Постанова

від 06.03.2019 по справі 0440/5827/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5827/18

          Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

          головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

          суддів:                     Чередниченка В.Є., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. (суддя Голобутовський Р.З., м. Дніпро)

у справі № 0440/5827/18

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

встановив:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 19388,89 грн.                                                                                                    

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2017 році.                                                                                                                                                                                                        

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.                                                                                                                         В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                                                            Зазначає, що протягом 2017 року особи з інвалідністю для працевлаштування в ТОВ "Колос" не направлялись. Безпідставних відмов у прийнятті інвалідів на роботу на підприємстві не було.

Передбачений ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" обов'язок працедавця надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідачем виконаний у повному обсязі.                                                                                          

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.          

Відзиву на апеляційну скаргу позивача до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 16.07.2018 ТОВ "Колос" подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2017 році становила 9 осіб (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила “-” (рядок 02 звіту).           

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особу (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2017 році становив 349 тис. грн. (рядок 04 звіту).                    

Відповідно до розрахунку позивача відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 19388,89 грн. за не працевлаштування 1 особи з інвалідністю у 2017 році.                                                                                                    

Станом на день звернення позивача до суду відповідачем не сплачено зазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування особи з інвалідністю.                                                                                                    

Суд першої інстанції дійшов висновку задоволення позову, оскільки:

- своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 (справа №806/1386/17) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи;

- відповідач не надав суду жодних доказів того, що він вжив залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2017 році. Зокрема, суду не надані докази, що відповідач протягом 2017 року створив робоче місце для працевлаштування інвалідів та надав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.          

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.                                                                                                    

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".          

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.                                                                                                    

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.          

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 цього Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.          

З наведеного суд доходить висновку, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю.                                                                                                    

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.                                                                                                    

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.                                                                                                    

Частиною другою зазначеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.                                                                                                    

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).                                                                                                    

На виконання даної норми Закону Міністерством соціальної політики України видано наказ від 31.05.2013 р. № 316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Порядок №316).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку №316 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.                                                                                                     

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.           

Відповідно до поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2017 році складала 9 осіб, а відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році – 1 робоче місце.

Про відкриття вакансії на 1 робоче місце для особи з інвалідністю відповідачем подано лише один звіт за формою №3-ПН від 22 травня 2017 року.                    

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2017 році.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На час розгляду справи відповідач адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 19388,89 грн. в добровільному порядку не сплатив.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача у цій справі є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" залишити без задоволення.                                                                                                    

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. у справі № 0440/5827/18 залишити без змін.                                                                                                                                                                                                        

          Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Головуючий суддя                                                                      О.М. Панченко

          Суддя                                                                                          В.Є. Чередниченко

          Суддя                                                                                          А.В. Суховаров