Постанова

від 21.03.2019 по справі 193/480/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3737/19 Справа № 193/480/18 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Гончарово ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гончарово на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року, яке постановлено суддею Кащук Д.А. у селі Софіївка Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 грудня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ Гончарово про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 8,7316 га з кадастровим номером НОМЕР_3 на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала її померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_3.

01 вересня 2004 року мати позивача ОСОБА_3 уклала довгостроковий договір оренди земельної ділянки з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Гончарово , відповідно до якого, орендодавець надала в строкове платне користування зазначену земельну ділянку строком на 10 років.

Також, позивач зазначила, що з 23.11.2011 року чинна була додаткова угода до договору оренди від 01 вересня 2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем, яка була зареєстрована відповідачем у відділі Держкомзему Софіївського району про, що в реєстрі земель вчинено запис за №122528254000409 від 23.11.2011 року, щодо розміру орендної плати.

Пунктом 9 додаткової угоди передбачено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 5 (п'ять) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки кожного року.

Відповідно до п.11 основного договору оренди земельної ділянки від 01.09.2004 року орендна плата вноситься з 01.09. по 15.12. кожного року.

У п.14 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Стверджувала, що її мати ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2011 року орендну плату не отримувала.

Згідно до п.4 додаткової угоди Договору - при переході права власності на земельну ділянку, або її частину, від орендодавця до іншої особи, або осіб, цей договір, а також всі його умови, зберігають свою чинність для нового власника, або власників.

На момент успадкування позивачем від померлої матері земельної ділянки (паю) площею 8,7316 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 - всі права та обов'язки відповідно до Договору оренди земельної ділянки, перейшли їй, про що СТОВ Гончарово було достовірно відомо, однак розрахунок по оренді за фактичне користування землею по чинному Договору оренди землі укладеного з матір'ю позивача з 2011 року відповідачем не здійснювався.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Софіївському районі оцінка земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, яка належить позивачу та розташована на території Девладівської сільської ради становить за 2014 рік - 171037,21грн., за 2015 рік - 213636,16 грн., за 2016 рік - 256363,39 грн., за 2017 рік - 256363,39 грн.

Заборгованість по договору оренди земельної ділянки, яка заявлена позивачем, складається з основного боргу за оренду у розмірі 44869,98 грн. та пені у розмірі 4678,62 грн., на загальну суму 49548,60 грн., які і просила суд стягнути з відповідача на її користь.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ Гончарово , задоволені частково.

Стягнуто з СТОВ Гончарово , код ЄДРПОУ 30852094, за адресою: с.Водяне, вул.Гончарова, буд.42, Дніпропетровська область, Софіївський район, індекс 53130 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за земельну ділянку площею 8,7316 га. з кадастровим номером НОМЕР_3 в розмірі 42579 грн. 61 коп. (сорок дві тисячи п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 61 коп..) та пеня у розмірі - 593 (п'ятсот дев'яносто три грн. 98 коп.).

Стягнуто з СТОВ Гончарово , код ЄДРПОУ 30852094, за адресою:с.Водяне, вул.Гончарова, буд.42, Дніпропетровська область, Софіївський район, індекс 53130 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 індекс 53130 - судовий збір в розмірі 634 грн. 32 коп. (шістсот тридцять чотири грн. 32 коп.).

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач СТОВ Гончарово , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що після смерті матері позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ще обробляв земельну ділянку на умовах, передбачених договором від 01.09.2004 року. При цьому зазначає, що до вказаного договору оренди земельної ділянки 25 серпня 2011 року була підписана додаткова угода про продовження дії договору до 31 грудня 2021 року, яка в подальшому була оскаржена позивачем до Софіївського районного суду Дніпропетровської області і рішенням, якого від 21 вересня 2017 року ця додаткова угода була визнана недійсною. Вказує, що, починаючи з 2012 року відповідач не користувався спірною земельною ділянкою, а тому не мав підстав для нарахування орендної плати, що не було враховано судом першої інстанції.

Не погоджується відповідач із розрахунком орендної плати за користування земельною ділянкою та відповідно заборгованості за 2014-2017 рік, оскільки суд взяв за основу нормативну грошову оцінку землі за відповідні роки та нарахував заборгованість в розмірі 42579,61грн., якої у відповідача перед позивачем немає, оскільки за користування землею у 2011 році позивачу була сплачена орендна плата в розмірі 8611,58 грн.

Також, відповідач не погоджується із нарахуванням судом пені за 1395 днів і вказує, що таке нарахування суперечить вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідач наголошує на тому, що, дійшовши висновку про наявність заборгованості по орендній платі, в основу формули розрахунку пені треба брати початок перебігу порушення зобов'язання зі сплати - з 16 грудня за кожен рік користування та закінчення нарахування через 180 днів. Відповідач вважає, що в силу п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо спеціального строку позовної давності по стягненню неустойки, суд повинен був відмовити позивачу у задоволені її позовних вимог у цій частині, зважаючи на заяву відповідача про застосування позовної давності.

Окрім того, відповідач не погоджується з визначеним судом відліком строку позовної давності - 09.06.2017 коли позивач набула право власності на спірну земельну ділянку, оскільки вважає, що позивач не з цього часу дізналася про свої порушені права.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником земельної ділянки площею 8,7316 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с. 11).

Між матір'ю позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та відповідачем у 2004 році було укладено довгостроковий договір оренди землі площею 8,7316 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.7-9).

З 23.11.2011 року чинна була додаткова угода до договору оренди від 01 вересня 2004 року, укладеного між ОСОБА_3, яка є матір'ю позивачки ОСОБА_1 та відповідачем, яка була зареєстрована відповідачем у відділі Держкомзему Софіївського району про, що в реєстрі земель вчинено запис від 23.11.2011 року за №122528254000409, щодо розміру орендної плати (а.с.10).

Згідно з наданої відповіді від Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вбачається, що у 2014 році земельна ділянка площею 8,7316 га з кадастровим номером НОМЕР_2 була включена до річної податкової звітності, а саме Податкового розрахунку з фіксованого сільськогосподарського податку отриманого від СТОВ Гончарово . За період з 2015 року по 2017 року земельна ділянка площею 8,7316 га з кадастровим номером НОМЕР_2 була включена до річної податкової звітності, а саме Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи , отриманої від СТОВ Гончарове , з цього вбачається, що земля з 2014 року по 2017 року використовувалась.

Згідно рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року задоволено позов ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною та скасована державна реєстрації. Рішення набрало законної сили 27 жовтня 2017 року.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 про визнання, в порядку спадкування, права власності на земельну ділянку, задоволено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з встановлення систематичної несплати відповідачем визначеної Договором орендної плати в грошовій формі та ненаданням відповідачем суду доказів на підтвердження факту виплати орендної плати за 2012-2017 роки.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з ч.1, 2 ст 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Цивільним кодексом України, цим Законом, ї законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом ст.21, 22 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладання Договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п.1 "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судом встановлено, що відповідно до п.9 Договору відповідач зобов`язався сплачувати позивачу орендну плату у грошовій формі у розмірі 1125,45 грн., в натуральній формі - 1032,00 грн., в відробітковій формі - 93 грн.

Згідно п.11 Договору, строк видачі орендної плативстановлено з 01.09 по 15.12 кожного року.

Відповідно до п.14 Договору, ОСОБА_3 та відповідач погодили, що у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

В п.5 Договору, сторонами було погоджено нормативно грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 75029,67 грн.

У 2011 році між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди землі, яка пройшла державну реєстрацію у відділі Держкомзему Софіївського району про, що в реєстрі земель вчинено запис від 23.11.2011 року за №122528254000409, щодо розміру орендної плати (а.с. 10).

