Постанова

від 29.05.2019 по справі 440/4616/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 р.Справа № 440/4616/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника відповідача Оніпченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 (повний текст складено 18.03.2019, головуючий суддя І інстанції Шевяков І.С., м.Полтава) по справі № 440/4616/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-АГРО" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-АГРО" (далі - ТОВ "ЮЛІС-АГРО") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) про:

- визнання протиправними дій працівників Головного управління ДФС у Полтавській області під час складання акту перевірки № 1513/16-31-14-05-09/37959281 від 08.11.2018 та податкового повідомлення - рішення № 0016801405 від 22.11.2018;

- скасування податкового повідомлення-рішення № 0016801405 від 22.11.2018.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-АГРО":

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0016801405 від 22 листопада 2018 року;

- відмовлено у задоволенні решти позовних вимог;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІС-АГРО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 1 762, 00 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ЮЛІС-АГРО" зареєстроване як юридична особа 01.12.2011 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради. Основним видом діяльності підприємства за КВЕД є: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

У період з 26.10.2018 по 01.11.2018 відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 26.10.2018 № 2779, на підставі направлень на перевірку від № 3671, № 3670 від 26.10.2018 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЮЛІС-АГРО" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди з 01.01.2018 по 31.01.2018 по взаємовідносинах з ТОВ "Рекон-Постач".

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2018 № 1513/16-31-14-05-09/37959281, в якому відображено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 117000 грн, у тому числі у січні 2018 року.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0016801405 від 22.11.2018, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 117000 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують здійснення господарської операції між ТОВ "ЮЛІС-АГРО" та ТОВ "Рекон-Постач". В свою чергу, відповідачем не доведено протилежного та не додано будь-яких належним, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції відмітив, що дії відповідача щодо складання акту перевірки не порушують прав зацікавленої особи, а сам акт підлягає оцінці тільки у ході розгляду правомірності рішення, прийнятого на його підставі, оскільки не створює для позивача правових наслідків сам по собі, а є лише джерелом доказової інформації для прийняття рішень за наслідками перевірки.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, ПКУ) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями ст.ст.180-211 розділу V ПК України визначено особливості як визначення платників податку на додану вартість, так і визначення об`єкта оподаткування, дати виникнення податкових зобов`язань та правил формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, положеннями п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положеннями п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань чи податкового кредиту по податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Таким чином, первинні документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

В свою чергу, приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Положеннями даного Закону встановлено, окрім іншого, визначення первинного документа та вимоги, які ставляться при його складанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз норм Закону №996 свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, наявність у суб`єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

При цьому, слід відмітити, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по господарським операціям, укладеним з ТОВ "Рекон-Постач".

Як слідує із матеріалів справи, 03.01.2018 між ТОВ "ЮЛІС-АГРО" та ТОВ "Рекон-Постач" було укладено агентський договір №03/01/18.

Відповідно до положень цього договору, ТОВ "Рекон-Постач" (агент) за агентську винагороду здійснює діяльність, направлену на укладення основних договорів, що відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 передбачало: пошук потенційних продавців товару (виробників сільськогосподарської продукції, посередників), з`ясування наявності технічної можливості придбання товару.

В січні 2018 року ТОВ "Рекон-Постач" повідомив позивачу, що знайшов виробника сільськогосподарської сировини, який може поставити сою у великих об`ємах за вигідною ціною, - ТОВ "Олишівка".

Внаслідок отримання зазначеної інформації 16.01.2018 ТОВ "ЮЛІС-АГРО" було укладено договір із ТОВ "Олишівка" на поставку сільськогосподарської сировини №0/7-КП/18.

На підтвердження виконання агентського договору №03/01/18 позивачем надана до суду податкова накладна від 31.01.2018 № 59, з якої вбачається, що ТОВ "Рекон-Постач" надало позивачу агентські послуги (згідно ДКПП 63.99) на загальну суму 702 000 грн (з них ПДВ - 117 000 грн), акт виконаних робіт № 59 від 31.01.2018, платіжне доручення №1735 від 16.02.2018.

В подальшому ТОВ "Олишівка" було поставлено позивачу сою відповідно до видаткових накладних: № 2 від 18.01.2018 на загальну суму 423 150 грн, № 3 від 19.01.2018 на загальну суму 434 524, 75 грн, № 32 від 26.01.2018 на загальну суму 373 391, 45 грн, № 26 від 25.01.2018 на загальну суму 205 741,55 грн, № 8 від 24.01.2018 на загальну суму 368 958,12 грн, № 1 від 16.01.2018 на загальну суму 322 650 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій документи не містять недоліків щодо форми та змісту.

Щодо доводів податкового органу про наявність у податковій накладній № 59 від 31.01.2018 помилки в коді послуги згідно з ДКПП, яка не дозволяє однозначно ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (послуги, що постачаються), колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрував податкову накладну № 59 від 31.01.2018 із зазначенням послуги згідно з ДКПП - 63.99 - надання інших інформаційних послуг, вказана податкова накладна була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податковий накладних.

Предметом агентського договору, укладеного позивачем із ТОВ "Рекон-Постач", був саме пошук потенційних продавців товару сільськогосподарської продукції на найбільш вигідних для позивача умовах.

Позивачем надано до матеріалів справи лист Головного управління статистики у Полтавській області від 19.11.2018 № 03.3-19/637-18, яким рекомендовано надання інформаційних агентських послуг з пошуку виробників сільськогосподарської продукції віднести саме до класу 63.99 - надання інших інформаційних послуг, а тому помилка у коді ДКПП не може бути безумовною підставою для визнання господарської операції, за наслідками якої сформована податкова накладна, нереальною.

Щодо доводів апеляційної скарги про нереальність здійснення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Рекон-Постач", колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Так, інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

В той же час, висновки контролюючого органу, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платків або актами перевірки його контрагентів.

Так, податковим органом наголошено на тому, що стосовно контрагента позивача ТОВ "Рекон-Постач" одночасно з іншими підприємствами, господарські відносини з якими у даній справі не досліджуються, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000029, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Отже, висновок про нереальність господарських відносин з таким контрагентом через наявне відкрите кримінальне провадження, не є таким, що беззаперечно вказує на це.

Крім того, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента не є самостійною підставою для висновку про порушення саме замовником послуг вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення його сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

В період здійснення вказаних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником податків ПДВ, що підтверджується здійсненням прийняття та реєстрації в Єдиному реєстрі податковий накладних податкової накладної від 31.01.2018 № 59.

Чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагент платника податків зареєстрований належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань відсутні негативні відомості щодо стану такого контрагента, а також контрагент є платником податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи , ГУ ДФС у Полтавській області відносно директора ТОВ "ЮЛІС-АГРО" ОСОБА_3 та бухгалтера ТОВ "ЮЛІС-АГРО" ОСОБА_2 були складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підставою для цього слугував висновок ревізора - інспектора про допущення ними порушення порядку ведення на товаристві податкового обліку - за тими ж фактами, за якими винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Проте, постановами Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/6368/18 від 11.02.2019 та у справі № 552/6370/18 від 11.02.2019 справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0016801405 від 22.11.2018, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 440/4616/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 травня 2019 року .

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц Н.С. Бартош