Постанова

від 21.03.2019 по справі 195/1892/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/973/19 Справа № 195/1892/17 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у 2000 році між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року було розірвано. За час спільного проживання у шлюбі ними було набуто спільне сумісне майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою. На даний час вони в добровільному порядку не можуть домовитися про поділ вказаного спільного майна, набутого в шлюбі. На підставі викладеного просив суд поділити майно, набуте під час шлюбу, визнавши за ним право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 м2 та на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_2) за вказаною адресою та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 м2 та на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_2).

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона з 14 жовтня 2000 року по 30 серпня 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 У період перебування у шлюбі ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою. Зазначає, що саме вона брала в банку кредит для купівлі будинку, який самотужки й сплачувала без допомоги ОСОБА_1, який матеріально їй не допомагав, зловживав алкоголем, ніде не працював та вів аморальний спосіб життя. На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 3/4 частини житлового будинку та 3/4 частини земельної ділянки площею 0,15 га розташованих за адресою АДРЕСА_1, а за ОСОБА_1 визнати право власності на 1/4 частини житлового будинку та 1/4 частини земельної ділянки за тією же адресою.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 1/3 частини житлового будинку, 1/3 частини земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 1/3 частини земельної ділянки площею 0,03 га (кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства ) розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 2/3 частини житлового будинку, 2/3 частини земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 2/3 частини земельної ділянки площею 0,03 га (кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства ) розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Решту позовних вимог залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 199 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 04 червня 2018 року скасувати та ухвалити в нове рішення, про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14 жовтня 2000 року по 30 серпня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.29).

В період шлюбу сторін було набуто спільне сумісне майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою.

З договору купівлі-продажу домоволодіння від 25 жовтня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 придбала будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м і складається з житлового глинобитного. обкладеного цеглою будинку житловою площею23,2 кв.м., загальною площею 51,9 кв.м. (а.с.44).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2006 року ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,1500 гектарів в межах згідно з планом призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та земельну ділянку площею 0,0300 га в межах згідно з планом призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території АДРЕСА_1 (а.с.46).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №96159601 від 04 вересня 2017 року вбачається, що власником домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1946 від 25 жовтня 2006 року (а.с.6 ,7, 32 ,44-47).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_5 від 12 січня 2018 року власником земельної ділянки площею 0.0300 га, кадастровий номер НОМЕР_6 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі державного акту від 14.12.2004 року ДП 034777 (а.с.80,81).

На підставі витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 112089693 та № 112088575 від 29 січня 2018 земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0.03 га та земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0.15 власником даних земельних ділянок на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 25 жовтня 2006 року є ОСОБА_2 (а.с.85-88).

Задовольняючи частково первісні та зустрічні позовні вимоги, виділивши 1/3 частину спірного майна ОСОБА_1 та 2/3 частини спірного майна ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 в установі "Ощадбанк" брала кредитні кошти на придбання будинку, отримувала заробітну плату та самотужки сплачувала заборгованість за кредитом. ОСОБА_2 здійснювала ремонт у будинку, про надала акти виконаних робіт, чеки та накладні на придбання господарських та будівельних матеріалів, приходно-видаткові касові ордери банку, а тому частки у спільній власності придбаному майні за період перебування сторонами у шлюбі, можуть бути визнані не рівними за обставин, що мають істотне значення, так, як ОСОБА_1 матеріально не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, участь в благоустрої була значно менша ніж ОСОБА_2, яка в свою чергу надала суду докази , які свідчать про більший внесок в благоустрій придбаного спільного майна, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України.

На підставі ч.1, 2 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його па шкоду інтересам сім'ї.

Згідно із ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення

ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В п.п. 22, 23, 24 постанови Пленум Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено судам, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України частка співвласника за рішенням суду може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

З 14 жовтня 2000 року по 30 серпня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.29).

В період шлюбу сторін було набуто спільне сумісне майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою.

З договору купівлі-продажу домоволодіння від 25 жовтня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 придбала будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м і складається з житлового глинобитного. обкладеного цеглою будинку житловою площею23,2 кв.м., загальною площею 51,9 кв.м. (а.с.44).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2006 року ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,1500 гектарів в межах згідно з планом призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та земельну ділянку площею 0,0300 га в межах згідно з планом призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території АДРЕСА_1 (а.с.46).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №96159601 від 04 вересня 2017 року вбачається, що власником домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1946 від 25 жовтня 2006 року (а.с.6 ,7, 32 ,44-47).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_5 від 12 січня 2018 року власником земельної ділянки площею 0.0300 га, кадастровий номер НОМЕР_6 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі державного акту від 14.12.2004 року ДП 034777 (а.с.80,81).

На підставі витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 112089693 та № 112088575 від 29 січня 2018 земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0.03 га та земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0.15 власником даних земельних ділянок на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 25 жовтня 2006 року є ОСОБА_2 (а.с.85-88).

Таким чином, вищезазначене нерухоме майно, було набуте сторонами за час перебування їх у шлюбі та належить до майна спільної сумісної власності подружжя.

Звернувшись до суду із зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_1 у період з 2001 року по 2005 рік, з 2006 року по 2013 рік офіційно ніде не працював, зловживав алкоголем, не допомагав здійснювати благоустрій придбаного спільного майна Вона брала кредит в установі "Ощадбанк" на придбання будинку та земельної ділянки та самотужки сплатила кредит і зробила ремонт у будинку (а.с.27, 28, 72, 73).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З довідки АТ "Ощадбанк" від 01 березня 2018 року вбачається, що в архіві банку не збереглися документи кредитної справи на ім'я ОСОБА_2 Відсутня можливість щодо надання копії кредитного договору та/або довідки про отримання кредиту на суму 5000 грн. у вересні-жовтні 2006 року, іпн НОМЕР_1 (а.с.89).

Доказів на підтвердження того, що придбаний в період шлюбу сторін будинок та земельна ділянка були придбані саме за кошти ОСОБА_2 суду не надно.

ОСОБА_2 зазначала, що для благоустрою спірного майна лише нею здійснювалися ремонти, що підтверджується актами виконаних робіт, чеками та накладними на придбання господарських та будівельних матеріалів, приходно-видаткові касові ордери банку (а.с.48, 55-67).

Однак, доказів на підтвердження того, що ремонт у спірному будинку проводився лише за власні кошти ОСОБА_2, а ОСОБА_1 взагалі не приймав участі у ремонті, не допомагав здійснювати благоустрій придбаного спільного майна суду не надано.

Таким чином, підстав вважати, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у майні придбаному в період шлюбу є нерівними, не має.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними належними та допустимими доказами, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 51, 9 кв.м., житловою площею 23,2 кв.м., на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,03 га (кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 51, 9 кв.м., житловою площею 23,2 кв.м., на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,03 га (кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 1920 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді