Рішення

від 05.03.2019 по справі 440/4616/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4616/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-АГРО" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

- визнання протиправними дій працівників ГУ ДФС у Полтавській області під час складання акта перевірки № 1513/16-31-14-05-09/37959281 від 08.11.2018 та податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.11.2018;

- скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.11.2018.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-АГРО" (надалі також - позивач, ТОВ "ЮЛІС-АГРО") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання /а.с. 2-3/.

06 лютого 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду /а.с. 213-214/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.11.2018 року прийняте контролюючим органом на підставі необґрунтованих висновків перевірки, що проведена без належних підстав.

Так, вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.11.2018, яким визначено завищення від`ємного значення податку на додану вартість (надалі по тексту - ПДВ) в сумі 117 000 грн, позивач стверджував, що ГУ ДФС у Полтавській області безпідставно прийшло до висновку про непідтвердженість реальності господарських взаємовідносин ТОВ "ЮЛІС-АГРО" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекон-Постач".

На думку позивача, необґрунтованими є посилання контролюючого органу на відкриті кримінальні провадження щодо посадових осіб такого контрагента, на відсутність ТОВ "Рекон-Постач" за місцем реєстрації, на використання декількома різними підприємствами (в тому числі й ТОВ "Рекон-Постач"), однакових ІР-адрес, що є ознаками їх фіктивності.

Позивачем зауважено, що відповідний контрагент на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем від зазначеного контрагента отримані відповідні послуги, які в подальшому використані у господарській діяльності.

Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ "Рекон-Постач" підтверджено належними документами. Не можуть, на думку позивача, бути підставами для визнання господарських операцій нереальними такі обставини, як незначна кількість працівників у контрагента, порушення контрагентом вимог законодавства щодо декларування.

У відзиві на позовну заяву /а.с. 98-101/ відповідач стверджував про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Зазначав, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 117 000 грн, у тому числі у січні 2018 року, під час формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Рекон-Постач". Наполягав на тому, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.

Вказував на ознаки фіктивності контрагента позивача, наявність відкритих кримінальних проваджень щодо його керівних осіб.

Зазначено про відсутність такого контрагента позивача за юридичною адресою; відсутність належних трудових ресурсів, порушення ним податкового законодавства.

Акцентовано увагу на тому, що у податковій накладній № 59 від 31.01.2018 наявні помилки в коді послуги згідно з ДКПП, які не дозволяють однозначно ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (послуги, що постачаються).

Тому, як на думку відповідача, податковим органом правомірно зроблено висновок про завищення від`ємного значення податку на додану вартість й відкориговані показники податкового обліку позивачу.

22 січня 2019 року представником позивача до суду подана відповідь на відзив /а.с. 158-163/, у якій ним вказано про відсутність кримінальних проваджень щодо ТОВ "Рекон-Постач", про безпідставність висновку щодо відсутності такого контрагента за місцем реєстрації.

Вказано, що незначна кількість працівників - не є підставою для визнання товариства фіктивним, а неподача ТОВ "Рекон-Постач" декларації має наслідком застосування відповідальності до саме цього підприємства, а не до ТОВ "ЮЛІС-АГРО".

У наданих до суду 30 січня 2019 року запереченнях на відповідь на відзив /а.с. 193-195/ ГУ ДФС у Полтавській області додатково вказано, що виконана відповідно до акту виконаних робіт від 31.01.2018 № 59 робота по агентському договору не є інформаційними послугами в розумінні класу 63.99 КВЕД.

ОСОБА_1 наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на безпідставності позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 26.10.2018 по 01.11.2018 відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 26.10.2018 № 2779, на підставі направлень на перевірку від № 3671, № 3670 від 26.10.2018 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЮЛІС-АГРО" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди з 01.01.2018 по 31.01.2018 року по взаємовідносинах з ТОВ "Рекон-Постач".

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2018 № 1513/16-31-14-05-09/ 37959281 /а.с. 16-31/ (надалі - акт), в якому відображене порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 117 000 грн, у тому числі у січні 2018 року.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.11.2018 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 117 000 грн.

Позивач не погодився з таким податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сма податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної.

