Рішення

від 14.03.2019 по справі 564/109/19

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/109/19

14 березня 2019 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, представника Державної казначейської служби України - ОСОБА_3, представника Костопільського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Костопільського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, в якому просила суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь, в рахунок відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди 600000 грн. 00 коп. та витрати по наданні правничої допомоги в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03 серпня 2006 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем Фольксваген - ПОЛО і в результаті грубого порушення Правил дорожнього руху допустив наїзд на неї, внаслідок чого їй були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 22 травня 2007 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України. Зазначає, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я були постановлені судові рішення про стягнення з ОСОБА_5 на її користь кошти, в рахунок відшодування шкоди, завданої злочином. Рішення судів більше 9-ти років практично не виконуються. Станом на 28.09.2018 року сума заборгованості по виконавчих листах, виданим Костопільським районним судом про стягнення з ОСОБА_5 коштів, в сумі становить 886 783 грн. 00 коп. Ухвалою Костопільського районного суду від 14.11.2018 року у справі № 564/243/18 бездіяльність державного виконавця Костопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській областя ОСОБА_6 при здійсненні виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_5 на її користь коштів, визнано неправомірною. Вказує, що бездіяльність виконавця призвела до змін її ритму життя, моральних, душевних страждань, переживань, адже саме на державного виконавця вона покладала надії і сподівання, змушена постійно докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 600 000 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України просить суд задоволити її позовні вимоги.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Державної казначейської служби України ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позов. Зокрема, зазначила, що Казначейство не є розпорядником коштів Державного бюджету України та не уособлює Державу як власника відповідних бюджетних коштів. Окрім того, вказала, що у позовній заяві не зазначено, в чому полягає завдана моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Представник Костопільського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненькій області ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позов та доданих до нього додатків. Зокрема, зазначив, що жодних доказів на підтвердження заявленої позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивачем не надано. Вказав, що факт визнання неправомірної бездіяльності головного державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_6, не є доказом завдання моральних, душевних переживань та зміну ритму життя.

Заслухавши позицію позивача, його представника, представників відповідачів, всебічно, об'єктивно, повно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що 03 серпня 2006 року ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем Фольксваген - ПОЛО і в результаті порушення Правил дорожнього руху допустив наїзд на ОСОБА_1

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 22 травня 2007 року ОСОБА_5 визнанно виним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області № 564/2643/18 від 14.11.2018 року встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, з приводу яких тривалий час знаходилась на стаціонарному лікуванні. Була визнана інвалідом 2 групи. На даний час визнана інвалідом 3 групи. Враховуючи вищевикладене, були постановлені судові рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь заявниці коштів в рахунок відшкодування шкоди. Станом на 14.06.2018 року сума заборгованості по виконавчих листах, виданих Костопільським районним судом про стягнення з ОСОБА_5 коштів становить:

- згідно виконавчого листа №2-528/11 від 31.05.2011 року - 3811,2 грн.;

- згідно виконавчого листа №564/1096/14-ц від 14.07.2014 року - 338400 грн.;

- згідно виконавчого листа№1710/2-292/12 від 11.06.2012 року - 150220 грн.;

- згідно виконавчого листа №2-151/2011 від 24.02.2011 року - 43995 грн.;

- згідно виконавчого листа №2-834/11 від 08.02.2012 року - 172800 грн.;

- згідно виконавчого листа №2-50/09 від 03.08.2009 року - 28875 грн.;

- згідно виконавчого листа № 2-220 - 34432 грн.;

- згідно виконавчого листа №2-75/09 - 31500 грн.;

- згідно виконавчого листа №564/369/18 від 31.05.2011 року - 64525 грн.

Вказаною ухвалою також встановлено, що рішення суду не виконуються вже більше 9 років.

Так, ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області № 564/2643/18 від 14.11.2018 року визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_6 при здійсненні:

- виконавчого провадження №27647231 за виконавчим листом №2-528/11, виданим 31.05.2011 року про стягнення 3811,2 грн.;

- виконавчого провадження №31223479 за виконавчим листом № 564/1096/14-ц від 14.07.2014 року про стягнення 338400 грн.;

- виконавчого провадження №33081867 за виконавчим листом №1710/2-292/12 від 11.06.2012 року про стягнення 150220 грн.;

- виконавчого провадження № 21708594 за виконавчим листом 151/2011 від 24.02.201 року про стягнення 43995 грн.;

- виконавчого провадження №31223786 за виконавчим листом №2-834/11 від 08.02.2012 року про стягнення 172800 грн.;

- виконавчого провадження №25224985 за виконавчим листом №2-50/09 від 03.08.2009 року про стягнення 28875 грн.;

- виконавчого провадження №25225481 за виконавчим листом №2-50/09 ві 03.06.2009 року про стягнення 18225 грн.;

- виконавчого провадження №25298 за виконавчим листом №2-220 про стягнення 34432 грн.;

- виконавчого провадження №25224598 за виконавчим листом №2-75/09 про стягнення 31500 грн.;

- виконавчого провадження №56513169 за виконавчим листом №564/369/18 від 31.05.2011 року про стягнення 64525 грн.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що визнана бездіяльність державного виконавця призвела до змін її ритму життя, моральних, душевних страждань, переживань, адже саме на державного виконавця вона покладала надії і сподівання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.3 Постанови № 4 від 31.03.1995 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, погоджується із запереченням представників відповідачів, щодо того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, які саме втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань були нею понесені, також позивач не зазначає, які саме моральні чи фізичні страждання були нею пережиті внаслідок бездіяльності відповідача.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань, сам факт визнання неправомірної бездіяльності головного державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_6, не є доказом завдання моральних, душевних переживань та зміну ритму життя позивача.

Окрім того, позовна заява не містить посилань та доків, щодо визначеного ОСОБА_1 розміру завданої їй моральної шкоди у сумі 600 000 гривень.

Враховуючи викладене та те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що бездіяльністю державного виконавця їй було завдано моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а тому у суду відсутні законні підстави ухвалити рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач також просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати на оплату правничої допомоги.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи , покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено в повному обсязі, позовна вимога про стягнення з відповідача на її користь судових витрат також не підлягає до задоволення, оскільки зазначенні судові витрати покладаються на позивача.

Окрім того, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також висловлена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2016 року.

Однак, жодних документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, чи квитанції до прибуткового касового ордеру, чи платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, ні позивачем, ні його представником суду надано не було.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23 ЦК України, постановою № 4 від 31.03.1995 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити за недоведеністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце перебування м. Костопіль Рівненська обл., вул. Солов'яненка, 57, РНОКПП: НОМЕР_1.

Відповідачі:

Держава України в особі Державної Казначейської служби України, місце знаходження м. Київ, вул. Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Костопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, місце знаходження вул. 1 Травня, 31, м. Костопіль, Рівненська область, код ЄДРПОУ 34963122.

Повний текст рішення складено 20.03.2019 року.

СуддяОСОБА_7