Рішення

від 13.03.2019 по справі 922/2641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2641/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібут", с. Веселе Харківського району Харківської області, про стягнення 35493,82 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 4219/01-22/12-16 від 29.10.2018);

відповідача - ОСОБА_2 (ордер серія ХВ № 00106 від 04.02.2019);

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області 25.09.2018 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібут", с. Веселе Харківського району Харківської області, про стягнення шкоди в розмірі 35493,82 грн., заподіяної державі внаслідок ненормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було виконано обов'язку щодо своєчасного отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати завдану державі шкоду на підставі ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, що є порушенням п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву Державної екологічної інспекції у Харківській області було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2641/18; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 26.11.2018, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що статтею 2 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено до 31.12.2018 мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. На час дії мораторію на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Державна екологічна інспекція уповноважена проводити заходи контролю лише з питань дотримання законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки, а дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря не є предметом планових перевірок. Відтак, докази, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, одержані з порушенням чинного законодавства України, а тому є недопустимими. Відповідач також зазначив, що позивачем не доведено наявності складу правопорушення у діях ТОВ "Трібут", що виключає можливість стягнення коштів. Відсутність відомостей про числовий вираз середнього значення масової витрати і-тої забруднюючої речовини у розрахунку маси забруднюючої речовини, на думку відповідача, ставить під сумнів правильність розрахунку збитку. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем включено до розрахунку збитку речовини, що об'єктивно не могли викидатися у атмосферне повітря під час роботи ТОВ "Трібут". Отже відповідач вважає, що державним інспектором під час проведення перевірки відповідача було здійснено розрахунок всупереч правилам, встановленим методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

28.11.2018 представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про здійснення розгляду справи № 922/2641/18 в порядку загального позовного провадження.

З метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин спору, зібрання необхідних доказів та забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд визнав за можливе задовольнити клопотання представника відповідача, як обґрунтоване, та розглянути справу за правилами загального позовного провадження, про що 28.11.2018 судом було постановлено відповідну ухвалу. Даною ухвалою у справі було призначено підготовче засідання.

06.12.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що підприємством відповідача не було використано права на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе, а саме допущено посадових осіб Інспекції для проведення планової перевірки. При цьому, позивач вказав, що Інспекцією було здійснено перевірку у відповідності до чинного законодавства, а тому матеріали, складені за наслідками такої перевірки, відповідають нормам права. Також позивач зазначив, що саме розрахунок розміру збитку, пред'явлений відповідачу на підставі претензії, є документом, який встановлює обов'язок відшкодувати збиток. Позивач також надав обґрунтовані заперечення проти доводів відповідача щодо правильності здійсненого розрахунку маси і-ої забруднюючої речовини та стосовно можливості надходження в атмосферне повітря таких речовин, як стирол, аміак та вінілхлорид. 17.01.2019 позивачем було надано до суду письмові пояснення щодо джерел викидів забруднюючих речовин.

13.02.2019 до суду надійшли письмові заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач зазначив, що у період дії мораторію Держекоінспекцію та її територіальні органи було наділено правом здійснення перевірок лише в частині здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки. Здійснення контрольних заходів відносно дотримання суб'єктами господарювання вимог іншого законодавства про охорону атмосферного повітря законодавством не передбачено. Відповідач також зазначив, що сировина, яка здатна виробляти стирол, аміак, вінілхлорид, не використовується відповідачем у виробництві продукції. На підтвердження відшкодування дійсної, на його думку, фактичної шкоди, завданої державі викидами забруднюючих речовин, відповідачем надано копію платіжного доручення № 828 від 09.07.2018 про сплату 1360,00 грн. штрафної санкції згідно претензії № 82 від 17.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь позивача на відзив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивач) на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 11.04.2018 № 286/01-04 в період з 16.04.2018 по 27.04.2018 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібут" (відповідач), яке здійснює свою господарську діяльність з виробництва виробів із пластмас за адресою: м. Харків, вул. Золочівська. 1.

За результатами проведеної перевірки Інспекцією було складено Акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 286/01-04/03-09 від 27.04.2018, який підписано директором ТОВ "Трібут" ОСОБА_3

Як вбачається з вказаного акту та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру, ТОВ "Трібут" на момент проведення перевірки працювало та здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.12.2016 № 6310137200-2853.

Відповідач вважає Акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 286/01-04/03-09 від 27.04.2018 недопустимим доказом, оскільки до 31.12.2018 діяв мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд не погоджується з вищевказаними доводами відповідача з наступних підстав.

