 кв.м.), літ. З (насосна, пл.8,7 кв.м.), літ. К (будівля експериментального цеху № 1, пл. 1350, 8 кв.м.), літ. Л (навіс), літ. М (навіс), літ. Н (навіс), літ. О (навіс), літ. П. (навіс), літ. Р (навіс), літ С (вбиральня, пл. 3, 0 кв.м.), № 1-11 (огорожа), № 12 (водонапірна башта), № 13 (свердловина), №14 (пожежний резервуар), № 15 (відстійний резервуар), № 1 (замощення); рухомого майна - рухоме майно в кількості не менше 260 одиниць, в тому числі станція обеззалізнення води; система теплопостачання; система управління кліматичними установками та системами охолодження; система контролю та управління кліматом; система водопостачання та зрошення; лебідки з реверсом для завантаження (2 піт.); кліматична установка із шести блоків; система охолодження № 1; система охолодження № 2; автоматична стелажі 5-ти та 6-ти ярусні в комплекті з каретками.

Пунктами 7-8 Договору про співробітництво Сторони погодили, що Замовник не може укладати будь-яких договорів без погодження з Виконавцем, при цьому Виконавець, у разі виникнення у нього відповідних заперечень щодо вчинення конкретних дій Замовником, наприклад, укладення останнім договорів купівлі-продажу, позики, кредитування тощо, повинен надіслати відповідне письмове заперечення на адресу Замовника з наданням обґрунтованого висновку щодо неможливості вчинення конкретної дії Замовником від імені Товариства, з вказівкою причин неможливості вчинення конкретної дії та можливих негативних наслідків її вчинення, що можуть наступити для Замовника

Укладення Замовником договорів оренди, купівлі-продажу, кредитування, позики, іпотеки, застави та будь-яких інших договорів щодо майна вважається погодженим Виконавцем, якщо протягом 5 днів з моменту укладення вказаних договорів, Виконавець не направив Замовникові будь-яких заперечень щодо цього (п. 8.1. Договору про співробітництво).

Пунктом 9 Договору про співробітництво Сторони встановили, що Виконавець згідно з умовами цього Договору зобов'язаний забезпечити збереження права власності на майно за Замовником; контролювати фінансовий стан та фінансові показники Замовника; надавати економічно-обґрунтовані висновки щодо поліпшення фінансових показників Замовника; на першу вимогу Замовника (усну або письмову) надавати юридичні або фінансово-економічні послуги.

18 листопада 2006 р. на нараді, яка відбулася між Сторонами, Відповідач погодив укладення кредитного договору з ТОВ Комерційний банк Столиця .

20 листопада 2006 р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк Столиця було укладено Договір № 20/06-К, згідно з умовами якого Кредитодавець надав Позивачеві кредит в розмірі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп. зі ставкою кредитування 21% річних (далі - Договір кредитування).

Як стверджує Позивач, Відповідач не заперечував проти вказаного. Більш того, він наполягав саме на такій редакції договору кредитування з Банком Столиця , як на найбільш прийнятній для мети господарської діяльності Позивача. Відповідач зазначив, що умови кредитування відповідають плану економічного розвитку підприємства; залучення кредитних коштів є необхідним для технічного вдосконалення обладнання підприємства; всі розрахунки вказують на те, що кредит буде погашено достроково.

Також, Відповідач запропонував Позивачеві погодитися з умовами кредитування і передати Банкові Столиця рухоме та нерухоме майно, згадане в тексті Договору про співробітництво, в заставу та іпотеку в якості забезпечення за кредитним договором. Позивач вказує, що Відповідач наголосив перед Позивачем, що Позивач не буде позбавлений прав на своє рухоме та нерухоме майно.

20 листопада 2006 р. між Позивачем як Іпотекодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк Столиця як Іпотекодержателем було укладено Договір іпотеки № 20/06-К-1Z, згідно з умовами якого, на виконання умов договору кредитування Позивачем було надано в іпотеку нерухоме майно - нежилі приміщення.

Також, в забезпечення виконання умов Договору на кредитну лінію між Банком Столиця (заставодержателем) та Позивачем (заставодавцем) було укладено Договір застави рухомого майна №20/06-К-22 від 20.11.2006 р. (надалі - Договір застави), згідно з умовами якого, Позивач передав в заставу банку для забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором на кредитну лінію рухоме майно.

Згідно з п.1.1. Договору кредитування та п.1.4.1. Договору іпотеки, Позивач зобов'язався повернути кредит в розмірі 1 300 000, 00 грн. з кінцевим терміном погашення не пізніше 20.05.2008 р. та сплатити винагороду за користування кредитом в розмірі 21% річних.

Однак, Позивач, в силу певних причин, не виконав умови договору кредитування і не сплатив відсотки Банку в сумі 246031,49 грн. за період з 01 березня 2009 року по 10 листопада 2009 року та кредит в сумі 1300000,00 грн.

Щодо зазначеного Позивач звернувся до Відповідача з вимогою провести перемовини з Банком Столиця для того, щоб застосувати всі можливі заходи для врегулювання ситуації, що склалася, аби не довести Позивача до банкрутства і позбавлення майна, необхідного йому для ведення господарської діяльності.

17 грудня 2009 р. Господарським судом Київської області по справі № 4/286-09 за позовом ПАТ Банк Столиця до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 1 559 698,67 грн. винесено рішення, згідно з яким суд вирішив:

...Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-виробничий центр Еконива на користь Публічного акціонерного товариства Банк Столиця заборгованість в розмірі 1559698 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень) 67 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20.11.2006 р. ...

В подальшому, правонаступником ПАТ Банк Столиця стало АТ Дельта Банк (Ухвала Господарського суду Київської області від 30.08.2018 р. в справі № 4/286-09), яке 02.11.2011 р. зареєструвало на себе право власності на нерухоме майно, згадане в п.3 Договору про співробітництво, шляхом звернення стягнення на майно в позасудовому порядку (як це випливає із опису реєстраційної дії), про що Державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради ОСОБА_2 зробив запис за № 23365145.

За твердженнями Позивача будь-яких дій щодо захисту інтересів Позивача, Відповідач протягом всього вищеозначеного часу не здійснював. На всі запити Позивача надавав відповідь, що ним ведеться відповідна робота, яка дозволить зберегти всі права на майно за Позивачем.

На сьогодні, внаслідок вищезазначеного, рухоме та нерухоме майно Позивача перебуває під загрозою його відчуження третім особам.

Відомості щодо продажу нерухомого майна, яке було внесено Позивачем в іпотеку відповідно до умов договору кредитування, який було укладено між Позивачем та Банком, відображені в Інтернеті за наступними посиланнями:

https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-09-11-000018-b ;

http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/35946-asset-sell-id-162182;

http://torgi.fg.gov.ua/catalog/nerukhom-st/nezhitlova/175755/index.php?lang=ru;

https://e-trading.kiev.ua/prozorrosale/auctions/find/UA-EA-2018-09-11-000018-b;

https://zakupki.prom.ua/auctions-dgf/auctions/UA-EA-2018-09-11-000018-b?source_id=prozorrosale_link&utm_source=prozorrosale&utm_medium=link&utm_campaign=auctions&utm_content=lot;

https://sale.zakupki.com.ua/auction/191985/ru.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює реалізацію вказаного нерухомого майна через вищезазначені електронні майданчики, в тому числі електронні майданчиками системи ProZorro (ДП Прозорро ).

Позивач зазначає, що відповідно до вказаних відомостей, майно, що згадано вище, виставляється на продаж як лот вже не вперше і його продаж відбудеться найближчим часом, що буде фактично: 1) наслідком незаконних дій Відповідача; 2) означати порушення прав та законних майнових інтересів Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива .

На погляд Позивача, вказані дії щодо продажу майна Позивача є недійсними, Відповідач зобов'язаний дотриматися вимог Договору про співробітництво, а запис про право власності за АТ Дельта Банк на майно Позивача повинен бути скасований, як такий, що здійснений з порушення норм закону.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Трускавецький міський суд Львівської області, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2006 року між Позивачем - Замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива та Відповідачем - Виконавцем - фізичною особою - громадянином України - ОСОБА_1 було укладено Договір про співробітництво.

Із п. 1 Договору про співробітництв слідує, що Відповідач зобов'язується надавати Позивачеві послуги з комплексного фінансово-економічного та юридичного обслуговування господарської діяльності Позивача, а Позивач зобов'язується оплатити, при досягненні мети цього Договору, протягом 10 днів після закінчення строку цього Договору, разову винагороду Виконавцеві, розмір якої не може бути меншим 60 000, 00 грн.

Відповідно до п.2 Договору про співробітництво, перед Відповідачем, згідно з умовами цього Договору, були поставлені наступні задачі: забезпечити збереження за Замовником права власності на рухоме та нерухоме майно (далі - майно), яке належить Замовникові, або буде належати Замовникові в майбутньому; надавати Замовникові рекомендації та висновки щодо можливості використання майна для підвищення фінансових результатів Замовника. При цьому, Виконавець взяв на себе повну відповідальність за наслідки, що можуть настати після вчинення Замовником дій за рекомендацією та/або висновком Виконавця. Виконавець зобов'язався також забезпечити повний супровід господарської діяльності Замовника.

