Рішення

від 18.03.2019 по справі 910/15035/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2019 Справа № 910/15035/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії Хліб України Потаське хлібоприймальне підприємство , с. Поташ Черкаської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Симетрія 2017 , м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 16 494,40 грн., з яких 11 608,09 грн. - сума основного боргу, 4 174,38 грн. - пеня, 567,88 грн. - 3% та 4 144,05 грн. - інфляційні витрати, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії Хліб України Потаське хлібоприймальне підприємство , с. Поташ Черкаської області звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МВП-Константа , м. Київ про стягнення 15 782,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору складського зберігання №67-16 від 21.03.2017р., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 15782,47грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 178, 179, 180, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 22, 44, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду м. Києва сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №910/15035/18.

13.11.18р. господарським судом м. Києва постановлена ухвала про передачу матеріалів справи №910/15035/18 за підсудністю до господарського суду Донецької області.

04.12.18р. матеріали справи №910/15035/18 надійшли до господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018р. визначено головуючого суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2018 р. позовну заяву Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії Хліб України Потаське хлібоприймальне підприємство , с. Поташ Черкаської області залишено без руху.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 25.01.2019р. позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі №910/15035/18.

14 лютого 2019 року через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 16 494,40 грн., з яких 11 608,09 грн. - сума основного боргу, 4 174,38 грн. - пеня, 567,88 грн. - 3% та 4 144,05 грн. - інфляційні витрати.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог подана до початку першого судового засідання, суд приймає заяву Позивача до розгляду.

Позивач у судове засідання 18.03.2019р. не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2017 року між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії Хліб України Потаське хлібоприймальне підприємство (далі - Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю МВП-Константа (далі - Поклажодавець) укладено договір складського зберігання №67-16 (далі - Договір), згідно з п.1.1. якого Поклажодавець за умовами цього договору зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зерновобобові, олійні культури врожаю 2016 року (далі - ОСОБА_1) та в установлений строк повернути їх ОСОБА_2 або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених ОСОБА_1. Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання ОСОБА_1 за культурами і класами (п.1.2.).

За приписами п.1.5.2. ОСОБА_1 (крім ріпаку) передається на зберігання протягом строку дії ОСОБА_1 за умови зберігання до запитання , але не пізніше ніж 1 травня 2017р. Термін зберігання ріпаку - до 15.09.2016р. Строк зберігання ОСОБА_1 рахується календарними днями.

Відповідно до п.3.1.1 ОСОБА_1 передається ОСОБА_2 і приймається Зерновим складом за товарною або товарно-транспортною накладною, підписаною представниками Сторін.

Пунктом 3.5. ОСОБА_1 встановлено, що відвантаження ОСОБА_1 проводиться згідно з графіком, який в обов'язковому порядку погоджується із Зерновим складом з урахуванням технічних, технологічних та організаційних можливостей Зернового складу.

Переоформлення та відвантаження ОСОБА_1 проводиться після оплати ОСОБА_2 наданих Зерновим складом фактичних послуг (п.3.9. ОСОБА_1).

Згідно з п.3.14. ОСОБА_1 вважається відвантаженим Зерновим складом з моменту видання Акта-розрахунку на ОСОБА_1 та товаротранспортної накладної. Зерно вважається переоформленням Зерновим складом з моменту видання та підписання Сторонами Акта-розрахунку на ОСОБА_1 та складського документа.

Розділом 5 ОСОБА_1 встановлено права та обов'язки ОСОБА_2.

Так, Поклажодавець зобов'язаний своєчасно і в повній мірі сплачувати Зерновому складу вартість фактично наданих послуг згідно рахунку - фактури (ОСОБА_2 - розрахунку) (п.5.3. ОСОБА_1).

Згідно з ОСОБА_1 розмір плати (тариф включає в себе ПДВ) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством. Зберігання соняшника - 1,6 грн./т/день, кукурудзи - 1,81 грн./т/день; відвантаження на авто/тр. соняшника - 75,91 грн./т, кукурудзи - 72,09 грн./т.; відвантаження на залізничний/тр. соняшника - 81,65 грн./т, кукурудзи - 72,36 грн./т.

Відповідно до п. 6.2. Оплата послуг зберігання ОСОБА_1 здійснюється, виходячи з фактичної тривалості зберігання. Розрахунку за наданні зерновим складом послуги проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Зернового складу або готівкової оплати упродовж 3-х банківських днів з моменту одержання рахунка за надані послуги (п.6.5.).

