Рішення

від 21.02.2019 по справі 280/5035/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2019 року 12 год. 10 хв.Справа № 280/5035/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив Росія (далі позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області:

- від 14 серпня 2018 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання СВК Росія з податку на додану вартість на суму 449792,50 грн., у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 359834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 89958,50 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання СВК Росія з податку з доходів фізичних осіб на суму 28640,18 грн, у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 10932,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8169,98 грн., з нарахуванням пені у сумі 9573,72 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання СВК Росія з військового збору на суму 2498,61 грн., у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 945,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 706,23 грн., з нарахуванням пені у сумі 846,86 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_4 про застосування до СВК Росія штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що податковий кредит з ПДВ на загальну суму 266 667,00 грн. за операцією з придбання сільськогосподарської техніки у ТОВ Сіна (трактору ОСОБА_3) сформований у відповідності до положень абз.2 п. 201.10 ст.201 ПК України на підставі податкових накладних контрагента, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказує, що норми ПК України не передбачають позбавлення права на податковий кредит з ПДВ у разі відсутності реквізиту податкової накладної (коду УКТ ЗЕД). Щодо операції з придбання шроту соняшникового у ТОВ Полекорм позивач зазначає, що сума податкового кредиту в розмірі 83 135,00 грн. сформована на підставі податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Вважає, що підприємство не може перевіряти весь ланцюг постачання свого контрагента, а відтак не може нести фінансову відповідальність за діяльність інших юридичних осіб. Відносно висновків контролюючих органів щодо наявності арифметичних помилок при складанні актів на списання посівного матеріалу зазначає, що останні не мали місця. За фактом перевитрати посівного матеріалу виникли у зв'язку із частковою загибеллю сходів соняшника, а перевищення норм посіву кукурудзи - за наслідком засівання площ складної конфігурації. Щодо встановлених в акті перевірки занижень податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також неподання форми звітності 1-ДФ зазачає, що у 2015-2016 роках підприємством для потреб господарської діяльності придбавались товарно-матеріальні цінності у фізичних осіб-підприємців. Тому, з урахуванням положень п.п. 177.8 ст. 177 ПК України позивач не є податковим агентом відносно зазначених фізщичних осіб-підприємців ,а тому вимоги щодо подання звітності за формою 1-ДФ та нарахуваення і утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору є безпідставними. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві від 21.12.2018 вх. № 42240 посилається на те, що СВК Росія сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 266 667,00 грн. за операцією з придбання сільськогосподарської техніки від ТОВ Сіна на підставі податкових накладних, які складені з порушенням вимог п. 201.1. ст. 201 ПК України (не містять коду УКТЗЕД), а відтак не надають платнику податку право на отримання податкового кредиту за такими накладними. Також зазначає, що СВК Росія завищено податковий кредит з ПДВ по операції з придбання шроту соняшникового у ТОВ Полекорм на суму 83 135,00 грн., оскільки контрагент позивача придбав вказаний товар у ТОВ Астрея-Д та ТОВ Галіон-Д які є фігурантами кримінального провадження № 42017000000004294 від 17.11.2017 за фактами вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва, вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом, умисного ухилення від сплати податків за ознаками злочинів переждбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України. Крім того, в додаткових письмових поясненнях від 09.01.2019 вх. № 875 контролюючий орган зазначив, що перевіркою встановлені факти перевищення собівартості самостійно вирощених товарів на загальну суму 1 006,00 грн.,на яку платник податків мав скласти податкову накладну та включити вказану суму до складу податкових декларацій з ПДВ за травень 2015, червень 2015 та липень 2015 року. Також, вважає, що позивачем занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 7 471,00 грн. які виникли у звязку із допущеними СВК Росія у квітні 2015 року, квітні 2016 року та травні 2017 року при складанні актів на списання насіння кукурудзи та соняшнику арифметичних помилок. До того ж перевіркою встановлено виплата доходів СВК Росія фізичним особам за придбані в них ТМЦ та послуги на загальну суму 63 034,00 грн., проте станом на дату закінчення перевірки податок на доходи фізичних осіб в сумі 10 932,48 грн. та сума військового збору в розмірі 945,52 грн. до бюджету перераховані не були, а також не були подані податкові розрахунки за формою 1-ДФ з відображеним в них нарахуванням сум податку на доходи вказаним фізичним особам. З огляду на таке, стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі та в межах повноважень, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 03.12.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/5035/18. Призначено підготовче судове засідання на 21 грудня 2018 року.

Судом оголошувалась перерва у підготовчому судовому засіданні до 09.01.2019 та до 30.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2019 закрито підготовче провадждення та призначено справу до судового розгляду на 21.02.2019.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених в адміністративному позові. Просить суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві. Просить суд відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні 21.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 24.05.2018 № 1105, 1106 та 1107, згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20,п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, наказу на проведення планової виїзної документальної перевірки від 14.05.2018 № НОМЕР_5 ДФС у Запорізькій області проведена планова виїзна документальна перевірка СВК Росія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, з пиатнь єдиного внеску на загальноообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2018, про що складено акт від 18.07.2018 № 416/08-01-14-15/00849286.

Перевіркою встановлені порушення:

- П.п. 14.1.179 п.п. 14.1.181 п.п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198., п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 209.2, п. 209.19 ст. 209 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 699 507 грн. та завищення податку на додану вартість у сумі 334 339 грн.;

- П.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , розділ ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів,в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 10 932,48 грн.;

- П.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, ст. 171, п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.1-1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , розділ ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів,в результаті чого занижено податкові зобов'язання з військового збору в сумі 945,52 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14 серпня 2018 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання СВК Росія з податку на додану вартість на суму 449792,50 грн., у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 359834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 89958,50 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання СВК Росія з податку з доходів фізичних осіб на суму 28640,18 грн, у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 10932,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8169,98 грн., з нарахуванням пені у сумі 9573,72 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання СВК Росія з військового збору на суму 2498,61 грн., у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 945,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 706,23 грн., з нарахуванням пені у сумі 846,86 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_4 про застосування до СВК Росія штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн.

Платником податків вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 23.10.2018 № 34339/6199-99-11-01-01-25 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі норми матеріального права наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на час здійснення спірних господарських правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, слід враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від'ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Судом встановлено, що 14.03.2018 між ТОВ Полекорм (постачальник) та СВК Росія (покупець) укладено договір поставки № 140301 відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити придбаний товар відповідно до умов договору (копія договору у справі).

За видатковими накладними № 14 від 15.03.2018 та № 18 від 27.03.2018 позивач придбав шрот соняшниковий всього на загальну суму 498 808,28 грн. в т.ч. ПДВ 83 135,00 грн.

Доставка здійснена автомобільним перевізником ТОВ Експрес Тайм за замовленням СВК Росія , що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних № Р 14 від 15.03.2018 та № Р18 від 27.03.2018.

Оплата товару здійснена позивачем безготівковим коштом згідно платіжних доручень № 210 від 16.03.2018, № 239 від 23.03.2018, № 262 від 29.03.2018, № 210 від 16.03.2018.

На поставку товару постачальником виписані податкові накладні № 4 від 15.03.2018, № 7 від 23.03.2018 та № 8 від 27.03.2018. Вказані податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями витягів з Єдиного реєстру податкових накладних.

Придбаний шрот соняшниковий був використаний позивачем у власній господарській діяльності в якості корму для виликої рогатої худоби, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відомості № 1 витрат кормів, раціону годування з 26.02.2018 по 25.03.2018 та матеріального звіту за березень 2018 року по МТФ № 1.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суд враховує, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

В обгрунтування своєї позиції щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції між ТОВ Полекорм та СВК Росія контролюючий орган посилається на те, що реалізований шрот соняшником придбаний ТОВ Полекорм у ТОВ Астрея-Д та ТОВ Галіон-Д , відносно яких досудовим розслідуванням встановлено факти фіктивної діяльності. Відтак, контролюючий орган вважає, що всі первинні документи, складені між позивачем та ТОВ Полекорм містять недостовірні відомості щодо факту придбання товару.

