Постанова

від 19.03.2019 по справі 2340/3390/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/3390/18 Суддя першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Костюк Л.О. та Кузьмишиної О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2018 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області від 29 травня 2018 року №ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247 про накладення штрафу у розмірі 111690 грн.;

- вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови управління Держпраці у Черкаській області від 29 травня 2018 року №ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111 690 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році фактично допустив до роботи ОСОБА_2, без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, у зв'язку з чим контролюючим органом - Управлінням Держпраці у Черкаській області було вірно накладено на позивача штраф у розмірі 111 690 грн.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 01.06.2005 року, зокрема за видом діяльності Транспортне обслуговування вантажів (основний) .

У період з 07.05.2018 року по 08.05.2018 року посадовими особами управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, на підставі направлення від 03.05.2018 року № 780 та за участю ФОП ОСОБА_1, результати якого оформлені актом № ЧК-341/362/АВ.

В акті зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме працівники допускаються до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, а на підставі цивільно-правового договору, який містить ознаки трудового договору.

Актом, зокрема, встановлено, що 02.02.2006 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений трудовий договір, який розірвано 30.01.2017 р. за заявою працівника згідно ст. 38 КЗпП України. Однак, в період з 30.01.2017 р. по 12.05.2017 р. ФОП ОСОБА_1 залучався кранівник ОСОБА_2 на умовах цивільно-правового договору, для виконання разових робіт з керування краном, навантаження-розвантажувальних робіт. Так, у лютому місяці кран замовляли 4 рази, у травні 1 раз 12.05.2017 року. Згідно умов цивільно - правових договорів їх предметом стало надання послуг з керування автокраном, навантаження - розвантаження, та переміщення вантажів автокраном замовника. Оплата за виконані послуги становила 20грн. за годину. Враховуючи зміст наданих цивільних договорів та характер правовідносин, інспектор праці дійшов до висновку, що виконувана ОСОБА_2 згідно цивільних договорів робота є характерною для посади машиніста крана автомобільного з погодинною оплатою праці і що відносини між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є трудовими. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 24 КЗпП України допущено ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зауважень ФОП ОСОБА_1 до акту, роботи проводилися ОСОБА_2 на підставі цивільно-правових договорів, оскільки були разові.

У зв'язку з виявленим порушенням законодавства про працю 08.05.2018 року винесено припис № ЧК-341/362/АВ-П.

Крім того, 29.05.2018 року заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В., внаслідок вчиненого ФОП ОСОБА_1 порушення, винесено постанову про накладення штрафу № ЧК- 341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247, якою на позивача накладено штраф в розмірі 111690грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, трудовий договір з працівником ФОП ОСОБА_1 не укладав.

Однак, згідно поданих матеріалів між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 - укладено договори, згідно яких, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги по керуванню автокраном, навантаженню, розвантаженню та переміщенню вантажів автокраном замовника. За виконання послуг, замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 20 грн. за год.

До матеріалів також подано акти приймання - передачі виконаних робіт, товарно-транспорті накладні.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено цивільно-правові договори, з громадянином для виконання завдання по керуванню автокраном.

При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

В постанові від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17 Верховний Суд дійшов до висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

При цьому, керування автомобільним краном під час навантажувально-розвантажувальних робіт, робіт по переміщенню вантажів належить до завдань та обов'язків машиніста крана автомобільного (випуск 64 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників - Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи).

А, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільно-правові договори на надання послуг не містять переліку завдань роботи, об'єму виконання робіт, очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам, що не є властивим для цивільно-правових договорів.

Також, відповідно до положень п. 2.1. наведених цивільно-правових договорів, сторони домовились, що за виконанні послуги замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 20 грн. за годину.

Згідно актів прийняття-передачі наданих послуг винагорода ОСОБА_2 обраховується по кількості відпрацьованого ним часу, тобто ФОП ОСОБА_1 веде облік робочого часу ОСОБА_2

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці саме роботодавець має забезпечувати достовірний облік виконуваної працівником роботи.

Враховуючи вищезазначене, нормами цивільного законодавства не передбачено визначення винагороди у погодинному обсязі, в той час, як погодинна оплата праці є одним із різновидів систем оплати праці передбачених нормами трудового законодавства, зокрема ст. 97 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що предметом вказаних цивільних договорів є власне праця ОСОБА_2 по виконанню трудової функції по професії машиніста крана автомобільного, а саме проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення вантажів, за що останній отримував кошти у розмірі, що визначався виходячи з облікованого ФОП ОСОБА_1 обсягу відпрацьованих ОСОБА_2 робочих годин.

Також згідно звернення ОСОБА_2 останній цивільно-правовий договір між ним та ФОП ОСОБА_1 було складено 12.05.2017 р., проте фактично ОСОБА_2 працював у ФОП ОСОБА_1 до 03.06.2017 р. включно, виконуючи ремонтні роботи автокрана, що належить позивачеві, зокрема: виконував роботи по від'єднанню кранової установки від автомобіля, ремонтні роботи самого автомобіля і підготовчі роботи до зварювальних робіт. Після закінчення зварювальних робіт, що виконувались працівником ПП Просто сервіс , також проводив роботи по фарбуванню кранової установки, а також роботи по монтажу кранової установки на автомобіль, під час яких з ним стався нещасний випадок.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України).

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ст. 265 КЗпП України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова управління Держпраці у Черкаській області від 29 травня 2018 року №ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247 про накладення штрафу є обґрунтованою.

15 березня 2019 року, на електронну адресу суду було надіслано письмові пояснення ОСОБА_1, в яких останній вказав, що дійсно, в період з 02.02.2006 року по 30.01.2017 року ОСОБА_2 працював у позивача на підставі трудового договору, в подальшому, 30.01.2017 року ОСОБА_2 було звільнено за згодою сторін. Разом з тим, періодично позивач залучав ОСОБА_2 для виконання робіт (02.02.2017 року, в березні 2017 року - 3 рази, в квітні 2017 року - 4 рази, 12.05.2017 року) на підставі вже цивільно - правових угод. В подальшому позивачем описуються події 03 червня 2017 року та нещасний випадок, що стався, на переконання позивача з вини самого ОСОБА_2, який будучи, зі слів позивача, в стані алкогольного сп'яніння самовільно здійснював керування краном.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що обставини, описані позивачем не досліджувались в рамках даних правовідносин, в межах даної адміністративної справи досліджувалась правомірність винесення відносно ОСОБА_1 постанови управлінням Держпраці у Черкаській області від 29 травня 2018 року №ЧК-341/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-247 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, тому доводи, зазначені у письмових поясненнях не змінюють оцінку суду в межах спірних правовідносин, оскільки не є предметом дослідження.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.О.Костюк

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 19 березня 2019 року.