При укладенні Договору про співробітництво, Сторонами також було погоджено, що на момент укладення цього Договору, основним завданням Виконавця протягом строку дії цього Договору, є захист інтересів Замовника та збереження прав Замовника щодо наступного майна: нерухомого майна - нежилих приміщень, що складаються з: літ. А (прохідна, пл. 92,6 кв.м.), літ. В (електронна-щитова, пл. 6,0 кв.м.), літ. Г (склад, пл. 45,4 кв.м.), літ. Д (будівля експериментального цеху № 2, пл. 1571, 0 кв.м.), літ. Е (складське приміщення, пл. 59,1 кв.м.), літ. Ж (склад ГРП, пл.35,4 кв.м.), літ. З (насосна, пл.8,7 кв.м.), літ.К (будівля експериментального цеху № 1, пл. 1350, 8 кв.м.), літ. Л (навіс), літ. М (навіс), літ. Н (навіс), літ. О (навіс), літ. П. (навіс), літ. Р (навіс), літ С (вбиральня, пл. 3, 0 кв.м.), № 1-11 (огорожа), № 12 (водонапірна башта), № 13 (свердловина), №14 (пожежний резервуар), № 15 (відстійний резервуар), № 1 (замощення); рухомого майна - рухоме майно в кількості не менше 260 одиниць, в тому числі станція обеззалізнення води; система теплопостачання; система управління кліматичними установками та системами охолодження; система контролю та управління кліматом; система водопостачання та зрошення; лебідки з реверсом для завантаження (2 піт.); кліматична установка із шести блоків; система охолодження № 1; система охолодження № 2; автоматична стелажі 5-ти та 6-ти ярусні в комплекті з каретками.

Судом встановлено, що на момент укладення цього Договору, вказане рухоме та нерухоме майно належало Позивачеві на праві приватної власності.

Матеріалами справи підтверджується, що нерухоме майно розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Юрівка, вул. Набережна, буд. 25. Рухоме майно розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Юрівка, вул. Набережна, буд. 25, при цьому рухоме майно в кількості не менше 260 одиниць знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 3 (склад) в зв'язку з продажем вказаного рухомого та нерухомого майна з електронних торгів, докази проведення яких Позивач надав судові.

Як встановлено судом, при дослідженні матеріалів справи, Сторони визначили мету правового захисту інтересів Позивача Відповідачем як недопущення втрати або виникнення потенційної можливості втрати Замовником майна, вказаного в п.3 Договору про співробітництво, з будь-яких причин.

Підпунктом 5.1. Договору про співробітництво визначено, що Відповідач зобов'язався здійснювати всі можливі дії по упередженню та недопущенню втрати Замовником прав на майно згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п.5 Договору про співробітництво, послуги надаються Відповідачем Позивачу шляхом:усного та письмового консультування щодо укладення будь-яких договорів, можливості їх виконання Замовником, наслідків їх невиконання тощо; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв щодо будь-якого наявного або потенційного судового провадження за участю Замовника; надання послуг щодо захисту інтересів Замовника в органах судової влади (представництва Замовника в загальних та господарських судах України), органах прокуратури, міліції тощо; надання економічно-фінансових висновків щодо можливості укладення договорів кредитування, залучення інвестицій, здійснення інвестицій та позик тощо.

Пунктом 6 Договору про співробітництво Сторони погодили, що співпраця Замовника та Виконавця за цим Договором передбачає обов'язки Виконавця щодо: надання правових висновків відносно можливості передачі майна, згідно з цим Договором, в оренду, довірче управління тощо; надання правових висновків відносно можливості передачі майна в заставу, іпотеку, в зв'язку з взяттям Замовником на себе зобов'язань за кредитними договорами, або договорами позики;надання економічних обґрунтувань щодо окремих фінансово-господарських операцій Замовника на предмет їх відповідності умовам дохідності Замовника, заданим показникам ліквідності, рентабельності (прибутковості), ринкової вартості компанії.

Судом встановлено, що Договір про співробітництво між Позивачем та Відповідачем на сьогодні не припинив свою дію. Строк вказаного договору - до 31.12.2020 р.

Позивачем надано судові докази того, що Відповідач неналежним чином виконав всі свої пріоритетні обов'язки згідно з умовами Договору про співробітництво внаслідок чого, вказане рухоме та нерухоме майно відчужується третьою особою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через електронні майданчики. При цьому, судом взято до уваги Пояснення ДП Прозорро №206/601/10 від 20.02.2019 р., наявність яких жодним чином не впливає на факт того, що спірне нерухоме майно, належне Позивачу, внаслідок порушення його прав відчужується за допомогою електронних майданчиків, інформація про що міститься в мережі Internet . Даний факт жодним чином не спростовується обставинами, викладеними ДП Прозорро в Поясненнях від 20.02.2019 р.

Відповідно до ч.1 ст. 299 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Суд дослідив електронні докази по справі, які знаходяться в мережі Internet за наступними посиланнями:

https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-09-11-000018-b ;

http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/35946-asset-sell-id-162182;

http://torgi.fg.gov.ua/catalog/nerukhom-st/nezhitlova/175755/index.php?lang=ru;

https://e-trading.kiev.ua/prozorrosale/auctions/find/UA-EA-2018-09-11-000018-b;

https://zakupki.prom.ua/auctions-dgf/auctions/UA-EA-2018-09-11-000018-b?source_id=prozorrosale_link&utm_source=prozorrosale&utm_medium=link&utm_campaign=auctions&utm_content=lot;

https://sale.zakupki.com.ua/auction/191985/ru.

В результаті дослідження вказаних доказів, судом встановлено, що рухоме та нерухоме майно, згадане вище, вже не вперше відчужується на електронних аукціонах, при цьому воно ідентифіковано як лот F11GL33410 (на голландському аукціоні) або як лот F11G18302 (майно ліквідованого ПАТ Дельта-Банк ) (UA-EA-2018-09-11-000018-b*d66e7dc2ee794709bc36ff13c2d905ab).

Вказаний лот відчужується згідно з Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу від 2018-09-05 №2001.

Відповідно до вказаного Рішення, посилання на яке досліджено судом, а саме: http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/39569-asset-sell-id-179355, вказане рухоме та нерухоме майно відчужується як майно АТ Дельта Банк .

Судом встановлено, що 20 листопада 2006 р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк Столиця було укладено Договір № 20/06-К, згідно з умовами якого Кредитодавець надав Позивачеві 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп. зі ставкою кредитування 21% річних.

Кредитодавець - Банк на виконання п.1.1. Договору на кредитну лінію перерахував на поточний рахунок позичальника - Позивача грошові кошти у розмірі 1 300 000,00 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп.

Одночасно з договором кредитування, 20 листопада 2006 р. між Позивачем як Іпотекодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк Столиця як Іпотекодержателем було укладено Договір іпотеки № 20/06-К-1Z, згідно з умовами якого, на виконання умов договору кредитування Позивачем було надано в іпотеку нерухоме майно: нежилі приміщення, що складаються з: літ. А (прохідна, пл. 92,6 кв.м.), літ. В (електронна-щитова, пл. 6,0 кв.м.), літ. Г (склад, пл. 45,4 кв.м.), літ. Д (будівля експериментального цеху № 2, пл. 1571, 0 кв.м.), літ. Е (складське приміщення, пл. 59,1 кв.м.), літ. Ж (склад ГРП, пл.35,4 кв.м.), літ. З (насосна, пл.8,7 кв.м.), літ. К (будівля експериментального цеху № 1, пл. 1350, 8 кв.м.), літ. Л (навіс), літ. М (навіс), літ. Н (навіс), літ. О (навіс), літ. П. (навіс), літ. Р (навіс), літ. С (вбиральня, пл. 3, 0 кв.м.), № 1-11 (огорожа), № 12 (водонапірна башта), № 13 (свердловина), №14 (пожежний резервуар), № 15 (відстійний резервуар), № 1 (замощення).

Крім того, в забезпечення виконання умов Договору на кредитну лінію між Банком Столиця (заставодержателем) та Позивачем (заставодавцем) було укладено Договір застави рухомого майна №20/06-К-22 від 20.11.2006 р., згідно з умовами якого Позивач передав в заставу банку для забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором на кредитну лінію наступне майно: 1) кліматичну установку із шести блоків; 2) стелажі 5-ти та 6-ти ярусні в комплекті з каретками; 3) лебідки з реверсом для завантаження (2 піт.); 4) систему охолодження № 1; 5) систему теплопостачання; 6) систему водопостачання та зрошення; 7) систему контролю та управління кліматом; 8) систему охолодження № 2; 9) автоматичну систему управління кліматичними установками та системами охолодження; 10) станцію обеззалізнення води.

Вказані договори надані Позивачем та досліджені судом.

Так, згідно з п.1.1. Договору кредитування від 20.11.2006 р. № 20/06-К та п.1.4.1. Договору іпотеки № 20/06-К-Z, що укладені між Позивачем та Банком Столиця , Позивач зобов'язався повернути кредит в розмірі 1 300 000, 00 грн. з кінцевим терміном погашення не пізніше 20.05.2008 р. та сплатити винагороду за користування кредитом в розмірі 21% річних.

На момент укладення цього Договору, Відповідач надавав Позивачеві гарантії щодо того, що ним підшукано інвесторів для закупівлі добрив, які виробляє Позивач, в кількості, яка не тільки дозволить здійснити дострокову виплату кредиту, але й надасть можливість Позивачеві купити нове обладнання для його використання в господарській діяльності. Відповідач запевнив Позивача, що ним вже укладено відповідні попередні договори з іноземними інвесторами, тому Позивач не повинен хвилюватися щодо можливого звернення стягнення на заставне майно або щодо його примусового продажу, в тому числі з бірж, аукціонів, з торгів (в межах виконавчого провадження) чи іншим способом.

Однак, як підтверджується обставинами справи, договори з іноземними інвесторами Позивач так і не уклав, а показники господарської діяльності та дохідність підприємства за вказаний період значно впали, в порівняні з попередніми періодами. Фінансові результати господарської діяльності Позивача виявилися не такими, як прогнозував Відповідач. Наслідком цього стало те, що Позивач не виконав свої зобов'язання за договором кредитування належним чином, внаслідок чого ним були не сплачені відсотки Банку в сумі 246 031,49 грн. за період з 01 березня 2009 р. по 10 листопада 2009 р. та кредит в сумі 1 300 000,00 грн.

В результаті порушення Позивачем умов Договору на кредитну лінію, а саме, несплатою процентів та кредиту, Банку були завдані збитки у розмірі 1 546 031,49 грн. 49 коп.

Відповідно до підп. 5.2.7. Договору на кредитну лінію, у випадках невиконання позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів, він зобов'язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання.

Крім того, згідно з п.6.1.1. Договору на кредитну лінію, у випадку порушення строків сплати процентів, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки на рахунок обліку пені. Банк нараховував пеню за період з 15.05.2009 р. по 11.11.2009 р. в розмірі 13 667,18 грн. 18 коп.

Відповідно до п. 1.4. Договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20 листопада 2006 р. позичальник відповідає перед кредитодавцем за виконання своїх зобов'язань за Договором на кредитну лінію.

Щодо зазначеного Позивач звернувся до Відповідача з вимогою провести перемовини з Банком Столиця для того, щоб застосувати всі можливі заходи для врегулювання ситуації, що склалася, аби не довести Позивача до банкрутства і позбавлення майна, необхідного йому для ведення господарської діяльності.

Відповідач зазначив, що почав вказані перемовини і вони будуть завершені тим, що Позивачеві буде надано розстрочку платежу за кредитом, а звернення стягнення на предмет іпотеки не відбудеться, при цьому Відповідач зазначив, що Позивачеві краще звернутися до інших осіб, якщо він залучав їх до надання послуг згідно з п. 13 Договору про співробітництво.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Всі вищезазначені обставини встановлені Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2009 р. по справі № 4/286-09 за позовом ПАТ Банк Столиця до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 1 559 698,67 грн.

Оскільки вказане рішення безпосередньо стосується Позивача в даній справі, суд, з посиланням на ч.5 ст. 82 ЦПК України, вважає доведеними всі обставини встановлені в справі № 4/286-09.

Так, зокрема, Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2009 р. по справі № 4/286-09 постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-виробничий центр Еконива на користь Публічного акціонерного товариства Банк Столиця заборгованість в розмірі 1559 698 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень) 67 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20.11.2006 р.

Одночасно з тим, Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2018 р. в справі № 4/286-09 правонаступником ПАТ Банк Столиця визнано АТ Дельта Банк .

Позивач посилається на вказані вище рішення суду у їх сукупності з обставинами, пов'язаними з відчуженням рухомого та нерухомого майна, відносно якого укладався Договір про співробітництво між Позивачем та Відповідачем, для обґрунтування того, що саме внаслідок протиправних дій Відповідача Позивач фактично позбувся майна, яке належало йому на праві власності.

Вказані доводи суд вважає обґрунтованими і бере їх до уваги з огляду на таке:

02.11.2011 р. АТ Дельта Банк , внаслідок наявності в Позивача боргу перед Банком, зареєструвало на себе право власності на нерухоме майно, згадане вище, шляхом звернення стягнення в позасудовому порядку (як це випливає із опису реєстраційної дії), про що Державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради ОСОБА_2 зробив запис за № 23365145.

Суд дослідив витяг із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який було надано Позивачем, і дійшов висновку, що звернення стягнення на нерухоме майно дійсно здійснено Банком через державного реєстратора в позасудовому порядку.

В описі реєстраційної дії, який міститься в витязі із державного реєстру прав на нерухоме майно, зазначено, що вказаний запис здійснено державним реєстратором після того, як реєстратором встановлено факт направлення Банком Дельта Банк в адресу Позивача претензії щодо порушення останнім основного зобов'язання.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що Відповідач намагався завадити втраті Позивачем своїх прав на вказане майно, що, на погляд суду, суперечить умовам договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем. Жодні докази, які б підтверджували те, що Відповідач намагався захистити інтереси Позивача в межах виконання ним своїх зобов'язань за Договором про співробітництво, суду не надані.

Так, в п. 9 Договору про співробітництво Сторони встановили, що Відповідач згідно з умовами цього Договору зобов'язаний забезпечити збереження права власності на майно за Замовником; контролювати фінансовий стан та фінансові показники Замовника; надавати економічно-обґрунтовані висновки щодо поліпшення фінансових показників Замовника; на першу вимогу Замовника (усну або письмову) надавати юридичні або фінансово-економічні послуги тощо.

Відповідно до п.п.7-8 Договору про співробітництво, Сторони погодили, що Замовник не може укладати будь-яких договорів без погодження з Виконавцем, при цьому Виконавець, у разі виникнення у нього відповідних заперечень щодо вчинення конкретних дій Замовником, наприклад, укладення останнім договорів купівлі-продажу, позики, кредитування тощо, повинен надіслати відповідне письмове заперечення на адресу Замовника з наданням обґрунтованого висновку щодо неможливості вчинення конкретної дії Замовником від імені Товариства, з вказівкою причин неможливості вчинення конкретної дії та можливих негативних наслідків її вчинення, що можуть наступити для Замовника

Укладення Замовником договорів оренди, купівлі-продажу, кредитування, позики, іпотеки, застави та будь-яких інших договорів щодо майна вважається погодженим Виконавцем, якщо протягом 5 днів з моменту укладення вказаних договорів, Виконавець не направив Замовникові будь-яких заперечень щодо цього (п. 8.1. Договору про співробітництво).

Судом встановлено, що Відповідач не заперечував проти укладення Позивачем вищевказаних договорів кредитування, іпотеки та застави з Банком, а, отже, виходячи із аналіз змісту Договору про співробітництво, погодив укладення всіх договорів між Позивачем та Банком, що відповідно до п.2.2. Договору про співробітництво означає повну відповідальність Відповідача за наслідки, що настали після вчинення Позивачем дій за погодженням Виконавця.

Із аналізу матеріалів справи випливає, що Відповідач порушив всі основні умови договору щодо вказаного, оскільки в іншому випадку, Позивач не перебував би в становищі, за якого його майно відчужується з електронних аукціонів.

Більш того, як зазначалося вище, пріоритетним обов'язком Відповідача в межах Договору про співробітництво було вчинення всіх дій, необхідних для захисту майна Позивача, тобто забезпечення досягнення такого правового результату, при якому права та обов'язки Позивача як власника рухомого та нерухомого майна, згаданого вище, залишилися б незмінними та непорушними.

Тобто, Відповідач повинен був вчинити всі дії для того, щоб Позивач не був за жодних умов позбавлений права власності на рухоме та нерухоме майно.

Судом досліджено Єдиний державний реєстр судових рішень на предмет наявності в ньому рішень судів, в яких би права Позивача відстоювалися Відповідачем в контексті обставин, що досліджуються судом в даній справі.

На дату винесення рішення в даній справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутні будь-які рішення судів, якими б підтверджувалася участь Відповідача в судових засіданнях з приводу представництва інтересів Позивача щодо захисту його прав відносно рухомого та нерухомого майна, і які були б прийняті на користь Позивача щодо цього.

Вказане дає судові можливість стверджувати, що Відповідач не вчиняв жодних дій щодо захисту прав та інтересів Позивача. Відтак, суд вбачає в діях Відповідача порушення як вимог закону, так і вимог Договору про співробітництво, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 ЦК України, у її застосовування до правовідносин, що розглядаються в даній справі, вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України говорить про те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 610 ЦК України міститься положення, яке передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем зазначено, що Відповідач засвідчив перед Позивачем, що навіть після порушення Позивачем умов кредитного договору, ним будуть проведені перемовини з Банком щодо розстрочки платежів за договором кредитування і жодне звернення стягнення на майно Позивача здійснено не буде, що спростовано в цілому доказами по справі, зокрема: Рішенням Господарського суду Київської області від 17 грудня 2009 р. по справі № 4/286-09 за позовом ПАТ Банк Столиця до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива , за результатами розгляду якої постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-виробничий центр Еконива на користь Публічного акціонерного товариства Банк Столиця заборгованість в розмірі 1 559 698 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень) 67 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20.11.2006 р.

В силу ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права ; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача дотриматися умов договору, яку заявив Позивач в даній справі, на думку суду, не суперечить положенням ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Позивача в частині зобов'язання Відповідача виконати умови Договору про співробітництво законними та обґрунтованими, а отже такими, що повинні бути задоволені судом.

Також суд, відповідно до змісту заявлених позовних вимог, дослідив наступні обставини по справі і встановив нижченаведене.

В прохальній частині своєї позовної заяви Позивач просить суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 23365145 від 02.11.2017 р., здійснений Державним реєстратором Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області - ОСОБА_2.

Судом досліджено надані щодо вищезазначених позовних вимог та даної позовної вимоги Пояснення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк ОСОБА_3 від 31.01.2019 р., в яких Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк ОСОБА_3 просив відмовити в їх задоволенні повністю.

Позивачем по справі також надано Пояснення від 12.02.2019 р., в яких Позивач заперечував повністю проти правової позиції Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк ОСОБА_3, викладеної в Поясненні від 31.01.2019 р. і підтримав свої позовні вимоги по справі в цілому.

Суд не може погодитися з твердженнями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк ОСОБА_3, викладеними в Поясненні від 31.01.2019 р. і з цього приводу вказує наступне:

Судом встановлено, що 02.11.2017 р. АТ Дельта Банк зареєструвало на себе право власності на нерухоме майно шляхом звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки, про що Державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради зробив запис за № 23365145.

Суд вважає, що вказані дії, які сталі наслідком незаконних дій Відповідача, не відповідають законові, а, відтак, запис про державну реєстрацію права власності за № 23365145 повинен бути скасований, виходячи з нижченаведеного:

Пунктом 4.3. Договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20.11.2006 р., який було укладено між Банком Столиця та Позивачем передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з дотримання вимог чинного законодавства України.

Рішенням господарського суду Київської області від 17 грудня 2009 р. по справі № 4/286-09 за позовом ПАТ Банк Столиця до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива , Банку було надано право стягнути заборгованість з Позивача та здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому, спосіб, яким повинно було бути здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки судом не було вказано в принципі, що в цілому суперечить ст.39 Закону України Про іпотеку , згідно з якою у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Сторони Договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20.11.2006 р. - Іпотекодавець (Позивач) та Іпотекодержатель (Банк) погодили, що при винесенні рішення суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно, воно повинно бути продано саме на прилюдних торгах.

Тобто, фактично рішенням суду встановлюється обов'язок лише стягнути з Позивача заборгованість за кредитним договором.

В подальшому, як це встановлено та перевірено судом, АТ Дельта Банк здійснило реєстрацію права власності на себе шляхом звернення до державного реєстратора з заявою про реєстрацію права власності, про що державний реєстратор здійснив запис № 23365145, що суперечить як законодавству про іпотеку, так і положенням Договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20.11.2006 р.

Суд погоджується з твердженнями Позивача щодо порушення Банком вимог закону щодо порядку набуття права власності на предмет іпотеки.

В зв'язку з цим суд вказує наступне:

В 2015 році ПАТ Дельта Банк звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ Дослідницько-виробничий центр Еконива про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2015 р. по справі № 911/2789/15 у позові відмовлено. Суд в мотивувальній частині свого рішення зазначив, що в Банка не має підстав для повторного звернення стягнення на один і той же предмет іпотеки.

Згідно зі ст.39 Закону України Про іпотеку , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, що встановлена ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (Частина перша статті 37 в редакції Закону № 800-VI від 25.12.2008 р.).

Як вже було вказано 02.11.2017 р. АТ Дельта Банк зареєструвало на себе право власності на нерухоме майно шляхом звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки, про що Державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради зробив запис за № 23365145.

Реєстрація права власності на предмет іпотеки можлива при наявності підстав, передбачених ч.1 ст.37 Закону України Про іпотеку , а саме: наявність договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Суд звертає увагу учасників провадження на те, що Договір іпотеки було укладено 20 листопада 2006 р. Останні зміни внесено до договору іпотеки 19.12.2008 р., тобто за 6 днів до вступу в силу нової редакції ч.1 ст. 37 Закону України Про іпотеку .

На момент укладення договору іпотеки, діяла інша редакція ст. 37 Закону України Про іпотеку , згідно з якою Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою

вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, при цьому правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки є Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (редакція статті від 12.05.2006 р.).

Тобто, на момент виникнення правовідносин згідно з договором іпотеки, єдиною підставою для набуття права власності на предмет іпотеки було укладення окремого договору.

Таку ж правову позицію висловив Верховний суд України в справі № 6-2967цс16 від 22.03.2017 р., за наслідками розгляду якої суд зазначив, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання між іпотекодержателем та іпотекодавцем не укладався.

Таким чином, суд при дослідженні матеріалів даної справи, приходить до висновку щодо незаконності набуття ПАТ Дельта Банк права власності на предмет іпотеки - нерухоме майно, згадане в п.3 Договору про співробітництво, що був укладений 20.11.2006 р. між Позивачем та Відповідачем.

До того ж, суд вважає, що порушення умов Договору про співробітництво Відповідачем, порушення норм законодавства при зверненні стягнення на предмет іпотеки, про що було вказано вище та вчинення державним реєстратором запису № 23365145 перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку та є вимогами, пов'язаними між собою.

Як вже було вказано, Господарський суд Київської області постановив стягнути з Позивача грошові кошти - заборгованість в розмірі 1 559 698,67 грн.

Одночасно з тим, Кредитором - Банком, проведено звернення на стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно за собою в порушення вимог Закону України Про іпотеку в редакції, яка діяла на той час.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016 р. Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження , автоматизована система виконавчого провадження - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Згідно з Витягом із автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, який було надано Позивачем судові, Банк намагався стягнути з Позивача заборгованість.

Державний реєстратор не перевірив вказані факти, хоча Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладає цей обов'язок на державного реєстратора.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обтяжень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна (ст.2 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, про відмову в державній реєстрації прав, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

У державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо, зокрема, заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

В Постанові від 12 лютого 2015 р. (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 42763038), Вищий адміністративний суд України зазначив: ...законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав .

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2014 р. (справа № 21-357а14), наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

На момент здійснення запису про реєстрацію права власності № 23365145 від 02.11.2017 р., в державному реєстрі речових прав була наявна заборона № 7109, що згідно з законом унеможливлювало здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Банком.

Суд, дослідивши всі вищезазначені обставини у їх сукупності, дійшов висновку про таке:

Виходячи із системного аналізу норм Закону України Про іпотеку , випадок, за якого Кредитор (Іпотекодержатель) стягує заборгованість з Позичальника (Іпотекодавця), за умови одночасного з тим звернення стягнення на предмет іпотеки, підпадає під ознаки подвійної відповідальності Боржника за одним і тим же кредитним зобов'язанням, що є недопустимим з позицій чинного законодавства.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що відповідно до вимог ст. 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і з практичної точок зору, щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у п. 145 Рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним .

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту навіть і у той спосіб, що не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши вину Відповідача у порушенні умов Договору про співробітництво, з метою ефективного захисту прав Позивача та досягнення завдань, які ставить перед собою правосуддя, вбачає необхідність постановити рішення про скасування запису про державну реєстрацію, як такого, що суперечить законові.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з п.4 ч 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Окрім цього, в даній справі суд керується правовими висновками викладеними Верховним судом України 04.04.2018 р. при розгляді справи № 817/1048/16 (ЄДРСРУ № 73304854) та 14.03.2018 р. при розгляді справи № 396/2550/17 (ЄДРСРУ № 72850788).

При розгляді вказаних справ ОСОБА_4 Верховного Суду вказала, що спори з державним реєстратором не належать до адміністративної юрисдикції, оскільки стосуються майнового інтересу і обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, при цьому ОСОБА_4 Верховного Суду констатує, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне. Так Верховний суд зазначає: ...У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства... .

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 р. у справі №815/6165/14.

Таку ж правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 11 квітня 2017 р. у справі № 808/2298/15 і ОСОБА_4 Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.

Вказане також відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 р. (№ 21-41а16) у справі за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, в якій зазначено, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у адміністративній справі закрито.

Сукупність всіх вищезазначених обставин досліджених судом вказує на те, що підстави для реєстрації права власності за Банком з боку державного реєстратора були відсутні, бо вони в цілому не відповідали вимогам закону, оскільки Банком було порушено вимоги закону щодо звернення стягнення на нерухоме майно, незаконно здійснено дії щодо задоволення своїх вимог щодо одного й того ж кредитного договору в судовому провадженні, виконавчому провадженні, позасудовому порядку (реєстрація у державного реєстратора), шляхом проведення електронних торгів, що прямо заборонено ст. 61 Конституції України.

На думку суду, реалізація кредитором усіх способів захисту своїх прав одночасно має наслідком притягнення боржника - Позивача до подвійної, а то й потрійної відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов'язання, що повністю суперечить чинному законодавству України і є, в тому числі, наслідком незаконних дій з боку Відповідача в частині порушення ним зобов'язань за Договором про співробітництво.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Керуючись ст. ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідницько-Виробничий центр Еконива (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Юрівка, вул. Набережна, 23А; Код ЄДРПОУ 31303206) до фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1 (82200, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного реєстратора Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2 (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15; Код ЄДРПОУ 26376375), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17; Код ЄДРПОУ 21708016) в особі Уповноваженої особи на ліквідацію АТ Дельта Банк - ОСОБА_3 (01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, 38), Державного підприємства Прозорро (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.22; Код ЄДРПОУ 02426097) задовольнити повністю;

2. Зобов'язати Відповідача - фізичну особу - громадянина України ОСОБА_1 (82200, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) виконати умови Договору про співробітництво від 20 листопада 2006 року, що був укладений між Позивачем та Відповідачем;

3. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 23365145 від 02.11.2017 р., здійснений Державним реєстратором Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області - ОСОБА_2;

4. Судові витрати по справі покласти на Відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області.

Суддя: ОСОБА_5