Рішення

від 12.03.2019 по справі 200/14432/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 р. Справа№200/14432/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, ордер серія ЗП № 093865

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 05.03.2018 року № 38484/10

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо нарахування пені у сумі 51 734,71 гривні протиправними та зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області внести зміни до картки особового рахунку платника податків з орендної плати за землю ТОВ БК Зодчий (код ЄДРПОУ 30868036), шляхом виключення нарахованої суми пені в розмірі 51734,71 гривні з орендної плати за землю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 та 21 листопада 2018 року ТОВ Зодчий було подано уточнюючі декларації з орендної плати за землю за період грудень 2015 року на суму 74 082,38 грн. та 2016 рік на суму 53 343,56 грн. Вказаними уточнюючими деклараціями були уточнені податкові зобов'язання з орендної плати за землю за період грудень 2015 року та перше півріччя 2016 року (січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2016 року). Податкові зобов'язання з орендної плати за землю за вказані періоди були зменшені. При цьому, вказані уточнюючі декларації були прийняті контролюючим органом - ДФС України, про що на адресу позивача надішли квитанції за реєстраційним №9271712133 від 20.11.2018 року та № НОМЕР_1 від 21.11.2018 року. Разом з цим, при врахуванні показників уточнених декларацій ГУ ДФС в Донецькій області було нараховано пеню на суму уточнених (зменшених) податкових зобов'язань в сумі 51 734,71 грн. На думку позивача дії відповідача щодо зарахування показників уточнюючої декларації як сплату податкового зобов'язання є протиправними та вчинені з порушенням вимог, підстав та порядку визначеного Податковим кодексом України. Вважає, що подані уточнюючі декларації за 2015 рік та перше півріччя 2016 року тільки змінюють показники податкового зобов'язання з орендної плати ТОВ Зодчий .

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції є суб'єктом господарювання, який звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2014 року до 08.06.2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/14432/18-а в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи на 22 січня 2019 року.

14.01.2019 року до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Так, відповідач зазначає, що підстави для звільнення позивача від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за спірний період відсутні. У зв'язку з цим позивач не мав права подавати уточнюючі податкові декларації з орендної плати за землю, в яких зменшено податкове зобов'язання. Вважає, що в інтегрованій картці платника з орендної плати (код бюджетної класифікації 18010600) пеня нарахована в автоматичному режимі правомірно, а тому вимоги позивача є безпідставними.

22.01.2019 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд зменшити суму позовних вимог, оскільки уточнена декларація за період грудень 2015 року після її прийняття контролюючим органом була відкоригована та прийнята історія подання , у зв'язку з чим було відкориговано суму нарахованої пені та зменшено з 51 734,7 грн. до 22 284,46 грн.

Судове засідання, призначене на 22 січня 2019 року відкладено до 05 лютого 2019 року у зв'язку із знаходженням судді Кочанової П.В. на лікарняному з 14.01.2019 року.

У судове засідання, призначене на 05 лютого 2019 року з'явилися повноважні представники сторін.

Разом з цим, у судовому засіданні 05 лютого 2019 року представником позивача надана заява про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 лютого 2019 року.

06.02.2019 року позивачем надано до суду заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, в якій останній просив суд визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо нарахування пені у сумі 22 284,46 гривні протиправними та зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області здійснити коригування показників картки особового рахунку з орендної плати за землю ТОВ БК Зодчий (код ЄДРПОУ 30868036), шляхом виключення нарахованої суми пені в розмірі 22 284,46 гривні з орендної плати за землю.

21 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 12 березня 2019 року о 14:30 год.

В судове засідання 12.03.2019 року з'явилися повноважні представники сторін та підтримали свої вимоги викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, відзиві, поясненнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий є платником податку, зокрема орендної плати за землю, який зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції (смт. Володарське, Нікольський район, Донецької обл.).

Перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території вказаного населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.

09 січня 2010 року між Володарською селищною радою як орендодавцем та ТОВ Будівельна компанія Зодчий як орендарем строком на 25 років укладеного договір оренди землі. Згідно пп. 1, 2 Договору орендодавець на підставі рішення Володарської селищної ради від 25.05.2006 року № V/1-24 та № V/-104 від 05.12.2006 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 3,8416 га, у тому числі за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови смт. Володарське 3,8416 га під розміщення майстерень, адмінприміщення та їдальні, які знаходяться на території смт. Володарське, Володарської селищної ради. Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 14 876,06 грн. за рік (2% від грошової оцінки за землю - щомісячно до 1239,67 грн.). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з у рахуванням індексів інфляції. Орендна плати вноситься щомісячно до 15 числа.

Розмір орендної плати щороку збільшувався виходячи з нормативної грошової оцінки землі.

Позивачем в установлені строки подані податкові декларації з орендної плати за землю за 2015 та 2016 роки з нарахуванням річної орендної плати у сумі 72082,38 грн. та 106687,10 грн. відповідно.

Станом на 01.11.2018 року за підприємством у ІКПП по КБК 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) рахувався податковий борг у сумі 148 410, 18 грн. та залишок непогашеної пені в сумі 10 431,10 грн.

21.12.2018 року позивачем до податкового органу подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2015 рік та 20.11.2018 року уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за перше півріччя 2016 рік (січень - червень 2016 року), в яких зменшено податкове зобов'язання:

- № НОМЕР_2 від 20.11.2018 року (уточнююча податкова декларація за 2016 рік перше півріччя, зменшено податкове зобов'язання на суму 53 343,56 грн.),

- № НОМЕР_1 від 21.11.2018 року (уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2015 рік, зменшено податкове зобов'язання на 74 082,38 грн. )

Вказані уточнюючі податкові декларації прийняті відповідачем без заперечень, що підтверджується відповідними квитанціями (квитанції №2).