За приписами п.6.8. ОСОБА_1 факт виконання послуг за договором оформлюється Актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт). Поклажодавець у триденний термін з дня отримання ОСОБА_2 наданих послуг (виконаних робіт),підписаного зі сторони Зернового складу, в разі згоди з наданими послугами (виконаними роботами) зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу 1 примірник. У разі незгоди підписання ОСОБА_2 наданих послуг (виконаних робіт) Поклажодавець у триденний термін з дня отримання ОСОБА_2 надсилає Зерновому складу свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання ОСОБА_2 наданих послу (виконаних робіт) у 3-денний термінз дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, ОСОБА_2 наданих послуг (виконаних робіт) вважається підписаним.

Умовами п.7.4 ОСОБА_1 визначено, що за прострочку оплати вартості послуг, наданих Зерновим складом, Поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ простроченої суми за кожен день прострочки.

Розділом 11 ОСОБА_1 встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 1 травня 2017р. (з урахуванням умов п.1.5.2), а в частині розрахунків - до повного виконання умов цього ОСОБА_1.

Договір підписаний Сторонами у встановленому законодавством порядку.

На виконання умов договору, позивачем складено ОСОБА_2 наданих послуг №40 від 21.03.2017р. на суму 10 958,12 грн., №54 від 31.03.2017р. на суму 70,40 грн. та №71 від 26.04.2017р. на суму 578,57 грн., що разом складає 11 608,09 грн.

21 березня 2017 року відповідачем наданий гарантійний лист №84/1, згідно якого останній зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 11 029,52 грн. в термін до 11.05.2017р.

Як зазначено позивачем, 15.11.2017р. змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю МВП-Константа на Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Симетрія 2017 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

20 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією №37, в якій вимагав сплатити заборгованість за період з березня по травень 2017р. у розмірі 11 608,09 грн. у строк до 20.04.2018р.

Посилаючись на не належне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором складського зберігання №67-16 від 21.03.2017р., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11 608,09 грн., позивачем нараховані пеня, 3% та інфляційні витрати, на примусовому стягнені яких наполягає останній.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором зберігання.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також умовами договору складського зберігання №67-16 від 21.03.2017р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №67-16 від 21.03.2017р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 1 глави 66 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про зберігання.

За приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ч.1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно з ч.1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір складського зберігання №67-16 від 21.03.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати наданих послуг протягом 3-х банківських днів з моменту одержання рахунка відповідно до п.6.2. спірного договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за спірними договорами за період з березня по травень 2017р. утворилась та має місце заборгованість Відповідача в сумі 11 608,09 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 11 608,09 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі випадку прострочення сплати оплати наданих послуг встановлено п.7.4. спірного договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Проте, перевіривши розрахунок, пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне:

Відповідно до вимог, передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені здійснений позивачем на суму 11608,09 грн. з 03.05.2017 по 28.08.2018р., тобто позивачем невірно визначений початок та кінець періоду нарахування пені - без врахування шестимісячного граничного строку нарахування пені, передбаченого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За висновками суду, належним періодом нарахування пені за рахунком - фактурою актом наданих послуг №40 від 21.03.2017р. є період з 25.03.2017р. по 25.09.2017р., за актом наданих послуг №54 від 31.03.2017р. є період з 06.04.2017р. по 06.10.2017р., та актом наданих послуг №71 від 26.04.2017р. є період з 02.05.2017р. по 02.11.2017р., що відповідає приписам ч.6 ст. 232 ГК України.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням приписів чинного законодавства і встановлено, що її розмір визначені періоди становить 1 502,19 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 502,19 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 03.05.2017р. по 31.12.2018р., суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 567,68 грн.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо інфляційних витрат за період з 03.05.2017р. по 31.12.2018р., включно, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично не вірним через допущення арифметичної помилки, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частково в сумі 2 202,18 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії Хліб України Потаське хлібоприймальне підприємство , с. Поташ Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Симетрія 2017 , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 16 494,40 грн., з яких 11 608,09 грн. - сума основного боргу, 4 174,38 грн. - пеня, 567,88 грн. - 3% та 4 144,05 грн. - інфляційні витрати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Симетрія 2017 (87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 64; код ЄДРПОУ 40107239) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії Хліб України Потаське хлібоприймальне підприємство (20109, Черкаська область, с.Поташ, вул. Черняховського, 2; код ЄДРПОУ 00952605) заборгованість у розмірі 15 880,34 грн., з яких 11 608,09 грн. - сума основного боргу, 1 502,19 грн. - пеня, 567,88 грн. - 3% та 2 202,18 грн. - інфляційні витрати, а також судовий збір у розмірі 1 696,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/