Рішення

від 20.03.2019 по справі 515/1910/18

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1910/18

Провадження № 2/515/254/19

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки-адвоката ОСОБА_2

відповідача представника Жовтоярської сільської ради

Татарбунарського району Одеської області

ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні, у відсутність сторін та їх представників, в м. Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на слідуючі обставини.

08 грудня 2017 року мати позивачки ОСОБА_4 вчинила заповіт у приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, яким заповіла їй дві земельні ділянки: одна - площею 7,4221 га і друга - площею 6,7714 га, які розташовані на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, які належали їй на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 063797, виданого Татарбунарською РДА 09.04.2004 року.

25 квітня 2018 року спадкодавець ОСОБА_4 померла в м.Татарбунари Одеської області. Після смерті останньої залишились вищезазначені земельні ділянки, які вона заповіла позивачці.

У встановлений законом строк позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 з приводу прийняття спадщини у вигляді двох земельних ділянок, які залишилися після смерті її матері ОСОБА_4, однак нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану нерухомість їй відмовлено, у зв'язку з тим, що в Державному акті на право приватної власності на землю допущені виправлення і документ не приведений у належну відповідність.

При житті спадкодавця ОСОБА_4, як зазначає позивач, до її Державного акту на право приватної власності на землю, у якому значилась належна їй земельна ділянка площею 7,42 га, було внесено відомості ще про одну земельну ділянку, яку вона прийняла у спадщину 21.07.2007 року після смерті своєї матері ОСОБА_6, померлої 29 листопада 2006 року та зазначено про зміни у межах та розмірах земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВЕТ №445660 від 21.06.2007 року №159/07, площею 6,77 га, у зв'язку з чим зачеркнуто кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність - 7,42 га та вписано 14,19 га. Вказані виправлення в Державному акті нотаріус не може взяти до уваги, вважаючи, що він складений з помилками, а на на спадкову земельну ділянку розміром 6,77 га спадкодавцю ОСОБА_4, на його думку, мав бути виданий окремий Державний акт.

За таких обставин, позивачка вважає, що має всі підстави просити суд визнати за нею право власності на вказану нерухомість, що залишилася після смерті її матері ОСОБА_4, оскільки отримати в установленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину вона позбавлена можливості з підстав, зазначених нотаріусом у відмові.

В підготовче судове засідання позивачка та її представник адвокат ОСОБА_2 не з`явились, однак до суду представником позивача подана письмова заява, в якій вказано, що він позов підтримує, просить його задовольнити та розгляд справи провести без їх участі. (а.с.34 ).

Представник відповідача ОСОБА_3О в підготовче судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просить розгляд справи провести без його участі (а.с.33).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У зв'язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом було вчинено наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року було прийнято позов до розгляду та відкрито підготовче провадження по справі (а.с.32)

29 січня 2019 року ухвалою суду було витребувано від приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу ОСОБА_5 інформацію щодо наявності спадкової справи та кола спадкоємців до майна ОСОБА_4, яка померла 25 квітня 2018 року, а також інформаційну довідку з Єдиного спадкового реєстру заповітів/спадкових договорів/ про наявність чи відсутність заповітів від імені ОСОБА_4, складених за її життя та дані щодо внесення змін до заповітів, їх скасування, визнання недійсними, тощо (а.с.35).

Дослідивши позовну заяву та надані сторонами письмові докази в сукупності, суд, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує законних прав і інтересів сторін та інших осіб, відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, вважає можливим позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом з достовірністю встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті її матері ОСОБА_4, однак отримати свідоцтво про право на спадщину через нотаріальну контору вона не має можливості, оскільки в Державному акті на право приватної власності на землю, належному спадкодавцю, допущені виправлення і документ не приведений у належну відповідність, як зазначено у відмові нотаріуса.

Вказані обставини підтверджуються наступними доказами.

Копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД №523503, виданого Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.14) підтверджується, що ОСОБА_4 померла 25 квітня 2018 року в місті Татарбунари Одеської області.

Як видно з копії свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.18), спадкоємцем цілої частки майна ОСОБА_6, яка померла 29 листопада 2006 року, є її донька ОСОБА_4. Спадкове майно, на яке у вказаній частці видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 6,77 га, розташованої на території Жовтоярської сільської ради, що належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 063802, виданого 09 квітня 2004 року на підставі розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області від 20.01.2004 року № 12/А-2004, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1727.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії IІІ-ОД № 063797, ОСОБА_4 на підставі розпорядження Татарбунарської РДА Одеської області від 20 січня 2004 року № 12/А-2004 передано у приватну власність земельну ділянку площею 7.42 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Жовтоярської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, в плані зовнішніх меж земельної ділянки схематично зображено наряду із земельною ділянкою розміром 7,42 га, другу земельну ділянку розміром 6,77 га із зазначенням суміжних власників останньої. Крім того, на звороті акту зазначено про зміни у межах та розмірах земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВЕТ №445660 від 21.06.2007 року №159/07, площею 6,77 га, у зв'язку з чим зачеркнуто кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність, яка складала 7,42 га та вписано 14,19 га. Вказані зміни внесені інженером-землевпорядником ОСОБА_7, завірені офіційною печаткою установи, уповноваженої на той час, вчиняти такі дії (а.с.15).

Таким чином, з вказаного Державного акту вбачається, що правовстановлюючий документ має дописки та зачеркування, які належним чином не застережені, а саме, у розділах - план зовнішніх меж земельної ділянки , опис меж та кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність .

Копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5105022812017 та № НВ-5105022822017 від 27.08.2017 рр. (а.с.8-13) підтверджується, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 7,4221 кадастровий номер - 5125082400:01:001:0430 та земельної ділянки площею 6,7714 га кадастровий номер 5125082400:01:001:0432, що розташовані на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з заповіту, посвідченого 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу ОСОБА_5, нині померла ОСОБА_4, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну ділянку площею 7,4221 га кадастровий номер - 5125082400:01:001:0430 та земельну ділянку площею 6,7714 га кадастровий номер 5125082400:01:001:0432, що розташовані на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, належні останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 063797, виданого Татарбунарською РДА 09 квітня 2004 року (а.с.6), заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивачці по справі.

Також встановлено, що батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_9 та ОСОБА_4, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 566308, виданим Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Одеській області 12 вересня 2018 року (а.с.21).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00020971234 від 12.09.2018 року (а.с.22) вбачається, що ОСОБА_8 у зв'язку з укладенням шлюбу змінила своє прізвище з Муту на Кітрєску .

З копії свідоцтва про шлюб серії І-ЖД № 187451 від 14.02.2013 року (а.с.23) слідує, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уклав шлюб 14.02.2013 року з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що було зроблено актовий запис за № 12. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище Градинар .

Також в матеріалах справи міститься копія звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок (а.с.19-20), з якої вбачається, що вартість земельної ділянки загальною площею 14,19 га, яка складається з двох частин: 6,77 га та 7,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебувала у власності гр. ОСОБА_4, розташованої за межами населеного пункту Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, складає 326 023 грн.

Листом приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за № 245/01-16 від 24.10.2018 року (а.с.25), позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку допущені виправлення і документ не приведений у належну відповідність.

Із витребуваної судом копії спадкової справи стосовно ОСОБА_4 (а.с.38-80) вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_5, після смерті спадкодавця заведена спадкова справа №21/2018, зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 63025261 (а.с.47). До вказаної справи долучена копія нотаріально завіреної заяви ОСОБА_12 від 21.09.2018 року за № 47 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.39) та заяви ОСОБА_12 від 21.01.2019 року за № 6 (а.с.77), на підставі останньої заяви видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21.01.2019 року на земельну ділянку площею 7,4007 га, що розташована на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (а.с.78). Також в зазначеній спадковій справі, наданій нотаріусом на запит суду, наявна копія заяви ОСОБА_1 від 21.09.2018 року за №48, щодо прийняття нею спадщини за заповітом після померлої 25 квітня 2018 року ОСОБА_4 (а.с.40). Крім того, долучено копію заяви ОСОБА_13 від 21.09.2018 року за № 49 щодо відмови останнього від прийняття обов'язкової частки у спадщині (а.с.41).

Положеннями ч.2, 3 ст. 47 Закону України Про нотаріат передбачено, що тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Згідно п. 2 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.

Державний акт не допускає виправлень згідно з Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (Наказ Держкомзему від 04.05.1999 року № 43). Постановою Кабінету Міністрів від 02.04.2002 року № 449, якою затверджено форми державних актів, внесення будь-яких змін до зазначених документів не передбачено. Отже, можливість внесення змін чи виправлень до Державного акту на право власності на земельну ділянку законодавством не передбачена.

У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Частина перша статті 1223 ЦК України передбачає право на спадкування осіб, визначених у заповіті. Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Відповідно до п. 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року "видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, нотаріусом проводиться після подання до нотаріальної контори правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві".

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, між сторонами виникли спадкові правовідносини, які неможливо вирішити в позасудовому порядку.

Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 80 та ч. 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі , зокрема, спадкування.

Судом з достовірністю встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 на належні останній дві земельні ділянки, згідно Державного акту на право приватної власності на землю 111-ОД №063797(а.с.15). Але в зв'язку з тим, що у вказаному документі наявні виправлення щодо кількісної характеристики земель, переданих у приватну власність, та документ не приведений у належну відповідність, нотаріальною конторою правомірно відмовлено останній у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане спадкове майно. Неможливість вирішення справи позасудовим шляхом, оскільки вносити зміни в документи померлих не передбачено чинним законодавством, як і виготовлення дублікату вказаного правовстановлюючого документу після смерті спадкодавця, стала підставою для звернення позивачки до суду з вказаним позовом за захистом свого права. Обраний останньою спосіб захисту свого права, на думку суду, є належним.

За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, за відсутності заперечень відповідача(а.с.33), беручи до уваги те, що заповіт внесений в спадковий реєстр, є чинним і ніхто з часу смерті спадкодавця заповіт не оспорював, суд вважає, що права позивачки мають бути захищені шляхом визнання за нею, як спадкоємцем за заповітом, права власності на земельну ділянку площею 7,4221 га, кадастровий номер - 5125082400:01:001:0430 та земельну ділянку площею 6,7714 га, кадастровий номер 5125082400:01:001:0432, що розташовані на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1223, 1233, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст. 19, 77-81, 82, 200, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, 05 квітня1982 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як спадкоємцем за заповітом, право власності на:

- земельну ділянку площею 7,4221 гектарі, кадастровий номер 5125082400:01:001:0430, право власності зареєстровано за № 22542359, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1363076151250, розташовану на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка належала на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4, померлої 25 квітня 2018 року, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 063797, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 09 квітня 2004 року;

- земельну ділянку площею 6,7714 гектарів, кадастровий номер 5125082400:01:001:0432, право власності зареєстровано за № 22569757, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1364548351250, розташовану на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка належала на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4, померлої 25 квітня 2018 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВЕТ №445660 від 21.06.2007р. №159/07, виданого державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Татарбунарського району Одеської області 21 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4371.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.А.Семенюк