Після подання уточнюючих податкових декларацій комп'ютерна база податкового органу сприйняла кожну уточнюючу податкову декларацію позивача як таку, що подана з порушенням строку, у зв'язку з чим на підставі п.129.9 ст. 129 Податкового кодексу України на 91-ий календарний день за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в інтегрованій картці платника (код бюджетної класифікації 18010600) в автоматичному режимі почала нараховувати пеню.

При цьому, судом встановлено, що при зверненні до суду (станом на 12.12.2018 року) сума нарахованої пені становила 51 734,71 грн.

Разом з цим, у січні 2019 року відповідачем було здійснено коригування показників уточненої декларації за грудень 2015 року та суму пені в розмірі 51 734,71 грн. яка обліковувалася, було зменшено до 22 284,46 грн., що підтверджується витягом з електронного кабінету ТОВ БК Зодчий .

Згідно наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень повноважного представника позивача, станом на 31.01.2019 року в електронному кабінеті платника обліковується сума пені у розмірі 32 415,24 грн., з них 22 284,46 грн. сума пені, яка оскаржується позивачем та 10 130,78 грн. сума пені, яка не оскаржується та є заборгованістю минулого періоду - 2017 року.

Також, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення щодо пені контролюючим органом не виносилося.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, і у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для звільнення від доказування.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 вказаного Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно ст. 288 вказаного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (до 01.01.2017 року); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктами 30.1, 30.2 та 30.3 ст. 30 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування (Закон України №1365), яким

Тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014;

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний Перелік втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних Переліків внесено, зокрема смт. Володарське (смт. Нікольське) Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність позивач.

На час вирішення справи Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президент України не приймав, тобто, період проведення антитерористичної операції ще триває.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікати щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно зі ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати видають за зверненнями суб'єктів господарювання, якими відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Законодавство не містить вимог щодо дати отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили, а чітко визначає, що такий сертифікат є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань протягом терміну дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Між тим, отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили в спірних правовідносинах не є необхідним, оскільки суб'єкт господарювання (позивач) в силу закону звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності і орендної плати за користування державним та комунальним майном, що автоматично звільняє його від відповідальності за невиконання вказаних зобов'язань протягом терміну дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Позивачем в установлені строки подані податкові декларації з орендної плати за землю за 2015 та 2016 роки з нарахуванням річної орендної плати.

Згідно з пп. 50.1.3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи наведене, юридична особа - платник податків (земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) має право надіслати уточнюючий розрахунок для самостійного виправлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів наступних за останнім днем граничного строку подання такої податкової декларації.

Оскільки позивач звільнений від плати за користування земельними ділянками, тому 20.11.2018 року та 21.11.2018 року, тобто з дотриманням строку, що встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, він подав уточнюючі податкові декларації з орендної плати за землю, в яких зменшив податкові зобов'язання за 2015 та 2016 роки (за перше півріччя).

Після подання уточнюючих податкових декларацій відповідачем в інтегрованій картці платника (код бюджетної класифікації 18010600) в автоматичному режимі була нарахована пеня в розмірі 51 734,71 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем було здійснено коригування показників уточненої податкової декларації за грудень 2015 року та станом на 22.01.2019 року розмір нарахованої пені зменшено з 51 734,71 грн. до 22 284,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації пп.19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (До 10.06.2016 року вказане питання регулювалося Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року №765).

Згідно з п. 3 розд. І вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до п. 2 розд. І вказаного Порядку:

- інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

- оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Правила відображення в ІКП нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС, визначені п. 7 розд. ІІІ вказаного Порядку, який регулює питання обліку надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску.

Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з п. 111.2 ст. 111 вказаного Кодексу пеня є одним із видів фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, яка встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.

Правила нарахування пені встановлені ст. 129 Податкового кодексу України, які пов'язують початок нарахування пені з останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Нарахування пені відбулося в інтегрованій картці платника автоматично на підставі п. 129.9 ст. 129 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

В той же час, про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання (зокрема, пеню), визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, такий орган приймає податкове повідомлення-рішення (пп.14.1.157 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу).

При цьому, податкове повідомлення-рішення щодо пені контролюючим органом не виносилося.

Вказані обставини відображені в інтегрованій картці платника.

Отже, інтегрована картка платника є єдиним можливим документом щодо позивача, в якому відображено факт нарахування контролюючим органом в автоматичному режимі пені.

Оскільки протягом спірного періоду позивач був звільнений від орендної плати за користування державним та комунальним майном, і від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому це автоматично звільняло його від відповідальності (в даному випадку - від фінансової відповідальності у виді пені) за невиконання вказаних зобов'язань.

Таким чином за відсутності обов'язку сплати основного податкового зобов'язання, відповідно відсутні підстави для нарахування пені.

З огляду на що, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Донецькій області щодо нарахування пені у розмірі 22 284,46 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тобто, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника шляхом внесення до неї змін - виключення відомостей про нараховану пеню в розмірі 22 284,46 грн.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий судові витрати у сумі 1762, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20,42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування в інтегрованій картці платника інформаційної системи Державної фіскальної служби України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий пеню в розмірі 22 284,46 грн. (код бюджетної класифікації 18010600).

Зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області здійснити коригування показників картки особового рахунку платника податків з орендної плати за землю Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий (код ЄДРПОУ 30868036) шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню в розмірі 22 284,46 грн. (код бюджетної класифікації 18010600).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зодчий (87000, Донецька обл., Нікольський район, смт Володарське, вул. Пушкіна, буд. 133, код ЄДРПОУ 30868036) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 12 березня 2019 року в присутності представників сторін.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.