Рішення

від 12.03.2019 по справі 910/14936/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2019Справа № 910/14936/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , при секретарі судового засідання Яценко Я.М. розглянувши господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" (59410, Чернівецька область, Заставнівський район, смт. Кострижівка, вул. Заводська, буд.15, код ЄДРПОУ 33108815)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМГІПС ТРЕЙД" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука , буд.13, код ЄДРПОУ 40412789)

про витребування безпідставно набутого майна

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМГІПС ТРЕЙД" про витребування безпідставно набутого майна загальною вартість 2 385 526,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідачем протиправно без укладення відповідного договору утримується поставлений залізничним транспортом товар, а саме 2207 тон "Портландцементу ПЦ 500-Д20" насипом, який відповідач відмовляється повернути.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 (суддя Васильченко Т.В.) відкрито провадження у справі №910/14936/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2018.

30.11.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує, що між сторонами укладений договір поставки №ТД-158 від 27.12.20162016 в межах якого було здійснено поставку товару, тому посилання на ст.1212 ЦК України, є незаконними та безпідставними, тому, що між позивачем та відповідачем існували правові підстави набуття або збереження майна останнім.

06.12.2018 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 13.12.2018, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та відрядженням судді Васильченко Т.В., справу передано для розгляду судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 (суддя Ягічева Н. І.) прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2019.

14.01.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив в якому вказує, що починаючи з 22.09.2017 замовлення на поставку товару по договору №ТД-158 від

27.12.2016 були припинені, фактично подальші поставки здійснювалися на підставі договорів у спрощений спосіб шляхом обміну первинною документацією.

Ухвалою від 15.01.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.01.2019.

28.01.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано заперечення на відповідь на позов, заперечення на клопотання про призначення товарознавчої експертизи.

Ухвалою від 29.01.2019 залишено клопотання позивача про призначення експертизи без задоволення, оголошено перерву до 12.02.2019.

Ухвалою від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, оголошено перерву до 12.03.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив.

У судовому засіданні 12.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 року між ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (далі - Позивач, покупець) та ДП Керуюча компанія холдинго БЦК було укладено Договір поставки №343 (далі - Договір).

Відповідно до вказаного договору позивачем було придбано у ДП Керуюча компанія холдинго БЦК - 2 207 тон цементу, а саме: Портландцемент ПЦ 500-Д20 (насипом) (надалі - Товар), що підтверджується наступними рахунками на оплату товару: №119 від 19.12.2017р., №21716054 від 13.12.2017р., № 21716056 від 15.12.2017р., №21716057 від 18.12.2017р. №21716055 від 14.12.2017р. та платіжними дорученнями на оплату цих рахунків від 12.01.2018р. та від 28.12.2017р. (платіжні доручення містять посилання на номера митних декларацій (форма МД - 2Ю) за якими було здійснено поставку товару.

Загальна вартість придбаного товару згідно цих документів складає 85 410,90 дол., що еквівалентно згідно офіційного курсу валют встановленого НБУ станом на дату оплати судового збору: 85 410,90 дол. США*27,93 грн. = 2 385 526,44 грн.

Як стверджує Позивач, на підставі попередніх домовленостей між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕМГІПС ТРЕЙД" (надалі - Відповідач) про підписання Договору поставки №ТД 221/ц від 29.05.2017, Позивач здійснив поставку вказаного товару 2 207 тон Відповідачеві, за домовленістю з останнім наступним чином:

72,50 тон цементу залізничним транспортом (вагон №93569697) на ім'я ТОВ ЦЕМГІПС ТРЕЙД , що підтверджується накладною СМГС №21716055;

2 134,50 тон цементу залізничним транспортом (вагони: №№ 93547891, 13496792, 93390599, 97153282, 93447795, 93051977, 93396596, 97309454, 93065241, 93039113; 93002392, 93063550, 97183644, 93501229, 93052322, 93543593, 93381994, 93578698, 93005098, 97183818, 93072924, 93669752, 93582591, 97125801, 93463990, -3370096, 93549996, 97121875, 93517290, 93370492, а ім'я наступних контрагентів відповідача: ТДВ "ОБ'ЄДНАННЯ ДНІПРОЕНЕРГОБУДПРОМ" та ТОВ ПРОМТЕК-2000 , як вантажоодержувачів, що підтверджується наступними накладними: СМГС №21716057, №21716056; СМГС №21716056, №21716054.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача, сторони не досягли істотних умов, договір №ТД 221/ц від 29.05.2017 не був підписаний між сторонами, а відповідно поставлений товар, вважається таким, що отриманий відповідачем безпідставно, позивач посилаючись на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просить витребувати від відповідача безпідставно набуте майно, а саме: 2 207 тон Портландцементу ПЦ 500-Д20 (насипом).

