Ухвала

від 18.03.2019 по справі 760/4677/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на речові докази вилучені в ході проведення обшуку 23.10.2018 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у валюті «долар США» в наступній кількості: 69 купюр номіналом 100, 5 купюр номіналом 50, 3 купюри номіналом 20, 4 купюри номіналом 10, 12 купюр номіналом 5 та 6 купюр номіналом 1, в загальній сумі 7316 доларів США; грошові кошти у валюті «гривня» в загальній сумі 10150 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що слідчим при зверненні з вказаним клопотанням не дотримано процесуальних строків, визначених абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України. Крім того, висновок слідчого судді про відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України необґрунтованим та належним чином не доведений.

Щодо строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що клопотання слідчого розглядалось у відсутність власника майна, копія оскаржуваного рішення отримана лише 01.03.3019 року.

Заслухавши доповідь судді,думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, СУ ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018110000000038 від 24.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Постановою заступника начальника ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_9 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №32018110000000038 від 24.05.2018 року речовим доказом.

15.02.2019 року слідчий з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вказане у клопотанні органу досудового розслідування, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року клопотання слідчого задоволено.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимогст. 170 КПК Україниі прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положеньч. 1 ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2ст. 170 КПК України,передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно довимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арештмайна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України є, як вважає колегія суддів, необґрунтованими.

Інші посилання апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не є підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Беручи до уваги викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого суддіСолом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на речові докази вилучені в ході проведення обшуку 23.10.2018 за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, а саме: грошові кошти у валюті «долар США» в наступній кількості: 69 купюр номіналом 100, 5 купюр номіналом 50, 3 купюри номіналом 20, 4 купюри номіналом 10, 12 купюр номіналом 5 та 6 купюр номіналом 1, в загальній сумі 7316 доларів США; грошові кошти у валюті «гривня» в загальній сумі 10150 гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1946/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1