Згідно з п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що ТОВ "ЮЛІС-АГРО" зареєстроване як юридична особа 01.12.2011 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради /а.с. 42-43/, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

З пояснень представника позивача слідує, що з метою пошуку товару за найнижчими цінами ТОВ "ЮЛІС-АГРО" укладає договори про надання інформаційних послуг із іншими юридичними особами щодо надання інформації з приводу: потенційних сільськогосподарських виробників (продавців) у яких є можливість поставити сільськогосподарську продукцію у необхідних об'ємах; ціну сільськогосподарської продукції; тощо.

Таким чином 03.01.2018 року між ТОВ "ЮЛІС-АГРО" та ТОВ "Рекон-Постач" було укладено агентський договір №03/01/18 /а.с. 85-86/.

Відповідно до положень цього договору, ТОВ "Рекон-Постач" (агент) за агентську винагороду здійснює діяльність, направлену на укладення основних договорів, що відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 передбачало: пошук потенційних продавців товару (виробників сільськогосподарської продукції, посередників), з`ясування наявності технічної можливості придбання товару.

В січні 2018 року ТОВ "Рекон-Постач" повідомив позивачу, що знайшов виробника сільськогосподарської сировини, який може поставити сою у великих об'ємах за вигідною ціною, ТОВ "Олишівка".

Внаслідок отримання цієї інформації від ТОВ "Рекон-Постач" 16.01.2018 року ТОВ "ЮЛІС-АГРО" було укладено договір із ТОВ "Олишівка" на поставку сільськогосподарської сировини №0/7-КП/18 /а.с. 126/.

На підтвердження виконання агентського договору №03/01/18 позивачем надана до суду податкова накладна від 31.01.2018 № 59, з якої вбачається, що ТОВ "Рекон-Постач" надало позивачу агентські послуги (згідно ДКПП 63.99) на загальну суму 702 000 грн (з них ПДВ - 117 000 грн), акт виконаних робіт № 59 від 31.01.2018 /а.с. 87/, платіжне доручення №1735 від 16.02.2018 /а.с. 174/.

В подальшому ТОВ "Олишівка" було поставлено позивачу сою відповідно до видаткових накладних: № 2 від 18.01.2018 на загальну суму 423 150 грн, № 3 від 19.01.2018 на загальну суму 434 524, 75 грн, № 32 від 26.01.2018 на загальну суму 373 391, 45 грн, № 26 від 25.01.2018 на загальну суму 205 741,55 грн, № 8 від 24.01.2018 на загальну суму 368 958,12 грн, № 1 від 16.01.2018 на загальну суму 322 650 грн /а.с. 183-188/.

Проаналізувавши надану первинну документацію на підтвердження реальності господарських операції ТОВ "ЮЛІС-АГРО" по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом з надання агентських послуг, суд приходить до висновку про підтвердження реальності здійснення такої господарської операції.

Натомість, за наслідками розгляду цієї справи, суд прийшов до висновку про неспроможність доказів, покладених ГУ ДФС у Полтавській області в основу прийнятого рішення.

Оцінюючи посилання ГУ ДФС у Полтавській області про наявність відкритих кримінальних проваджень стосовно контрагента ТОВ "Рекон-Постач" як на підставу для визнання господарських операцій позивача з таким контрагентом нереальним, суд виходить з наступного.

Згідно акту перевірки, контрагенту позивача ТОВ "Рекон-Постач" одночасно з іншими підприємствами, господарські відносини з якими у даній справі не досліджуються, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000029, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Необхідно зазначити з даного приводу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Отже, суд зазначає, що висновок про нереальність господарських відносин з таким контрагентом через наявне відкрите кримінальне провадження, не є таким, що беззаперечно вказує на це.

Більше того, з наявної у матеріалах справи копії листа Головного управління ДФС у м.Києві ДФС України "Про надання інформації" від 10.01.2019 № 718/9/26-15-23-0128 слідує, що досудове розслідування відносно службових осіб ТОВ "Рекон-Постач" слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві взагалі не здійснюється /а.с. 201/.

Відповідачем не додано будь-якого документа матеріалів кримінального провадження, що підтверджували б наведені в акті перевірки факти щодо здійснення ТОВ "Рекон-Постач" незаконної діяльності, щодо використання ним тотожної з іншими підприємствами ІР-адреси.

