Постанова
від 12.03.2019 по справі 816/4471/15
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №816/4471/15

касаційне провадження №К/9901/19902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді: Водолажська Н.С., Калиновський В.А.) у справі № 816/4471/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат у жовтні 2015 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0003982201/12 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 308566,5 грн., в тому числі: в сумі 205711 грн. основного платежу та в сумі 102855,5 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2016 позов залишив без задоволення.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.02.2016 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області оскаржила його у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016.

В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 1000-1010 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договорів щодо спірних господарських правовідносин).

Зокрема, наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано скасовано законне судове рішення суду першої інстанції, зокрема, не враховано факту відсутності зв'язку придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю СТАНТА за період: травень, червень, липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2015 №838/16-03-22-02-12/34815758.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0003982201/12 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 308566,5 грн., в тому числі: в сумі 205711 грн. основного платежу та в сумі 102855,5 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю СТАНТА на підставі договору доручення від 03.12.2012 №0112-12.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на безтоварний характер таких господарських операцій з огляду на непідтвердження зв'язку між наданими Товариством з обмеженою відповідальністю СТАНТА послугами та господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат . Мотивуючи свої висновки, податковий орган також вказував на те, що за результатами здійснених заходів щодо встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю СТАНТА з'ясовано, що така юридична особа за податковою адресою відсутня. Крім того, відповідач наголошував на тому, що первинні документи не розкривають та не конкретизують суті проведених робіт.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАНТА .

Натомість, суд апеляційної інстанції надав протилежну оцінку доказам щодо фактичного здійснення господарських операцій та скасував судове рішення суду першої інстанції з ухваленням нового - про задоволення позову.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку зпридбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит відсутні.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки предмету та умов укладених правочинів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАНТА укладено договір доручення від 03.12.2012 №0112-12, згідно з умовами якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити дії, пов'язані з продажем інокулянта Легіум Фікс : вивчення ринку інокулянтів; пошук покупців для укладення договорів купівлі-продажу/поставки інокулянтів; аналіз інформації щодо покупців інокулянтів; проведення рекламних і PR-компаній; моніторинг цін на ринку та у конкурентів; укладення договорів купівлі-продажу/поставки інокулянта з покупцями; передпродажний сервіс.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що спірні господарські операції не мали реального характеру з огляду на непідтвердження наданими позивачем первинними документами (договір доручення, податкові накладні, рахунки на оплату, акти прийому-передачі наданих послуг, звіти повіреного,платіжні доручення, таблиці винагороди, банківські виписки по рахунку, договори купівлі-продажу з клієнтами) конкретного змісту послуг, результатів від їх надання, а також з підстав відсутності доказів пов'язаності придбаних послуг із господарською діяльністю позивача.

Так, акти прийому-передачі наданих послуг містять аналогічні за змістом переліки послуг із забезпечення ефективної роботи щодо реалізації інокулянта Легіум Фікс , а саме: пошук клієнтів, у тому числі реклама та інші канали залучення; сприяння і супровід переговорного процесу між потенційним клієнтом і довірителем; сприяння і супровід процесу укладання договорів між потенційним клієнтом і довірителем; проведення від імені довірителя PR-компаній; моніторинг цін на ринку добрив та у конкурентів; збір інформації щодо потенційних клієнтів для подальшої роботи з ними.

Такі первинні документи мають загальний характер без відображення конкретного об'єму наданих послуг за кожним напрямком робіт, інформації, яка б розкривала зміст послуг, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо. З актів також не вбачається можливим встановити осіб, які були безпосередніми виконавцями спірних послуг, а також пов'язаність придбаних послуг із господарською діяльністю позивача.

Суд першої інстанції встановив, що акти прийому-передачі наданих послуг та звіти повіреного не містять інформації про проведені Товариством з обмеженою відповідальністю Станта PR-компанії, здійснення моніторингу цін на ринку добрив та у конкурентів, збір інформації щодо потенційних клієнтів. У названих первинних документах відсутні відомості про те, в чому полягало сприяння та супровід повіреного у переговорних процесах та укладанні договорів з потенційними клієнтами і довірителем.

Крім того, позивачем не надано доказів укладання позивачем договорів щодо реалізації інокулянта Легіум Фікс за сприяння Товариства з обмеженою відповідальністю Станта , участі вказаного контрагента у ділових переговорах, здійсненні правового супроводу договорів тощо, а також докази, які б підтверджували безпосередній зв'язок, спілкування Товариства з обмеженою відповідальністю Станта з потенційними клієнтами позивача.

За результатами вмотивованої оцінки усіх вищезазначених доказів у сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість встановити, що саме завдяки наданим Товариством з обмеженою відповідальністю Станта послугам позивачем укладено ряд договорів щодо продажу інокулянта Легіум Фікс з клієнтами.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої висновки про задоволення позову, керувався тим, що представлені позивачем первинні документи підтверджують факт отримання спірних послуг позивачем. Утім, фактично надаючи іншу юридичну оцінку характеру господарських операцій позивача з його задекларованим постачальником, ніж суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції не мотивував наявності у нього законних підстав для висновку про те, що отримання таких активів дійсно мало місце.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, яка відповідає закону.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі № 816/4471/15 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 у справі № 816/4471/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення12.03.2019
Оприлюднено21.03.2019
Номер документу80580833
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —816/4471/15

Постанова від 12.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 07.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 19.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 21.10.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 21.07.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Зайцев М.П.

Ухвала від 23.03.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Зайцев М.П.

Ухвала від 14.01.2016

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

Т.С. Канигіна

Ухвала від 14.01.2016

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

Т.С. Канигіна

Ухвала від 21.12.2015

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

Т.С. Канигіна

Ухвала від 26.11.2015

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

Т.С. Канигіна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні