Рішення

від 14.03.2019 по справі 908/2777/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/8/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 Справа № 908/2777/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсун В.Л., при секретарі судового засідання – Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/2777/18

за позовною заявою: орендного виробничого управління житлово-комунального господарства м. Вільнянська, 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Агат”, 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4

про стягнення 10 455,44 грн.

У засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

22.12.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 19.12.18 № 1020 з вимогами орендного виробничого управління житлово-комунального господарства м. Вільнянська (далі ОВУЖКГ м. Вільнянська) до товариства з обмеженою відповідальністю “Агат” (надалі ТОВ “Агат”) про стягнення 10 455,44 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.04 № 164, а саме: 9 082,10 основного боргу та 1 373,34 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст.ст. 526, 527 ЦК України, ст.ст. 147, 224, 343 ГК України, ст.ст. 2, 4, 20, 27, 123, 129, 162-164 ГПК України та умовами договору від 01.10.04 № 164.

22.12.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.12.18 по справі № 908/2777/18 позовну заяву ОВУЖКГ м. Вільнянська від 19.12.18 № 1020 залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 7 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.01.19 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 08.01.19 № 8, в якій позивач зазначає про усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 27.12.18.

Ухвалою від 14.01.19 судом прийнято наведену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2777/18 за правилами спрощеного позовного провадження, якій присвоєно № провадження 17/8/19. Судове засідання призначено на 13.02.19.

Ухвалою від 13.02.19 судом оголошено перерву в розгляді справи до 14.03.19.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні 13.02.19 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 19.12.18 № 1020. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.04 № 164 в розмірі 10 455,44 грн., з яких 9 082,10 основного боргу та 1 373,34 грн. пені.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Так, зокрема, згідно з безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманих судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, який долучено судом до матеріалів справи № 908/2777/18, станом на час прийняття справи до свого провадження головуючим суддею у цій справі місцезнаходженням ТОВ “Агат” є: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/2777/18 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 174, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 14.01.19 про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідачу направлено ухвалу від 13.02.19 в порядку ст. 42, 46, 216, 234, 235, 248, 252 ГПК України.

Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення (рекомендованого), оригінали яких знаходяться у справі, уповноваженою особою ТОВ “Агат” отримано 17.01.19 ухвалу суду від 14.01.19 (про відкриття провадження у справі) та 21.02.19 ухвалу суду від 13.02.19 (про оголошення перерви в розгляді справи).

Вбачається, що відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 908/2777/18.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/2777/18, враховуючи чергову неявку в судове засідання відповідача (його представника), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 13.02.19, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.04 між орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства м. Вільнянська (Енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю “Агат” (Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 164, за умовами якого (п.1.), Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах в приміщенні за адресою м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4, І пов., кімнати площ. 79,4 м.кв., а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності із п. 2.1 договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання – протягом року (потрібне підкреслити).

Підпунктом 3.2.2. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць(п. 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору визначено, що Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 6.5. договору, Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договорним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 2. додатку № 1 до договору, з урахуванням додаткової угоди від 15.10.15 № 5, вартість 1 Гкал = 2 156,46 грн. з ПДВ, згідно рішення № 160 виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 13.10.15.

Додатковою угодою від 20.11.18 до договору п. 2 додатку № 1 викладено в наступній редакції (дослівно): «Вартість 1 Гкал для інших споживачів складає 2 567,89 грн. з ПДВ згідно рішення № 1 сорок четвертої (позачергової) сесії сьомого скликання Вільнянської міської ради від 15.11.18».

Положеннями п. 7. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторін.

У відповідності до п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.07.

Згідно із п. 10.3. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Судом прийнято до уваги те, що як вказує позивач, вказаний договір був автоматично пролонгований відповідно до п. 10.3. договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.04 № 164 за оспорюваний період. Крім того, в установленому законом порядку він не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши надані докази суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як свідчить позовна заява позивача в цій справі, на виконання умов договору позивачем у період з 01.12.17 по 16.12.18 поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 082,10 грн., що підтверджується актами прийняття-передачі наданих послуг (копії яких долучені до матеріалів справи), а саме:

- № 1 від 31.01.18 за період 01.01.18 - 31.01.18 на суму 1 919,24 грн.;

- № 3 від 01.03.18 за період 01.02.18 - 28.02.18 на суму 1 876,12 грн.;

- № 4 від 02.04.18 за період 01.03.18 - 31.03.18 на суму 2 134,90 грн.;

- № 4 від 11.04.18 за період 01.04.18 – 05.04.18 на суму 258,78 грн.;

- № 12 від 03.12.18 за період 06.11.18 - 30.11.18 на суму 1 951,45 грн. Вказані акти підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень.