Представник відповідача у судовому засіданні даних фактів пояснити не змогла.

Отже, не вбачається за можливе встановити джерело походження зазначеної в акті перевірки інформації і спосіб її отримання, що є підставою для висновку про неналежність доказів та будь-яких тверджень ГУ ДФС у Полтавській області відносно незаконної діяльності ТОВ "Рекон-Постач", його керівних осіб, об`єднанні цього підприємства з іншими юридичними особами задля вчинення фіктивної господарської діяльності.

Не спростовують факту реального виконання господарської операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагенту позивача - ТОВ "Рекон-Постач", оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку агента не є самостійною підставою для висновку про порушення саме замовником послуг вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення його сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії, в якому, зокрема, зазначено: "71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

З матеріалів справи встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області відносно директора ТОВ "ЮЛІС-АГРО" ОСОБА_3 та бухгалтера ТОВ "ЮЛІС-АГРО" ОСОБА_4 були складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підставою для цього слугував висновок ревізора - інспектора про допущення ними порушення порядку ведення на товаристві податкового обліку - за тими ж фактами, за якими винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд зауважує, що відповідно до наявних в матеріалах копій постанов Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/6368/18 від 11.02.2019 та у справі № 552/6370/18 від 11.02.2019, справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення /а.с. 222-225/.

Доводи відповідача про відсутність трудових ресурсів у ТОВ "Рекон-Постач" суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Крім того, такі твердження не є достовірними, оскільки зустрічні чи будь-які інші перевірки контрагента позивача фіскальними органами не проводилися. Відповідні припущення вчинені відповідачем на підставі узагальнюючих податкових інформацій, сформованих на підставі податкової звітності та відомостей з власних баз даних фіскальної служби.

Щодо аргументів відповідача про наявність у податковій накладній № 59 від 31.01.2018 помилки в коді послуги згідно з ДКПП, яка не дозволяє однозначно ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (послуги, що постачаються), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрував податкову накладну № 59 від 31.01.2018 із зазначенням послуги згідно з ДКПП - 63.99 - надання інших інформаційних послуг.

Судом встановлено, що предметом агентського договору між позивачем та ТОВ "Рекон-Постач" був пошук потенційних продавців товару сільськогосподарської продукції на найбільш вигідних для позивача умовах.

Головним управлінням статистики у Полтавській області у листі "Щодо надання інформації" від 19.11.2018 № 03.3-19/637-18 рекомендовано позивачу надання інформаційних агентських послуг з пошуку виробників сільськогосподарської продукції віднести саме до класу 63.99 - надання інших інформаційних послуг /а.с. 191/.

Отже, код ДКПП у податковій накладній зазначений вірно.

Поряд з цим, суд зауважує, що такий недолік як помилка у коді ДКПП не може бути безумовною підставою для визнання господарської операції, за наслідками якої сформована податкова накладна, нереальною, враховуючи той факт, що така податкова накладна була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податковий накладних.

Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операції з контрагентом ТОВ "Рекон-Постач". А відповідно - проведене фіскальним органом зменшення від`ємного значення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 117 000 грн суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Щодо вимоги позивача про визнання дій контролюючого органу під час складання акту перевірки та податкового повідомлення-рішення - протиправними, суд вказує наступне.

Акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки суб`єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.

Суд зазначає, що акт перевірки не створює для позивача правових наслідків сам по собі, а є лише джерелом доказової інформації для прийняття рішень за наслідками перевірки. За таких обставин дії щодо складання акту перевірки не порушують прав зацікавленої особи, а сам акт підлягає оцінці тільки у ході розгляду правомірності рішення, прийнятого на його підставі.

Так само, суд не досліджує дії щодо складання податкового повідомлення-рішення, а досліджує безпосередньо зміст такого податкового повідомлення-рішення, правомірність нарахованого ним податкового зобов`язання.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про визнання протиправними дій контролюючого органу під час складання акту перевірки та податкового повідомлення-рішення - є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС - АГРО" (вул.Зіньківська, 19 оф.305-А м.Полтава ЄДРПОУ 37959281) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 22 листопада 2018 року - визнати протиправним та скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-АГРО" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 1 762, 00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 березня 2019 року.

Головуючий суддя ОСОБА_5