Рішення

від 07.03.2019 по справі 686/15495/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/15495/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 березня 2019 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Приступи Д.І.,

секретарях Медвідь М.В., Стрілець С.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання підстав звільнення, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» про визнання незаконним наказу № 3-к від 04.06.2018 року, яким його звільнено з посади директора ТзОВ «Дубівські кошики» , зміну дати та формулювання причини звільнення з посади директора ТзОВ «Дубівські кошики» 04.06.2018 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю (ч.3 ст.38 КзпП України), стягнення невиплаченої заробітної плати під час роботи та за затримку остаточного розрахунку при звільненні, відшкодування 50 000 грн. моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27.04.2018 року його було прийнято на посаду директора ТзОВ «Дубівські кошики» . У зв'язку із незадоволенням умовами праці на підприємстві та неналежної її оплати, позивач вирішив звільнитись із займаної посади, про що 02.06.2018 року написав відповідну заяву. Оскільки адміністрація підприємства відмовилась прийняти відповідну заяву позивач 04.06.2018 року направив її рекомендованим листом. 06.06.2018 року позивач отримав повідомлення у якому зазначено, що він може отримати наказ про звільнення та трудову книжку за адресою вул. Гагаріна, 5, в м. Хмельницькому, які одержав в приміщенні товариства 07.06.2018 року. Ознайомившись із наказом №3-к від 04.06.2018 року позивач довідався, що його звільнено із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.40, п.1 ч.1 ст.41 КзпП України на підставі актів про відсутність працівника на роботі 04.06.2018 року з 09:00 до 13:00 год. Та з 14:00 до 17:00 год. Позивач вважає, що таке звільнення є незаконним, оскільки він не знаходився на робочому місці протягом усього робочого часу через ненадання робочого місця адміністрацією товариства. Оскільки порушення відповідачем права позивача на звільнення у вказаний ним строк за власним бажанням в зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, незаконне звільнення з підстави прогулу без поважних причин на думку позивача призвело до його моральних страждань, унеможливлює подальше працевлаштування, втрату нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача 50 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та повноважний представник позивача підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на їх необґрунтованість, а також те, що позивача по справі звільнено з дотриманням чинного законодавства, оскільки, в ході проведеного службового розслідування було виявлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 04.06.2018 року з 09:00 до 13:00 год. Та з 14:00 до 17:00 год., про що складено відповідні акти та відібрані усні пояснення від працівника стосовно небажання виходити на роботу в подальшому, у зв'язку із чим позивача було звільнено за п.4 ч.1 ст.40 КзпП України.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом об'єктивно встановлено, що з 24 липня 2018 року ОСОБА_1 перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» . Вказані обставини не заперечувались сторонами по справі і не доказуються в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно вимог ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи, у зв'язку з тимчасовою непра-цездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Як роз'яснюється п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Дубівські кошики» від 31.05.2018 року №2/18 вирішено:

- провести службове розслідування на ТОВ «Дубівські кошики» . Для проведення службового розслідування створено комісію з представників засновників за дорученням, у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Комісії провести службове розслідування у термін п'ять робочих днів, з 31 травня 2018 року до 7 червня 2018 року, включно. Після завершення проведення службового розслідування подати на розгляд Загальних зборів учасників відповідний висновок;

- на час проведення службового розслідування відсторонити директора ТОВ «Дубівські кошики» - ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків;

- на час проведення службового розслідування призначити тимчасово виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» - ОСОБА_8

На підтвердження факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці відповідачем подано акти про відсутність на роботі від місці 04.06.2018 року з 09:00 до 13:00 год. та з 14:00 до 17:00 год..

Суд критично ставиться до вище зазначених доказів, оскільки протокол Загальних зборів №2/18 від 31.05.2018 року не містить інформації щодо підстав проведення службового розслідування, окрім того до матеріалів справи відповідачем не долучено висновку відповідної комісії за результатами службового розслідування, а також рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Дубівські кошики» прийнятого за результатами розгляду відповідного висновку.

Також на думку суду не є належними доказами подані відповідачем акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 04.06.2018 року з 09:00 до 13:00 год. Та з 14:00 до 17:00 год., так як відповідачем не надано відповідних документів на підставі яких уповноважено членів комісії складати відповідні акти.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнен-ня. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після виявлення дисциплінарного проступку до звільнення працівника відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу допущеного прогулу.

Акт від 04.06.2018 року про відмову ОСОБА_1 про надання пояснень сто совно відсутності його на роботі не свідчать про належне направлення відповідачем позивачу пропозиції надати відповідні пояснення.

Відповідно до ст.ст. 41 та 59 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на 31.05.2018 року) утворення та відкликання виконавчого органу товариства віднесено до компетенції загальних зборів товариства, проте відповідачем не надано судом належних та допустимих доказів щодо прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відпо-відальністю «Дубівські кошики» рішення про відкликання ОСОБА_1 з посади директора товариства.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем не було дотримано процедуру притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного відповідальності, передбачену 149 КЗпП України та порядок відкликання виконавчого органу врегульовану ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» . Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника, а отже вимоги позивача про визнання незаконним наказу Товариства з обмеженою відповіда-льністю «Дубівські кошики» № 3-к від 04.06.2018 підлягають задоволенню.

З огляду на скасування судом наказу про звільнення, ОСОБА_1 не вважається таким, що припинив трудові відносини з відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при цьому у поданому позові позивач просить застосувати положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України, якою встановлено, що у разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв'язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Позивач вказує, що заява про звільнення була ним написана 02.06.2018 року та направлена поштовим зв'язком 04.06.2018 року, однак доказів цього суду не надано, зазначені обставини відповідач не визнає. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 до його звільнення, звертався до відповідача із заявою про його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

У випадку незаконності звільнення, коли працівник не бажає перебувати з відповідачем у трудових відносинах, таке може бути підставою для зміни формулювання звільнення із зазначеної власником чи уповноваженим ним органом підстави, яка визнана незаконною, на звільнення працівника за власним бажанням останнього та зміни дати звільнення. Зміна формулювання причин звільнення за власним бажанням з передбаченої ч. 3 ст. 38 КЗпП України, підстави за цих обставин можлива у випадку, коли така заява була подана працівником до проведення його звільнення. Судом враховується та обставина, що заява позивача про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України не була направлена до ТзОВ «Дубівські кошики» до дати коли позивача було звільнено з роботи за прогул, оскільки такої заяви на момент прийняття рішення про звільнення не було.

За таких обставин, вимоги позивача про зміну дати звільнення та формулювання причин звільнення ОСОБА_1 та вважати його звільненим з роботи з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» з 02.06.2018 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю (ч.3 ст. 38 КзпП України), а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного про-гулу на підставі ч.3 ст. 235 КзпП України - задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для ор-ганізації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована пра-цівнику у вигляді грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не-майнової) шкоди", судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (не-законного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено факт порушення відповідачем прав позивача у сфері трудових відносин, а відтак наявні правові підстави покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду відповідно до принципів розумності та справедливості, в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст.ст. 38, 40, 41, 147-149, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 41, 59 Закону України «Про го-сподарські товариства» , Постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року, Про практику розгляду судами трудових спорів , суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» №3-к від 04.06.2018 про звільнення ОСОБА_1, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» , з 4 червня 2018 року за прогул, згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» на користь ОСОБА_1 - 1 000 грн. моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівські кошики» на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 15.03.2019 року.

Суддя Д.І. Приступа