Рішення

від 12.03.2019 по справі 173/222/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/222/19

Провадження №2/173/526/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючої: - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

За участю позивача - ОСОБА_1,

Представника відповідача - ОСОБА_2

Представника третьої особи - ОСОБА_3Ю

Розглянувши у відкритому судовому в спрощеному провадження засіданні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради , третя особа. що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Верхньодніпровська районна рада Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди до відповідача КЗ Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради , третя особа. що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Верхньодніпровська районна рада Дніпропетровської області

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 року відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін на 19.02.2019 року.

13.02.2019 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву.

19.02.2019 року розгляд справи відкладений в зв'язку з наданням відповідачем доповненої позовної заяви та необхідності ознайомлення з нею відповідача та третю особу. Справу призначено до розгляду на 12.03.2019 року.

Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки відповідно до 43, 44, 49 ЦПК України.

12.03.2019 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача по забезпеченню виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1301 Про затвердження порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами щодо забезпечення позивача технічними засобами (калоприймачами). Зобов'язати відповідача забезпечити позивача технічними засобами (калоприймачами) довічно, оскільки інвалідність встановлена безстроково.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: він є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК 12ААА № 641164, має пенсійне посвідчення та перебуває на обліку у Департаменті охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Верхівевської АЗПСМ та має право на безоплатне забезпечення необхідними технічними засобами реабілітації відповідно до законодавства України та індивідуальних програм реабілітації інвалідів.

Він звернувся до відповідача із заявою про взяття його на облік для забезпечення технічними засобами та іншими засобами, на безоплатне отримання яких має право.

Однак відповідач незважаючи на його неодноразові звернення та в порушення вимог нормативно-правових актів України відмовляє йому у забезпеченні необхідними технічними засобами (калоприймачами) мотивуючи свою відмову їх відсутністю та відсутністю фінансування на їх прийняття, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення, фактично установлені матеріалами справи.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснивши, що відповідач був поставлений на облік, як особа, яка має право на отримання технічних засобів. В 2018 році було недостатнє фінансування медичного закладу. Не вистачало коштів навіть на оплату заробітної плати. Також кошти на придбання медичних препаратів та технічних засобів виділяються закладу державою не в повному обсязі та частково забезпечуються органами місцевого самоврядування. В минулому році коли закладу були виділені кошти на придбання зазначених технічних засобів, останні виділялись позивачу у відповідності до йог потреб. На даний час відсутні кошти на фінансування даних потреб, вона неодноразово зверталась як до районної ради так і до Верхівцевської міської ради, за місцем проживання позивача, з проханням виділити кошти на фінансування даних потреб. Тобто нею вчинялись необхідні дії для забезпечення потреб позивача у технічних засобах. При цьому також звернула увагу на те, що виділені кошти виділяються як на придбання медичних препаратів та засобів, які надаються безкоштовно і відносяться до життєво необхідних так і інших технічних засобів. Технічні засоби, яких потребує відповідач не є життєво необхідними. І при надходженні фінансування та закупівлю даних засобів відповідач буде забезпечуватись ними.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору представник Верхньодніпровської міської ради, позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що позивач дійсно має проблеми із здоров'ям та потребує відповідних технічних засобів. На даний час радою вирішується питання про відшукання коштів та перерахування їх в відповідачу на придбання необхідних медичних препаратів та технічних засобів і як тільки це питання буде вирішене, так буде виграний тендер на постачання даних засобів, позивач знову буде ними забезпечуватись. Крім того Порядком забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами передбачено, що забезпечення технічними засобами здійснюється за рахунок та в межах коштів бюджету. Тобто таке забезпечення обмежується наявністю коштів на їх придбання. Щоб вирішити проблему позивача радою пропонувалась йому матеріальна допомога на придбання даних засобів. Від якої позивач відмовився мотивуючи її одноразовим характером, а у нього є потреба у забезпеченні технічними засобами постійна. Позивачеві також пропонувалось звернутись до благодійних організацій, які також надають допомогу у вирішенні таких питань, але останній не бажає цього робити.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, з'ясувавши доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК 12ААА № 641164, має пенсійне посвідчення та перебуває на обліку у Департаменті охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Верхівевської АЗПСМ та має право на безоплатне забезпечення необхідними технічними засобами реабілітації відповідно до законодавства України та індивідуальних програм реабілітації інвалідів, що підтверджується довідкою МСЕК, пенсійним посвідченням.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда позивач потребує забезпечення виробами медичного призначення -калоприймачами.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні - Державна політика України у сфері реабілітації осіб з інвалідністю: забезпечує координованість системи реабілітації, що реалізується через своєчасність, безперервність та комплексність відновлювальних заходів і методик, а також доступність технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення,

реабілітаційних послуг, відповідність їх змісту, рівня та обсягу фізичним, розумовим, психічним можливостям і стану здоров'я особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1, 2, 3. 4 ст. 26 ЗУ Про реабілітацію осіб з інвалідністю - Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю є: спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією; спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і зайняття трудовою діяльністю; спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження,

спортивний інвентар.

Рішення про забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення приймається медико-соціальними експертними комісіями (лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю) на підставі медичних показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв.

За медичними показаннями встановлюється необхідність надання особі з інвалідністю технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності особи з інвалідністю.

Відповідно до ст. 10 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - Фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 38 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні Особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Відповідно до ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та з метою виконання вимог цього закону Постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009 року № 1301 затверджено Порядок забезпечення інвалідів та дітей інвалідів технічними та іншими засобами, який визначає механізм безоплатного забезпечення інвалідів технічними засобами в тому числі (кало приймачами). Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено Забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Згідно положень п. 6 зазначеного Порядку Облік інвалідів і дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами (далі - облік), ведуть

управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (далі - територіальні органи охорони здоров'я) за зареєстрованим місцем проживання осіб,

тримання під вартою або відбування кримінального покарання.

Таким чином КЗ Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради є належним відповідачем у даній справі, так як саме даним закладом приймаються на облік особи з інвалідністю, які мають потребу у технічних засобах. Та саме на дані органи покладається обов'язок у забезпеченні осіб з інвалідністю даними засобами.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що в результаті звернення позивача, останній був поставлений відповідачем на облік як особа, яка потребує забезпечення технічних засобів. Та протягом липня, серпня та грудня місяця 2018 року позивач забезпечувався необхідними йому технічними засобами (калоприймачами). Також відповідачем надані докази того, що протягом 2018 року та початку 2019 року керівник КЗ Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з метою отримання фінансування на придбання необхідних засобів. Тому підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо забезпеченню виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1301 Про затвердження порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами щодо забезпечення позивача технічними засобами (калоприймачами), суд не вбачає. Так як позивач був поставлений на облік, як особа потребує даних технічних засобів, при їх наявності позивач в повному обсязі ними забезпечувався. Також відповідач довів суду , що вчиняв дії, спрямовані на отримання необхідних коштів для забезпечення в тому числі і позивача даними технічними засобами.

В свою чергу в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що незважаючи на здійснення відповідачем дій, спрямованих на забезпечення позивача необхідними технічними засобами, останній в повному обсязі не був ними забезпечений в порушення вимог ЗУ Про реабілітацію осіб з інвалідністю , ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1301 Про затвердження порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами . Тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача забезпечити позивача технічними засобами (калоприймачами) підлягають задоволення з кінцевим обмеженням такого обов'язку покращенням стану здоров'я позивача та/або минуванням потреби у забезпеченні позивача даниим технічними засобами.

Посилання представника третьої особи на те, що відповідно до п. 3 Постанови Кабінету міністрів України від 03.12.2009 року № 1301, якою затверджено Порядок забезпечення інвалідів та дітей інвалідів технічними та іншими засобами, забезпечення необхідними технічними засобами здійснюється в межах коштів державного чи місцевого бюджетів, передбачуваних на дану мету, тому не передбачений сто відсотковий обов'язок органів місцевого самоврядування фінансування на придбання відповідних технічних засобів. Суд вважає безпідставним оскільки відповідач, як медичний заклад, на який покладаються обов'язки забезпечення інвалідів необхідними технічними засобами, не може посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ЗУ Про реабілітацію осіб з інвалідністю , ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні

Вирішуючи питання щодо відшкодування спричиненої позивачеві моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України - Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачем не надано доказів того, що йому бездіяльністю відповідача спричинена моральна шкода та не обґрунтовано в чому вона полягає. Так як позивач будучи особою з інвалідністю, здійснює трудову діяльність, тобто є адаптованим в суспільстві. Крім того відповідачем доведено, що ним вчинялись дії, спрямовані на забезпечення позивача технічними засобами, яких останній потребує, але повне забезпечення необхідними технічними засобами позивача не відбулось в результаті відсутності виділених державою коштів на їх придбання. Тому суд не вбачає вини відповідача у порушенні прав позивача щодо 100% незабезпечення необхідними технічними засобами (калоприймами). Крім того третьою особою пропонувалась позивачу матеріальна допомога на придбання необхідних технічних засобів від отримання якої позивач відмовився. За даних обставин підстав для задоволення позовних вимог в даній частині суд також не вбачає.

Враховуючи, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог частково, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп., тобто в мінімальному розмірі , який мав би сплатити позивач при поданні даного позову, якби не був звільнений від сплати судового збору відповідно до положень ЗУ Про судовий збір .

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради , третя особа. що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Верхньодніпровська районна рада Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково .

Зобов'язати комунальний заклад Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради (ЄДРПОУ 37677106, юридична адреса: м. Верхньодніпровськ вул. Гагаріна, 16 Дніпропетровської області) забезпечувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 А м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, необхідними технічними засобами (калоприймачами) до покращення здоров'я та минування потреби у даних технічних засобах.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з комунального закладу Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради (ЄДРПОУ 37677106, юридична адреса: м. Верхньодніпровськ вул. Гагаріна, 16 Дніпропетровської області) судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., на користь держави

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 22.03.2019 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 22.03.2019 року

Оприлюднене: 22.03.2019 року

Рішення набирає законної сили: 23.04.2019 року