Постанова

від 18.03.2019 по справі 818/1387/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2019 року

Київ

справа №818/1387/15

адміністративне провадження №К/9901/8890/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергонафтмаш

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 (головуючий суддя: Водолажська Н.С., судді: Бенедик А.П., Калиновський В.А.)

у справі № 818/1387/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергонафтмаш

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергонафтмаш (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС України у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 № 0003952204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у податковому обліку за травень 2013 року та березень 2014 року на загальну суму 289617,00 грн..

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 04.12.2014 № 0003952204.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав порушення судом норм пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги, апеляційним судом не було враховано, що реальність господарських операцій із поставки позивачу від ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а висновки ДПІ ґрунтуються виключно на акті про неможливість здійснити зустрічну звірку цих постачальників та встановленні обставин відсутності у позивача сертифікатів походження товару та ескізів виготовленого товару. Крім цього позивач вказує на неврахування судом того, що позивач не має нести відповідальність за невиконання свого податкового обов'язку його контрагентами, а умови договорів поставки не обмежують права постачальників позивача залучити інших виконавців.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ просить залишити її без задоволення як безпідставну з огляду на правильність вирішення спору судом апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за травень 2013 року та березень 2014 року розміру від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму 289617,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2014 № 0003952204, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.11.2014 № 4685/2204/32318138/476. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, у результаті чого завищено від'ємне значення рядка 19 декларації з ПДВ на загальну суму 265700,00 грн., зокрема: за травень 2013 року на 142917 грн. та за березень 2014 року на 122783,00 грн. та завищено від'ємне значення рядка 24 декларації з ПДВ за березень 2014 року на 23917,00 грн. у зв'язку із завищенням податкового кредиту на загальну суму 289617,00 грн. за наслідками господарських операцій із поставки товарів від ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг , які не мали реального характеру.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг товару (поковки), від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що в судовому процесі встановлені обставини, які спростовують реальний характер поставок позивачу товарів від ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг .

Такими обставинами апеляційний суд визнав відсутність у позивача сертифікатів походження товару, в яких виконавцями були б вказані ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг , так як умовами договору передбачалось виготовлення товару, а не продаж товару інших виробників; а також ненадання позивачем ескізів, на підставі креслень в яких постачальники мали виготовити поковки, тоді як умовами договорів передбачалось передання позивачем таких ескізів.

Однак із такими висновками суду апеляційного суду не можна погодитись.

Обґрунтовуючи правомірність формування сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг, позивач на підтвердження реального характеру поставки додав до матеріалів справи копії: договорів поставки від 11.02.2013 № 07-02/13 та від 22.05.2013 № 751-05/13,, укладених позивачем із ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг відповідно; видаткових та податкових накладних; доказів на підтвердження транспортування товару: договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.04.2013 № 02/04/13, укладеного позивачем із ПП ОСОБА_3, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, сертифікатів якості на поковки, в яких указано виробника ПАО Тисо ; доказів подальшого використання вказаного товару при виготовленні товарів (насосні агрегати), які у подальшому поставлялись позивачем низці покупців.

Вказані докази судом першої інстанції було правильно оцінені як такі, що підтверджують фактичну поставку позивачу товарів від ТОВ Компанія Проффі та ТОВ Атрас Трейдінг , а отже і правомірність формування сум податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних від імені цих постачальників. Оцінка доказів судом першої інстанції, на відміну від апеляційного суду була зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення постанови апеляційного суду). На підставі оцінки цих доказів, за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товару від вказаних постачальників, суд першої інстанції зробив юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту та відповідно розміру від'ємного значення суми ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. Відсутність певних документів, які складаються за наслідками здійснення поставки, як-то: ескізів на виготовлення товару, не можуть бути беззаперечним доказом, який спростовує реальний характер такої поставки. Як не можуть впливати на правомірність формування позивачем сум податкового кредиту також і обставини недотримання постачальниками позивача умов договорів поставки, зокрема: щодо самостійного виготовлення товарів, якщо позивач мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів, а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII).

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергонафтмаш задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко