Рішення

від 19.03.2019 по справі 280/5162/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року о 16 год. 40 хв.Справа № 280/5162/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-1 Запорізький Коксохимремонт

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-1 Запорізький Коксохимремонт (далі - позивач, ТОВ СМУ-1 ЗКХР ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.11.2018 №0018511401.

Ухвалою суду від 10.12.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 09.01.2019.

Ухвалою суду від 09.01.2019 підготовче судове засідання відкладено до 30.01.2019.

В підготовчому судовому засіданні 30.01.2019 оголошено перерву в розгляді справи до 27.02.2019, а також продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Крім того, в підготовчому засіданні 27.02.2019 закрито підготовче провадження у справі та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день, а також в судовому розгляді справи оголошено перерву до 19.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ Будпром-Інвест . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач вказує на те, що контрагент з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Зазначає, що контролюючому органу також надавались документи на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема під час здійснення господарських операцій з ПрАТ ДКХЗ з ремонту електровоза, проте, зазначені документи також не були враховані під час прийняття спірного рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Будпром-Інвест . Такі висновки зумовлені тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що контрагент позивача не знаходиться за податковою адресою, немає в наявності необхідних трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, наявний ряд кримінальних проваджень у яких фігурує ТОВ Будпром-Інвест , відсутній факт придбання товару, який в подальшому реалізований позивачу. За результатами перевірки контролюючий орган, виходячи із аналізу зібраної інформації, дійшов висновку про неможливість проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Будпром-Інвест .

Представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 22.10.2018 по 26.10.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства - позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Будпром-Інвест (код ЄДРПОУ 40398780), за результатами якої складено ОСОБА_2 перевірки від 02.11.2018 №665/08-01-14-01/36247157.

В ОСОБА_2 перевірки від 02.11.2018 №665/08-01-14-01/36247157 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 135897,00 грн., в т.ч. за березень 2018 року в сумі 135897,00 грн.

На підставі висновків ОСОБА_2 перевірки від 02.11.2018 №665/08-01-14-01/36247157 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 №0018511408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203845,50 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням 135897,00 грн. та 67948,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 02.11.2018 №665/08-01-14-01/36247157, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Будпром-Інвест .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12 березня 2018 року між ТОВ СМУ-1 ЗКХР - покупець та ТОВ Будпром-Інвест - постачальник, укладено договір №1, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріально-технічні ресурси (далі - Продукція) на умовах, передбачених даним Договором (а.с.40-44, т.1).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, кількість, номенклатура продукції зазначаються в специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Судом встановлено, що в рамках Договору №1 від 12.03.2018 сторонами узгоджено та підписано специфікації, а саме:

специфікація №1 від 12.03.2018 на придбання направляючої букса коксотушильного електровоза ЕК-14; кріплення направляючої ресорно-пружиної підвіски; кріплення зглажувальних дроселей; рама капота (а.с.45, т.1);

специфікація №2 від 14.03.2018 - пневмосистема відкривання закривання затворів коксотушильного електровоза ЕК-14 (а.с.46, т.1);

специфікація №3 від 16.03.2018 - тормозна пневмосистема/ЕК-14/ (а.с.47, т.1);

специфікація №4 від 19.03.2018 - блок керування ТП; ящик вводу ІР 54, 600х400х300мм; токозйомник ТКН-1000 1000А (а.с.48, т.1);

специфікація №5 від 21.03.2018 - смотровий люк ЕД-118; вікна кабіни машиніста; захист вікна; обмеження нижньої межі ЕД-188; воздухозбірник компресорів (а.с.49, т.1);

специфікація №6 від 22.03.2018 - шестерня мала; підшипник 8Н92417; підшипник 8Н32330М; змащувальний елемент накладки вісьового підшипника (а.с.50, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи службового легкового автомобіля (а.с.51-89, т.1).

Також, на підтвердження наявності у позивача транспортних засобів до матеріалів справи надано Договори позички транспортного засобу та ОСОБА_2 прийому-передачі до договору позички транспортного засобу (а.с.90-95, т.1).

На підтвердження здійснення оплати за поставлені товарно-матеріальні цінності до матеріалів адміністративної справи надано платіжні доручення (а.с.103-109, т.1).

Також під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що товар, який придбавався позивачем у ТОВ Будпром-Інвест , використовувався у господарській діяльності ТОВ СМУ-1 ЗКХР , а саме під час виконання умов договору підряду від 31.10.2017 №17/507.

Так, судом встановлено, що 31.10.2017 між ПрАТ Дніпровський коксохімічний завод - Замовник та ТОВ СМУ-1 ЗКХР - Підрядник укладено договір підряду №17/507, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту електровозу ЕК-14 інв.№9009, об'єкта Замовника (а.с.110-117, т.1).

На підтвердження виконання умов договору з ПрАТ ДКХЗ до матеріалів адміністративної справи надано локальні кошториси на капітальний ремонт електровоза коксосушильного, договірну вартість, податкові накладні, тощо (а.с.118-220, т.1).

Крім того, до матеріалів адміністративної справи для підтвердження товарів у власній господарській діяльності надано акти списання матеріалів, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення від ПрАТ ДКХЗ , тощо (а.с.78-189, т.2).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Будпром-Інвест у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Будпром-Інвест .

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Будпром-Інвест не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Будпром-Інвест з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень, а саме:

- у провадженні другого слідчого відділу прокуратури міста Києва перебуває кримінальне провадження № 42016100000000291 від 24.03.2016, відповідно до матеріалів якого ряд підприємств, в тому числі і ТОВ Будпром-Інвест увійшло до складу конвертаційних центрів , створених з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з ПДВ, тобто ухилення від сплати податків та незаконної конвертації безготівкових коштів у готівку шляхом укладання нікчемних угод;

- у першого відділу розслідування кримінальних правопорушень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області знаходяться матеріали досудового розслідування №42017200000000026 від 20.01.2017, відповідно до інформації яких ряд підприємств, в тому числі і ТОВ Будпром-Інвест , надавало підроблені документи, з метою ухилення від сплати податків;

- у провадженні другого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУФР ГУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 32016040650000026, відповідно до матеріалів якого Суб'єктами Господарювання протягом 2015 - 2017 років занижено об'єкт оподаткування шляхом відображення в бухгалтерській та податковій звітності безтоварних операцій, задекларувавши фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, у тому числі і ТОВ Будпром-Інвест ;

- СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві проводиться розслідування кримінального провадження, внесеного Київською місцевою прокуратурою №6 до ЄРДР за №42018101060000063 від 03.03.2018 за фактом фіктивного підприємництва підприємств, створених невстановленими особами та які мають фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, у тому числі і ТОВ Будпром-Інвест ;

- Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017111200000142 від 17.03.2017 щодо створення і придбання групою осіб ряду суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій по проведенню безготівкових коштів у готівку, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій та які мають фінансово- господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, у тому числі і ТОВ Будпром-Інвест ;

- ЗВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018081020000006 від 17.01.2018 за фактом умисного ухилення від сплати податків у особливо великому розмірі службовими особами суб'єктів господарювання шляхом здійснення безтоварних операцій з нібито придбання послуг у суб'єктів підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, у тому числі і ТОВ Будпром-Інвест , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

Тобто, належним доказом на підтвердження участі ТОВ Будпром-Інвест у конвертаційних центрах , ухилення від сплати податків, підроблення документів з метою ухилення від сплати податків, може бути вирок суду, який набрав законної сили та в якому надано оцінку об'єктивній стороні складу злочину.

Наявність кримінального провадження не може мати преюдиційного значення для вирішення справи по суті, тим більше, що до суду не надано доказів наявності кримінального провадження відносно ТОВ Будпром-Інвест щодо взаємовідносин з позивачем.

Щодо посилань відповідача на відсутність у ТОВ Будпром-Інвест персоналу та потужностей для здійснення господарської операції, суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ Будпром-Інвест зводились до купівлі-продажу (перепродажу) товару, що не потребує наявності великої кількості персоналу, спеціальної техніки чи обладнання.

Стосовно твердження контролюючого органу про відсутність ТОВ Будпром-Інвест за місцем знаходженням, суд зазначає, що відсутність за місцезнаходженням не може слугувати беззаперечним доказом нереальності господарських операцій. Більш того, суд звертає увагу на ту обставину, що відсутність підприємства за місцем ведення господарської діяльності повинна бути встановлена саме на дату проведення спірної господарської операції між контрагентами, а не після неї, оскільки із сплином часу підприємство може змінити місцезнаходження, припинити діяльність, тощо, у зв'язку з чим така інформація не має доказового значення.

Стосовно інших посилань наведених у відзиві, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи контролюючого органу не спростовують вищевикладених судом висновків про безпідставність посилань відповідача на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Будпром-Інвест .

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-1 Запорізький Коксохимремонт .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3057,68 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи доказами.

При цьому, суд вважає витрати на правову допомогу такими, що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв'язку з чим розмір витрат на правову допомогу не підлягає зменшенню.

За таких умов, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, сплачені позивачем, стягується відповідно до ч.1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-1 Запорізький Коксохимремонт (69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 162, код ЄДРПОУ 36247157) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.11.2018 року №0018511401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-1 Запорізький Коксохимремонт судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3057,68 (три тисячі п'ятдесят сім гривень шістдесят вісім копійок) та витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 21.03.2019.

Суддя І.В. Новікова