30.11.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує, що між сторонами укладений договір поставки №ТД-158 від 27.12.2016 в межах якого було здійснено поставку товару, тому посилання на ст.1212 ЦК України, є незаконними та безпідставними, тому, що між позивачем та відповідачем існували правові підстави набуття або збереження майна останнім.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № ТД-158 від 27.12.2016 року.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору МТД-158 від 27.12.2016, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, обумовлених в цьому договорі товар в асортименті за групами товарів, зазначених в додатку №1 до цього договору. Термін поставки, кількість продукції, адресу доставки вказуються в заявці покупця за формою додатка №2 до цього договору. Покупець подає заявку за 5 (п'ять) робочих днів до поставки.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що термін дії цього договору з моменту підписання обома стронами до 31.12.2017, а по невиконаним зобов'язанням до повного виконання.

Як вбачається зі скріншоту електронної адреси відповідача, копія якого міститься в матеріалах справи, у період з 06.12.2017 року по 22.12.2017 року відповідачем направлялись заявки на вагони на електрону адресу позивача, а саме: Заявка № 81 від 06.12.2017 року на 1 вагон; Заявка № 84 від 12.12.2017 року на 5 вагонів; Заявка №85 від 14.12.2017 року на 5 вагонів; Заявка №86 від 13.12.2017 року на 10 вагонів ; Заявка № 89 від 19.12.2017 року на 5 вагонів; Заявка № 89 від 22.12.2017 року на 5 вагонів. Заявки на відвантаження 31 вагону з продукцією були направлені на електрону пошту за 5 робочих днів до поставки, як передбачається пунктом 1.1. Договору № ТД-158, та на протязі 2 робочих днів ніяких заперечень щодо відвантаження товару , з боку Позивача не надходили. У заявках №№81, 84, 85, 86, 89 від 19.12.2017 року, 89 їй 22.12.2017 року були вказані реквізити отримувачів продукції ТОВ ЦЕМГІПС ТРЕЙД , ТДВ Об'єднання Дніпроенергобудпром , ТОВ ПРОМТЕК-2000 на які і було здійснено постачання продукції.

Таким чином, ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів здійснив поставку товару на підставі Договору поставки № ТД-158 від 27.12.2016 та заявок наданих відповідачем.

Відповідно до п. 6.1. договору, договір може бути змінений розірваний тільки за письмовою згодою сторін, або у випадку, визначеному у договорі. Сторони вправі продовжити дію договору на новий термін. У випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про свій намір його припинити, договір вважається пролонгованим (продовженим) на черговий календарний рік.

Будь-яких письмових домовленостей, додаткових угод до договору №ТД-158 від 27.12.2016 листів, від Сторін щодо припинення дії Договору № ТД-158 від 27.12.2016 року матеріали справи не містять.

Таким чином, договір поставки № ТД-158 від 27.12.2016 року є таким, що не припинив свою дію.

Згідно ч. 7 статті 180 Господарського Кодексу України передбачено, що строк дії господарського договору - це час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Твердження позивача, що поставки товару були здійснені не в межах договору № №ТД-158 від 27.12.2016, а на підставі договорів укладених у спрощений спосіб, що підтверджується довідкою та випискою по рахунку позивача, не примаються судом до уваги, оскільки банківські виписки по рахунку не можуть слугувати, як ознака припинення дії договору.

Крім того, Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.07.2018 року по справі №910/4479/18 встановлений факт, що між ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів та ТОВ ЦЕМГІПС ТРЕЙД склались також за інший період фактичні правовідносини з поставки товару шляхом підписання видаткових накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Обставини, що встановлені у справі №910/4479/18 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Отже, твердження Позивача щодо того, що Відповідач отримав товар в кількості 2 207 тон без договірних правовідносин (без правових підстав), не знаходить свого підтвердження, тому що між Позивачем та Відповідачем окрім існування укладеного та діючого на даний час Договору поставки № ТД 158 від 27.12.2016 року, також склались фактичні правовідносини , а саме укладення договору у спрощений засіб, шляхом обміну первинними документами факт встановлений Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.2018 року.

Так, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Вказану позицію щодо застосування норми статті 1212 ЦК України викладено в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 N 904/12528/16.

Однак, усупереч твердженням Позивача, з аналізу наведених вище правовідносин сторін та норм статті 1212 ЦК України не вбачається як наявність усіх умов виникнення між сторонами зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна та, зокрема, об'єктивних умов виникнення такого зобов'язання.

Відтак, матеріалами справи не підтверджується набуття або збереження відповідачем отриманого від позивача товару без достатньої правової підстави.

Для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного Кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року по справі № 334/2517/16-ц.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Однак, позивач, у порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність заявлених ним позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено безпідставність набуття та збереження відповідачем переданого позивачем товару, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20.03.2019.

Суддя Н.І.Ягічева