На підставі зазначених актів прийняття-передачі наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Як вже зазначалось вище в тексті цього рішення, пунктом 6.3. договору визначено, що Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 6.5. договору, Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договорним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію та не здійснив оплату в повному обсязі.

Поряд з цим, судом прийнято до уваги, що позивачем заявлено до стягнення сума основного боргу за період з 01.12.17 по 16.12.18 в розмірі 9 082,10 грн. Однак, до матеріалів справи представником позивача надано акти прийняття-передачі наданих послуг та рахунки за теплову енергію лише за період січень-квітень та листопад 2018 року на загальну суму 8 140,49 грн.

В своїх розрахунках представник позивача зазначає, що:

- на період січня 2018 р. у відповідача існувала заборгованість в розмірі 4 941,61 грн.;

- протягом 2018 року відповідачем було сплачено 4 000,00 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Однак, жодних доказів (актів прийняття-передачі наданих послуг) на підтвердження того, що у відповідача існує заборгованість станом на 01.01.18 (як зазначає представник позивача в позовній заяві), а також за який саме період до дати 01.01.18 вказана заборгованість виникла та обліковується - позивачем суду не надано.

Крім того, суду також не надано належних та допустимих доказів (платіжних доручень, банківських виписок, тощо) сплати основної суми боргу в розмірі 4 000,00 грн.

Отже, відповідно до наданих доказів, які знаходяться в матеріалах цієї справи, факт наявності заборгованості за період січень-квітень та листопад 2018 року на загальну суму 8 140,49 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту у період січень-квітень та листопад 2018 року теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору за спірний період не пред'явив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8 140,49 грн. за період січень-квітень та листопад 2018 року обґрунтованими, заснованими на законі і договорі та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову щодо основної суми заборгованості за вказаний період судом відмовляється через недоведеність.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1 373,34 грн. пені за період з 20.06.18 по 16.12.18.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплата суми за кожен день прострочення.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати наданих послуг за період січень-квітень та листопад 2018 р., позивачем заявлено до стягнення 1 373,34 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи) за період з 20.06.18 по 16.12.18.

Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг матеріалами справи № 908/2777/18 доведено.

Розглянувши матеріали справи судом враховано, що при розрахунку пені позивачем врахована сума заборгованості на період січня 2018 р. на загальну суму 4 941,61 грн., а також враховані проплати відповідачем на суму 4 000,00 грн., які позивачем не було документально підтверджені та відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як зазначається в п. 6.5. договору, Споживач повинен був сплатити за надані послуги щодо поставки теплової енергії в гарячій воді не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Тобто, наприклад, надані послуги за актом прийняття-передачі наданих послуг № 1 від 31.01.18 за період 01.01.18 – 31.01.18, відповідач повинен був сплатити до 15.02.18 включно, а з 16.02.18 у відповідача виникла просрочка, тому, саме з 16.02.18 по 16.08.12 потрібно нараховувати пеню за просрочку щодо сплати за січень 2018 рік і так далі по кожному періоду (акту прийняття-передачі наданих послуг).

Однак, позивачем залишено поза увагою вказані норми Закону і роз'яснень та, як наслідок, розрахунок пені виконаний на власний розсуд.

У зв'язку з викладеним, судом відмовляється позивачу в задоволені вимоги щодо стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову (п. 3 ч. 4 ст. 129 України) – судовий збір в розмірі 390,13 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 202, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агат” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4, код ЄДРПОУ 22151047) на користь орендного виробничого управління житлово-комунального господарства м. Вільнянська (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12, код ЄДРПОУ 03345645) 8 140 (вісім тисяч сто сорок) грн. 49 коп. основного боргу та 1 371 (одну тисячу триста сімдесят одну) грн. 87 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.03.19.

Суддя           В.Л. Корсун