Як було зазначено вище, проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ "Трібут" було здійснено Інспекцією на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господа діяльності", наказу від 11.04.2018 за № 286/01-04 та на виконання наказу Державної екологічної інспекції України "Про затвердження річного Плану здійснення державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік від 30.11.2017 № 710.

При цьому, наказ Державної екологічної інспекції України "Про затвердження річного Плану здійснення державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік» від 30.11.2017 № 710 на момент проведення перевірки був чинний, доказів його протиправності та скасування в судовому порядку відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 визначено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", одним з яких є Держекоінспекція та її територіальні органи (в частині здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки).

Розділом XI Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, до яких також входить раціональне використання природних ресурсів у відповідності до ст. 51 зазначеного Закону, що і було предметом перевірки у діяльності відповідача.

Таким чином, вбачається, що перевірку було здійснено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та, як наслідок, матеріали, складені за наслідками такої перевірки, відповідають нормам права.

Згідно дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.12.2016 № 6310137200-2853, на підприємстві ТОВ "Трібут" обліковується два джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме:

- джерело № 1 (джерела утворення: ТПА U160T (Servo motor), серійний заводський номер № 15490 та ТПА U180T (Servo motor), серійний заводський номер № 15480);

- джерело № 2 (джерела утворення: ТПА U160T (Servo motor), серійний заводський номер № 15489 та ТПА U180Т (Servo motor), серійний заводський номер № 15479).

До отримання вищевказаного дозволу ТОВ "Трібут" здійснювало наднормативні викиди в атмосферне повітря, а саме за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до листа TOВ "Трібут" від 10.05.2018 за № 10/01, джерело викидів № 1 введено в експлуатацію 30.09.2016, а джерело № 2 - 11.07.2016.

З огляду на викладене вбачається, що джерело № 1 з 30.09.2016 по 28.12.2016, а джерело № 2 з 11.07.2016 по 28.12.2016 здійснювали наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Факт здійснення викидів за відсутності дозволу підтверджується листом ТОВ "Трібут" від 10.05.2018 за № 10/01, відповідно до якого джерело № 1 у період роботи без дозволу працювало 228 годин, а джерело № 2 працювало 536 годин.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час здійснення планового заходу, Інспекцією було винесено на адресу ТОВ "Трібут" Припис № 35/03-09 від 04.05.2018.

У зв'язку з виявленими порушеннями, позивачем з урахуванням часу роботи обладнання, зазначеного у листі ТОВ "Трібут" від 10.05.2018 за № 10/01, та норм, передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12,2008 № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064 (із змінами), розраховано суму збитку, завданого державі порушенням повітря охоронного законодавства та пред'явлено претензію № 82 від 17.05.2018 щодо добровільного відшкодування збитку в розмірі 35493,82 грн.

Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди особисто директором ТОВ "Трібут", про що свідчить його особистий підпис на першій сторінці претензії № 82, відповідачем було сплачено 1360,06 грн., що на думку відповідача, є відшкодуванням дійсної фактичної шкоди, завданої державі викидами забруднюючих речовин (платіжне доручення № 828 від 09.07.2018).

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовищ", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

За приписами ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих, речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як свідчать матеріали справи, в період з 11.07.2016 по 28.12.2016 (джерело № 2) та з 30.09.2016 по 28.12.2016 (джерело № 1) дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у відповідача був відсутній.

За таких обставин вбачається, що відповідачем не було виконано обов'язку щодо своєчасного отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що призвело до заподіяння шкоди державі в розмірі 35493,82 грн. (зазначені обставини викладені в акті перевірки № 286/01-04/03-09).

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 22.02.2017 по справі №927/625/16.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 вищевказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі"; затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 4080/30948, розрахунок розміру шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, а також вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів і право виступати позивачем та відповідачем у судах, належать до повноважень Державної екологічної інспекції та її територіальних підрозділів.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що наданий Інспекцією розрахунок шкоди не є документом, який однозначно встановлює зобов'язання щодо відшкодування шкоди, оскільки вимоги про сплату встановленого розміру шкоди не містяться у приписі.

З приводу вищевказаних тверджень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, припис не повинен містити вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, тобто санкцій.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевказаної статті, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 82 від 17.05.2018 щодо відшкодування товариством шкоди в розмірі 35493,82 грн., з приміткою щодо обов'язковості виконання вимог, визначених у ній.

