Ухвала

від 10.06.2019 по справі 200/14432/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 червня 2019 року справа №200/14432/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Геращенка І.В., суддів: Міронової Г.М., Сіваченка І.В., розглянув апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі № 200/14432/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зодчий до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа з апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року.

Ухвалою судді-доповідача Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху; встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом направлення документу про сплату судового збору.

На адресу Першого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Клопотання обґрунтоване тим, що витрати Головного управління ДФС у Донецькій області здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Також посилався на те, що право доступу до суду не повинно обмежуватись.

Суд зазначає що, відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, в даному випадку загальний строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів та такий доступ до суду обмежений Законом.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частина 2 статті 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень.

У пункті 74 Рішення у справі Лелас проти Хорватії і пункті 70 Рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип належного урядування передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Суд вважає, що у апелянта було достатньо часу для вирішення питання щодо сплати судового збору, з урахуванням того, що рішення Донецького окружного адміністративного суду прийнято 12 березня 2019 року.

Суд також зазначає, що обмежене фінансування бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору. Крім того, з клопотання скаржника вбачається, що фінансування таких видатків здійснюється. Поряд з цим бюджетна установа такі видатки має використовувати ефективно та раціонально. Тому право на апеляційне оскарження судового рішення установа, що фінансується з бюджету, має реалізовувати з огляду на доцільність такого та наявне фінансування на такі потреби, що надаються з державного бюджету.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі CASE OF KREUZ v. POLAND , заява N 28249/95, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тобто, процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений.

В даному випадку строк для усунення недоліків - 10 днів, був встановлений судом. Однак цей строк є максимальним для усунення недоліків та саме цей строк тривалістю в 10 днів є процесуальним строком, який встановлений законом. Тому, з огляду на положення частини 1 статті 121 КАС України, яка не передбачає продовження процесуального строку встановленого законом, підстав для задоволення клопотання не має.

Також слід звернути увагу, що норми статті 108 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), яка встановлювала порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення, не містили максимального строку для усунення недоліків на відміну від положень частини 2 статті 169 КАС України, яка на теперішній час передбачає, що строк на усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, станом на 2 травня 2019 року (з урахуванням довідки про відсутність даних в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору) апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачає що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений строк судом, вона повертається позивачу.

Частиною 8 статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За приписами частини 6 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку усунення недоліків по сплаті судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі № 200/14432/18-а - повернути заявникові.

Повний текст ухвали складений та підписаний 10 червня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко