Постанова

від 29.05.2019 по справі 173/222/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5826/19 Справа № 173/222/19 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» Верхньодніпровської районної ради» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» Верхньодніпровської районної ради» , третя особа - Верхньодніпровська районна рада Дніпропетровської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального некомерційного підприємства «Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» Верхньодніпровської районної ради» , третя особа - Верхньодніпровська районна рада Дніпропетровської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Вказував, що він є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК 12ААА № 641164, має пенсійне посвідчення та перебуває на обліку у Департаменті охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Верхівцевської АЗПСМ, має право на безоплатне забезпечення необхідними технічними засобами реабілітації, відповідно до законодавства України та індивідуальних програм реабілітації інвалідів.

Зазначав, що він звернувся до відповідача із заявою про взяття його на облік для забезпечення технічними засобами та іншими засобами, на безоплатне отримання яких має право.

Однак, відповідач, незважаючи на його неодноразові звернення, в порушення вимог нормативно-правових актів України відмовляє йому у забезпеченні необхідними технічними засобами (калоприймачами), мотивуючи свою відмову їх відсутністю та відсутністю фінансування на їх прийняття, що й стало підставою звернення до суду.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача по забезпеченню виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1301 Про затвердження порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами щодо забезпечення позивача технічними засобами (калоприймачами),

- зобов`язати відповідача забезпечити позивача технічними засобами (калоприймачами) довічно, оскільки інвалідність встановлена безстроково.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частковою.

Зобов`язано комунальний заклад Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради забезпечувати ОСОБА_1 необхідними технічними засобами (калоприймачами) до покращення здоров`я та мінування потреби у даних технічних засобах.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з комунального закладу Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради судовий збір в сумі 768 грн.40 коп. на користь держави.

Не погодившись із рішенням суду комунальне некомерційне підприємство «Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» Верхньодніпровської районної ради оскаржило його до апеляційного суду, просило, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не є органом місцевого самоврядування; забезпечення інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Верхньодніпровська районна рада Дніпропетровської області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК 12ААА № 641164, має пенсійне посвідчення та перебуває на обліку у Департаменті охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Верхівцевської АЗПСМ та має право на безоплатне забезпечення необхідними технічними засобами реабілітації, відповідно до законодавства України та індивідуальних програм реабілітації інвалідів, що підтверджується довідкою МСЕК, пенсійним посвідченням.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда позивач потребує забезпечення виробами медичного призначення -калоприймачами.

Судом першої інстанції також встановлено, що в результаті звернення позивача, останній був поставлений відповідачем на облік як особа, яка потребує забезпечення технічними засобами. Протягом липня, серпня та грудня місяця 2018 року позивач забезпечувався необхідними йому технічними засобами (калоприймачами). Також відповідачем надані докази того, що протягом 2018 року та початку 2019 року керівник КЗ Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги Верхньодніпровської районної ради неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з метою отримання фінансування на придбання необхідних засобів. Проте, незважаючи на здійснення відповідачем дій, спрямованих на забезпечення позивача необхідними технічними засобами, останній в повному обсязі не був ними забезпечений в порушення вимог Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю , Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1301 Про затвердження порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в повному обсязі не був забезпечений необхідними технічними засобами в порушення вимог закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.26 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію. Технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю є: протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією; спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і зайняття трудовою діяльністю; спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.

Частиною 1 ст. 38 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів (далі - Порядок) облік осіб з інвалідністю, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, ведуть органи соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання осіб. Даний Порядок визначає механізм безоплатного забезпечення осіб з інвалідності технічними та іншими засобами реабілітації.

Відповідно до пункту 2 Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами від 03 грудня 2009 №1301 до технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров`я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.

Згідно пункту 3 цієї постанови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету. Потребу у забезпеченні технічними засобами (крім зубопротезування)визначають: інвалідів - медико-соціальні експертні комісії з оформленням індивідуальної програми реабілітації (пункт 5).

Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами від 03 грудня 2009 №1301 у разі відсутності в територіальному органі охорони здоров`я необхідного типу технічного засобу на момент подання заяви інвалід або дитина-інвалід береться на чергу, що формується за датою надходження заяви.

Згідно пункту 14 вищевказаної постанови територіальні органи охорони здоров`я подають щороку до 15 березня до Міністерства охорони здоров`я звіт про кількість інвалідів і дітей-інвалідів, які перебувають на обліку, та тих, що зняті з обліку відповідно до пункту 13 цього Порядку, а також інформацію про кількість одержаних територіальними органами охорони здоров`я технічних засобів, їх вартість, кількість виданих технічних засобів, а також про їх залишок на початок та кінець звітного періоду.

Згідно пунктів 16,17 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1301 територіальні органи охорони здоров`я забезпечують технічним засобом інваліда і дитину-інваліда через заклади охорони здоров`я, перелік яких затверджується наказом територіальних органів охорони здоров`я та установи, у яких тримаються особи, взяті під варту чи засуджені.

Заклади охорони здоров`я забезпечують інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами на підставі відомостей, форма яких затверджується Міністерством охорони здоров`я, наданої територіальним органом охорони здоров`я, в якій зазначаються, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові інваліда, дитини-інваліда, для якої призначений технічний засіб, тип технічного засобу. Відомість складається територіальним органом охорони здоров`я з урахуванням черговості інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до пункту 9 цього Порядку.

У разі коли строк, на який видається технічний засіб, менший ніж один місяць, територіальні органи охорони здоров`я мають право видати його інваліду або законному представнику інваліда, дитині-інваліду у необхідній на період, не менший ніж один місяць, кількості.

Відповідно до статті 10 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

В разі додержання механізму, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1301, безоплатного забезпечення інвалідів технічними засобами для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інвалідів з вираженими порушеннями функцій органів та систем, технічні та інші засоби реабілітації надаються безоплатно особам з інвалідністю на підставі індивідуальної програми реабілітації.

Згідно статті 11 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також - індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров`я визначені статтею 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; та делеговані повноваження: забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, - цією регіональною мовою або мовою меншини згідно з нормами статті 20 Закону України "Про засади державної мовної політики"; забезпечення відповідно до Закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності,фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів; забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення; внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, на підставі лімітних довідок розпорядники нижчого рівня, тобто підпорядковані комунальні заклади охорони здоров`я складають кошториси та надають їх на затвердження до відповідного Департаменту охорони здоров`я.

Розпорядники нижчого рівня самостійно здійснюють витрати в межах затверджених планів асигнувань у кошторисах, виходячи з потреби у забезпеченні пріоритетних заходів та з урахуванням необхідних платежів.

Відповідно до форми лімітної довідки виділяються видатки споживання в цілому, з них: на оплату праці та оплату комунальних послуг та енергоносіїв; видатки розвитку; повернення кредитів до бюджету; надання кредитів із бюджету.

Таким чином, слід зазначити, що питання забезпечення виробами медичного призначення інвалідів в межах затвердженого бюджету вирішується безпосередньо відповідними закладами охорони здоров`я, а не органом місцевого самоврядування як на тому наполягав апелянт, тобто відповідач у справі є належним.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету, оскільки відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку щодо забезпечення виробами медичного призначення.

В рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Верхньодніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» Верхньодніпровської районної ради» залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2019 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.