Пунктом 2, пункт 8, було викладено в наступній редакції: продовжити строк дії договору до 31.12.2021 року.

Пунктом 3 додаткової угоди були внесені зміни в п.9 Договору "Орендна плата", відповідно до якого за використання Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 5 (п'ять) % від нормативної грошової оцінці земельної ділянки кожного року.

Так, пунктом 38 укладеного між сторонами Договору встановлено, що договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін.

Окрім того, цим же пунктом 38 Договору передбачено, що договір може бути припинений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 39, передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умови розірвання договору в одностороньому порядку не обговорюються.

Згідно п.40 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичною особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору, також у цьому пункті договору встановлено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року, яке набрало чинності 23 травня 2017 року за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну земельну ділянку (а.с.68-69).

Таким чином, доводи відповідача, що, починаючи з 2012 року після смерті ОСОБА_3 відповідач не користувався спірною земельною ділянкою, оскільки вважав, що договір розірвано, а тому не має підстав для нарахування орендної плати, колегія суддів відхиляє з наведених вище підстав, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам справи.

Так, дослідивши відповідь Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській област, суд встановив, що у 2014 році земельна ділянка площею 8,7316 га з кадастровим номером НОМЕР_2 була включена до річної податкової звітності, а саме Податкового розрахунку з фіксованого сільськогосподарського податку отриманого від СТОВ Гончарово . За період з 2015 року по 2017 року земельна ділянка площею 8,7316 га з кадастровим номером НОМЕР_2 була включена до річної податкової звітності, а саме Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи , отриманої від СТОВ Гончарове , тобто судом було встановлено, що спірна земельна ділянка з 2014 року по 2017 року використовувалась відповідачем, що спростовує доводи відповідача про не користування цією землею після смерті матері позивача з 2012 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п"ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено судом, згідно наданих позивачем рішень суду, рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 про визнання, в порядку спадкування, права власності на земельну ділянку було задоволено. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною та скасування державної реєстрації, також задоволені. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину позивачем у цьому позові не заявлялася (а.с.34-37, 68-69).

Позивач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 8,7316 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тільки 09 червня 2017 року, після вступу рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку в законну силу (а.с.11), тому суд першої інстанції на законних підставах відмовив відповідачеві у застосуванні строків позовної давності, а отже і в цій частині доводи відповідача є неспроможними.

Колегія суддів погоджується із визначеною судом сумою заборгованості позивачу по орендній платі в розмірі 42579,61 грн., яку суд визначив, виходячи з вартості земельної ділянки, якою користувався відповідач за договором оренди землі, яка станом на 2014 рік становила 171037,21 грн.; станом на 2015 рік становила 213636,16 грн.; станом на 2016 рік була 256363,39 грн.; станом на 2017 рік (за період з 01 січня 2017 року по 27 жовтня 2017 року - 299 днів) становила 10527,79 грн. з урахуванням 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки кожного року, відповідно до п.3 додаткової угоди до Договору оренди.

Між тим колегія суддів погоджується із доводами відповідача щодо невірного визначення судом розміру пені, стягнутої з відповідача на користь позивача у сумі 593,98 грн. нарахованої за 1395 днів прострочення орендної плати, оскільки вважає, що її визначено з порушенням вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тому колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за один рік, виходячи з такого розрахунку, за такою формулою - Пеня = С х РП х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, вказаний у договорі Д - кількість днів прострочення.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 155,45 грн. (42579,61 грн.х 0,1х 365 дн. / 100).

За таких обставин, відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні в частині зменшення розміру пені, стягнутої з відповідача на користь позивача, з 593,98 грн. до 155,45 грн.

Що стосується рішення суду в іншій оскаржуваній частині, то колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376 381 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гончарово задовольнити частково.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року в частині стягнутої з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гончарово на користь ОСОБА_1 суми пені змінити, зменшивши розмір стягнутої суми з 593,98 грн. до 155,45 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2019 року.

Головуючий :

Судді :