Частиною 6 статті 77 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ції дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, всупереч положень ст.ст. 72, 77 КАС України контролюючий орган не надав суду вироку щодо посадових осіб як безпосереднього контрагента позивача, так і посадових осіб в ланцюгу постачання.

Отже, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача у ланцюгу постачання, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на формування податкового кредиту з ПДВ.

У зв'язку із цим, висновки контролюючого органу про завищення СВК Росія податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Полекорм в сумі 83 135,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються долученими до справи доказами.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 266 667 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Сіна .

Судом встановлено, що 20.11.2015 між ТОВ Сіна (продавець) та СВК Росія (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 113, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язався прийняти та оплатити товар - трактор ОСОБА_3 9200 2000 року випуску, мотогодини 4160 бувший у використанні.

Згідно з п. 2.2 Договору та специфікації № 1 вартість трактору становить 1 000 000,00 грн. та згідно специфікації № 2 до Договору вартість іншого трактору ОСОБА_3 9200 2000 року випуску, мотогодини 4160 бувший у використанні 600 000, 00 грн.

Розрахунки між СВК Росія та ТОВ Сіна здійснені безготівковим коштом платіжними дорученями № 1450 від 26.11.2015 на суму 1 600 000,00 грн., платіжне доручення № 1745 від 27.11.2015 повернення коштів в сумі 600 000,00 грн. та платіжне доручення № 1469 від 02.12.2015 на суму 600 000, 00 грн.

На поставку товару ТОВ Сіна виписані податкові накладні № 13 від 26.11.2015 на суму 1 000 000,00 грн. та № 1 від 02.12.2015 на суму 600 000,00 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних що підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями квитанцій від 10.12.2015 та від 16.12.2015 і не заперечується контролюючим органом.

Вказані суми податкового кредиту віднесені СВК Росія до податкового кредиту за листопад - грудень 2015 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди та розшифровками до них.

Контролюючий орган вважає, що СВК Росія в порушення вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201, п. 201.2 ПК України завищило податковий кредит на загальну суму 266 667,00 грн. в т.ч. за листопад 2015 на суму 166 667,00 грн. та за грудень 2015 в сумі 100 000,00 грн.

Оцінюючи вказані доводи контролюючого органу суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Тобто, код УКТ ЗЕД дійсно є одним з обов'язкових реквізитів при складанні податкової накладної.

Проте, слід враховувати, що згідно пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки, постачальником - ТОВ Сіна були надані позивачу податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то СВК Росія отримав право на формування податкову кредиту з ПДВ за вказаною господарською операцією.

Суд звертає увагу на те, що в розрізі вказаного порушення контролюючий орган в акті перевірки цитує положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не в тій редакції, яка була чинна на час виписки податкових накладних та формування на їх підставі позивачем податкового кредиту.

Крім того, відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакціїї чинній на момент спірних відносин, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Тобто, порушення контрагентом позивача правил заповнення податкової накладної із визначенням обов'язкових реквізитів мало б наслідком неприйняття таких податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки, спірні податкові накладні були прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то позивач на законних підставах скористався своїм правом на формування податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 266 667,00 грн.

Відносно встановленого в акті перевірки ненарахування податкових зобов'язань з ПДВ на товари, які частково використовувались у господарській діяльності в сумі 7 471,00 грн.

Контролюючий орган, на стор.13 акту перевірки посилається на те, що у квітні 2015 року, квітні 2016 року, травні 2017 року підприємством при складанні актів списання насіння кукурудзи та соняшнику були допущені арифметичні помилки, які призвели до завищення норм посіву зазначених культур. З посиланням на положення п. 199.1 ст. 199 ПК України контролюючий орган приходить до висновку, що платником податків на суму 7 471,00 грн. помилково не складено податкову накладну та ненараховано податкові зобов'язання на товари, які не були використані в господарській діяльності.

На вимогу суду контролюючим органом було надано розрахунок арифметичних помилок, які були допущені СВК Росія при складанні актів списання насіння кукурудзи та соняшнику і які призвели до завищення норм посіву зазначених культур у квітні 2015 року, квітні 2016 року та травні 2017 року.

Згідно детального розрахунку ППР з ПДВ, наданого контролюючим органом до суду, понаднормове використання насіння у квітні 2016 року склало 2 137,00 грн. та у травні 2017 року - 7 895,00 грн., що не відповідає змісту акту перевірки в цій частині.

Судом встановлено, що витрати насіння та садивного матеріалу під час посіву сільськогосподарських культур відображені в актах, складені та затверджені керівником СВК Росія .

У актах за квітень 2016 року № 5, за травень 2017 № 1 та № 2 вказані фактичні витрати посівного матеріалу соняшника та кукурудзи. Незначне збільшення площ, засіяних вказаними культурами виникло у зв'язку із пересівом загиблих сходів. Підставою для збільшення площ посіву стали акти обстеження посівів, складених комісією платника податків від 29.04.2016, 29.04.2017 та затверджених керівником СВК Росія .

Як зазначалось судом раніше, однією з обов'язкових умов виникнення у платника податків права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України (в редакції до 16.07.2015) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України (в редакції після 16.07.2015) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд вважає, що діяльність позивача із засіву кукурудзи та насіння соняшника була спрямована на отримання доходу, що не заперечується відповідачем, та цілком відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, а відтак висновки відповідача відсутність в діяльності позивача ознак господарської діяльності та про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок не включення до складу зобов'язань сум податку на додану вартість від завищення витрат посівного матеріалу є безпідставними.

Щодо нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 932,48 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2018 № НОМЕР_2 та грошового зобов'язання з військового збору на суму 945,52 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2018 № НОМЕР_3 суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування та сплати військового збору, а саме:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України. Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України

Згідно з п.п. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з ст. 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Відповідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, для неутримання податковим агентом податку на доходи фізичних осіб суб'єктом господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою підприємцем необхідно встановити чи є документ, підтверджуючий, що фізична особа зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців).

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є зареєстрованими фізичними особами-підприємцями, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтв та Виписок.

Враховуючи зазначене, доходи виплачені позивачем вказаним фізичним особам-підприємцям не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб. У зв'язку з цим, підприємець не є податковим агентом відносно таких осіб і звільнений від обов'язку нарахування та утримання податку на доходи стосовно ФОП.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023781306 від 13.08.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн. суд зазначає таке.

Пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобовязані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Подання звітності податковими агентами передбачено порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку в період виникнення спірних правовідносин, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015.

Згідно з п. 1.3 Порядку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як зазначалося вище, позивач не є податковим агентом щодо виплаченого доходу на користь ФОП, а тому у нього відсутній обов'язок заповнювати та подавати 1-ДФ за вказаними операціями.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0023781306 від 13.08.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги СВК Росія - задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 7 221,62 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 359, код ЄДРПОУ 00849286) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області:

- від 14 серпня 2018 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» з податку на додану вартість на суму 449792,50 грн., у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 359834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 89958,50 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» з податку з доходів фізичних осіб на суму 28640,18 грн, у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 10932,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8169,98 грн., з нарахуванням пені у сумі 9573,72 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» з військового збору на суму 2498,61 грн., у т.ч.: за податковим зобов'язанням на суму 945,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 706,23 грн., з нарахуванням пені у сумі 846,86 грн.;

- від 13 серпня 2018 року № НОМЕР_4 про застосування до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб.

Стягнути на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» судовий збір у розмірі 7 221,62 грн. (сім тисяч двісті двадцять одна гривня 62 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.03.2018.

Суддя Л.Я. Максименко