При цьому, слід зазначити, що частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Враховуючи норми "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064 (із змінами), саме розрахунок розміру збитку, пред'явлений відповідачу на підставі претензії, є документом, який встановлює обов'язок відшкодувати збиток.

Стосовно правильності розрахунку маси і-ої забруднюючої речовини, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються:

п. 2.1.1. Викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

п. 2.1.2. Викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно п. 4.1. вказаної Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою: З = mі х 1,1П х Аі х Кт х Кzi, де

З - розмір збитків, грн.;

mi - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря, т,

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за формулою, затвердженою п. 3.2. Методики, а саме:

mi = 3,6 х 10-3 х (qmi - qm норм) х Т, де

qmi - середнє значення масової витрати і-тої забруднюючої речовини, г/с, тобто потужність викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря в г/с, що визначається з табл. 2.2 Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ "Трібут".

qm норм - значення затвердженого нормативу викиду і-тої забруднюючої речовини, наведеного в дозволі на викид, г/с; у зв'язку із відсутністю у період нарахування шкоди у ТОВ "Трібут" дозволу на викиди, вказаний коефіцієнт дорівнює 0.

Т - час роботи джерела викиду і-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, в годинах. Визначається відповідно до наданої підприємством довідки про часи роботи джерел викидів у наднормативному режимі.

З огляду на викладене, вбачається, що позивачем вірно визначено як масу і-ої забруднюючої речовини так і суму збитку.

Відповідач стверджує, що у спірний період ним використовувався лише поліпропілен, що виключає надходження в атмосферне повітря стиролу, аміаку та вінілхлориду, з урахуванням яких здійснено розрахунок збитку, заподіяного державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ "Трібут".

Суд не приймає такі доводи відповідача, оскільки з аналізу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.12.2016 № 6310137200-2853, а саме таблиці 2.2 звіту з інвентаризації, вбачається, що при виробі пластмасових виробів:

- з джерела викидів № 1 надходять до атмосферного повітря наступні забруднюючи речовини: вуглецю оксид, кислота оцтова, стирол, аміак, вініл хлористий, зважені речовини;

- з джерела викидів № 2 надходять до атмосферного повітря наступні забруднюючи речовини: вуглецю оксид, кислота оцтова, стирол, аміак, вініл хлористий.

Пунктом 2.5.3. "Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.02.1995, встановлено, що показники, передбачені таблицею 2.2 (графи 14, 15-16, 17-18), які виконані прямими вимірами, розрахунковими методами чи взяті з проекту (або з техрегламенту), є обов'язковими. При цьому, у випадку відсутності одного з показників вказується причина неможливості його визначення. Одержані показники аналізуються і за визначену величину приймається показник, який найбільш відображає викиди від діючого технологічного обладнання при нормальних умовах його експлуатації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 "Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи", дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Тобто, зазначеним вище дозвільним документом право на здійснення господарської діяльності (використання поліпропілену), внаслідок якої до атмосферного повітря надходять лише вуглецю оксид, кислота оцтова та зважені речовини, ТОВ "Трібут" не надано.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що використання поліпропілену виключає можливість надходження до атмосферного повітря стиролу, аміаку та вінілхлориду.

До того ж, лист ТОВ "Трібут" від 10.05.2018 за № 10/01 про час роботи джерел викидів у наднормативному режимі не містить інформації про використання відповідачем у виробничому процесі у спірний період лише поліпропілену.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Інспекцією не було порушено вимоги "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12,2008 № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064 (із змінами).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Державної екологічної інспекції у Харківській області в частині стягнення з відповідача 34133,82 грн.

В частині стягнення 1360,06 грн. позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дана сума відшкодування була сплачена відповідачем до подання позивачем позову до суду, а саме 09.07.2018.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20-2, 40, 51, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 10, 11, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібут" (62420, Харківська область, Харківський район, сел. Веселе, вул. Бориса Мостового, буд. 11, код ЄДРПОУ: 39357285) на користь Держави Україна (р/р 33113331020006, УК у Холодногірському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ: 37999696, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Головне правління державної казначейської служби України (ЕАП)) - шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 34133,82 грн.

В частині стягнення грошових коштів у розмірі 1390,06 грн. у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібут" (62420, Харківська область, Харківський район, сел. Веселе, вул. Бориса Мостового, буд. 11, код ЄДРПОУ: 39357285) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх; код ЄДРПОУ: 37999518; р/р 35214005081164, ДКСУ у м. Києві, МФО 820172) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1694,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_4