Постанова

від 19.03.2019 по справі 815/3965/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №815/3965/15

адміністративне провадження №К/9901/25077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у складі судді Левчук О.А.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у складі суддів Скрипченка В.О., Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.

у справі № 815/3965/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тека

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

09 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дельта Вілмар (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000024100, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 352 259,44 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88064,86 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

17 грудня 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 12 січня 2015 року №0000024100.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили реальність здійснення у серпні 2014 року господарських операцій між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю ФМ Інвестмент щодо поставки льону, підтвердження її здійснення відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що спростувало висновки податкового органу щодо завищення Товариством суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 352 259,44 грн у декларації за серпень 2014 року та відповідно завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на 352 259,44 грн у декларації за вересень 2014 року.

У серпні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційна скарга не утримує. Доводи відповідача зводяться до викладення обставин, встановлених актом перевірки, податкової та оперативної інформації відносно контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ Інвестмент .

18 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №815/3965/15 витребувана з суду першої інстанції.

29 вересня 2016 року від Товариства на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

04 жовтня 2016 року справа №815/3965/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 лютого 2018 року справа №815/3965/15 разом з матеріалами касаційного провадження № К/9901/25077/18 передана з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у грудні 2014 року згідно підпунктом 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень-жовтень 2014 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 грудня 2014 року №154/28-08-41/36369434 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 352 259,44 грн у декларації за серпень 2014 року та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на 352 259,44 грн у декларації за вересень 2014 року.

12 січня 2015 року на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000024100, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 352 259,44 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88 064,86 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про завищення Товариством податкового кредиту за рахунок включення податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю ФМ Інвестмент (далі - контрагент позивача), у зв'язку з не підтвердженням використання придбаних товарів в господарській діяльності платника та не підтвердженням об'єкта оподаткування у продавця, на суму податку на додану вартість 352 259,44 грн за серпень 2014 року. Такий висновок зроблено відповідачем у зв'язку з отриманням від Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області податкової інформації від 18 листопада 2014 року №3013/7/14-02-22-01-13 щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальності ФМ Інвестмент (код за ЄДРПОУ 37518395) за серпень 2014 року, вересень 2014 року.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовлює висновок про те, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції, наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми податку на додану вартість, та подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФМ Інвестмент (постачальник) укладено договір поставки №13/08/14/1 від 13 серпня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити льон врожаю 2014 року у кількості 340 тон+/- 5%.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, постачальником виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткову та податкову накладну, акт прийому партії товару.

На виконання умов договору поставки від 13 серпня 2014 року №13/08/14/1 у серпні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю ФМ Інвестмент поставлено Товариству льон врожаю 2014 року у кількості 341,74 тони всього на суму 2 113 556,64 грн, з яких податок на додану вартість 352 259,44 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000126 від 20 серпня 2014 року та податковою накладною №24 від 20 серпня 2014 року, а також сплати вартості товару підтверджується платіжним дорученням №1196 від 22 серпня 2014 року.

Згідно пункту 1.1 договору поставки, поставка відбувається на умовах DAP (Инкотермс 2010) місце поставки - ДП УДЦТС Ліски філія УЦДЦТС Ліски на Одеській залізниці, 65665, Одеська область, Біляївський р-н, селище Усатове, вул. Залізничників,14.

Оцінюючі докази транспортування товару, судами попередніх інстанцій досліджені товаро-транспортні накладні №007128 від 14 серпня 2014 року, №007129 від 14 серпня 2014 року, №007130 від 14 серпня 2014 року, №007131 від 16 серпня 2014 року, №007132 від 16 серпня 2014 року, №007133 від 16 серпня 2014 року, №007134 від 18 серпня 2014 року, №007135 від 18 серпня 2014 року, №007136 від 14 серпня 2014 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Зокрема, придбаний Товариством товар в подальшому реалізований відповідно до контракту №04/06/14/1 від 04 червня 2014 року, укладеного з компанією Альфа Трейдінг Лімітед (Малайзія), за яким продавець Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Дельта Вілмар поставляє, а покупець Альфа Трейдінг Лімітед (Малайзія) приймає та сплачує товар, а саме льон врожаю 2014 року, згідно специфікації №2 від 11 серпня 2014 року в обсязі 300 тон.

На підтвердження вказаної операції надано вантажно-митну декларацію №500060702/2014/06321 від 29 серпня 2014 року.

Аналізуючи положення статей 1, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.15, 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту у серпні 2014 року на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій досліджена податкова накладна від 20 серпня 2014 року №24, виписана контрагентом позивача, яка за висновком судів відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2014 року спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що жодного доказу судам попередніх інстанцій на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед Товариством (позивачем у справі).

Неприйнятними є доводи заявника касаційної скарги про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України. Інформація, отримана податковим органом відносно контрагента позивача по факту не проведення звірки, не дослідження документів суб'єкта господарювання за своєю суттю є припущенням, що не може бути оцінено як доказ в розумінні положень статей 72 - 76, 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 815/3965/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер